Раніше відеоігри завантажували на піратських сайтах, грали у зламані версії з купою читів, і на це не звертали так багато уваги, як тепер. Зараз за таке навіть карають розробники — можуть забанити у грі на кілька годин або зобов’язати виплатити мільйони доларів компенсації.
Ми розібралися, що таке чити й чит-коди, якими вони бувають (і в яких іграх). А ще — взяли мініінтерв’ю у Вадима Онишка. За 7 років він побував по різні боки геймдеву: від Gameplay C++ Unreal Engine розробника до ліда й СТО власної геймдев-студії SomniumGame. Він поділився з нами, як ставиться до читерства (як геймер і як розробник) і що з цим роблять у SomniumGame.
Що таке чити й чит-коди (і чим вони відрізняються)
У відеоіграх є рівні, перешкоди та завдання. А ще — особливі «магічні слова», які можна ввести, щоб отримати непропорційну перевагу перед суперниками (або просто розважитись). Такими магічними словами у відеоіграх є чит-коди.
Тут варто розрізняти чит-коди й чити. Чит-коди створюють заздалегідь, і їхній функціонал спеціально заклали в гру розробники. А чит — це сторонній софт, який знаходить вразливість у відеогрі та дозволяє «змахлювати». До прикладу, так активують чит-код у GTA V, щоби погода ставала сонячною.
Звідки прийшли чит-коди
Перші чит-коди у відеоігри додавали самі розробники й тестувальники. Спочатку це були вбудовані інструменти, які девелопери використовували, щоб легше знайти баги. Чит-коди дозволяли тестувати функції, швидко перевіряти рівні та налаштовувати параметри.
З часом розробники виявили, що чит-коди можуть зацікавити гравців. Так ігрові студії почали залишати деякі чит-коди в іграх. Чит-коди були приховані від геймерів, а деякі можна було розкрити через послідовності дій. Серед яскравих прикладів — відеогра Doom (1993), де можна знайти чит-код після вибору місії та введення коду.
Чит-коди стали популярним елементом у геймдев-культурі. Гравці обмінювалися відомими кодами, а ігрові журнали публікували їх для зацікавлення читачів. Спільноти гравців досі активно вивчають ігри, шукаючи нові чит-коди або неочікувані можливості, щоб розширити свій геймплей.
Якими були перші чит-коди й чити
Читерство у відеоіграх існує майже всю їхню історію. Протягом кількох місяців після виходу відеогри Wizardry: Proving Grounds of the Mad Overlord (1981) з'явилося щонайменше два програмних забезпечення з читами, яке купували геймери. Це не завадило грі стати популярною на довгі роки, у 2023 навіть вийшов римейк у 3D.
Один із перших чит-кодів можна знайти у відеогрі Manic Miner (1983). Якщо під час гри ввести «6031769» (номер водійських прав розробника гри Метью Сміта), вмикається чит-режим.
Реклама 1983 року The Great Escape Utility («Велика програма для втечі») для відеогри Castle Wolfenstein (1981) обіцяла, що продукт вартістю $15 переробить кожну функцію гри. А ще реклама стверджувала, що цей чит «зупинить затримки запуску, збої та очікування відкриття скрині. Отримайте будь-який предмет у будь-якій кількості. Починайте в будь-якій кімнаті, на будь-якому рівні. Ускладнюйте свою мету. Навіть додавайте предмети».
Першим канонічним чит-кодом вважають секретну локацію у відеогрі Adventure (1980). Вона вийшла на консолі Atari 2600. Усе почалося з того, що генеральний директор Atari Рей Кассар не хотів бачити у відеогрі згадування імен розробників.
Девелопер гри Воррен Робінетт вирішив вписати у код приховане місце, де було послання Created by Warren Robinett. Це місце можна знайти у грі за допомогою малопомітної кнопки на екрані. Тобто розробник сам придумав чит-код, щоб обійти заборону генерального директора.
Ми розпитали Founder & CEO в SomniumGame Вадима Онишка, як він ставиться до читів (як розробник і як геймер):
«Якщо казати про чити, то, звісно, ставлюся негативно. У single-player грі єдиний, хто постраждає, — сам гравець. Бо він може отримати не той спектр вражень, яких ми (розробники) очікуємо. Але чити, навпаки, можуть викликати позитивне враження від гри, бо тоді геймплей стає незвичайним. Тому це одна з причин, чому в single-player ігри зашивають чит-коди (це дає право вибору, як грати у відеогру).
Якщо говоримо про мультиплеєрну гру, то читерство вже стосується інших гравців і додає переваг читеру (бонусом ідуть негативні враження від інших геймерів). А ось це вже дуже погано. Потім гравці, які грали чесно, можуть залишити поганий відгук на гру і зовсім перестати грати.
Звісно, я буду брехати, якщо скажу, що ніколи не використовував читів як гравець. Але я цим не зловживав і міг просто заради веселощів зробити це разом із друзями, щоб не заважати іншим гравцям».
Якими бувають чит-коди
Завдяки чит-кодам персонаж може стати незнищенним (для цього є god mode у Minecraft або чит-код testingcheats true в The Sims). Можна пришвидшитися (активувавши код SPEEDITUP у GTA: Sun Andreas або player.setav speedmult у Fallout: New Vegas). Серед найпопулярніших видів чит-кодів:
#1. Режим бога. Цей чит-код надає гравцеві необмежені ресурси. Геймер може впливати на світ гри, будувати або руйнувати все що захоче. Така фіча є у відеоіграх Fallout, The Sims та The Elder Scrolls V: Skyrim.
#2. Зміна погоди та часу доби. Такі чит-коди дозволяють гравцеві миттєво змінювати погодні умови або час доби у відеогрі. Таке можна зробити зокрема в GTA 5.
#3. Невидимість або прохідність крізь стіни. Ці чит-коди роблять гравця невидимим або дозволяють йому пройти крізь фізичні бар'єри (стіни чи двері). У Skyrim, наприклад, персонаж може стати невидимим для ворогів, а в Garry's Mod — проходити крізь об'єкти.
#4. Гравітаційні зміни. Ці чит-коди дозволяють герою в прямому сенсі відірватись від землі — левітувати або змінити гравітацію навколо себе, не обмежуючись законами фізики. Наприклад, у Half-Life 2 чит-код sv_gravity дозволяє змінити силу тяжіння.
Відеоігри, які карають геймерів за читеринг
Неприпустимим у комп’ютерних іграх є використання читів — стороннього програмного забезпечення, не передбаченого розробниками. Читерство максимально неетичне в MMORPG (багатокористувацьких онлайн-іграх), змаганнях і турнірах із відеоігор та іграх із внутрішніми досягненнями. Серед відеоігор, розробники яких застосовують санкції до читерів:
#1. Doom (а точніше, версія Doom 32X) не дозволяє гравцеві закінчити гру, якщо той застосував будь-які чит-коди. Замість цього після перемоги в передостанньому рівні гри Doom симулює вихід програми в DOS (завершення роботи) та відображає імітацію командного рядка ("C:\>") — екран має вигляд консолі для введення різних команд.
#3. Portal. Якщо гравець завершує рівень у режимі Challenge з активованими читами, у грі відобразиться напис CHEATED! («Змахльовано!») над екраном підсумкової продуктивності для цього рівня. Це не схоже покарання, але для геймера може стати неприємною несподіванкою.
У червні 2022 року Bungie (видавець відеоігор Halo та Destiny) виграв суд у читера. Це означає, що геймер має відшкодувати збиток — заплатити Bungie $13,5 млн. Цей гравець допоміг викрити й інших читерів, з якими Bungie продовжує судитися.
У листопаді того ж року інша група читерів, проти яких подали в суд Bungie та Ubisoft (видавництво Assassin’s Creed i Far Cry), погодилася припинити читеринг під загрозою відшкодування збитків у суді. А в листопаді 2022 австралійський суд зобов’язав іншого читера виплатити компанії Take-Two (видавцю GTA і Red Dead Redemption) 130 тис. австралійських доларів.
Які методи застосовують розробники ігор проти читерів
Щоб геймери не використовували чит-коди, розробники вдаються до античит-систем. Вони виявляють надмірне використання певних функцій (це часто вказує, що тут були чити) та вживають заходів для їхнього припинення.
Серед методів, якими розробники карають за читерство, — карантин, блокування гравців і тимчасові виключення. Ось короткий огляд цих покарань:
#1. Карантин. Цей інструмент ще називають shadow ban («тіньовим баном»). Гравців поміщають у карантинні зони, де обмежують доступ до певних функцій або взагалі відокремлюють від інших геймерів на певний період.
Мета карантину — не лише покарати читера, а й зменшити його вплив на «чесних» гравців, забезпечити їм більш справедливий геймплей. Використання карантину є одним із заходів для підтримки інтегрітету (цілісності) гри та створення адекватного середовища для всіх учасників.
Зазвичай карантин застосовують в онлайн-іграх, де читеринг може значно вплинути на геймплей (як для самого гравця, так і для інших). Серед ігор, які застосовують карантин: Fortnite, CS:GO (Counter-Strike: Global Offensive) та PUBG (PlayerUnknown's Battlegrounds).
#2. Блокування гравців. Як покарання за порушення правил гри або неприйнятну поведінку гравця можуть заблокувати, так він втратить доступ до гри. Під загрозою блокування опиняється обліковий запис у грі та IP-адреса (якщо геймер грає з дому, він більше не зможе зайти в гру з жодного пристрою на цій локації). Такі методи застосовують проти читерів в Among Us, GTA online та Fall Guys: Ultimate Knockout.
#3. Тимчасові виключення. Гравців можуть тимчасово виключити з гри як покарання за правопорушення. Такі санкції можуть мати різну тривалість (вона варіюється від кількох годин до кількох тижнів) і зазвичай залежать від того, наскільки серйозним було порушення і чи ловили цього гравця на читерстві раніше. Такі санкції проти гравців-читерів застосовують у відеоіграх Apex Legends, Rainbow Six Siege та Destiny 2.
Про те, чи карають у SomniumGame за чити, розпитали Вадима Онишка. А ще він поділився думкою про те, чи закінчиться колись батл «розробники vs читери» та які є запобіжні заходи проти читерингу:
«Наразі SomniumGame не випускає своїх онлайн-ігор. Тому й карати просто нема кого. Але ми брали участь у проєктах, які випускали інші студії та видавці. Тоді вживали радикальних заходів ще на етапі розробки, щоб зробити гру якнайменше вразливою.
Найчастіше чити розробляються, базуючись на вразливостях гри. Щоб цього уникнути, треба одразу проєктувати гру так, щоби способів для читерингу не залишилося. Це треба робити ще на етапі концепту. Якість коду теж впливає на цей фактор. Тому ніколи не рекомендую збирати ігри на колінці якнайшвидше, особливо якщо це онлайн-ігри.
Головним і найкращим рішенням буде використати античити. Для цього рекомендую звертатися до спеціалізованих компаній (якщо дозволяє бюджет). Бо вони профілюються саме на цьому і в більшості випадків будуть більш кваліфікованими, ніж самі розробники.
Одного переліченого мною пункту (або навіть двох) буде недостатньо. Треба вживати комплексних заходів: правильна концепція + якість архітектури проєкту і коду + античит.
Це довічне протистояння розробників та хакерів ніколи не отримає переможців і буде тягнутися вічність».