Щоби створити простір, у якому хочеться перебувати, треба врахувати мільйон нюансів: від технічних особливостей приміщення — до характеру власника. Усе це — завдання дизайнера інтер'єру.
У чому саме полягає його робота і як ним стати, дізналися в Олени Юдіної. Про її інтер'єри писали Dezeen і Design Milk — а ми з'ясували всі таємниці її професії.
Що правильно розуміти під дизайном інтер'єру?
Дизайн інтер'єру — це оформлення внутрішнього простору помешкання людини. Загальна ідея передається у вигляді візуалізацій, колажів і креслень, а її реалізація супроводжується авторським наглядом.
Чим дизайнер інтер'єру відрізняється від декоратора чи архітектора?
Архітектор проєктує будівлі, контролює будівництво та займається проєктною документацією. Він часто працює на рівні містобудування. На базі нормативів, геологічних та інженерних даних він створює будівлю з нуля: визначає її форму та фасад, проєктує внутрішні приміщення, контролює будівництво та займається проєктною документацією.
При цьому архітектор відповідає за те, щоби новий будинок гармонійно вписувався в уже наявне міське середовище. До сфери його проєктування можуть належати різні об'єкти: не тільки житлові будинки, а й парки, міські простори, порти, метрополітени тощо.
Дизайнер інтер'єру працює з уже готовим приміщенням: створює планування, визначає місця розташування сантехніки, систем опалення, електропроводки, меблів. І відповідно до цього продумує дизайнерські рішення щодо кольорів, матеріалів, фактур. Часто дизайнер інтер'єру є ще й промисловим дизайнером (сам створює предмети інтер'єру) та додає декор, відповідно до стилістичних особливостей приміщення.
Текстиль і аксесуари — це як ювелірні прикраси на додаток до загального образу. У контексті приміщень їх підбором займається декоратор, якого окремо запрошують. За допомогою текстилю, картин та інших декоративних елементів він додає останні штрихи та розставляє акценти у вже готовому інтер'єрі (якщо з якоїсь причини цього не зробив дизайнер).
Ти згадала авторський нагляд — що це?
Авторський нагляд (або авторський супровід) — це контроль за тим, щоби реалізація проєкту та результат максимально відповідали авторській ідеї.
Робота над дизайн-проєктом починається з концепції, оформленої у колаж чи візуалізацію. Щоб втілити її у життя, потрібно підібрати реальні аналоги елементів, які використовували у програмах. Цей процес називають авторським супроводом. Він включає відвідування об'єкта у процесі реалізації, роботу з підбору матеріалів чи предметів із постачальниками чи виробниками, комунікацію з виконавцями робіт та координацію їхніх дій.
Зазвичай авторський нагляд здійснюють і архітектор, і дизайнер інтер'єру, і декоратор кожен щодо своєї частини. Але іноді замовник обирає інший шлях: замовляє лише візуалізації та креслення — а підбір матеріалів та будівництво курує сам. Так дешевше, але на результаті це може позначитися не найкраще.
Я не вмію малювати і не любила геометрію у школі. Це завадить стати дизайнером інтер'єру?
Навички малювання та креслення корисні, але я не називала їх критеріями успішності. Це суто технічні методи передачі ідеї. Опановуючи їх, ти розвиваєш окомір і відчуття простору, та й у роботі ці скіли знадобляться. Але я б не ставила їх в основу — адже кінцевим результатом буде лише красиве зображення.
Хороший дизайнер у моєму розумінні — це насамперед людина, яка відчуває, думає, мислить. Чи вміє він малювати? Так. Але крім цього, він вміє багато чого іншого. Він має широкий кругозір, пропускає інформацію крізь себе, створює нові зв'язки — і виходить майбутній інтер'єр. Або інтер'єр майбутнього:)
Натюрморт, виконаний зі старанністю шліфувальної машинки, мало розвиває художнє сприйняття світу чи дизайнерської свідомості. Так само і з технічними навичками: володіння комп'ютером допоможе зробити хороші креслення — але не більше. Набагато важливіше — рефлексія, уява, інтелект, чутливість, тонке сприйняття реальності та предметного світу.
Які ще міфи про свою професію ти зустрічала?
Міф #1. «Тобі що, складно намалювати?». Нещодавно ми з архітектором Владом Голдаковським говорили про професійні міфи — і усвідомили, як часто чуємо це запитання. Це найстрашніший міф. Але ще страшніше, коли сам починаєш думати, що це нескладно.
Міф #2. «Дизайнер інтер'єру працює в усіх стилях». Я вважаю, що хороший дизайнер може втілити будь-яку естетику, але потенційному замовнику все ж таки краще орієнтуватися на портфоліо. Воно допоможе скласти більш чітке уявлення про бачення, навички та сильні сторони дизайнера.
Якщо смаки дизайнера та замовника збігаються — чудово. Простір, який задовольняє клієнта як естетично, так і функціонально, народжується саме від такої синергії.
У мене досі зберігаються найніжніші стосунки з клієнтами, які вибрали мене за портфоліо — ми маємо схожі смаки і вони мені довіряють. Майже як лікареві :) Наприклад, нещодавно одна моя замовниця влаштовувала побачення вдома і просила поради щодо декорування. А інша надіслала мені на затвердження фото сукні перед покупкою.
Міф #3. «Щоб вважатися професіоналом, потрібно спроєктувати щось велике» — наприклад, вокзал чи аеропорт. Мені здається, це не обов'язково. Масштаби об'єкта, звичайно, говорять про майстерність та кваліфікацію — але й невелика річ на зразок стільця чи брелока може бути гарною заявкою про себе, якщо виконана дотепно та винахідливо. Вона допоможе твоєму таланту розкритися і засяяти.
На якій стадії проєкту підключається дизайнер інтер'єру та як виглядає його воркфлоу?
В ідеалі дизайнер вступає в гру ще до моменту покупки квартири, щоб оцінити її потенціал та відповідність вимогам замовника. Зазвичай люди (навіть найбільш зайняті) розуміють важливість домашнього простору та не делегують вирішення цих питань — комунікацію ведуть із дизайнером безпосередньо та не нехтують такими моментами.
Робота починається зі створення концепції або загальної ідеї простору — на це потрібно декілька місяців (я беру 1,5–2). Дизайнер дає волю фантазії та оформляє ідеї у вигляді візуалізації чи колажів — сам чи в тандемі з візуалізатором. Це потрібно для презентації ідеї замовнику.
Після того, як ідею затвердили, робляться технічні креслення — супровідна технічна документація з точними розмірами, цифрами та розрахунками. Це найточніший посібник для втілення візуалізацій або попередніх ескізів. Саме його отримають будівельники.
Потім починається будівництво та авторський супровід проєкту. На цьому етапі дизайнер взаємодіє з будівельниками та проджект-менеджером (або виконробом, який здійснює технічний нагляд). І останній крок — декорування (якщо це входить до проєкту). У середньому, весь процес займає 8–12 місяців.
Більш-менш комфортно можна вести 3-4 проєкти паралельно — до цього схиляються і багато моїх колег. Якщо працюєш один і ще не відкрив своє бюро, велика кількість паралельних проєктів вдарить по якості.
На етапі будівництва зазвичай з'являється багато конфліктів. Як дизайнеру не посваритися з будівельниками?
Тут є два шляхи: або заходити на об'єкт зі своєю бригадою, де в тебе вже налагоджена комунікація, або вдатися до послуг проджект-менеджера, який візьме на себе роль посередника і організує будівництво за твоїми кресленнями.
Коли я тільки починала і в мене не було знайомих у будівельному середовищі, я просто набиралася терпіння та тримала в голові результат. Я дуже вірю в силу ідейності та повної віддачі своїй справі. Коли гориш тим, що робиш, є сили на те, щоб зайвий раз пояснити, як класти плитку чи робити столярку. Тому я швидше довірила би проєкт новачкові з палаючими очима, ніж втомленому професіоналу.
Чим відрізняються підходи до дизайну житлових та громадських просторів?
Я б виділила три фактори:
#1. Час і динаміка. Як правило, ресторани, салони краси та інші комерційні площі робляться швидше за квартири. Це нежитловий фонд зі своїми тарифами на комуналку та платою за оренду, тому дизайнерів у таких проєктах завжди дуже кваплять. На ресторан зазвичай дають 3-4 місяці, тоді як над квартирою можна працювати рік (а то й більше).
#2. Свобода творчості. Створюючи інтер'єр для бару або ресторану, дизайнер може дозволити собі куди більше експериментів та зухвалості, ніж у житлових просторах. Можна, звичайно, зробити якусь супернафантазовану дитячу, але, як правило, суспільні простори дають більше простору для творчості.
#3. Бюджет. На дизайн квартири зазвичай виділяють більше грошей, ніж ресторан.
Скільки розеток має бути у квартирі?
Звісно ж, кожен випадок потрібно розглядати індивідуально. Але якщо говорити про загальні рекомендації, я б ставила по дві подвійні розетки на кожній стіні, по одній біля кожного основного предмета (на зразок комода і тумбочки) і мінімум чотири на кухні.
Мені не подобається, коли меблі стоїть впритул до стін або один до одного — це викликає відчуття тісноти в просторі. Таке враження, що в кімнаті немає чим дихати. Тому я навіть у кресленнях не ставлю предмети впритул — так навіть графіка виглядає краще.
Чи можуть килим на стіні та фігурні арки з гіпсокартону виглядати сучасно?
Цілком. Килими (настінні чи для підлоги) та арки актуальні впродовж трьох останніх років — їх сучасні інтерпретації далекі від версій 90-х. Наприклад, мені дуже подобаються Slowdown Studio і cc-tapis — вони роблять килими з дуже гарною геометрією та квітами. Ще люблю вироби LRNCE, майстерні Studio Proba та її засновниці Алекс Проби — вона цікаво працює з вирізаними деталями, у тому числі у килимах. А симпатичні арки робить студія Leebecca.
Не можу не згадати й українських виробників, чиї вироби я давно використовую у своїх проєктах: килимове ательє Оксани Левчені і Vandra Rugs — бренд із селища Любимівка (Херсонська область), яке робить просто фантастичні килими ручної роботи.
Білий — безпрограшний колір для інтер'єру?
Так, якщо він є частиною загальної концепції. Це особливо важливо, якщо йдеться про стіни, оскільки це найбільші поверхні у приміщенні. Якщо ж білий колір з'явився в інтер'єрі випадково, він виглядатиме недоречно.
Я десь читала, що у народів Крайньої Півночі більше 400 слів для позначення різних відтінків і станів снігу: від кольору «снігу, що не долітає до землі» до кольору «снігу, що підходить для будівництва». Правда, потім цей міф спростували і назвали «великим ескімоським словниковим обманом».
У будь-якому разі, для нас виділяти таку величезну кількість відтінків — недоцільно. Найбільш поширений білий у системі кольорів RAL – RAL 9010 («чистий білий»), саме його найчастіше використовують дизайнери. Щоб інтер'єр виглядав цілісно, важливо простежити, щоб усі білі елементи (стіни, світильники, etc.) були одного відтінку.
А взагалі, мені дуже подобається білий колір і те, як його описав Василь Кандинський. Подобаються інтер'єри витончених «білих» інтелектуалів на кшталт Наото Фукасави та Ксав'є Люста.
Які прості рішення в дизайні інтер'єру можуть зробити простір помітно кращим у плані структурності, затишку, зручності?
Мені подобається, коли є відчуття простору. У цьому дуже допомагають дзеркала і чим вони більші, тим краще.
Захаращеність перекриває будь-яку естетику. Нехай речей буде щонайменше, а ті, що є, зберігаються організовано. Для початку я б позбулася дрібних предметів: статуеток, вазочок та іншого. Присутність кожної дрібниці в інтер'єрі має бути обґрунтованою: або вона цінна як пам'ять, або цікава з погляду дизайну.
Можна придбати одну, але вагому річ (вінтажний комод, диван або крісло), яка чіплятиме погляд і стане стилістичним акцентом. Наприклад, стілець Wassily — культовий предмет школи Баухаус, який здатний задати тон усьому простору. Якщо інші елементи інтер'єру не заважають цьому кріслові заговорити, з його допомогою можна створити кімнату на подобі Німеччини початку ХХ століття. Це відмінний прийом в один хід.
Інший сильний засіб — світло. Новий світильник чи абажур може змінити сприйняття кімнати.
Ще один простий прийом для швидкого оновлення інтер'єру — «завертання». Щоб не купувати новий диван, можна обгорнути старий тканиною — білою, наприклад, з якої виготовлені штори.
Скільки заробляє дизайнер інтер'єру?
Гонорар розраховується залежно від метражу приміщення. Оптимальний прайс, як на мене, — $65–90 за кв.м. Опускати планку нижче не варто, це не виправдано економічно.
Як дизайнерові інтер'єру виділятись серед конкурентів?
Мені здається, найдієвіший інструмент для цього — унікальність. Важливо сформувати свій почерк. Це хороший спосіб не тільки відірватися від конкурентів, але й завжди пам'ятати, що ти хочеш сказати цьому світові.
Не чекай натхнення — шукай тригери та подразники. Постійно запитуй себе: Що мене турбує і не дає сидіти на місці? Що я хочу змінити у цьому світі? Як можу його покращити?».
Вирішено: я хочу бути дизайнером інтер'єру. Який мінімально необхідний набір навичок потрібний для старту?
Із софт-скілів — мотивованість, терплячість, висока пошукова активність, системність у досягненні результату, винахідливість, працьовитість, самостійність та уяву.
А ще для дизайнера дуже важлива комунікабельність і легка вдача. Це має бути такий позитивний приятель, який буде однаково подобатися і замовнику, і плиточнику.
Важливо вміти приймати рішення як на основі точних креслень, так і на основі інтуїції (і нести за це відповідальність). Деякі естетичні рішення складно обґрунтувати — у тебе немає якогось об'єктивного аргументу, який переконає клієнта, що це буде гарно. Все залежатиме від того, чи зможеш знайти потрібні слова.
Щодо хард-скілів — на різних етапах роботи тобі знадобляться такі програми: