Skvot Mag

Як знайти ідею для свого фільму

Що таке умовність, у чому різниця між референсом, алюзією та плагіатом, як визначити вид і жанр фільму — розповідає режисер Максим Наконечний.

Як знайти ідею для свого фільму
card-photo

Саша Кривко

Авторка у SKVOT

7 грудня, 2023 Мистецтво Стаття

Між тобою та фільмом твоєї мрії — сценарій, умовність та експлікація (це такий творчий документ для фільму). Саме через них лежить шлях до Каннського кінофестивалю, нагород і високого рейтингу на IMDb. 

Як за допомогою всіх цих штук створити власний фільм (і не один), розповів Максим Наконечний. Він понад 10 років у професії — і за цей час представив повнометражний дебют «Бачення метелика» на Каннському кінофестивалі у програмі «Особливий погляд». А ще — спродюсував «Цей дощ ніколи не скінчиться», який отримав 10+ нагород та відзнаку за найкращий дебют на головному фестивалі документальних фільмів IDFA. 

На SKVOT-лекції Максим розповів, де режисеру шукати натхнення та як посилатися на інші твори. 

 

Де шукати натхнення

Будь-які творчі ідеї беруть початок з об’єктивної реальності (навіть якщо мистецтво досить абстрактне та експериментальне). Основний метод роботи з реальністю — спостереження. Воно буває:

#1. Персональним. Це про спостереження за собою, джорналінг (ведення щоденника) словесне й візуальне. Особистий щоденник можна вести у блокноті або соцмережах, знімати себе на камеру — це допоможе відшукати ідею у власному житті. Особиста й родинна історія, історичне тло та архіви теж можуть стати основою для персонального спостереження. 

#2. Колективним. Це підслухані діалоги та підглянуті сценки — їх обов’язково прописувати (записувати на диктофон чи занотовувати у щоденник). Тут важливо досліджувати, що саме тебе цікавить і турбує в цій ситуації (і чому) та що на цю тему вже зроблено до тебе. 

На основі спостережень можна розпочати дослідження, поговорити про це з експертами та носіями досвідів. Медіа (новини, соцмережі, телебачення) теж можуть допомогти, проте це лише частина комплексного дослідження. Не можна і не треба спиратися тільки на них. 

Робота з готовими творами — do’s and don'ts

У процесі створення власного фільму ми орієнтуємося на інших креаторів та їхні роботи, це ок. Проте чужі роботи можуть надихати нас по-різному. Цьому є назви:

#1. Референс — зразок для наслідування, орієнтир (в одному аспекті чи глобально). Режисер може використати стиль іншого креатора як референс для власного фільму, не копіюючи його повністю.

#2. Алюзія. Це фігура або прийом, що містять вказівку на готовий твір, посилаються на нього. До прикладу, кіно «Одного разу в Голлівуді» (2019) є алюзією на картину «Одного разу на Дикому Заході» (1968). Ці фільми мають різні сценарні колізії, але Тарантіно посилається на Серджо Леоне. Квентін дав своїй картині схожу назву, і навіть постери мають схожий вигляд.

Зліва: постер кінофільму «Одного разу на Дикому Заході». Джерело: wikimedia.org

Справа: афіша стрічки «Одного разу в Голлівуді». Джерело: wikimedia.org

#3. Творча цитата. Це пряме відтворення невеликого шматка з іншого готового твору. Цитату використовують свідомо та неприховано. Наприклад, фільм «Мрійники» (2003) Бернардо Бертолуччі цитує картину «Банда аутсайдерів» (1964) Жана-Люка Годара. У фільмі герої прямо кажуть: «Ми хочемо пробігтися Лувром так, як у фільмі Годара». 

Кіноцитата у фільмі «Мрійники» на картину «Банда аутсайдерів». Джерело: pinterest.com

#4. Плагіат. Це привласнення авторства на чужий твір, повне або часткове копіювання чужої роботи та оприлюднення її під власним іменем. Плагіатом може бути неналежне цитування (коли абсолютно точно відтворюєш уривок з іншого твору та не зазначаєш автора). Плагіат — не ок, адже це вторинний креатив. 

Щоб твір не став плагіатом, режисер має рефлексувати. Серед запитань, які варто собі поставити:

  • — Чому я включаю цей елемент у свою роботу?
  • — Яким чином я оформлюю цитування на інший твір?
  • — Чи коректно я зараз відсилаюся до первинного твору?
  • — Що в моєму фільмі відрізняється від твору, на який я посилаюся?

Як і навіщо шукати умовність

Умовність — це сукупність факторів та обставин, що роблять сетинг (всесвіт) фільму/сценарію відмінним від обʼєктивної реальності. Під час зйомок художнього кіно ми не фіксуємо реальність навколо нас (як у документальному кіно), а створюємо певну умовність. 

Простіше кажучи, умовність у кіно — це коли у фільмах показують речі, які не завжди правдиві або можливі в реальному житті. Наприклад, якщо в кіно є магія, космічні пригоди або істоти, які не існують у реальності, це все стає умовністю. 

Коли працюєш з умовністю, потрібно розуміти:

#1. Кожна умовність має суворі закони та підпорядковується логіці. Чим глибший рівень умовності, тим суворішими будуть ці закони. Для «Володаря Перснів» Джон Толкін прописав цілий всесвіт від моменту створення. Для цього була необхідність (адже треба пояснити читачам, за якими принципами існує світ, за яким ми споглядаємо).

#2. Умовний світ пов’язаний з реальністю. Усе, що існує в умовному світі, мусить мати зв’язок із реальністю, базуватися на ній або надихатися нею. 

#3. В умовному світі є медіатори — знаки, символи та образи. Вони з’являються на основі зв’язку умовності з реальністю. Можуть бути візуальними, аудіальними (слуховими) чи текстовими. 

Наприклад, голуб із гілкою оливи є символом миру (його використовували в багатьох медійних творах). Тобто в цьому символі присутня множинність — декілька значень та інтерпретацій.

«Голубка миру» Пабло Пікассо (1949). Джерело: pablopicasso.org

Як зорієнтуватися у видах кіно

Події та персонажі у фільмі можуть бути абсолютно вигаданими. Якщо ситуації, прописані у сценарії, відтворили актори (на майданчику серед декорацій), це ігрове кіно.

Фільм, який фіксує реальність (чинні події, людей та місця), називається документальним. Основна ідея документального кіно — фіксація реальності без вигадок або постановки. Фільми цього жанру присвячують різним темам, зокрема історії, природі, соціальним проблемам, науці, технологіям, спорту й мистецтву.

Анімаційне кіно. Тут малюють або створюють різні об’єкти за допомогою цифрових технологій. З латини anima перекладається як «душа», а творці таких фільмів щось одушевляють (надають душі неживим предметам і змушують рухатися).

Фільм, тема якого вузькоспеціалізована та який популяризують для ширших мас, є науково-популярним. Мета цих фільмів — просвітлити глядачів, розповісти про складні речі доступною кіномовою. У такому кіно теж є драматургія, умовність і медіатори (знаки, символи та образи). 

Якщо картина містить незвичні медіуми, драматургійні конструкції, там немає класичного сюжету чи акторів, таке кіно називають експериментальним. Ці фільми часто експериментують із формою, структурою та змістом. Основна ідея експериментального кіно — творчий підхід, спрямований на дослідження новаторських ідей та вираження авторської індивідуальності. 

Коли ці види поєднують (вставляють ігрові елементи в документальний фільм або роблять документальне анімаційним), з’являється гібридне кіно. Такий підхід дозволяє експериментувати з різними елементами та змішувати різні аспекти в одному проєкті. Гібридне кіно може містити документальні зйомки, комп'ютерну графіку, анімацію та гру реальних акторів.

Класифікація видів кіно. Джерело: презентація Максима Наконечного. 

Які визначити жанр свого фільму

Щоб фільм вийшов вдалим, маєш розуміти, до якого жанру він належить. Ось перелік, який допоможе зорієнтуватися режисеру-початківцю (список не остаточний, проте ґрунтовний):

#1. Класичні. Вони походять із давньогрецького античного театру. Сюди відносимо драму (зокрема трагедію та комедію). У трагедіях є місце божественним елементам або непереборним обставинам, яким герої кидають виклик. У комедіях — більш побутові та приземлені сюжети, тут є гумор і парадокс (умовності, які суперечать одна одній).

#2. Тематичні. Сюди входять сімейні, воєнні, психологічні, романтичні, еротичні, судові та детективні фільми. Кіно може належати й до античного, і до тематичного жанру одночасно (існують романтичні комедії, воєнні драми, детективні трагедії). Тобто наявність одного жанрового критерію не скасовує інших.

#3. Формальні. Іноді жанр диктує форму, за якою ми вибудовуємо структуру сюжету або сцен, а також манеру оповіді. До формальних жанрів належать трилер, екшн, мюзикл та байопік. Якщо ми робимо мюзикл — маємо вставити у фільм музичні номери, які будуть містити сюжетні повороти. У байопіку основний сюжет зосереджений на одній людині, тут ми розповідаємо про життя цього героя (або про окремий період з його біографії). 

#4. Умовні. Це історичні фільми, фентезі, наукова фантастика та абсурд. Умовні жанри кіно — це категорії фільмів, які містять елементи інших жанрів або поєднують різні стилі, щоб створити унікальну ідентичність. Ці жанри можуть містити елементи фантастики, комедії, драми, жахів та пригод, об'єднаних основним концептом. 

#5. Стилістичні. Сюди належать:

  • — гротеск (сильне викривлення подій)
  • — нуар (з атмосферою песимізму, недовіри та цинізму)
  • — гіперреалізм (фотографічно точне відтворення реальності)
  • — магічний реалізм (фільм, де поєднане реальне й фантастичне)

Стилістичні жанри в кіно охоплюють різноманітні стилі та естетичні напрями, які характеризують фільм. Ці стилі не обов'язково пов'язані з конкретним сюжетом чи темою, але вони визначають загальний художній підхід до створення образу, використання камери, монтажу та звуку.

Творчі документи для фільму

Вони потрібні для того, щоби презентувати ідею картини, отримати фінансування та написати пресреліз у медіа. Найважливіші творчі документи будь-якого кіно:

  • логлайн — ідея та сюжет фільму в 3–5 реченнях
  • — синопсис — викладення сюжету на одній сторінці. Тут важливо розповісти, що відбувається у фільмі, але залишити інтригу
  • — експлікація — документ, який описує, що, чому, навіщо та як відбувається 
  • — трітмент — сцени без реплік у сюжетному порядку
  • — сценарій — послідовність максимально детально розписаних сцен 

Логлайн фільму «Бачення Метелика». Джерело: лекція Максима Наконечного

Як оформити сценарій 

Сценарій буде читати не тільки режисер, але й актори, продюсери та спонсори. Щоб цей документ був зрозумілим і прийнятним, для написання сценарію є правила:

  • — лише теперішній час та звичайний шрифт (Courier New, 12 кегль)
  • — формулювання речень лише від третьої особи
  • — блоки: місце та час, опис дії, імʼя персонажа, репліка, ремарка (пояснення дії персонажа), титр
  • —  описуємо лише те, що відбувається в кадрі, без думок і відчуттів персонажа і без зайвих зазначень кіноприйомів (якщо в кадрі є референс — круто, але у сценарій це вписувати не треба)

Сценарій фільму «Бачення Метелика». Джерело: лекція Максима Наконечного 

Що є основою сценарію

Щоб фільм пройшов шлях від ідеї до історії, йому потрібен сценарій. Хороший сценарій від поганого відрізняють драматургія, сюжет і фабула:

#1. Драматургія — це розвиток дій та подій у фільмі. З грецької перекладається як «дія», «діяння», «дійство». Драматургія містить теорію та мистецтво побудови драматичного твору, а також сюжетно-образну концепцію такого твору.

#2. Сюжет. З французької та латини перекладається як «тема», «предмет», «суб’єкт». Це сукупність подій у художньому творі, пов'язаних причинно-наслідковими зв'язками, що розкриваються в певній послідовності.

#3. Фабула. З грецької перекладається як «байка». Це хронологічне, послідовне зображення подій у художньому творі. Фабула — чинник сюжету, його ядро, що визначає межі руху сюжету в часі та просторі.