Саудівська Аравія вкладає мільярди в мегапроєкти та стає все більш схожою на сетинг «Вартових галактики». Кілька днів тому уряд країни опублікував рендери Leyja, останнього туристичного хабу в межах програми Saudi Vision 2030. Хтось називає таку архітектуру новим Вавилоном, хтось — простим зливанням грошей. Останніх все-таки більше — досвід показує, що гігантські будівлі живуть недовго.
Ми почитали, що урбаністи пишуть про Neom та схожі мегапроєкти, — і зібрали ключові за і проти великої архітектури Саудівської Аравії. У фокусі: концепт ідеального міста, архітектурні експерименти 1960-х і розбір саудівського мегапроєкту The Line.
Чому мегапроєкти провалюються
Якщо велика архітектура закриває реальні потреби, вона може проіснувати довго (згадаємо аеропорти та заводи). Але найчастіше з гігантськими спорудами стається та сама історія, що і з сукнями з випускного — їх використовують максимум кілька разів. Так сталося з більшістю об’єктів, побудованих для Олімпійських ігор, а також із тоталітарною архітектурою.
Закинутий пам’ятник «Бузлуджа» в Болгарії. Джерело: atlasobscura.com
Велика архітектура занепадає тому, що насправді вона не потрібна локальним спільнотам. Її будували не з думкою про комфорт мешканців, а для того, щоб: а) залякати й показати авторитет влади, б) створити картинку «успішного успіху» (найчастіше для бізнесів та урядів інших країн), в) провести великий одноразовий івент (як-от «Євробачення»).
Мегаархітектуру важко утримувати та обслуговувати, а ще вона дуже неекологічна. Наприклад, хмарочоси продукують на 140% більше викидів, ніж будівлі звичайної висоти. Щоб їх побудувати, потрібні міцні матеріали (бетон, скло) та глибокі фундаменти, які негативно впливають на підземну інфраструктуру. Плюс хмарочоси блокують вітер (тож вулиці гірше вентилюються) та підвищують температуру в місті.
Велика архітектура Саудівської Аравії
Саудівська Аравія планує зайняти центральне місце в ісламському та арабському світі до 2030 року — зокрема завдяки новим містам і великій архітектурі. Зараз у країні розробляється 14 мегапроєктів (або гігапроєктів) — ось деякі з них:
#1. Neom — найвідоміший мегапроєкт Саудівської Аравії. Neom — це нове місто розміром із Бельгію, яке складатиметься з 10 регіонів. Серед них плавучий порт Oxagon, гірськолижний курорт Trojena і The Line — супервузьке лінійне місто довжиною 170 км (у цій статті ми зробимо фокус саме на ньому). В The Line не буде доріг, машин, а люди житимуть на різних ярусах — і пересуватимуться гіперлупом.
Лінійне місто The Line. Джерело: archinect.com
#2. Roshn — найменш грандіозний, але дуже практичний проєкт для самих саудівців. Суть у тому, щоби побудувати 400 тис. нових будинків та створити потрібну інфраструктуру довкола них: зелені зони, школи, садочки, etc.
#3. The Mukaab — 400-метровий хмарочос у формі куба в Ер-Ріяді. Там зосередяться десятки тисяч магазинів, розважальних центрів і готелів. The Mukaab буде значно масштабнішим за решту будівель у столиці — він має стати її центральною точкою.
#4. Qiddiya — це діснейленд, помножений на три. Qiddiya стане найбільшим у світі розважальним парком (а насправді цілим містом) — з атракціонами, стадіонами, концертними залами, аквапарками, іподромами, you name it.
#5. Парк короля Салмана — ще один саудівський проєкт зі статусом «найбільшого у світі» (цього разу — серед міських парків). Він розташується в центрі Ер-Ріяда — крім зелених зон там також створять піраміду висотою 110 м.
Парк короля Салмана в Ер-Ріяді. Джерело: constructionweekonline.com
За що хейтять саудівські мегапроєкти
Хоча команда The Line називає свою ідею дуже проривною, а до будівництва міста долучились відомі студії (Zaha Hadid Architects, Morphosis, Aedas), проєкт сильно критикують — переважно на заході. Причин купа — від моральних до суто практичних:
#1. Нереалістичність проєкту. У світі не існує жодного лінійного міста, бо це неприродно. Дотримуватись суворої лінії важко — для цього треба суперсильно контролювати забудовників і суспільство загалом. Міста не будуються раз і назавжди, вони розвиваються (але креатори The Line це ігнорують). Наприклад, у кожному місті є центр, до якого тяжіють люди та гроші, — однак архітектори The Line кажуть, що в їхньому місті центру бути не може.
Багато архітекторів називають The Line кіношною картинкою, а не реальним містом. В проєкті більше захвату футуристичною естетикою, ніж реальних досліджень: історичних, інженерних, соціальних. Як мінімум тому, що проєкт консультували письменники-фантасти й художники-постановники «Вартових галактики».
#2. Виселення. The Line частково будується на землях, де жило плем’я Хувейтат — а це приблизно 20 тис. людей. Місцеві кажуть, що виселяли їх форсовано — давали кілька днів на те, щоби зібратися та поїхати. З саудівцями не радились про те, чи потрібен їм The Line та інші мегапроєкти, тому ООН критикує дії уряду країни. Плюс був випадок, коли трьох виселених чоловіків засудили до страти — за офіційною версією Саудівської Аравії, вони були пов’язані з ІДІЛ та Аль-Каїдою.
#3. Ігнорування старих проблем. Саудівці будують нові міста, ігноруючи проблеми старих — замість того, щоби покращити ситуацію в бідних і злочинних районах, їх просто зносять. А ще досвід показує, що той же The Line навряд чи заселять усі заплановані 9 млн людей (жити там буде дуже дорого). Наприклад, Економічне місто Короля Абдалли, будівництво якого почалось у 2005 році, розраховане на 2 млн мешканців. У 2018 в ньому жили тільки 7 тис. людей.
#4. Шкода екології. The Line називають сталою альтернативою наявним містам, але на його будівництво піде величезна кількість бетону, скла і сталі — тож проєкт просто не може бути еко. Побудова The Line — це 1,8 млрд тонн вуглекислого газу, викинутого в атмосферу. Великобританії знадобиться 4 роки, аби спродукувати стільки ж викидів CO2. Плюс нове лінійне місто — це загроза біорозмаїттю (бо тварини не зможуть його перетнути).
Хоча The Line не безнадійний. Навіть якщо проєкт не вдасться, його креатори все одно проведуть одні з перших досліджень вертикального транспорту. А якщо вдасться, то у світі з’явиться місто, яке споживатиме повністю відновлювану енергію.
Як з’явились (і занепали) ідеальні міста
Рендери The Line виглядають як картинки з майбутнього, але в основі проєкту — старі ідеї. Мрії про симетричні міста з ідеальною геометрією існують стільки ж, скільки й самі міста, — Замостя, Пальманова та Нікосія були одними з перших, побудованих за таким принципом.
В XIX ст. з’явився лінійний план Мадрида — місто завширшки 500 м мало бути побудоване вздовж трамвайної колії. Пізніше Ле Корбюзьє надихається роботою людського тіла та проєктує «променисте місто», а Лусіо Коста розробляє план столиці Бразилії. Останній нагадує конструкцію літака — хвіст і два симетричних крила.
План міста Бразиліа, розроблений Лусіо Коста. Джерело: arquiscopio.com
Найбільш хардові експерименти в плануванні міст почалися в 1960-х. Архітектор Пітер Кук (а ще — консультант проєкту Neom) пропонує концепцію plug-in city — це місто, складене з модулів, які можна пересувати за допомогою величезних кранів. В 1969 році Superstudio видає ідею The Continuous Monument — сітчастої конструкції, яка мала б покрити світ. Студія назвала її негативною утопією — це був іронічний коментар на тему глобалізації, а не рендер реального проєкту.
Модель The Continuous Monument, розроблена Superstudio в 1969 році. Джерело: cristianotoraldodifrancia.it
Жоден із цих проєктів не вдалось реалізувати. Створення лінійного Мадрида перервала громадянська війна, літак Лусіо Коста розчинився на фоні нової забудови, а Корбюзьє лише частково втілив ідею «променистого міста» в Чандігарху — і лишився незадоволеним. Концепція plug-in теж так і залишилася концепцією. Напевно, найбільш «лінійне» місце на планеті — це римський ЖК «Корвіале» довжиною в кілометр.