Skvot

Mag

Skvot Mag
Курси за темою:

Влад Баранов: «Архітектура — це про пошук збігів»

Архітектор — про баланс контрастів, «блакитні лінії» і достатню кількість вільного простору.
card-photo
card-photo
Юля
Романенко

Авторка в SKVOT

12 листопада, 2021 / Архітектура / Стаття

Ніщо не існує у вакуумі, й архітектура — ​​не виняток. Аби нова будівля не виглядала на тлі сусідів чужинцем, її важливо вписати в навколишнє середовище. Але мімікрувати не обов'язково. Навіть контраст стилів не порушить ландшафт, якщо вловити архітектурну рівновагу.

Як це виглядає на практиці — запитали в архітектора та дизайнера інтер'єрів у студії Yakusha Design Влада Баранова. І поміж іншого дізналися:

Розкажи трохи про себе. Як ти прийшов у архітектуру?

Я вирішив, що буду архітектором, у сьомому класі — вже не згадаю, що на мене вплинуло. Батьки підтримували будь-які мої починання, тому віддали до артстудії, після якої я пішов до архітектурного коледжу, а пізніше — до архітектурного університету.

Після закінчення коледжу не працювати було вже ніяково, і я почав розсилати резюме. Досвіду в мене не було, портфоліо нульове (навчальні проєкти не беруться до уваги), а архітектурні бюро та студії шукали тільки супердосвідчених дизайнерів — які все вміють і все знають. Мене це дуже дратувало. Настільки, що заповнюючи чергову анкету на сайті з вакансіями, я так і написав: «Де мені брати досвід, якщо ніхто не дає можливості його здобути?». Як з'ясується пізніше, саме ця фраза підштовхнула засновницю студії Вікторію Якушу взяти мене на роботу.

Це був дуже важливий період у моєму житті: цікаві проєкти, можливість розвиватися та крутий ментор в особі Віки. Мені було кайфово, не було бажання стрибати студіями у пошуках кращих умов. У штаті я пропрацював близько 5 років, а потім зрозумів, що мої амбіції виросли — і настав час рухатися далі.

Зараз я продовжую працювати з Yakusha Design, але вже попроєктно. Такий формат для мене комфортніший, бо дає більше свободи. Я не прив'язаний до офісного крісла і робочого часу — головне, щоб робота була зроблена.

Дізнатись більше
 

Що визначає хорошого дизайнера інтер'єрів? Які особисті якості допомагають зробити кар'єру в цій сфері?

Найголовніше — ні до чого не ставитись надто серйозно. Я й сам був таким контролером: хвилювався через кожен міліметр, через кожну деталь. Але як показує досвід, іноді потрібно послабити хватку — і просто дати всьому йти само собою.

Початківцю важливо оточити себе крутими ресурсами і багато дивитися. Інстаграм має стати не просто засобом комунікації, а робочим та освітнім інструментом. Підпишись на різні архітектурні пабліки, журнали, студії — і зберігай те, що в тобі відгукується.

Відкриваєш стрічку — приготуйся робити скрини. Збережене можна розсортувати у папки і використовувати в роботі. Очевидно, що не копіювати один в один, а надихатися — запозичувати окремі елементи та інтерпретувати їх у своєму контексті.

Більшість хороших робіт, які зустрічаються мені у стрічці, — з Yellowtrace, House of Grey, Minimalissimo, Imagicasa. Ще люблю дивитися роботи австралійських та бельгійських архітекторів — особливо подобається те, що робить Вінсент Ван Дуйсен:

У роботі архітектора багато комунікації з людьми і, відповідно, багато псування нервів. Тому стресостійкість — the must. Клієнти лаятимуться, а підрядники намагатимуться спростити твою ідею, щоби полегшити собі роботу. Це завжди трохи війна. І архітектор має бути трошки воїном: мати мужність відстояти свою ідею, коли її хочуть запороти, і мудрість не відкидати поради. Потрібно знайти якийсь баланс між своїм баченням проєкту та можливостями для його реалізації.

Крім того, ця професія потребує постійного зростання. Як тільки зупиняєшся в розвитку — стаєш неконкурентоспроможним і губишся серед інших архітекторів. Звичайно, у тебе будуть клієнти, але це буде зовсім не той рівень.

Згадай свій перший дизайн-проєкт — що це було?

Коли я тільки прийшов до Yakusha Design, мені (зрозуміло) не доручали складних і масштабних завдань — здебільшого це були візуалізації, доопрацювання проєктів у процесі реалізації та авторський нагляд за будівництвом.

Першим проєктом, у якому я брав участь зі старту, стала дворівнева лаунж-зона у київському ЖК «Бульвар Фонтанів». Це багатофункціональний простір, яким можуть користуватися всі мешканці комплексу (а деякі його зони — орендувати). Поміж іншого є тераса для барбекю, кухня для кейтерингу, конференц-зала, мінікінотеатр, зона для занять йогою і дитяча ігрова кімната.

Джерело: yakusha.design

З причин, які не залежать від студії, проєкт сильно затягнувся. Головною складністю виявилося спілкування з представниками клієнта, будівельниками та іншими підрядниками. Загалом у роботі архітектора самої архітектури — близько 30%, решта 70% — комунікація (за умови, що працюєш над проєктом сам).

У деяких дизайн-студіях за кожним проєктом закріплюють команду, до якої входять візуалізатор, менеджер проєктів, головний архітектор, і кожен відповідає за свою ділянку роботи. У Yakusha Design інший підхід: кожен архітектор повинен вміти і креслити, візуалізувати, і (хоча б мінімально) вести переговори.

Це чудово, тому що так ти можеш контролювати процес самостійно: де потрібно — відстояти ідею перед підрядниками, де потрібно — піти на компроміс. Проджект-менеджери не завжди розуміють, які аргументи стоять за тими чи іншими рішеннями архітектора.

Дізнатись більше
 

Ви в Yakusha Design часто використовуєте українські традиційні техніки та матеріали, і це суперстильно. Як виходить зробити етно таким привабливим?

Я думаю, секрет у балансі контрастів. Як у кольорі (чорний і білий разом виглядають виразніше) — лише у стилі. Ми міксуємо етноелементи із чимось сучасним. Цей контраст може виражатися у атмосфері, формі, матеріалі.

Наприклад, можна поєднувати сучасні скляні стіни з дахом з очерету — як у старих хатах-мазанках. Важко пояснити, як це працює, але разом вони починають грати по-новому.

Проєкти Yakusha Design: креативний простір Ya Vsesvit (ліворуч) і ресторан Istetyka (праворуч). Джерело: uk.yakusha.design

Якось ти сказав, що історичній частині Києва бракує якісних сучасних «вставок». Як їх грамотно вписати?

Якщо говорити конкретно про будинки в центрі Києва кінця XIX — початку XX століття, то тут важливо дотримуватися «блакитної лінії» — закладений у генплані міста умовний рівень, який обмежує висотність забудови. Нова будівля не повинна виділятися на тлі сусідніх висотою — інакше порушуватиме загальну композицію і виглядатиме чужорідно. Те саме стосується матеріалів: вони повинні гармоніювати з тими, які використовувалися при зведенні будівель, що стоять поряд.

Це не означає, що новий будинок не може виділятися. Може. Головне — знайти логіку, за якою нова (або реконструйована) будівля співвідноситиметься з прилеглою забудовою. Хорошим прикладом у цьому плані я вважаю Театр на Подолі — проєкт харківського архітектурного бюро Drozdov & Partners. Його багато критикували, але якщо розібратися, він спроєктований дуже грамотно. Наприклад, дотримана східчастість вулиці, внаслідок цього будівля вписується в її ритм. Розташування вікон теж невипадкове. Також для облицювання фасаду була використана київська дореволюційна цегла:

Архітектура — це про пошук збігів, пошук логіки. Про пошук ліній, які зроблять перехід від однієї будівлі до іншої плавним і закономірним. Щоби, дивлячись на них, око не мало за що зачепитися. Вдалі архітектурні рішення взагалі часто непомітні — вони не вибиваються із загального архітектурного ландшафту, а тому не впадають в очі. Це можна вважати знаком якості.

Давай ще пройдемося краєчком технічного боку. Розкажи, який софт ти використовуєш у роботі?

Можливо, я в цьому плані трохи застарів, але у мене стоять 3DsMax, Revit та Photoshop. Кожна з них заточнена під свій спектр завдань у рамках дизайн-проєкту.

3DsMax — це про візуалізацію. Там зручно робити реалістичні зображення свого майбутнього проєкту.

У Revit скоріше прикладний характер — він більше про креслення та робочу документацію для будівельників. Аби пояснити, як побудувати те, що зображено на 3DsMax-картинках, потрібно створити модель архітектурного або інтер'єрного об'єкта в Revit.

З Photoshop усе просто — редагування текстур та інша дрібна обробка візуалізацій.

Яке значення ти як дизайнер інтер'єрів надаєш облаштуванню свого житла?

На теперішньому етапі я не маю якихось нюансів, які для мене принципово важливі. Але мені подобається, коли достатньо вільного простору, коли немає зайвих захаращень. Повітря — дуже важливий елемент в інтер'єрі. А в іншому — що простіше, то краще. Я за мінімалізм і монохромність.

Дізнатись більше
 

А тепер — бліц. Який найдурніший міф про дизайн інтер'єрів?

Що якісний мінімалістичний інтер'єр — це недорого.

За який твій професійний фейл соромно найбільше?

У мене немає такого — я робив різні помилки, за які було соромно. Десь помилився у кресленнях — підрядники виконали, а потім довелося переробляти власним коштом. Якось не настояв на своєму і зробив так, як хотів клієнт, а потім пошкодував.

Та найбільше запам'ятався перший фейл, ще на початку роботи в студії. Я замовив змішувач на кухню одного з об'єктів, і він не підійшов за розміром — носик виявився недостатньо високим. Фактично дрібниця — треба було просто домовитися з постачальником та поміняти. Але в ту мить я був дуже наляканий і розгублений. Дякую Віці — вона допомогла з усім розібратися.

Якби ти міг поставити собі меморіал, як він виглядав би?

Це була б трикутна призма з дошкою на верхівці. Як дитячі гойдалки, лише зафіксовані горизонтально та статичні. Такий символ балансу, який має бути у всіх сферах життя. А ще на цьому об'єкті можна було б сидіти, як на лавці. Як же без функції:)

Поділитися матеріалом