Раніше sustainable-дизайном займались тільки хіпстери. Зараз екологічність роботи стає обов’язком усіх архітекторів — це як спроєктувати пожежний вихід чи громовідвід. Ми забрали у природи забагато, тож сьогодні архітектура бере курс на її відновлення — та обирає матеріали й практики з мінімальним (або нульовим) вуглецевим слідом.
Зробили добірку дуже різних відео про сталий дизайн — від годинного інтерв’ю до короткого кейс-стаді, — щоб зрозуміти цей феномен комплексно. У фокусі: хороші й погані матеріали, три рівні sustainability та будівлі для диких тварин.
Відео, щоб розібратися, з чого робляться будівлі
Екологічна будівля чи не дуже — на 90% залежить від матеріалу, з якого вона зроблена. В наступних відео архітектори розповідають, як відрізнити хороші матеріали від поганих — і чим замінити останні.
#1. The natural building blocks of sustainable architecture
Більшість сучасних споруд збудовані зі сталі, бетону та цегли. Архітектори люблять ці матеріали за доступність і практичність, але їхнє виробництво залишає величезний вуглецевий слід — майже удвічі більший, ніж усі машини та літаки разом узяті.
Щоб робити екологічно, багато архітекторів перемикнулись на деревину. Тренд на дерево з’явився у 2010-х і протримався до сьогодні — поки не стало ясно, що і цей матеріал має купу мінусів. Як мінімум, більшість лісів на планеті потрібно зберегти — інакше шкода екології буде не меншою, ніж від виробництва бетону.
Компанія Michael Green Architecture довго шукала заміну основним будматеріалам, які ми використовуємо зараз, — і знайшла. Це п’ять органічних матеріалів, які роблять будівлі більш екологічними та легкими:
- — трава
- — коноплі + вапно
- — міцелій грибів + бамбук
- — міцелій грибів + ламінарія (морські водорості)
- — ґрунт + насіння
Для чого дивитись відео: щоб дізнатись, як будівлі можуть копіювати структуру дерев і рослин.
#2. The big problem with cement, and how to fix it
Хоча цемент — недорогий та зручний матеріал, його стає забагато. Це позначається на екології. В плані викидів вуглецю побудувати бетонну 30-поверхівку — те саме, що проїхатись 19 млн кілометрів на машині. А більшість багатоповерхівок (і доріг, тротуарів, інфраструктурних об’єктів) будують якраз із бетону, який містить цемент.
Повністю відмовитись від цементу — зависока та нереалістична планка. Але ось що зробити реально:
#1. Використовувати менше цементу. Цемент стійкий, тому він ідеально підходить для опорних конструкцій — фундаменту, колон. Але решту елементів будівлі можна зробити з інших матеріалів. Наприклад, дахи та стіни не обов’язково мають бути бетонними.
#2. Виробляти цемент по-новому. Заводи використовують вугілля та газ, щоби прогріти піч, де виробляється цемент. В основному цей процес і спричиняє викиди вуглецю. Але піч можна зробити електричною. Плюс ми можемо зменшити в цементі кількість клінкеру — це суміш вапна та глини, виробництво якої залишає великий вуглецевий слід.
Для чого дивитись відео: щоб дізнатись про чотири конкретних кроки, аби звести шкоду цементу до мінімуму.
Відео, щоб налаштувати sustainable-майндсет
Щоб робити екологічно, потрібно думати екологічно. Якщо на роботі ти дизайниш sustainable-продукт, а потім йдеш у магазин і пакуєш кожен продукт у поліетиленовий пакет — щось тут зламалося. Нижче — три відео про базові принципи сталого дизайну та життя.
#3. A conversation with Snøhetta
В центрі філософії арх-компанії Snøhetta — екологічність та соціальний вплив. Ось три головні думки зі свіжого інтерв’ю з кофаундерами студії:
#1. Sustainability працює на кількох рівнях. Коли Snøhetta починає новий проєкт, в першу чергу думає про соціальний вплив → далі про еко-sustainability → а потім про економічну сталість. Ці три рівні взаємопов’язані — наступне витікає з попереднього.
#2. Сталі цілі об’єднують. Креативні сфери дуже різні, але в усіх є спільна мета — говорити та дбати про природу. Так з’являються колаборації між секторами. Наприклад, для створення інсталяції Our Soil Snøhetta зібрала дизайнерів, фешн-креаторів, художників і музикантів.
#3. Архітектура впливає на стосунки людей. Вона може розмивати межі між соціальними групами, а може посилювати їх. Тож коли дизайниш публічну будівлю або місце — музей, парк, дитячий майданчик, — переконайся, що вони будуть доступними для всіх. Наприклад, Snøhetta створює keyless-простори, відкриті для людей 24/7.
Для чого дивитись відео: щоб вчитись у тих, хто формує тренди на sustainable-дизайн.
#4. Inside a hidden eco-friendly timber cabin
Цей дерев’яний будинок в Австралії — гарний приклад того, як сталий дизайн виглядає на практиці. Студія Leopold Banchini Architects справді робила його з думкою про природу, і ось чому:
- — в основному будинок зроблений з дерева (не найідеальніший матеріал, але точно кращий за бетон і сталь)
- — його будували руками — жодної важкої техніки
- — деякі предмети в будинку зроблені з уламків закинутого причалу, а меблі — з деревини, яка залишилась після будівництва
- — будівлю підлаштували під ландшафт, а не навпаки: фасад непомітний, а конструкція наслідує форму пагорба
Для чого дивитись відео: щоб розібратися, що робить екобудинок екобудинком.
#5. «Plastic is a design failure» says designer Cyrill Gutsch
Архітектор Кирило Гуч виступив зі спічем на одну з найболючіших тем для sustainable-дизайну — повсюдність пластику. Ми виписали три головні тези:
#1. Переробка пластику має сенс. Хоча реюз пластику часто називають грінвошингом (піаром, який експлуатує тему sustainability), він точно має свої плюси. Як мінімум, перевикористаний пластик кращий за первинний. Повна відмова від цього матеріалу — ще краща, але в найближчі 15–20 років цього точно не станеться.
#2. Страх — це добре. Все більше людей бояться зміни клімату, тому що розуміють масштаб загрози. І цей страх легко конвертувати в дію. У тих, кому страшно, в рази більше мотивації щось змінювати, ніж у байдужих.
#3. Сталість неможлива без емпатії. Тварини, риби, рослини не можуть сказати, що їм боляче, людською мовою — тому нам здається, що вони не відчувають болю взагалі. Але якщо ми спроєктуємо їхні страждання на себе, більше людей почнуть думати про екологію. Коли є емпатія — зникає сумнів, чи справді потрібно очищати водойми та ліси від пластику.
Для чого дивитись відео: щоб почути чесний спіч людини, для якої екологія really matters.
Відео, щоб дизайнити для людей і тварин
Екологічний дизайн — це не тільки про те, щоб не нашкодити природі. Настільки ж важливо, щоб архітектор враховував потреби людей. Якщо ці дві складові не сходяться в одному проєкті — його важко назвати sustainable. Спікери з наступних відео розповідають, як дизайнити з думкою про людей, тварин і все живе.
#6. On Sustainable Community Development
Організація Insitu будує сталі будинки в неміських районах Китаю разом із місцевими жителями. Команда проєкту розповіла, що робити, аби до sustainable-дизайну було діло всім — а не тільки архітекторам:
#1. Працюй там, де немає кому. Якщо займаєшся партисипативним дизайн-проєктом, обери локацію, де не робили схожого — і де небагато архітекторів і дизайнерів. Людям з невеликих міст і селищ цей проєкт потрібен в рази більше, ніж мешканцям мегаполісів.
#2. Будь із ком’юніті на рівних. Коли архітектор робить партисипативний проєкт, він модерує процес — але не нав’язує свої рішення. Сприймай місцевих мешканців як тіммейтів і дослухайся до них. Так у ком’юніті буде більше мотивації будувати разом. Вони відчуватимуть, що роблять цінний внесок і справді впливають на простір, у якому живуть.
#3. Обирай правильні матеріали. Коли Insitu робили проєкт House of Dreams, вони використовували відходи та локальні матеріали для будівництва: каміння з річок, викинуті віконні рами, двері, etc. Так вони показали громаді, що таке реюз у дії. Плюс багато мешканців принесли та переробили старі меблі зі своїх горищ — тому відчули реальний зв’язок із проєктом.
#4. Ділись досвідом. Створи гайдлайн: покроково опиши, як ти робив партисипативний проєкт та які інсайти виніс. Це буде корисно для арх-студій, які теж працюють із ком’юніті. А ще для самих ком’юніті — вони зможуть робити схожі проєкти самостійно.
Для чого дивитись відео: щоб дізнатись, як бути архітектором і ментором одночасно.
#7. How to design architecture for wildlife
Коли люди залишають будинки, їх освоюють дикі тварини. Птахи, кажани та гризуни часто перетворюють закинуті споруди на свій дім. І класно, якщо архітектори враховують це на етапі проєктування (як би важко не було уявляти свою будівлю закинутою).
Ще класніше — дизайнити об’єкти спеціально для інших видів. Так робить архітекторка Джойс Хван. Щоб інтегрувати диких тварин у міське життя, вона розробила три проєкти:
- — Habitat wall — це стіна з вузькими кишенями, в яких можуть сховатися кажани
- — Backcloud — підвішені на дерева кошики та посудини, теж для кажанів
- — Elevator B — вежа з вбудованим вуликом-ліфтом, який архітекторка розробила разом із випускниками Університету Баффало
Для чого дивитись відео: щоб замислитись про потреби тих, кого надто часто забувають.