Щоб зрости професійно, треба сфокусуватись на важливому: побороти накрути й страхи, оточити себе правильними людьми та сформувати потужний скілсет. Як це зробити ілюстратору — розпитали в Іри Лисенко.
Іра у сфері вже 10+ років: вона створювала ілюстрації для BMW та Apple, зробила проєкт «Психея» для організації Уляни Супрун, а ще працювала дизайнеркою в компанії Viseven. Ми поспілкувалися з Ірою у форматі коротких запитань-відповідей та обговорили все основне, що турбує ілюстратора на старті: від формування майндсету — до формування цін на роботи.
«Думати як ілюстратор» — це як?
Аналіз, уважність до деталей і до себе — найголовніше. Будь-що може стати темою для ілюстрації: навколишній світ, внутрішній стан, гарне світло на підвіконні, недбало розкиданий одяг. Важливо помічати все це.
Який стереотип про ілюстрацію може негативно вплинути на джуна?
Думка, що це виключно творча професія. Насправді ілюстрація вимагає багато самоконтролю та розуміння структури. Бо ти не просто малюєш картинки, а ще й комунікуєш із замовниками, опрацьовуєш їхні запити тощо.
Яка установка може заважати ілюстратору — і як її обійти?
Установка, що ти зі старту маєш малювати у впізнаваному, унікальному стилі — так, як ніхто не малює. Насправді починати можна з різних замовлень: від ескізів тату до ілюстрації в ізометрії. Вигадуй для себе челенджі, пробуй різні стилі — і зрештою ти знайдеш свій (але не очікуй цього від самого початку).
Який факт може докорінно змінити уявлення про професію ілюстратора?
В ілюстрації завжди залишається простір для самовираження — навіть якщо працюєш у компанії та малюєш чітко за гайдлайном. Твою креативність усе одно ніхто не відбере.
Що на початку роботи може дратувати ілюстратора найбільше?
Зазвичай на старті дратує те, що у твоїх думках все виглядає краще, ніж на папері. Хочеться передати якусь атмосферу (похмуру, радісну), а виходить дуже плоско. Тут допомагає те саме навчене око, про яке всі говорять. Дивись на чужі роботи, ходи по музеях, аналізуй, які прийоми використовували класики, etc. Потім усі ці знання допоможуть обрати саме те, що тобі потрібно. Навчене око та практика допомагають розв’язати внутрішні конфлікти — звучить банально, але це працює.
Куди ілюстратору-початківцю краще йти: в агенцію, студію, видавництво чи взагалі працювати самому на себе?
Поділюсь своїм досвідом. Я почала малювати дуже давно, але не знала, як це монетизувати, — тому все залишалось у столі. Потім влаштувалась дизайнеркою в IT (це смішна історія, бо там я намагалася пропхнути ілюстрацію в кожен проєкт). Паралельно почала друкувати постери та листівки зі своїми роботами — це були некомерційні проєкти. Коли зрозуміла, що ілюстрація мені справді цікава, — пішла на фриланс. Кілька разів у мене були великі проєкти — наприклад, раз на тиждень я малювала по чотири ілюстрації до статей.
Для мене це ідеальна схема: ти маєш щось велике і довгострокове, але це не займає весь твій час, тож можеш паралельно робити власні проєкти.
Фриланс — хороший варіант для ілюстратора. Але це залежить від напрямку — якщо ти ілюстратор у геймдеві, краще влаштуватись у компанію.
Яку корисну звичку має виробити кожен ілюстратор-початківець?
Замальовувати те, що тобі сподобалось. А якщо немає інструментів або часу — фотографувати. Я постійно фоткаю цікавих людей, ситуації. Зазвичай не згадую про ці фото в той самий день, коли їх зробила, але пізніше вони можуть стати класним доповненням якогось проєкту або ідеєю для нової ілюстрації.
Якщо ти початківець, чи є сенс подаватися на конкурси?
Якщо відчуваєш, що конкурс торкається тебе, чому б ні — спробуй свої сили. Адже ніхто не скаже тобі: «Ось тепер ти готовий до конкурсу, давай, подавайся». Навіть якщо не дійдеш до шорт-листа або не отримаєш статуетку, зможеш проаналізувати, що треба допрацювати, — це класна практика.
Куди конкретно подаватися, залежить від напрямку, в якому ти працюєш. Бо конкурси плаката — це одна штука, книжкової ілюстрації — друга, а глобальні ілюстраторські, як-от WIA, — третя. Загалом я б радила починати з українських конкурсів, наприклад, «Агентів крові».
Де ілюстратору виставляти свої роботи, щоб їх побачив світ і потенційні клієнти?
Інстаграм, біханс і власний сайт — три найкращих ресурси.
На яких трендсетерів має бути підписаний кожен ілюстратор?
Я б радила орієнтуватися на тих, на кого хочеш бути схожим. Можна пошукати людей за хештегами на кшталт #illustration, #illustration2023 — і зібрати те, що дійсно подобається. Потім почнуть підтягуватися схожі акаунти, і так ти сформуєш свій пул ілюстраторів. А тренди — це пастка. Малювати так, як зараз модно, — погана ідея, бо тисячі людей вже роблять те саме.
Чи мають ілюстратори власну тусовку?
У фейсбуці є дуже класна група «Ілюстрактор» — там можеш поставити будь-яке запитання (від якихось юридичних нюансів до того, хто на які конкурси подається). Зазвичай люди там дуже охоче відповідають, підтримують одне одного.
Я зараз не в Києві, але впевнена, що офлайн-зустрічі теж відбуваються. Наприклад, є багато виставок (як ілюстрації, так і арту загалом) — можна прийти туди та познайомитися з людьми. Не хочу генералізувати, але зазвичай ілюстратори — дуже відкриті та приємні люди, які не мають бар’єрів у спілкуванні.
Що відрізняє професійного ілюстратора від початківця?
#1. Розуміння того, який проєкт ти можеш взяти, а який — точно не для тебе. Це приходить із досвідом. Я, наприклад, на початку хотіла братися за все — і вже через кілька років зрозуміла, що мені це не потрібно.
#2. Розуміння своєї цінності. Коли ти початківець, тобі складно оцінити свою роботу (навіть попри те, що існують різні калькулятори). З часом синдром самозванця слабшає — і тобі вже не так важко називати ціни на свої ілюстрації.
#3. Розуміння того, що правки не стосуються конкретно тебе. Спочатку важко не сприймати критику клієнта особисто — ти розцінюєш це як напад на свою творчість. З часом це проходить, головне — узгоджувати все на етапі ескізу, і тоді ситуацій з перемальовками буде менше.
Що ілюстратор має враховувати, коли встановлює ціну на свою роботу?
Коли я розраховую ціну, спираюсь на три основних критерії:
- — час (скільки годин я витрачу на роботу й правки)
- — складність виконання
- — терміновість: якщо треба попрацювати на вихідних, можна додати 50% до ціни (головне — спокійно пояснити клієнту, чому так, і зазвичай люди сприймають націнку у вихідний адекватно)
Я рахую ціну саме так, але не знаю, наскільки це коректно. Зазвичай радять враховувати все-все: ціну за електроенергію, комп’ютер, софт тощо. Для цього існують окремі калькулятори, наприклад, від nuSchool. Але як би ти не рахував, головне, щоб твого заробітку вистачало на життя.
Які хард-скіли важливі у професії ілюстратора?
#1. Знання програм (для діджитал-ілюстраторів). Це Photoshop або ProCreate, якщо працюєш із растровою графікою, та Illustrator — якщо з векторною. Якщо хочеться робити ілюстрації з 3D-елементами, потрібно вивчити ZBrush або іншу програму для моделювання. Плюс треба опанувати базу в After Effects — так зрозумієш, як робити початкові анімації. Але знати Photoshop та Illustrator — це вже прекрасно для початку.
#2. Знання англійської — щоб читати ресурси та статті, дивитись відео тощо.
#3. Вміння вести бухгалтерію. Якщо працюєш на фрилансі, потрібно розібратися, як ти вестимеш свій ФОП. Або знайти бухгалтера, який робитиме це за тебе.
Чи є якісь переломні моменти у формуванні людини як ілюстратора?
Переломний момент настає тоді, коли ти обираєш проєкти майже без сумнівів. Тоді ти чітко розумієш, що якийсь проєкт візьмеш навіть на волонтерських засадах — а якийсь не візьмеш, навіть якщо він дуже гарно оплачується.
Який основний маркер того, що ти молодець — і зростаєш у правильному напрямку?
Якщо тобі подобаються власні роботи — це основний критерій. Це стосується навіть тих ілюстрацій, тема яких тобі не близька (наприклад, якщо ти малюєш запчастини для машин). Звісно, зовнішні та матеріальні підтвердження твого зростання теж важливі (нагороди, визнання тіммейтів). Але те, що ти сам отримуєш естетичне задоволення від своїх робіт, — найголовніше.
Яка головна ознака того, що ти почав формувати власний стиль, а не просто наслідуєш інших?
Головна ознака — це коли хтось каже тобі: «О, а це у твоєму стилі» (хоча це також може бути маркером того, що ти робиш щось трендове, як усі). Так, ти можеш сам почати впізнавати свій стиль, але поки це не підтвердить хтось зовні — повного усвідомлення не станеться.
Як зрозуміти, що ти вже доріс до мідла?
Коли ти працюєш у компанії, цей поділ продиктований її політикою: спочатку ти джун, через 1–2 роки — мідл, потім доростаєш до синьйора. А от фрилансер може орієнтуватися лише на власний досвід. Якщо ти робиш свою роботу швидко, з’ясовуєш усі деталі перед початком проєкту, малюєш якісні скетчі, а ще маєш позитивний досвід із великими компаніями — значить, ти вже не джун і можеш підвищувати свою ставку.
Що треба мати в портфоліо, щоб отримати класний проєкт на старті?
В портфоліо потрібно мати різноманітні роботи. Якщо ти робив ілюстрації сам або під час навчання, треба оформити їх як реальні проєкти — наприклад, використати мокапи. А ще в портфоліо варто додавати роботи в тому стилі, в якому хочеш працювати надалі. Наприклад, якщо раніше ти малював реалістичні ілюстрації, але більше не хочеш цим займатись, — варто видалити їх із портфоліо.