Інклюзія — це створення середовища, де всі почуваються комфортно. Це не «фіча», яку можна додати в геймплей за власним бажанням, а must для рольових відеоігор, симуляторів і стратегій (і для всіх інших жанрів теж). Якщо гра містить елементи дискримінації, то може піддатися кенселінгу в соцмережах. Це сталося з творцями GTA 5, Call of Duty та Genshin Impact.
Ми зібрали помилки, яких припускаються творці відеоігор, і поради, щоб цього уникнути.
Гендерна нерівність
Жінки — одна з найчастіших цілей дискримінації у відеоіграх, тому і потребують реалістичного та поважного ставлення в геймплеї. Ось що треба знати, щоб коректно репрезентувати жінку у відеогрі:
#1. Тест Бекдел. За допомогою нього перевіряють художній твір на гендерну упередженість. Він підходить і для відеоігор — допоможе виміряти, чи немає в них сексизму. Щоби пройти цей тест, медіатвір має виконувати 3 умови:
- — у ньому присутні принаймні 2 жінки з іменами
- — героїні твору взаємодіють і розмовляють між собою
- — і говорять вони не про чоловіків
Це базовий мінімум для будь-якого попкультурного твору. Щоб відеогра пройшла цей тест, діалоги мають бути органічними, а не надуманими. Сюжетні лінії з жінками теж можуть бути різноманітними: не лише про стосунки з чоловіками, але й про досягнення цілей та розв'язання проблем.
#2. Ефект Протея. Ефект Протея представили дослідники Стенфордського університету Нік Йі та Джеремі Бейленсон у 2007 році. Він описує явище, коли характеристики персонажа, за якого грає людина, змінюють поведінку геймера у реальному світі. Тобто коли мама казала, що відеоігри можуть погано впливати на людину, вона мала рацію. Якщо гра транслює зневажливе ставлення до жінок — геймери (особливо діти та підлітки) сприймають це за норму і переносять такий майндсет в офлайн.
#3. Фізика грудей або фізика похитування — це функція у відеоіграх, через яку груди жіночої персонажки підстрибують, коли вона рухається (часто надмірно або неприродно). За словами колишнього розробника Sega Studios Australia Тіма Доусона, якщо у відеогрі є неприродні рухи грудей, «це тому, що хтось хотів, щоб жінок бачили саме так». Геймерки заходять у відеогру не для того, щоб їх сексуалізували. Тому уникай цього ефекту, якщо хочеш створити геймплей без зайвих запитань.
Анімований скриншот фізики грудей у відеогрі Street Fighter V (2006) до того, як цей кадр замінили менш провокативним. Джерело: wikipedia.org
Расизм
Персонажі з будь-яким кольором шкіри можуть бути головними героями, антагоністами та персонажами другого плану. Щоб не затьмарити геймплей расовою дискримінацією, ось що варто знати:
#1. Ігрова ідентичність. Дослідниця відеоігор і доцентка Університету Темпл (Пенсильванія, США) Едрієн Шоу запевняє, що ігрова ідентичність гравців перетинається з гендерною, расовою та сексуальною ідентичностями. Тобто якщо темношкірий геймер грає за білошкірого персонажа, це може стирати расову ідентичність людини в реальному житті.
#2. Зовнішній вигляд. Children Now у 2001 році провів дослідження спортивних відеоігор. Результати показали, що 83% темношкірих чоловіків зображували поганими персонажами у спортивних відеоіграх. 86% темношкірих жінок були частиною масовки, перехожими та учасницями, що ніколи не вигравали змагання. Такий підхід дискримінує геймерів і немає нічого спільного з інклюзією, тож так творцям ігор краще не робити.
#3. Білий колір шкіри за замовчуванням. Дослідження Девіда Ембрика, Талмеджа Райта й Андраша Лукача дало такі результати: світлі тони шкіри використовують за замовчуванням у багатьох відеоіграх. Опитування геймерів 2015 року показало: 35% темношкірих, 36% латиноамериканців і 24% білошкірих людей вважають, що представники расових меншин погано відображені у відеоіграх. Час змінювати цю тенденцію та репрезентувати гравців усіх рас.
Сайракс — темношкірий персонаж відеогри Mortal Kombat. Джерело: onlineresize.club
Гомофобія
ЛГБТ-френдлі відеогра не має вдавати, що у світі існують лише гетеросексуальні люди. Комп’ютерні ігри є відображенням суспільства (одні — більшою, інші — меншою мірою). Тому щоб створити гру, що не дискримінує ЛГБТ-спільноту:
#1. Кастомізуй персонажа. Коли геймер вибирає або створює героя, він ідентифікує себе з персонажем. Надай людині вибір серед гетеросексуальних, гомосексуальних, небінарних і т-персонажів (трансгендерних героїв). До прикладу, Hogwarts Legacy (2023) має в геймплеї трансгендерну персонажку Сирону Раян (це перша т-персона у світі «Гаррі Поттера»).
Враховуючи контроверсійні коментарі Джоан Роулінг щодо трансгендерних персон, такий підхід є важливим кроком до нормалізації т-персонажів у франшизі.
Трансгендерна персонажка Сирона Раян у Hogwarts Legacy. Джерело: dotesports.com
#2. Зроби сторітеллінг інклюзивним. Додай до геймплею сюжетні лінії, що нормалізують ЛГБТК+ ідентичність. Якщо частиною відеогри є романтичні події, надай геймеру опцію вибору — чи хоче гравець мати стосунки взагалі. Якщо так, введи декілька варіантів — хай людина сама вибирає, які стосунки їй заводити у грі. Серед опцій — гетеросексуальні, гомосексуальні та поліаморні стосунки.
#3. Додай ЛГБТ-події. У 131 країні світу (зі 195) заборонені одностатеві шлюби, але вони можуть стати частиною геймплею. Якщо пара не може одружитися офлайн, матиме змогу зробити це в улюбленій відеогрі. Додай до гри події, зокрема прайди, заборонені або неможливі в більшості країн. Зроби відеогру ЛГБТК-френдлі локацією, щоб там було приємно перебувати всім геймерам, незалежно від ідентичності.
Сенсорне перевантаження
Є групи людей, які відчувають сенсорне перевантаження набагато частіше за інших, — діти, люди з аутизмом або РДУГ (розладом дефіциту уваги з гіперактивністю), ветерани війни та люди похилого віку. Ці люди теж грають у відеоігри, а отже — їхні потреби мають враховуватися.
Щоб геймер не відчував сенсорного перевантаження під час гри, дотримуйся сенсорної дієти в геймплеї — мінімізуй кількість подразників. Це можна зробити, додавши до відеогри:
#1. Субтитри. Геймеру може бути ок слухати аудіальний супровід під час проходження рівнів. Але від цього можна втомитися, особливо якщо гра містить багато гучних звуків, музики та має персонажів із характерними голосами. Надай гравцю опцію вимкнути аудіо та залишити лише субтитри.
#2. Колірну сліпоту. Це режим у відеоіграх для людей, які мають порушення сприйняття кольору. У ньому можна змінювати палітру кольорів, використовуючи більш або менш контрастні відтінки. Подібні режими є в Assassin's Creed, Call of Duty та Dota 2. А повний список таких відеоігор можна знайти на сайті PCG Gaming Wiki.
Порівняння звичайного режиму та режиму для людей з порушенням сприйняття кольору у відеогрі Lumines. Джерело: mashable.com
#3. Документальні стандарти. Кожна велика платформа та видавництво відеоігор мають свої рекомендації, як зробити ігри доступними для будь-якого геймера. Найпопулярніші з таких стандартів:
- — WCAG (Настанови з доступності вебконтенту)
- — GAAD (Рекомендації з доступності відеоігор)
- — Настанови щодо доступності геймплею Microsoft Xbox
- — Настанови щодо доступності Sony PlayStation
- — Рекомендації Apple щодо доступності ігор для iOS
Ігнорування культурних особливостей
Відеоігри мають враховувати культурні особливості цільової авдиторії, робити геймплей прийнятним і доступним для гравців різних національностей та релігій. Ось як творці можуть цьому сприяти:
#1. Тестування та рецензування. Перш ніж випустити гру — проведи тестування за участю геймерів-представників різних культур та етносів. Так визначиш, чи не є елементи геймплею образливими або карикатурними.
Серед прикладів — відеогра Never Alone (Kisima Inŋitchuŋa), новий сезон якої анонсували 2022 року. Вона — про історію поселення Нуни (Аляска) та передачу мудрості між поколіннями. Видавництво E-Line Media розробляла геймплей спільно з CITC (Радою племен Кук-Інлет), піонерською організацією племен корінних жителів Аляски. Це додало творцям поваги від корінного населення.
#2. Консультація з експертами. Якщо геймплей стосується конкретної культури — порадься з культурними експертами або консультантами, які спеціалізуються на цій темі. Це допоможе зробити відеогру близькою до реальності (якщо інше не передбачено творцями) та прийнятною для геймерів різних культур.
#3. Уникнення стереотипів та узагальнень. Кожна культура — різноманітна, тож відеогра має відображати цю різноманітність, а не породжувати нові шаблонні уявлення про певну групу людей. Образливі жарти й стереотипні персонажі викликають хейт серед гейм-спільноти, тому варто обережно підходити до зображення різних культур.