Skvot Mag

5 колективів та архітекторів, які випередили свій час

Надувні будівлі, посольство дельфінів та місто під 2000-тонною стелею — утопічні архпроєкти минулого, які майже стали реальністю.

5 колективів та архітекторів, які випередили свій час
card-photo

Женя Цаценко

Редакторка SKVOT MAG

26 січня, 2024 Архітектура Стаття

Будівлі Zaha Hadid Architects' і Snøhetta виглядають так, ніби вони з майбутнього. Але подорожі в часі поки що неможливі — ніхто не знає, що буде далі, тому доводиться шукати інсайти в минулому. 

Наприклад, у футуристичній архітектурі XX століття — зокрема в роботах Metabolism Group, Ant Farm, Superstudio, Леббеуса Вудса й Бакмінстера Фуллера. Дехто з них майже нічого не збудував за життя, але багато придумав, записав і замалював — сьогодні їхні ідеї перевідкривають сучасні креатори. 

 

#1. Лего-будинки Metabolism Group

Японія 1960-х — це про післявоєнну відбудову та швидкий економічний розвиток. Стерті в попіл міста зводили заново, і архітектори старалися зробити все по совісті — краще, продуманіше й ергономічніше, ніж було до. Спойлер: їм це не дуже вдалося. Бетон, сталь і дешеві способи будівництва перемогли, адже людям треба було швидко повернути їхнє житло. Але експериментальні концепції тих років залишилися — щонайменше на кресленнях і макетах.

Одним із найпомітніших андеграундних архколективів 1960-х була японська Metabolism Group. Вони топили за модульні та збірні структури. Ідеалом групи було адаптивне місто, яке можна перебудувати без знесень і руйнувань — так, наче відкріплюєш детальку лего, відкладаєш її до шухляди та замінюєш іншою деталькою (а потім проробляєш цю процедуру знову і знову). Японські архітектори хотіли, щоб місто еволюціонувало разом з його мешканцями та не було застиглим у часі. 

Будівлі Metabolism Group нагадують структуру дерева. Їхні стовбур та крона (тобто каркас) завжди статичні, а листя (тобто змінні блоки) рухоме — воно то опадає, то виростає. Коли архітектори працювали над ідеєю метаболічних міст, вони покладались на логіку процесів у тілі людини — обмін речовин та циркуляцію крові. В 1970-х роках Кісьо Курокава написав велику книгу про метаболізм в архітектурі та проєкти, над якими працював колектив.

 

ЩО (НЕ) ЗРОБИЛИ

В Metabolism Group кілька завершених будівель, трохи більше демонтованих проєктів (вони будувалися під тимчасові виставки) і ще більше — нереалізованих:

#1. Капсульна вежа Накагін. Та сама завершена будівля в Токіо (в неї навіть є свій інстаграм). Вона складається зі 140 модулів, які, за задумом архітекторів, потрібно було оновлювати кожні 25 років. Але не склалося — будівлю не рухали з 1972. За цей час вона зносилася, тож у 2022 її довелось демонтувати. Збереглося лише 23 модулі: якісь залишились у мешканців, якісь — відправились до музеїв

Капсульна вежа Накагін у Токіо. Джерело: dezeen.com

#2. «Морське місто». Це мало бути кругле промислове місто на воді. Цей проєкт став реакцією Кійонорі Кікутаке на перенаселення. «Морське місто» мало складатися з кількох з’єднаних платформ. На них (і частково під ними) Кікутаке розташував міську інфраструктуру та капсульні вежі, дуже схожі на ту, що згодом побудують у Токіо. Під вежами — бетонний фундамент у формі циліндру, в якому заховані всі комунікації. Проєкт не реалізували — навіть колеги Кікутаке критикували його за непродуманість.

Макет «Морського міста» Кійонорі Кікутаке. Джерело: archeyes.com

#3. Expo '70. Так називалася всесвітня виставка, яку провели в 1970 році в Осаці. Організатори Expo '70 дали метаболістам справді багато простору (буквально). Тоді вони збудували кількаповерховий павільйон Takara, який складався зі сталевих труб, і павільйон Toshiba IHI — будівлю з чотирьох частин, структурно незалежних одна від одної.

Павільйони Takara і Toshiba IHI на Expo '70. Джерела: ribapix.com, wikipedia.org

ЩО ЗАРАЗ

З 1970 простору на планеті не побільшало, тож ідеї Metabolism Group розвиваються. Міста переходять на воду, мобільність та збірні конструкції в тренді — цей будиночок від IWI можна буквально скласти в гармошку і перевезти на нове місце. Ось ще кілька прикладів: минулого року Balbek Bureau зробили MOT («модуль тимчасовості») — це мобільний артпростір, складений з вантажних контейнерів. А японська студія Atelier Opa бере натхнення безпосередньо в практиці метаболістів — вони створили трейлери у формі капсул, як у вежі Накагін.

 

#2. Надувна архітектура Ant Farm

Колектив Ant Farm працював у 1960-х в Сан-Франциско — його заснували Чіп Лорд і Даг Міхельс. Крім архітектури їхня практика заходила на територію медіамистецтва, інсталяцій, перформансів і графдизайну. Колектив любив хіпі та не любив усю тогочасну Америку — з її залежністю від телебачення, надмірним споживацтвом та антропоцентризмом. 

Лорд і Міхельс зняли відео Media Burn, на якому в’їхали машиною в стіну з телевізорів. А ще закопали 10 кадилаків у землю, викрали архітектора Бакмінстера Фуллера (жартома) та інсценували вбивство Кеннеді.

В полі архітектури Ant Farm теж зробив немало цікавого. Колектив був незадоволений статичною бетонною архітектурою, тож запропонував альтернативу — надувні будівлі. Такі конструкції були дешевими, мобільними та непостійними. А ще вони не зазіхали на природу — не втручались у ландшафт і не змінювали краєвид. В надувну архітектуру закладено кілька ідей:

  • екологічність: виробництво надувних конструкцій мінімізує викиди вуглецю
  • DIY-ність: Ant Farm закликали людей будувати надувні конструкції самостійно і навіть видали трішки іронічний посібник-комікс Inflatocookbook 
  • колективність: у надувних будівлях немає зонування — це великий опенспейс, в якому люди взаємодіють між собою; такі конструкції ідеально підходять для великих івентів і тусовок, а ще можуть слугувати шелтером
  •  

Перформанс Clean Air Pod, проведений Ant Farm у 1970 в Каліфорнії. Джерело: spatialagency.net

ЩО (НЕ) ЗРОБИЛИ

Ant Farm втілили концепцію надувної архітектури на практиці — вони розташовували її на паркінгах, майданчиках музичних фестивалів, в університетських кампусах, навіть у пустелях. Але колектив також мав багато ідей, які так і залишилися ідеями. Про деякі з них ми, ймовірно, ніколи не дізнаємось — в 1978 згоріла студія Ant Farm, а разом із нею і скетчі, креслення та інша документація. Ось кілька знакових реалізованих і нереалізованих проєктів колективу:

#1. Convention City. Це мало бути невелике місто, накрите куполом, яке Ant Farm хотіли збудувати спільно зі студентами університету Райса. Convention City мав бути самопідтримуваним і самодостатнім. Це було б місце для великих з’їздів: з готелями, телестудією та іншою інфраструктурою.

Проєкт Convention City. Джерело: sfmoma.org

#2. «Посольство дельфінів». Напівсатиричний проєкт, який не вдалося втілити — не вистачило грошей. Ant Farm сподівались, що в «Посольстві» людина (розумна тварина) зможе опанувати мову дельфінів (можливо, ще більш розумних тварин). Не варто плутати проєкт Ant Farm із дельфінарієм — їм йшлося не про розваги, а про співпрацю між видами, на рівних засадах.

Проєкт «Посольства дельфінів». Джерело: hiddenarchitecture

#3. «Будинок століття». Цей будинок-обманка нагадує надувну конструкцію, та насправді він зроблений із залізобетону. Як його тільки не інтерпретують: комусь будівля нагадує космічні кораблі NASA 1970-х, комусь — дизайн Ford 1930-х, комусь — плавник риби, а хтось бачить у ній фалічний символ. Будинок століття простояв 10 років, а потім його суттєво пошкодила повінь. Зараз від нього лишились хіба що руїни.

Будинок століття в Техасі. Джерело: bubblemania.fr

ЩО ЗАРАЗ

Надувні будівлі залишились, хоча й не замінили бетонні (дерев’яні, цегляні). Їх продовжують використовувати для конференцій, бієнале, форумів та інших великих івентів. Наприклад, остання Архітектурна бієнале в Чилі проходила в надувній «подушці» — дуже схожій на ту, що робили Ant Farm. 

Павільйон Архітектурної бієнале в Чилі. Джерело: dezeen.com

#3. Антидизайн Superstudio

Цей італійський колектив, заснований двома студентами в 1960-х, атакував архітектуру — він використовував дизайн-інструменти проти самого ж дизайну. В основі філософії Superstudio був протест. Тогочасна Італія щойно перехворіла на фашизм, але відлуння ідеології ще лунали (зокрема в університетах і підручниках) — звідси антиістеблішментські настрої колективу. Також Superstudio критикували капіталізм, нерівність та руйнування екології. Якщо для розв’язання цих проблем потрібно було повністю відмовитись від архітектури, вони готові були це зробити.

 

Superstudio надихалися sci-fi книжками та розробляли концептуальні, але непрактичні архпроєкти (функціональний дизайн був їхнім ворогом number one). Більшість їхніх ідей, як-от місто з 2000-тонною стелею, неможливо було реалізувати. Що нормально — вся радикальна архітектура цих років була трохи утопічною. Маркером робіт Superstudio стала чорно-біла сітка.

ЩО (НЕ) ЗРОБИЛИ

Superstudio не збудували жодного архпроєкту. Але їхні ідеї живуть у скетчах, маніфестах, відеоарті та меблях:

#1. Supersurface. Це короткий фільм про архітектуру, життя та майбутнє — з відсиланнями до проєктів Superstudio та інших авангардних архітекторів тих років. Основні ідеї колективу зібрані в цих 9 хвилинах і 44 секундах.

 

#2. Continuous Monument. Цей величезний монумент мав простягатися усім світом — покривати міста, річки, ліси, пустелі. Superstudio вважали, що така архітектура наведе космічний порядок на Землі.

Continuous Monument. Джерело: reddit.com

#3. Лінійка меблів Quaderna. Естетика Supersurface, Continuous Monument та інших проєктів колективу втілилась в їхніх меблях. Це монохромні столи, дзеркала й комоди з сітчастим візерунком. Дизайн-студія Zanotta досі виробляє меблі з лінійки Quaderna.

Меблі Superstudio з лінійки Quaderna. Джерело: domusweb.it

ЩО ЗАРАЗ

Про вплив Superstudio на свій майндсет говорили Заха Хадід, Рем Колгас, Б'ярке Інгельс і багато інших сучасних архітекторів. Крім того, проблема соціальної нерівності нікуди не зникла — і архітектори досі підсвітлюють її у своїх проєктах. Наприклад, у нещодавній лінійці меблів від Ірен Роки дуже помітний вплив Superstudio. 

Проєкт Appropriating the grid Ірени Роки. Джерело: archdaily.com

Але The Line та інші мегапроєкти на Близькому Сході — це, напевно, найбільш яскраві кейси адаптації ідей колективу. Невдалої — на думку самих учасників Superstudio. «Бачити, як втілюються антиутопії, породжені твоєю власною уявою, — не найкраще, чого можна бажати», — так коментує проєкт лінійного міста в Саудівській Аравії Джан П’єро Фрассінеллі.

#4. Повітряні та підземні будинки Леббеуса Вудса

Леббеус Вудс був одним із тих архітекторів, які більше про теорію, ніж про практику. А ще про архітектуру заради архітектури — жодних комерційних замовлень і поступок клієнтам. Вудс намагався створити щось таке, чого не існувало ні в дизайні (та інших man-made сферах), ні в природі. Серед маркерів його робіт — підземна архітектура, машинна естетика і деконструктивізм (на кресленнях і скетчах його будівлі виглядають фрагментованими, ніби розібраними).

Вудс багато працював із постапокаліптичною архітектурою та розробляв проєкти для міст, що пережили бомбардування, землетруси та інші катастрофи. Архітектор запропонував концепт disaster-proof будівель для сейсмічних зон — вони мали адаптуватися до руху земної кори під час землетрусу. 

 

Леббеус Вудс навіть працював над декораціями для фільму «Чужий 3». Щоправда, недовго — коли за стрічку взявся Девід Фінчер, Вудс покинув проєкт. Потім один із концептів, розроблених для «Чужого 3», з’явилася у фільмі «12 мавп» Террі Гілліама. Вудс сказав, що ідею вкрали, і подав на авторів «12 мавп» до суду.

Скетчі Леббеуса Вудса для «Чужого 3». Джерело: artsy.net

ЩО (НЕ) ЗРОБИВ

Леббеус Вудс — це архітектор однієї будівлі. Буквально — він збудував лише The Light Pavilion у Ченду. Решта його напрацювань залишилась на папері:

#1. Гробниця Айнштайна. Через 25 років після смерті Альберта Айнштайна Вудс запропонував проєкт гробниці науковця. Незвичайний — це мала бути станція, запущена в глибокий космос. Проєкт відсилав до теорії загальної відносності Айнштайна та був відповіддю на прохання науковця не будувати меморіалів на його честь. 

Проєкт гробниці Айнштайна. Джерело: sfmoma.org

#2. Летючі машини. Ця серія ескізів Вудса присвячена невеликим металевим конструкціям, що літають над містом.

Скетчі Geomagnetic Flying Machine, 1988. Джерело: flickr.com

#3. «Підземний Берлін». Це мало бути таємне підземне місто, де мешканці Східного та Західного Берліну могли б зустрічатися.

ЩО ЗАРАЗ

Підземна архітектура та будівлі, стійкі до лих, — сьогодні це найпопулярніші концепції, з якими 50 років тому працював Леббеус Вудс. Під землю переходять бібліотеки, музеї, сховища, etc. А в небо вже планують підійняти машини (і не лише) — минулого року виробник автомобілів Armada Model Zero отримав дозвіл на перший тестовий політ.

Летючий автомобіль Armada Model Zero. Джерело: dezeen.com

#5. Новий словник Бакмінстера Фуллера

Бакмінстер Фуллер (той самий, якого викрали Ant Farm) втратив доньку, коли їй було 3 роки. Дівчинка захворіла на спінальний менінгіт, і Фуллер звинуватив у цьому протяги й надмірну вологість у будинку. Відтоді архітектор зайнявся створенням атмосферостійкого, мобільного житла — такого, що було б доступне людям із будь-яким доходом. 

Але передусім Бакмінстер Фуллер асоціюється з геодезичними куполами (або геоскопами) — він запатентував цю ідею, хоча й не був першим, хто її реалізував. Геодезичний купол — це дуже велика і дуже тонка решітчаста напівсферична конструкція, яка може покрити кілька будівель. Найчастіше такі куполи використовували для будівництва складів, обсерваторій та павільйонів. Хоча, за задумом Фуллера, вони мали б використовуватись ширше — архітектор навіть спроєктував купольний будинок. Цей легкий у спорудженні тип помешкання мав розв’язати житлову кризу в повоєнній Америці.

Геодезичний купольний будинок Бакмінстера Фуллера. Джерело: architecturaldigest.com

А ще Фуллеру подобалось вигадувати нові терміни. Їх було декілька:

  • dymaxion (поєднання dynamic, maximum і tension) — насправді це слово придумав маркетолог, який просував 4D House Фуллера, але архітектору ідея сподобалась, тож він почав описувати цим терміном кожен свій наступний проєкт
  • ефемералізація, тобто принцип «роби більше, витрачай менше»
  • синергетика — це уявлення про те, що система є чимось більшим, ніж усі її частини разом узяті
  •  

ЩО (НЕ) ЗРОБИВ

Фуллер втілив багато — його геодезичні куполи розташовані в Монреалі та Огайо, а інші конструкції зберігаються в музеях і приватних колекціях. Портфоліо Фуллера суперрізноманітне — там і архітектура, і промисловий дизайн, і картографія. Серед найцікавіших проєктів архітектора:

#1. Fly's Eye Dome. Це портативний, дешевий та самопідтримуваний будинок. Випуклі вікна Fly's Eye Dome можна замінити на сонячні батареї або системи для збору дощової води. Фуллер зробив три прототипи цього будинку.

Прототип Fly's Eye Dome. Джерело: themodernhouse.com

#2. Автомобіль Dymaxion. Триколісне авто, подібне на літак без крил —  за задумом Фуллера, Dymaxion і справді мала б еволюціонувати до летючої машини. Можливо, якби триколісне авто не потрапило в серйозну аварію (що підірвало довіру до винаходу), ми б їздили на таких машинах сьогодні. 

Автомобіль Dymaxion. Джерело: edition.cnn.com

#3. Нова мапа світу. Фуллер створив першу двовимірну мапу Землі. Він переніс її на двадцятигранник — так вдалося уникнути будь-яких спотворень масштабу.

Мапа Dymaxion. Джерело: atlasofplaces.com

ЩО ЗАРАЗ

Сьогодні геодезичні куполи використовуються як тимчасові накриття, але вони не стали новим типом житла. Скоріше студії посилаються на естетику конструкцій Фуллера, коли створюють готелі, ресторани та інші туристичні локації. Наприклад, студія Grimshaw створила кілька великих напівсферичних куполів для парку та культурного центру в Корнуоллі. А компанія Hyperdome виготовляє прості у збірці куполи, які можна встановити в саду, на літньому майданчику закладу, etc.