Можна боятися малювати — і все одно намалювати. Думати, що твоя анімація неправильна, і отримати за неї нагороди (і хороший чек). Як змогти у 2D-анімації, ми дізналися в Оксани Курмаз.
Вона малювала кліпи для «Океану Ельзи» та Skrillex, працювала з TED-Ed та Animagrad, отримала номінацію на «Золоту Дзиґу» та головний приз на кінофестивалі «Відкрита Ніч 21». Оксана розповіла нам, що таке 2D-анімація, чим вона відрізняється від 3D (і чим за неї краща) і чи буває анімація неправильною.
Що таке 2D-анімація?
Анімація — це оживлення статичної картинки. Персонажі розповідають історії, а авдиторія на це дивиться та реагує. Анімація може бути мистецтвом — експериментальним, концептуальним. Це візуальний інструмент у комунікації зі світом.
Чи обов'язково 2D-аніматору вміти малювати?
І так, і ні. Академічне малювання у класичному розумінні не обов'язкове. Але залежить від проєкту, на якому аніматор працюватиме. Якщо він хоче робити кіно для великої кількості людей — щоб його розуміли, щоб він міг грати на складних емоціях людини, — то, напевно, так.
Якщо це комерційні або експериментальні проєкти, важливі меседж та історія. Як вона намальована — це вторинно. Можна у класичному розумінні не вміти малювати, але робити історії, що матимуть сильний меседж.
Чи обов'язково мати наворочену техніку?
Є проєкти, для яких потрібна стандартна техніка — комп'ютер, на якому не менше ніж 16 Гб оперативки, щоб нічого не зависало. Наприклад, якщо це покадрова анімація для комерційного проєкту або не дуже складного музичного відео — і людина її робить сама чи в маленькій команді.
Анімація може бути намальована на папері та покадрово знята на камеру айфона. Тут не потрібна стороння техніка взагалі. Тож залежить від того, що ти хочеш робити.
Як ти зрозуміла, що 2D-анімація — це твоє?
Я довго шукала себе у світі візуальної комунікації. Завжди знала, що буду займатися дизайном. Але не знала, що буде так важко знайти в ньому себе. Я вийшла з графічного дизайну, маю освіту дизайнера інтер'єрів. Потім працювала як вебдизайнерка та художниця ігрової графіки. Але все це мене не сильно задовольняло.
Коли я перейшла на фриланс, змогла більше досліджувати сучасну ілюстрацію. Тоді я заглибилася в авторську анімацію. Анімація для мене стала симбіозом творчості та комерції. Оскільки вона триває якийсь час, то, на відміну від ілюстрації, захоплює увагу глядача.
І стався метч — творчість, design-thinking і реакція людей. Я відчула, що це моє. Коли ти маєш це відчуття всередині, у тебе вже немає сумнівів.
Чи пам'ятаєш свою першу анімацію?
Звісно. Я хотіла перейти від ілюстрації до анімації. У мене не було можливості ходити на курси (бо їх не існувало), анімаційної освіти в Україні майже не було.
Я шукала проєкти на фрилансі. Я познайомилася зі співачкою, якій потрібно було анімувати відео під пісню для її доньки. Їй сподобалася стилістика в одному зі скетчів, який я робила для себе. Тоді в мене навіть не було портфоліо.
Скетч Оксани, з якого почалась її перша співпраця у 2D-анімації. Джерело: behance.net
Замовлення було малобюджетним. Але я нарешті могла зробити щось повноцінне. Вийшов кліп — Darkest of Blue. Про дівчинку, що проходить через депресивний муд і справляється з апатією.
Кліп вийшов цікавий з погляду метафори. І сподобався людям. Це був потужний та неочікуваний старт.
Ти сказала, що довго малювала цей проєкт. Довго — це скільки?
Кліп тривав 3 хвилини. Зараз я зробила б його за місяць або менше. Але тоді мені потрібно було 4–5 місяців. Процес був ще не вибудований. Поки я робила, навчалась і намагалася розібратись, як створити сторіборд (розкадровку — прим. ред.), перетворити його на аніматик (серію статичних картинок, показаних послідовно — прим. ред.), а потім уже на анімацію. Як це все намалювати й зібрати разом. Трохи страждала в процесі.
За що я люблю анімацію: спочатку ти занурюєшся в неї — і трохи боляче, але потім воно відплачує результатом і фідбеком від людей. Багато імпакту. Для мене це відчувається як меседж, який побачать люди — і на них це вплине.
Чи може анімація бути неправильною?
Найголовніше — це глядач. Якщо анімація працює на глядача так, як ми б цього хотіли, значить, вона правильна. А якщо анімація правильна з погляду академічних принципів малюнка, але вона нікому не цікава — це не дуже хороша анімація.
Є 12 принципів анімації, які досліджують фізику руху. Вони допомагають перетворити зображення на рухомий об'єкт, який матиме натуральний вигляд, а наш мозок сприйматиме його як щось органічне та правдиве. Для цього є правила, яких можна дотримуватись. Можна їх порушувати й навіть не знати, але все одно робити хороші, цікаві історії.
12 правил анімації. Джерело: linkedin.com
Яка анімація крутіша — така, де автор кайфонув, поки робив, чи така, де повністю дотримані правила, але автору було нудно малювати?
Для мене важливіший результат. Я зациклена на меседжі. Якщо його зрозуміли, це змінило щось у світі — класно. Навіть якщо автор страждав у процесі.
Також треба дивитись, чого хоче людина, яка створює анімацію. Якщо вона хоче, наприклад, дослідити свої емоції та кайфонути у процесі створення, звісно, це важливо. Якщо з'являється клієнт, який хоче бачити конкретний результат, щоби про його продукт дізнались усі представники цільової авдиторії, кайфування піде на другий план. Не завжди робота або створення чогось крутого може бути супервеселим суперкайфом. Це теж нормально — іноді нудьгувати під час роботи.
Має бути баланс — якщо це стає супертоксік-професією, ти тільки вигораєш і страждаєш. Або команда не твоя, або проєкт не твій, або стиль.
Тут і далі: анімації Оксани Курмаз. Джерело: kurmaz.me
Чим авторська анімація відрізняється від комерційної?
Мені здається, коли говорять про авторську анімацію, мають на увазі анімацію для створення історій, короткометражних (рідше повнометражних) фільмів одним автором, рідше — невеличкою командою. Це більше про висловлювання, мистецтво та сторітелінг. Частіше авторська анімація не має великих бюджетів та не має на меті заробити великі гроші. Тут мета — саме зробити фільм, щоб його побачило якомога більше людей. Потрапити на авторитетні фестивалі анімацій, що проходять по всьому світу: Annecy, Animafest чи Kaboom. На «Оскар» (у найкращому випадку), на важливі платформи, де люди побачать цей фільм.
А комерційна анімація — це про гроші. Якщо порівнювати з фільмами у класичному розумінні, скоріше за все, це буде або телесеріал, або повнометражний фільм, створений величезною командою, анімаційним продакшеном. Вони будуть мати величезний бюджет і плануватимуть добре заробити з прокату фільму. Це кіно подивиться набагато більше людей в кінотеатрах.
Також є комерційна анімація «клієнт-замовник». Вона примножує бюджет. У цьому найбільша відмінність. Також авторська анімація може бути комерційною або комерційна — авторською.
Чи може бути анімація лише авторською?
Так, якщо автор тільки починає свій шлях в анімації, досліджує стиль і теми, на які хоче поговорити. Створює анімаційні фільми, щоби показати їх на фестивалях і отримати фідбек від журі.
Чи може комерційна анімація бути не авторською?
Якщо це реклама, яку робить анімаційний продакшн, напевно, це не авторська анімація. А якщо на комерційний проєкт запрошують конкретного автора, який зазвичай робить фільми для себе, але його стилістика подобається, — тоді так.
Наприклад, короткометражку можуть взяти й перетворити на телесеріал. Як Scavengers — серіал, який вийшов на HBO, — це авторська, але й комерційна анімація.
Чи може авторська анімація стати повністю комерційною?
Розчинитись у грошах настільки, щоби повністю втратити свій стиль, — я думаю, повністю це неможливо. Якщо в людини є впізнаваний почерк, вона навряд чи зможе від нього відійти.
Що має зробити 2D-аніматор в Україні, щоб його анімація стала комерційною?
Треба ставати автором і робити свої проєкти. Якщо в тебе взагалі немає досвіду, портфоліо, найлегше — створювати свої короткометражні анімаційні історії для соцмереж або фестивалів.
Наприклад, можна намалювати щось на тему, яка тебе турбує, і надіслати на Linoleum — це найбільший фестиваль анімації в Україні. І з цього починати свій шлях. Більше спілкуватися з ком'юніті, намагатися бути присутнім на цих фестивалях. І також розсилати своє портфоліо в компанії, які подобаються. Потроху шукати шляхи, як знайти роботу.
Як довго в тебе зайняв цей шлях?
Мені пощастило з першим проєктом. Якось плавно я пройшла. Тоді я займалася більше графічним дизайном, ілюстрацією та вебдизайном. І потім я взяла ще одне анімаційне замовлення: на цей перший кліп на behance прийшли інші замовники. Це була співачка Elohim, яка записала пісню зі Skrillex.
Це шлях фрилансера — ти постійно в пошуку роботи, поки в тебе є робота. Я не мала часу спочатку навчатися, робити портфоліо, а потім шукати роботу. У мене все досі відбувається. Я досі навчаюся робити анімацію та шукаю проєкти.
В які компанії ти порадиш іти джунам?
Якщо казати про українські компанії, наразі я знаю and action, які займаються створенням анімаційних відео, наймають нових спеціалістів, постійно шукають таланти, ілюстраторів та аніматорів.
Ще є Animagrad, який робить анімаційне кіно. Не знаю, наскільки часто вони можуть наймати спеціалістів-джуніорів, але, можливо, в них бувають якісь стажування або курси. Тут потрібно стежити за компаніями, які тобі подобаються.
Компанії є не тільки в Україні. З можливостями ремоут-роботи можна знайти щось за кордоном, розширювати коло пошуку, наскільки це можливо.
Який мінімальний базовий набір потрібен людині, якщо вона хоче займатися 2D-анімацією?
Графічний планшет, комп'ютер з установленим софтом типу Adobe Animate, Revit або Photoshop. Існує багато софтів для створення анімації, зокрема покадрової. Але не так важливо, в якому просторі ти створюєш анімацію. Важливо, що саме ти хочеш малювати. Потрібен софт, графічний планшет і комп'ютер. Або можна використовувати айпад із пенсілом і малювати на планшеті.
Який конкретно в тебе був набір, коли ти починала?
Я починала малювати в Adobe Photoshop — і досі часто використовую його в анімації. У мене був ноутбук із базовими характеристиками та графічний планшет. Нічого не змінилося, тільки швидший комп’ютер з'явився.
Яка різниця між 2D- і 3D-анімацією?
Не так важливо, робиш ти анімацію у 2D чи в 3D. Анімація — це історія та рух, а 2D чи 3D — інструмент того, як ти малюєш кадр.
Але якщо дивитися технічно, різниця є. Для анімації в 3D потрібні спеціальні технічні характеристики комп'ютера, на якому ти працюєш. Вони мають бути більші для рендера і моделінгу.
Якщо ти знаєш класичну 2D-анімацію, тобі буде набагато легше і в 3D мислити фреймами (тобто кадрами), розуміти, як їх правильно спланувати, щоб рух був органічніший.
Коли малюєш у 2D, маєш більше можливостей намалювати як завгодно. Будь-який ракурс, менше технічних обмежень.