Skvot Mag

Не соромно запитати: чим займається комерційний ілюстратор

Ілюстраторка Аня Сарвіра — про портфоліо, авторське право та роботу з клієнтами.

Не соромно запитати: чим займається комерційний ілюстратор
card-photo

Юля Романенко

Авторка в SKVOT

15 вересня, 2020 Ілюстрація Стаття

Аби стати ілюстратором, обов'язково 5 років малювати глечики у художці? Де шукати замовлення? Як сформувати власний стиль? Це тільки вершина айсберга під назвою «що хвилює ілюстратора-початківця».

Ми пірнули глибше і поставили найпоширеніші запитання про професію Ані Сарвірі — ілюстраторці, яка малювала для видавництв «Книголав» та «А-ба-ба-га-ла-ма-га», So Young Magazine, Hromadske, Coca-Cola Україна та UNICEF, співорганізаторці клубу ілюстраторів Pictoric.

Чи можна стати ілюстратором без диплома?

У мистецтві диплом не має значення — важливе бажання та працьовитість. Серед моїх знайомих ілюстраторів є й випускники художки, які відучилися 5 років і зрозуміли, що малювання їм не зайшло, і самоучки — які самостійно навчалися та стали крутими профі.

Освіта дає дві речі: тусовку та якісну вибірку знань — не треба переривати тонни інформації, це вже зробили за тебе. Але на пострадянському просторі освіта досить специфічна. Не впевнена, чого вона приносить більше — шкоди чи користі.

Я, наприклад, навчалася у мистецькій академії. З хорошого — ми мали майстерні, ми малювали багато натури. Ти 5 років сидиш, колупаєшся у своїх ескізах, ходиш на виставки, тусиш із класними людьми — і тебе ніхто не чіпає. З поганого — випускаєшся абсолютно непідготовленим до «дорослого» ілюстраторського життя. Тебе ніхто не вчив, де шукати замовлення та як працювати з клієнтами.

Раніше у викладачів у худакадеміях було романтизоване уявлення про професію. І це зрозуміло, бо вони розпочинали свою кар'єру ще у СРСР. Спілка художників забезпечувала їх усім необхідним: замовленнями, майстернею, житлом. Тому вони такі: «Головне — займатися мистецтвом!».

Тепер це змінюється. Викладати йдуть люди, які заробляють собі на життя ілюстраціями. Вони знають, як усе влаштовано на практиці, вони не мають цього романтичного флеру.

Що важливо у собі розвинути, щоб стати хорошим ілюстратором?

Сміливість. Не закриватись у затишному світику, не боятися ризикувати та експериментувати. Це той випадок, коли ти берешся за новий проєкт і не маєш уявлення, як його робити, але весь такий бадьоренький: «Так, давайте! Розберемося!».

Ми з дитинства звикли, що помилки — це погано. Тільки з віком усвідомлюєш, що в них немає нічого страшного — потрібно зробити висновки і йти далі. Навіть суперлажовий проєкт, за який тобі дуже соромно і який хочеться забути як страшний сон, — це досвід. Головне, винести з нього урок.

Вміння критикувати себе та визнавати, якщо налажав. Моя викладачка говорила класну фразу: «Найстрашніше — це працьовиті нездари». Я довго не розуміла, що вона мала на увазі. Тепер розумію. Якщо людина малює, щоб малювати, і вважає кожну свою роботу шедевром, вона не може рости та розвиватися. З іншого боку, є купа сильних художників, які вдаряються у самокритику та закопують себе. Потрібен баланс.

Занурення у тему. Щоб ілюстрації вийшли небанальними та багатошаровими, важливо подивитися на тему проєкту з іншого боку, копнути далі брифа клієнта: почитати статті, експертні колонки. Без глибокого розуміння предмета метафоричності не досягти.

Тайм-менеджмент і менеджмент в цілому. Це ще одна штука, якої не вчать у художці. Комерційний ілюстратор — це підприємець. Він повинен організовувати себе, інколи й інших. А після академії ти вся така квіточка, сподіваєшся, що малюватимеш ілюстрації до однієї книжки пів року. Наївний!

Юридичний бекграунд. Мені цього досі не вистачає. Ілюстратор повинен розуміти, який обсяг авторських прав на свій малюнок він передає замовнику, і розумітися на податках.

Дізнатись більше
 

Які бувають типи ілюстрації?

Поняття ілюстрації зараз дуже розмилося. Ілюстрацією називають усе, крім живопису. А іноді й його також.

Ілюстрація буває різною: книжкова, журнальна та репортажна, графічні романи та комікси, дизайн (брендинг, упакування, лого), реклама, принти та картинки для стоків, реклами, ігор, а також мурали та фешн-ілюстрація.

Для мене найскладніше — малювати рекламу. Це великий бізнес, великі гроші та багато рівнів узгодження. Ілюстратору в рекламі доводиться працювати у вузьких рамках, місця для творчості залишається дуже мало.

Найпростіше, напевно, малювати ілюстрації для книг — там є де розвернутися і можна особливо не паритися щодо обмежень.

З іншого боку, на книжках багато не заробиш. Принаймні на пострадянському просторі. Наші видавці не розглядають книжкову ілюстрацію як бізнес — для них це більшою мірою про мистецтво, щось несерйозне. Якось я працювала з британською агенцією — там все по-іншому: книжкові ілюстратори отримують гарні гроші та живуть, приспівуючи.

В Україні та інших пострадянських країнах книжковий ринок лише починає оживати, але за останні років шість уже змінився на краще: видавці продають права на книги за кордон, хороші ілюстрації цінують усе вище, художникам готові платити все більше.

Років вісім тому я намагалася зайнятися стоковою ілюстрацією. Лазила по Shutterstock, Depositphotos та іншим сайтам-агрегаторам, але надовго мене не вистачило.

Аби цим заробляти, потрібно відмовитися від решти проєктів і присвятити весь час стоковим картинкам: щодня викладати декілька робіт і відстежувати тренди. Умовно, якщо всі кинулися купувати малюнки гарбузів — ти також сідаєш і малюєш гарбузи.

У чому різниця між комерційним ілюстратором та вільним художником?

Будь-який ілюстратор так чи інак заробляє. Якщо малює на замовлення, отримує гонорар від клієнта. Якщо займається мистецтвом — виграє гранти та стипендії. Для мене різниця у стилі. Точніше, у його наявності.

Комерційний ілюстратор — це людина, яка не дотримується певного стилю. Як клієнт попросить, так він і намалює.

Художник — людина повністю творча, зі своїм стилем. Він сам собі замовник і ні під кого не підлаштовується. Але художник теж може заробляти, створюючи та просуваючи свій бренд.

Хорошим прикладом є проєкт української художниці Оксани Були «Туконі». Вона вигадала цілий світ із намальованими лісовими жителями і робить з ними найрізноманітніший мерч: від значків і книжок до одягу та ігор.

Комерційно-творчий ілюстратор — це щось між першим та другим. Він готовий підлаштуватись під умови замовника, але стиль залишає за собою. Я, приміром, так і роблю.

Зазвичай клієнти йдуть саме на ім'я. Звертаючись до конкретного ілюстратора, вони вже знають, що він малює і так і сяк, і хочуть отримати картинки в такому стилі.

Малювати все під усіх — сумнівна тактика. Можливо, це принесе гроші, але задоволення — навряд. Хоча на старті, коли вибирати не доводиться, можна й підлаштуватися.

Спочатку ти сам не знаєш, в якому стилі хочеш малювати. Потім починаєш помалу розуміти, що тобі подобається, а що ні. Це щось на зразок еволюції.

Як уникнути випадкового плагіату, коли надихаєшся чужими малюнками?

Потрібно розмежовувати натхнення та плагіат.

Помітити якийсь цікавий прийом (наприклад, як ілюстратор працює з кольорами або будує композицію) — це добре. Тут підглянув, там підглянув, усе це переварив і переробив під себе.

У будь-якому разі ти не малюватимеш точнісінько як інший ілюстратор, якщо тільки навмисно не копіюєш.

Дізнатись більше
 

Де надихатися ілюстратору, крім біхансу та пінтересту?

На біхансі й пінтересті і справді постять все підряд: і хороше, і погане, зле. Але моніторити ці майданчики також потрібно, щоб розуміти загальну картину.

Аби прокачати нагляд і визначитися, в якому напрямку хочеш розвиватися, корисно дивитися роботи призерів конкурсів та фестивалів ілюстрації, де є професійне журі.

Для всіх-всіх ілюстраторів:

Для книжкових та журнальних ілюстраторів:

У якому софті краще починати?

Спершу треба вирішити, що саме ти хочеш малювати — векторні чи растрові ілюстрації. Залежно від цього вибирати інструменти.

Для векторної графіки підійде Adobe Illustrator чи CorelDraw. Для растрової — Photoshop — я, наприклад, там працюю. Для 3D-ілюстрацій — Autodesk 3ds Max та ZBrush.

Яку саме програму ти вибереш — не так важливо, хтось навіть у Excel примудряється малювати.

Ще тобі знадобиться графічний планшет. Можна почати з недорогого, китайського, або взяти дорожчий, але старий (наприклад, Wacom). Головне, не мишкою малювати — це сковує рухи, рука швидко втомлюється.

Що ще потрібне, крім базових навичок малювання?

Залежить від того, у якому напрямку ілюстрації працюєш. Всюди є нюанси.

Якщо створюєш персонажів для комп'ютерних ігор — буде круто, якщо ти сам рубаєшся в Counter-Strike і знаєш, як там усе влаштовано.

Якщо малюєш анімацію для інтерфейсів — важливо розуміти, що таке юзабіліті, інакше картинка вийде красива, але марна.

Якщо ілюструєш книжки — розумітися на композиції книги та книжковій верстці.

Будь-який бекграунд чи хобі можна завернути на користь собі як ілюстратору. У ілюстратора-математика не буде проблем з перспективою, а ілюстратор-ботанік намалює квіти з правильною кількістю маточок і тичинок.

Де шукати перші замовлення, поки я ноунейм?

Можна писати компаніям безпосередньо, а можна працювати через ілюстраторські агенції — за певний відсоток від гонорару (зазвичай 20-30%) вони знайдуть тобі клієнтів. Але головний принцип — стукайся, куди тільки можна.

Зазвичай замовники не шукають ілюстраторів цілеспрямовано, а беруть тих, хто на слуху. У книжкових видавництвах, наприклад, часто немає артдиректорів, які б відповідали за концепцію та відбір художників. Видавці просто дивляться, хто робив ілюстрації для конкурентів, і такі: «О, непогано малює, милі персонажі. Беремо». Тому поки ти не засвітишся в якомусь проєкті, замовнику буде важко на тебе вийти.

Плюс, люди з бізнесу часто не знають, who is who на ринку ілюстрації. Буває так: який художник першим постукав до бренда, того й узяли.

Якщо тобі відмовили — не сприймай це близько до серця. Причина не обов'язково у тому, що ти недостатньо відомий. Компанії або агентству може не підійти твій стиль або вони вже мають ілюстратора, який малює подібно.

Круті бренди беруть лише відомих ілюстраторів?

Не завжди. Люди хочуть чогось свіжого. Якщо прокачаний медійний ілюстратор уже попрацював із усіма конкурентами, швидше за все, компанія шукатиме нового художника, хай і не такого розкрученого.

Як ілюстратору зібрати портфоліо, яке приведе клієнтів?

#1. Підтримуй актуальність. Залиш роботи не старші від 2-3 років і в тому стилі, в якому ти малюєш і плануєш малювати в найближчому майбутньому.

У мене самої рука не підіймається видалити деякі проєкти з портфоліо — вони мені дуже дорогі, це щоразу «ауч!». Але сильне розкидування вводить замовника в оману — він повинен розуміти, чого від тебе чекати.

#2. Згрупуй стилі. Коли заходиш до ілюстратора на біханс і бачиш суміш робіт у різних техніках — і малюнки олівцем, і абстракції, і анімації, — це збиває з пантелику. Потрібно розкласти проєкти в різних стилях по теках або створити під кожен стиль окреме мініпортфоліо.

#3. Поклади в портфоліо не менше п'яти робіт. Так замовник уловить твій стиль і переконається, що хороші ілюстрації для тебе не випадковість, а закономірність.

Як зрозуміти скільки просити за ілюстрацію?

Перший критерій — час на роботу.

Технічно одну ілюстрацію я малюю 3 дні. За цей час я встигаю знайти рефи, вигадати ідею і зробити готову картинку. Ще день піде на редагування — і день закладаю на комунікацію. У сумі виходить один робочий тиждень. Далі чиста арифметика: рахую, скільки грошей на місяць мені потрібно, щоб прожити, і ділю на чотири.

Коли я тільки починала, то вела багато проєктів одночасно, щоб хоч якось триматися на плаву. Згодом твоя експертиза зростає, а з нею і цінність. Можна брати менше замовлень, отримуючи ті самі гроші, а то й більше.

Другий критерій — авторські права. Залежно від того, який обсяг прав на ілюстрацію ти віддаєш клієнту, ціна також змінюється.

Ілюстратору-новачку за простеньку ілюстрацію (наприклад, листівку) можна просити $50. Опускатися нижче я не радила б просто тому, що за час створення ілюстрації ти витратиш більше грошей на їжу. Можна вибрати іншу тактику — малювати швидко. Якщо за день ти зробиш чотири такі листівки, то це вже непогані гроші. Але тоді страждає якість.

У роботі з клієнтом про що важливо домовитись на березі?

Все, що можна проговорити та прописати в контракті, потрібно проговорити та прописати:

Кількість ескізів і правок. Домовтеся із замовником, скільки правок, якого характеру та на яких етапах він може вносити безплатно. Все, що більше — за додаткові гроші. Так ти перестрахуєшся від прохань на кшталт «заміни яблуко на грушу, бо клієнт не любить яблука».

На етапі ескізу легко змінювати кольори, композицію та взагалі все що завгодно. А от якщо замовнику категорично не подобається ілюстрація і він скаже про це лише у самому фіналі, доведеться починати все наново.

Іноді я додатково запитую, скільки людей вноситимуть правки, щоб розуміти, наскільки довгим і болісним буде цей процес. Залежно від цього прошу більше чи менше грошей.

Дедлайн. Завжди чітко окреслюй терміни. Поширена історія, коли замовник хоче картинку «на вчора», ти все кидаєш і малюєш її, а потім чекаєш на фідбек місяць. І ось, коли ти вже з головою в іншому проєкті, вигулькує перший клієнт із правками, які терміново потрібно внести.

Розраховуй час на роботу з запасом. Технічно малюнок займе кілька годин, але на те, щоб переробити ескізи, підібрати кольори та доопрацювати різні нюанси, піде цілий день. Я вважаю так: якщо здається, що встигну намалювати картинку за 4 години — розраховую на 8, плюс закладаю час на правки.

Авторські права. Важливо проговорити, з якою метою, в яких видах продукції протягом якого періоду і на якій території замовник зможе використовувати твою ілюстрацію та її фрагменти.

Можна продати виняткові права одному замовнику раз і назавжди, а можна продавати невиключні права різним клієнтам у різних країнах і жити з однієї картинки довгий час.

Гонорар. Зазвичай клієнт платить аванс на початковому етапі роботи, а решту — протягом місяця після того, як отримує готові ілюстрації. В ідеалі домовитися, що навіть якщо замовнику не підійшли ескізи, він все одно повинен їх оплатити.

Якщо клієнт каже: «За цей проєкт я зараз не можу заплатити, але ти зроби ще один — потім заплачу за два відразу» — не вір. Якщо він не має грошей на один проєкт, то на два тим більше не буде.

Який вигляд має твій цикл роботи над проєктом?

Зазвичай на ілюстрацію однієї книги я витрачаю від двох місяців до пів року — залежно від включеності. Я працюю у декілька етапів:

1. Уточнюю ТЗ. Не всі і не завжди одразу пишуть, яку саме ілюстрацію хочуть отримати.

2. Шукаю референси. Наприклад, якщо мені замовили ілюстрації до книги про Індію — дивлюся індійські фільми, гуглю, пінтерещу, намагаюся вловити візуальний стиль, підбираю палітру кольорів і складаю мудборд.

3. Роблю ескізи. Спочатку контурні, потім кольорові — і показую клієнту, щоб зрозуміти, чи я рухаюся в той бік. Зазвичай на перші скетчі йде багато часу, далі простіше.

4. Фіналізую ілюстрацію. Після того, як клієнт дав фідбек, я вношу правки, доопрацьовую композицію та додаю деталі. Якщо на картинці є лого — перевіряю, чи хорошої воно якості, якщо є текст — чи немає там помилок.

5. Презентую клієнту. Якщо запитань немає, залишається лише навести лад у шарах вихідного файлу (дати правильні назви, непотрібні — склеїти, зайві — видалити), зберегти у потрібних форматах та розмірах і надіслати замовнику.

Окей, хочу стати комерційним ілюстратором. З чого почати?

1. Уяви, що вже займаєшся ілюстрацією. Але не як хобі, а щоб заробити на життя.

У багатьох при слові «ілюстратор» у голові з'являється образ безтурботного художника, якому метелики приносять фарби. Насправді тобі доведеться малювати щодня багато годин і працювати в жорстких дедлайнах.

2. Підучи основи композиції, роботи з кольором та анатомії — якщо відчуваєш, що не вистачає «малювальної» бази.

3. Практикуйся. Якщо реальних замовлень поки що немає, вигадай їх. Намалюй афішу для уявної виставки або альтернативну обкладинку для улюбленої книги.

4. Рвися у бій. Пиши потенційним клієнтам, показуй портфоліо та пропонуй намалювати щось для них.