Skvot

Mag

Skvot Mag
Курси за темою:

Навіщо ілюстратору придумувати історії

Про силу наративу у візуальних роботах
card-photo
14 липня, 2020 / Ілюстрація / Стаття

Образи в ілюстрації — це не застиглі в плоскому просторі картинки. Це історія, яку зашифровує ілюстратор і розшифровує глядач. І чим цікавішою буде ця історія, чим більше в ній буде загадки, драми, гумору та напруги, тим краще.

Ілюстратор Антон Або у своїй колонці пояснює, як вибудувати наратив в ілюстрації та які правила працюють для «картинок» у дитячому наукпопі, едіторіалах та коміксах.

Роль наративу в ілюстрації

Ілюстрація — це «текст». «Текст», який читає глядач.

У книзі «Літературна традиція і практика в російській культурі» є така думка: «Існує метафоричне уявлення про текст як про лабіринт, в якому блукають його читачі та дослідники, або сплутаний клубок, який підлягає розплутуванню». Чим складніший лабіринт, тим цікавіше глядачеві.

Ілюстратор — це оповідач. Він розповідає свої чи чужі історії за допомогою візуальної мови. Хоча глядач не завжди може правильно інтерпретувати історію автора, у цьому немає нічого поганого. Вільне трактування може призвести до нових відкриттів.

Чим цікавіша історія у зображенні, тим воно успішніше — людина любить слухати історії. Тому ілюстраторам так важливо навчитися працювати з наративом, тобто оповіданням.

Де і як працює наратив

Психолог Джером Брунер виокремив дві форми людського сприйняття:

  • 1. Логіко-наукова — спрямована на розуміння подій відповідно до загальних фактів та законів науки
  • 2. Оповідальна — спрямована на розуміння подій відповідно до людського досвіду, пошуку сенсу та мети
  •  

Ґрунтуючись на сюжеті, дії та контексті, наратив допомагає розібратися в тому, що відбувається, і створити емоційну взаємодію між автором та глядачем. І він може бути пов'язаний як з літературою, так і з кіно, театром чи іншим мистецтвом.

Найчастіше ілюстрації ми зустрічаємо у друкованих та диджитал-виданнях — книгах для дітей, журналах та коміксах у різних медіумах. І там «картинки» відіграють таку ж важливу роль, як і сам текст. Розберемося, яку функцію вони виконують, і завдяки чому її реалізовують.

 

Книжковий наукпоп

В основу історії закладається інструкція для розуміння того, що відбувається. За допомогою графіки та історії в ній легше донести суть та закріпити знання. Тому візуальний наратив часто використовують у науково-популярній літературі для дітей: він допомагає зрозуміти складні концепції.

Один із яскравих прикладів — серія науково-популярних книг для дітей Professor Astro Cat, яку створили доктор наук у галузі квантової фізики Домінік Волліман та ілюстратор Бен Ньюман. У центрі сюжету — герой, який досліджує космос, океан, людину та багато чого іншого.

За допомогою захопливих історій розповідають дітям про будову всесвіту, атоми та інші наукові відкриття. Таким чином діти глибше розуміють тему та краще засвоюють матеріал:

Ілюстрація Бена Ньюмана для однієї з книг серії Professor Astro Cat

Головні особливості ілюстрацій для дитячого наукпопу — яскраві кольори, прості форми, короткі підписи. Зображення нагадує комікс, але у відриві від основного тексту не працює — це не самостійний елемент, а тільки частина загального сюжету.

Editorial

Хороша ілюстрація не повторює текст, а доповнює його (якщо говорити не про технічну ілюстрацію). Художник інтерпретує текст і пропонує свою точку зору, з якою глядач не завжди мусить погоджуватись. Це особливо яскраво проявляється в editorial-роботах — ілюстраціях для друкованих та цифрових журналів.

Візуальна розповідь може бути не зовсім зрозумілою, але при цьому автор створює логіку і ставить тему, підводячи глядача до діалогу та взаємодії. Історія захоплює людину, змушує її відгукнутися.

Родіон Катаєв для «Секрет фірми». Джерело: behance.net/gerondot

Історія не обов'язково має опиратися на сюжет, але може створювати напругу через інтонацію. Авторська інтонація може бути виражена через колір, техніку, метафору та інше. Вона має викликати у глядача певні емоції.

Ілюстрація «з напругою», Джеффрі Декостер. Джерело: jeffreydecoster.com

Головна особливість ілюстрацій для editorial — максимальна метафоричність та глибина. Зображення не дублюють наратив статті, а створюють додатковий інформаційний шар, який формує необхідний емоційний фон.

Комікси

Хороший приклад візуального наративу — це комікси. Причому не обов'язково класичні — набагато цікавіше спостерігати за розвитком альтернативного та абстрактного коміксу та за тим, як у них розповідаються історії без чітко окресленого сюжету:

Комікс Синтії Альфонсо. Джерело: zynvaites.tumblr.com

Комікс дуже близький до анімації. Його формат зручний для прочитання історій. У деяких країнах комікси навіть використовують замість підручників в освітніх цілях. Можна сперечатися з тим, наскільки це правильно, але сам факт підтверджує те, що наратив допомагає доносити інформацію.

Комікси Герана Кноля. Джерело: geranknol.nl

В абстрактному коміксі дія наративу посилюється завдяки вільній інтерпретації глядача. Наш мозок завжди намагається структурувати інформацію — і, спостерігаючи хаос, прагне сформувати чітку історію. Тому, коли ми читаємо абстрактні комікси, починаємо вибудовувати розповідь самі.

 

Ілюстрація Андрія Молотіу. З книги Abstract Comics: The Anthology

Головна особливість коміксів — відчуття часу. Якщо у звичайній ілюстрації можна просто зафіксувати якийсь момент, то в коміксі чітко простежується динаміка подій.

У коміксі час може стискатися і розтягуватися одночасно. Це посилює ефект оповідання. Причому час може бути виражений не тільки у сумі кадрів (їх завжди має бути багато), а й у формі зображення дії.

Ілюстрація Марії Медем Ценіт. Джерело: mariamedem.tumblr.com

Замість висновку

Хорошої ілюстрації без наративу не зробиш. Він може бути опуклим, глибоким, вкрай метафоричним, а може — легким, із хіба що відтінком головного меседжа. Але зовсім без нього — не вийде, без нього ілюстрація втратить силу та сенс.

Ось декілька основних ознак хорошого наративу в ілюстрації:

  • 1. Не дублює суть тексту. Ілюстрація у книзі чи журналі доповнює та розширює ідею основної історії, а не переспівує її безпосередньо.
  • 2. Використовує метафори. Вони не обов'язково складні та для обраних, але досить цікаві для занурення.
  • 3. Наштовхує на роздуми. Ілюстрація — це не «річ у речі», вона провокує нові образи та ідеї, «наштовхує» людину на переосмислення чи придумування продовження того, що вона бачить на картинці.
  •  

Ілюстрація Девіда Джієна. Джерело: davidjien.com

Створення історій — і візуальних теж — потребує нескінченної практики. Але без теорії теж не обійтись. Щоб підготувати себе до формування цілісних наративів в ілюстрації, я рекомендую багато читати про те, як створювати історії. Ось декілька книг про це:

  • 1. «Подорож письменника» Крістофера Воглера
  • 2. «Візуальний наратив» Наталії Злиднєвої
  • 3. «Мистецтво і візуальне сприйняття» Рудольфа Арнхейма
  •  

І остання порада: вчіться дивитися довкола себе, звертайте увагу на деталі, розширюйте свій кругозір. І, звісно, ​​більше експериментуйте.

Поділитися матеріалом