У Стародавній Греції жив грек (а хто ж іще). Його звали Герострат, і він спалив храм Артеміди. Герострат вважав, що тоді нащадки точно запам’ятають його ім’я. Так подумали й Just Stop Oil — британські активісти, що влаштовують екоінтервенції з картинами відомих художників.
Ми з’ясували, хто вони такі, звідки беруть гроші, чому вибирають саме класичні полотна і чи можна вважати їхні дії мистецьким актом.
Just Stop Oil
Це група британських екоактивістів. Вони хочуть, щоб уряд Великої Британії припинив ліцензування та виробництво нових видів викопного палива. Для цього перешкоджають дорожньому руху і навіть вдаються до вандалізму. Зокрема — обливають картини фарбами чи томатною пастою.
Just Stop Oil назвалися не просто так. Oil з англійської перекладається як «нафта», виробництво якої намагаються скоротити екоактивісти. Також oil має друге значення — це олійні фарби, якими малюють картини. Всі полотна, які активісти використовували для інтервенцій, написані саме олійними фарбами.
Самі активісти кажуть, що борються з левіафаном, і наділяють саме цим образом загрозу глобального потепління та невідворотних кліматичних змін. У Біблії це істота, що наділена величезною силою, у переносному значенні — дещо величезне та загрозливе.
Серед постраждалих картин:
- — «Венера Урбінська» (Rokeby Venus) Дієго Веласкеса
- — «Моє серце у верховині» (My Heart’s in the Highlands) Гораціо Маккалоха
- — «Квітучі персикові дерева» (Peach Trees in Blossom) Вінсента Ван Гога
- — «Еолова арфа» (Aeolian Harp) Вільяма Тернера
- — «Віз сіна» (The Hay Wain) Джона Констебла
- — «Тайна вечеря» (The Last Supper) Джамп'єтріно
- — «Соняшники» (Sunflowers) Вінсента Ван Гога — найвідоміший інцидент був саме з цим полотном
Хто їх фінансує
З березня по серпень 2023 року Just Stop Oil отримали таке фінансування:
Про це йшлося в листі Just Stop Oil виданню TIME від 11 листопада.
Засновницею The Climate Emergency Fund є Айлін Гетті. Вона спадкоємиця нафтового магната Жана-Поля Гетті-старшого. Жан-Поль заснував і розвивав Getty Oil — американську нафтову компанію, що допомогло йому стати найбагатшим американцем свого часу. Getty Oil подала заяву на захист від банкрутства 2011 року, пропрацювавши 82 роки.
Айлін написала статтю для The Guardian під назвою I fund climate activism — and I applaud the Van Gogh protest («Я фінансую кліматичний активізм — і я аплодую протесту з Ван Гогом»). У відповідь на це The Climate Emergency Fund заявив, що Айлін не працює в галузі викопного палива (як робили її родичі).
У жовтні 2023 року промисловець зеленої енергетики Дейл Вінс, який пожертвував Just Stop Oil понад 340 тис. фунтів стерлінгів, оголосив, що більше не планує фінансувати організацію. Він сказав: «За нинішньої влади протест не може працювати. Я б навіть сказав, що все, що може підживлювати наратив Торі (консервативної партії Британії — прим. ред.), є контрпродуктивним». Торі часто звинувачують у просуванні культурної війни щодо ідентичності, спадщини, свободи слова та освіти. Такої ж думки й комік Стюарт Лі, він висловив свою позицію щодо консервативної партії в колонці на The Guardian.
Як активісти вибирають полотна
Just Stop Oil завжди вибирають олійні полотна. Бо ж назва, символізм і все таке. Також найчастіше це полотна, на яких є захисне скло. Бо так картина точно відмиється від томатного супу чи багнюки.
Фахівці платформи сучасного мистецтва ARTEQUEACONTECE стверджують, що активісти вибирали картини за таким принципом (тут ідеться не лише про Just Stop Oil, але й про інші екоорганізації — Letzte Generation, A22, Extinction Rebellion і Ultima Generazione):
#1. My Heart's in the Highlands Гораціо Маккалоха: «Цей пейзаж був намальований у 1860-х роках, у розпал гірських вирубок. Тоді новий клас землевласників виселив цілі селянські громади, щоби переслідувати свої приватні інтереси. Лише тоді, коли селяни організувалися і чинили опір, вони здобули права. Тому намір полягав у тому, щоб це стало прикладом, повстанням, яке насправді об'єднало б населення навколо захисту довкілля».
Акція з картиною My Heart's in the Highlands Гораціо Маккалоха. Джерело (тут і далі): artequeacontece.com
#2. The Hay Wain Джона Констебла. Активісти накрили картину оновленою версією пейзажу, де вирує кліматичний апокаліпсис. Тут є вогонь, літаки та мертві дерева. Перформанс натякає на сценарій, який на нас чекає, якщо не захистити планету.
Акція з картиною The Hay Wain Джона Констебла
#3. Primavera Сандро Боттічеллі є однією з найпомітніших картин Ренесансу, відомого антропоцентризмом (коли в центрі світу — людина). Екоактивісти приклеїли себе до цієї картини, що висить у галереї Уффіці, Італія. Вони стверджують, що саме антропоцентризм призвів до нехтування природою, а це спричинило повсюдну екологічну деградацію.
Акція з картиною Primavera Сандро Боттічеллі
#4. Massacre in Korea Пабло Пікассо. Ця картина — про різанину в Сінчхоні (Південна Корея) 1950 року. Пікассо засуджував той факт, що американські солдати вбивали мирних жителів. Цього разу активісти намагалися привернути увагу до того, що зображення смерті в минулому нас обурює, проте ми не усвідомлюємо вимирання людства, яке настане через кліматичну кризу.
Акція з картиною Massacre in Korea Пабло Пікассо
#5. Campbell's Soup Cans Енді Воргола. Автор є «королем споживацтва». Він показував знайомі медійні образи: фотографії знаменитостей і таблоїдів, комікси та навіть консервований суп від Campbell's Soup Company.
Коли одна з протестувальниць наносила клей на руку, вона вигукнула: «Сім'ї змушені вибирати між ліками та їжею для своїх дітей, у той час як компанії, що видобувають викопне паливо, отримують рекордні прибутки. І все ж наш уряд щохвилини виділяє $22 тис. у вигляді субсидій для індустрії викопного палива». Австралія (де відбулася акція) є найбільшим у світі експортером вугілля, до чого й апелювали активісти.
Акція з Campbell's Soup Cans Енді Воргола
#6. Death and Life Густава Клімта. Акція з цією картиною відбулася 15 листопада 2022 року. У цей день австрійці щорічно вшановують пам'ять принца Святого Леопольда у Відні. За традицією, в цей день вхід у Музей Леопольда є безплатним для відвідувачів.
Протест із картиною Death and Life Густава Клімта
Спонсором музейного заходу виступила нафтогазова компанія OMV. Музеєм гуляли двоє чоловіків — Лоренц Траттнер і Флоріан Вагнер. Останній ніс пляшку олії, заховану під товстим білим светром. Активісти обрали цей контекст для свого протесту саме тому, що OMV продовжує бурити нові нафтові свердловини. Обливши нафтою полотно, вони вигукнули: «Смерть і життя!», посилаючись на назву картини Клімта.
Чому саме галереї
Активісти порівнюють себе із суфражистками у Великій Британії та прибічниками руху за права у США. Вони розуміють, що зіштовхнуться з нерозумінням і репутаційними втратами, а їхні ідеї не завжди знайдуть підтримку. І свій вибір пояснюють так:
#1. Культура = політика. Ханна Хант, 23-річна студентка та учасниця руху Just Stop Oil: «Політика завжди буде слідувати за культурою, тому вкрай важливо, щоб ми несли відповідальність за ідеали наших культурних інституцій. Але вже запізно. Як планета ми прокидаємося від усвідомлення того, що підвищення температури на 1,5 градуса [за Цельсієм] означає катастрофу, і ця цифра вже видніється в дзеркалі заднього виду. Якщо ми досягнемо 2 градусів, це може означати, що 20% Землі стане непридатною для життя. Настав час залучити інституції нашої культури до правдивої розповіді про ці часи».
#2. Бо це провокує. Навіть якщо людина згодна з намірами Just Stop Oil, її можуть збентежити методи, до яких організація вдається.
Як було раніше
Такі перформанси для західного світу — не новина. Від вандалізму страждали:
#1. Полотно Rokeby Venus Веласкеса. Його в березні 1914 року тесаком для м’яса розрубала суфражистка Мері Річардсон (цю ж картину через понад 100 років заплямували Just Stop Oil). Це сталося в Національній галереї в Лондоні. Мері стверджувала, що було розлючена арештом своєї колежанки-активістки й зробила це на знак протесту.
Спаплюження картини Rokeby Venus Веласкеса. Джерело: wikimedia.org
#2. Скульптура Pieta Мікеланджело в Соборі Святого Петра теж постраждала від нападу 21 травня 1972 року. Чоловік, що назвав себе воскреслим Христом, кілька разів ударив полотно молотком.
Акт вандалізму проти скульптури Мікеланджело. Джерело: finestresullarte
#3. Mona Lisa Леонардо Да Вінчі теж пережила акт вандалізму, і не один. 1911 року її викрали, у 1956 — кинули камінь. Після того об неї били чашку, кидали в неї торт і закидали супом. Перед картиною встановили куленепробивне скло, проте це не заважає відвідувачам псувати вже його:
І тоді, і зараз люди взаємодіяли з мистецькими об’єктами. Раніше організатори таких атак прагнули привернути увагу до себе. А от їхні сучасники заявляють, що прагнуть привернути увагу до проблем екології.
Перформанс, вандалізм чи інтервенція?
Nobody knows. Навіть авторитетні мистецтвознавці. Вони пропонують свої версії, серед яких:
#1. Перформативні атаки. Так дії Just Stop Oil назвала Люсі Вілан, історикиня мистецтва. І ще заявила: «Те, що має небезпечний вигляд, є лише видовищем, а не реальністю».
#2. Інтервенції. Так це характеризує Джеймі Коллінз, Postdoctoral Research Associate у High Meadows Environmental Institute. Дослідниця заявила, що картини, з якими взаємодіють активісти, вибрані не випадково: «Полотна є символами економічної системи, що довела планету до краю прірви. У своїй протестній тактиці активісти показують, що картини є об'єктами. Таким чином, протести, ймовірно, прагнуть відродити — а не зруйнувати (як стверджують директори музеїв) — культурні дискурси та експресивну критику, якими опікуються мистецькі простори».
#3. Ековандалізм. Так вважає Саллі Гіксон, мистецтвознавиця з Університету Гвельфа в Канаді. Вона переконана, що такі акції вплинуть на доступ відвідувачів до музеїв та галерей: «Тривожним аспектом нещодавніх нападів на мистецтво є те, що музеї, яким довірено опікуватися найбільшими шедеврами в історії мистецтва, були зламані та порушені — і, ймовірно, будуть серйозно ставити під сумнів доступ, який отримуватиме широка публіка в майбутньому».