Guilty pleasures є в кожного, але далеко не кожен готовий це визнати. Більшість вважає, що перечитувати коментарі під власними креативами або залипати на кітчевий серіал — це те саме, що витрачати час в нікуди. Але ми так не думаємо. Часто саме ці «беззмістовні» заняття стають поштовхом для створення чогось справді класного.
Ми створили анонімну форму, в якій розпитали креаторів про їхні guilty pleasures — опитувальник також заповнила команда SKVOT. А потім зібрали 10 найкращих «поганих» практик: від прокрастинації та денного сну — до перегляду власних кейсів, щоб відстежити зростання.
#1. Перегляд власних кейсів
В дитинстві нас вчили, що треба бути скромними. Але доросле життя показало, що світ влаштований трохи інакше — якщо ти сам не побачиш свою цінність, її не побачать інші. Пишатися собою — природно і нормально. Хвалити себе за круті рішення і добре зроблену роботу — теж. Тож аби підживити віру у свою класність, креатори передивляються власні кейси → кайфують від себе → йдуть працювати далі.
Також креатори перечитують усе хороше, пов’язане з цими кейсами: аналітику, коментарі під постами, фідбек від команди чи клієнта. А ще проводять ретроспективу власної роботи. Якщо хронологічно пройдешся по своїх креативах (від найстаріших до найсвіжіших) — побачиш, як ти виріс за цей час.
#2. Деромантизація топів індустрії
Піддатися чарам логотипів, статуеток та особистих брендів дуже легко, тож ми часто забуваємо, що за відомими іменами — такі ж люди. Так, це люди, які мають крутий бекграунд у певній сфері та зробили кейси, що стали орієнтирами, — але вони не можуть чогось такого, чого потенційно не можеш ти. Плюс часто це історія про піар (харизму, впевненість і частку випадку), а не реальний досвід. Люди називають себе експертами (а інші їм вірять), хоча на це немає реальних підстав.
Креатори розповіли, що повернути впевненість у своїй скіловості допомагає тверезий погляд на топів індустрії. Якщо підійдеш до їхніх висловлювань і кейсів критично, побачиш там нерівності та прогалини. Або переконаєшся, що експерти не володіють якимись секретними знаннями про сферу — найчастіше вони говорять досить зрозумілі речі. Бо твої 1, 2 чи 3+ роки у сфері — це теж про експертність (просто ти не пиляєш відео на ютуб).
#3. Зміна ролей
Відчуття, що життя цікаве (двіжове, успішне) в усіх, окрім тебе, — оманливе. Просто ти надто близько знайомий із самим собою — і зсередини знаєш, як побудовані твої дні. Тож спробуй дистанціюватися від себе. Уяви, що ти — це хтось інший, і бачиш себе, свою квартиру, свій інстаграм, ролик, дизайн або текст вперше. Подумай, яке враження вони справляють і що кажуть про людину, яка їх створила. Погугли своє ім’я — так дізнаєшся, як тебе бачать ті, хто йде шукати тебе в інтернеті.
Також можна пограти в такий собі креаторський «Хто я?». Приміряй роботи інших креаторів на себе — переглянь їхні кейси, уявляючи, що вони твої. Це вправа не лише на посміятись — вона допоможе краще зрозуміти свої бажання. Якщо від фантазії про те, що це ти зняв «Бідолах» Лантімоса або зарелізив нового Alan Wake, пітніють долоні — значить, тобі точно в цьому напрямку.
#4. Антикреатив
Неможливо постійно генерити ідеї — деколи потрібно перемикатися. Шукати розрядку можна як у чомусь, не пов’язаному з креативом (серед найпопулярнішого — спорт, природа, спілкування), так і у власній сфері. Дозволь собі побути руками, що роблять, а не мозком, що придумує.
Відклади свої креслення та збери шафу з ікеї — чітко за інструкцією. Пограй в казуальну гру, де не треба думати, — щось на кшталт кенді краш або дудл джамп. Купи антистрес-розмальовку та кольорові ручки (і не виходь за лінії!). Не обов’язково повністю покидати креатив, коли треба відволіктись, — ти можеш знайти щось лайтове й у своїй ніші.
#5. Фокус на вигаданих проєктах
Коли робота просувається повільно, змісти фокус на інший, вигаданий проєкт. Набрейншторм ідеї для власної відеогри чи короткометражки, накидай ескіз постера улюбленого фільму, зроби крейзі-обробку останньої фотографії з галереї.
Не шкодуй часу на проєкти для себе — вони класно прокачують креативний м’яз. Тому що: а) ти робиш те, що справді хочеться (а не те, що мусиш), б) на тебе не тиснуть дедлайни, формальні вимоги та бачення клієнта, тож ти мислиш сміливіше, в) проєкт вигаданий, відповідно тобі буде не страшно помилитися. Плюс ти фоново думатимеш про реальні таски, поки працюватимеш над уявними кейсами.
#6. Думки вголос
Ідеї кристалізуються тоді, коли про них говорять — перед іншими, багато, вголос. Тож якщо відчуваєш, що тобі треба виговоритись про роботу — можеш присісти на вуха тіммейту або другу (якщо він і твій NDA не проти). Можливо, ця людина дасть пораду чи розвіє сумніви щодо чогось. Щонайменше, вона тебе вислухає, а ти структуруєш думки в процесі розмови.
Буває, що ідей немає і хочеться просто понити. Або навпаки — похизуватися новим кейсом і напроситися на похвалу команди, ліда чи мами. Це теж можна, головне — щиро прокомунікувати свою потребу в підтримці, схваленні чи просто уважній парі вух.
#7. Прокрастинація light
Не хотіти нічого робити (і дозволяти собі це) — нормально. Деколи прогулянка в навушниках або година сну вдень вирішують більше, ніж година безрезультатного підвисання над креативом. Це guilty pleasure — про те, щоб дозволяти собі бути неідеальним (тобто бути людиною). Ти можеш взяти таксі, якщо не хочеш їхати в набитій маршрутці. Подивитися «Супермаму» замість нового артхауса на Mubi. З’їсти бігмак замість салату. Зрештою, піти з роботи на годину раніше, якщо відчуваєш себе не в ресурсі сьогодні.
Не обов’язково, щоб твій рік складався з таких слабкостей. Але якщо деколи й потрошки — то чому б і ні. Не кожен день має проходити під гаслом what doesn't kill you makes you stronger (це пряма дорога до вигорання).
#8. Чужі факапи
Нам подобається дивитись, як інші факаплять, — звідси стільки популярних фейл-відео, де люди падають із тренажерів, пишуть оголошення з помилками чи ведуть дуже awkward діалоги з незнайомцями. Все це дозволяє відчути себе трохи розумнішим — самоствердитись на фоні інших.
Це guilty pleasure поширюється і на креаторів. Рваний монтаж, водянисті тексти, крива верстка і тривіальні діалоги у фільмах підтримують — особливо в моменти кризи креативної ідентичності (і особливо якщо нафакапив хтось визнаний). Тоді розумієш, що ти — далеко не найгірша людина у світі, і навіть можеш щось краще за інших.
#9. Делегування тасків
Якщо не вивозиш роботу — пріоритизуй і делегуй. Можливо, хтось у команді підхопить твій таск або тобі вдасться віддати частину роботи на аутсорс. Також можеш підключити ШІ — він займеться технічними питаннями (підрахунками, перекладами, розшифровкою, структуруванням інформації), доки ти будеш розв’язувати креативні задачі або просто питимеш каву.
Креатори розповіли, що в ситуації, коли делегувати роботу нікому (а на пошук креативних рішень немає ресурсу), вони звертаються до безпечних сценаріїв. Наприклад, використовують шаблони, роблять прості та базові креативи або переосмислюють ідеї, які спрацювали раніше.
#10. Повернення до реальності
Це guilty pleasure — не дуже guilty і точно не про pleasure, але креатори часто згадували його у своїх відповідях. Вони розповіли, що не намагаються заспокоювати себе в моменти креативного ступору. Навпаки — пригадують усі провалені кейси, програні нагороди й втрачених клієнтів. Або заходять на ArtStation чи Pinterest, дивляться на вдалі роботи, трошки заздрять — і йдуть пилити власний креатив. В цій ситуації саме злість на себе та заздрість стають паливом для ідей.
Ще один спосіб змотивувати себе — повернутися до реальності. Креатори нагадують собі, чому обрали цю роботу й заради чого відкривають ноутбук щоранку. Вони згадують про оренду, несплачені рахунки, плани на майбутнє та кризову ситуацію на ринку праці — це спрацьовує як дещо неприємний, але ефективний холодний душ.