Вважати, що всі архітектурні стилі — радикально різні, не дуже правильно. Так, щоб відрізнити радянську хрущовку від готичного замку, вчитись на архітектора не потрібно. Але неочевидних моментів теж багато: наприклад, де бароко, а де — рококо, помітить тільки навчене око.
Щоб прокачати скіл не просто дивитись на архітектуру, а справді бачити (і розуміти) її, однієї статті замало. Тому ми сфокусувались на базі: зібрали сім ключових стилів в архітектурі та розповіли про їхні фічі — аби навчитись ділити будівлі не просто на старі та нові. А ще підкріпили кожен стиль кейсом того, як його інтерпретують сучасні архітектори та дизайнери.
#1. Романський стиль (X–XII століття)
Перші християни вірили, що в 1000 році станеться апокаліпсис. Це наганяло страх, тому вони почали масово будувати церкви — щоб шанси потрапити до раю були вищими. От тільки в 1000 році все було тихо, тож кінець світу перенесли на 1033 (а потім на 1066) — і тоді теж нічого не сталося. Апокаліпсис не прийшов, але традиція будувати церкви залишилася — і так розвинулась романська архітектура.
Романський стиль — перший, який поширився всією Європою та став міжнародним (все завдяки розвитку торгівлі й подорожей). Він асоціюється з масивними церквами з каменю, що більше схожі на замки, — як із фільмів про лицарів. Романські будівлі мають товсті стіни, маленькі вікна-бійниці та вежі, а ще їхня форма нагадує хрест. В період Середньовіччя люди часто переховувались у церквах, тому їх робили максимально захищеними, практичними та вогнестійкими.
Абатство Марії Лаах, Німеччина (ліворуч), і Катедральний собор Руво, Італія (праворуч). Джерело: caddetailsblog.com.
А ще романський стиль робить референс до архітектури Римської імперії (що читається в самій назві). Насправді такі відсилки — стандартна історія для архітектури. Пізніше римські традиції перевідкриють ренесанс і класицизм.
ЯК ВПІЗНАТИ. Романські будівлі можна розпізнати навіть інтуїтивно — вони сильно контрастують із прикрашеними фасадами наступних епох. Ось ще кілька фіч, які вирізняють романський стиль:
Мінімум декоративності. Як зовні, так і всередині. В романській архітектурі майже не зустрічаються ліпнина, позолота, розписи та яскраві кольори.
Аркади. Це ряд арок, які спираються на колони або пілони. Аркади властиві майже всім стилям, і романському також. Але в останньому вони виконують опорну функцію, а не просто прикрашають будівлю. Плюс романські арки напівкруглі — на відміну від стрілчастих готичних.
Кругле вікно над центральним входом — без вітража. Воно є в більшості романських церков.
СУЧАСНИЙ КЕЙС. Нещодавно в Португалії відкрили виставковий центр, повністю присвячений романській архітектурі. Будівлю також задизайнили в романському дусі — суворою, масивною та з напівкруглою аркою на вході.
#2. Готика (XII–XVI століття)
Коли термін «готика» лише з’явився, його пов’язували з деструктивністю та варварством — бо слово пішло від готів, тобто племені, яке зруйнувало Римську імперію. Сьогодні готика вже не викликає таких поганих емоцій, але продовжує асоціюватися з чимось містично-зловісним у дусі фільмів Тіма Бертона.
Насправді готична архітектура — про легкість. Цей стиль придумали для того, щоб у приміщення потрапляло більше денного світла. Тож готичні храми (а найчастіше це саме храми) мають багато вікон — зазвичай вітражних, які заливають простір яскравими кольорами.
Реймський собор (ліворуч) та Ам'єнський собор (праворуч), Франція. Джерело: arch2o.com
Готика з’явилася в часи, коли люди жили плюс-мінус мирно, тому церкви більше не використовували як шелтер. Храми стали тоншими та вищими — взагалі вся готична архітектура ніби тягнеться вгору та нагадує скелет. Такого ефекту видовженості архітектори досягали завдяки шпилям, пінаклям (декоративним баштам), нервюрам, тобто арковим склепінням, та довгим колонам, які можуть тягнутись до самого даху.
ЯК ВПІЗНАТИ. Якщо ти бачиш сильно декоровану церкву зі скульптурами гаргуйлів на фасаді, а ще вона висока і звужується догори, — 99%, що це готика. Але є ще кілька критеріїв, щоб відрізнити готичний стиль:
Стрілчасті арки. Це особливість number one для готики, яку вона принесла з ісламської архітектури. Арки властиві майже всім стилям, проте лише в готиці вони (настільки) загострені та видовжені.
Контрфорси. Це зовнішні елементи, які підтримують будівлю — з французької «контрфорс» буквально перекладається як «підпора». Готичні контрфорси називають летючими, бо вони не такі масивні, як в інших стилях.
Вітражі та скульптури, які розповідають історії. У XII–XVI століттях багато людей ще не вміли читати, тому готика говорила до людей картинками: скульптури та вітражі висвітлювали різні біблійні сюжети.
СУЧАСНИЙ КЕЙС. Кілька років тому студія Palassis Architects побудувала дуже готичну музичну школу. Це невелике приміщення, в основі якого — ряд стрілчастих арок та шпиль.
#3. Ренесанс (XV–XVI століття)
В XV–XVI столітті Європою знову прокотився тренд на римську архітектуру. В цей час люди проводили багато розкопок та вперше дізналися про Помпеї. Це також був період, коли з’явився гуманізм. Люди будували з фокусом на свої потреби, а ще авторство архітекторів нарешті почали вказувати — раніше вони були ноунеймами.
Флорентійський собор (ліворуч) і Палаццо Те (праворуч), Італія. Джерело: homedit.com
Ренесансна архітектура — це найчастіше палаццо та вілли, тобто світські споруди (хоча церкви також були). Вони суперпропорційні, симетричні та значно приземленіші за готику (буквально — не такі видовжені й не тягнуться до неба). А ще більшість ренесансних будівель за формою круглі або квадратні — але не трикутні, як готичні.
ЯК ВПІЗНАТИ. Ось чек-лист, щоб бути впевненим, що перед тобою точно ренесанс:
Класичний ордер. Це спосіб організації різних архітектурних елементів: колон (та всіх їхніх складових), фризів та карнизів. Є п’ять класичних ордерів: доричний, іонічний, коринфський, тосканський та композитний. Якщо навчишся їх впізнавати — будеш розрізняти й ренесансну архітектуру.
Лінійна перспектива. В період ренесансу відкривають лінійну перспективу — коли завдяки розташуванню предметів ти створюєш ілюзію, що вони наближаються або віддаляються від глядача. Цей прийом з’явився в мистецтві, але швидко перекинувся на архітектуру.
Куполи. На відміну від ренесансу, їх не було в середньовічній архітектурі.
СУЧАСНИЙ КЕЙС. Приклад не з архітектури, а з фешену, — італійський дизайнер Str4ngeThing використовує ренесансні мотиви та ШІ, щоб робити аксесуари, біжутерію, взуття та одяг.
#4. Бароко (XVI–XVIII століття)
Бароко придумали лідери Контрреформації, щоб переманити людей з протестантської церкви до католицької. Протестанти будували мінімалістичні та аскетичні храми, тож католики брали протилежним: масштабом, розкішшю та драматичністю. Саме тому в барокових будівлях багато позолоти, мармуру і розписів.
Бленгеймський палац, Англія (ліворуч). Джерело: artincontext.org. Площа святого Петра, Ватикан (праворуч). Джерело: architecturaldigest.com
Бароко — це театр, навіть якщо йдеться про архітектуру. Цей стиль дуже декоративний та динамічний: фасади, колони та інші елементи схожі на хвилі, скульптури завжди в русі. А ще барокові будівлі монументальні — найчастіше вони контрастують із міським ландшафтом. Це бажання робити споруди дуже великими протримається до XX століття, дійде до кульмінації в архітектурі тоталітарних країн, а потім стане кітчем.
ЯК ВПІЗНАТИ. Крім того, що барокова архітектура суперрозкішна, вона має ще кілька особливостей:
Відхід від простих форм. Бароко йде далі трикутників, кіл та квадратів — цей стиль часто імітує форми літер і природних об’єктів.
Дуже багато ліпнини. Барокові архітектори не любили залишати поверхні порожніми — і сильно перебирали з декоративними елементами. Вони використовували так багато ліпнини, що (деякі) барокові будівлі виглядають як величезні скульптури.
Оптичні ілюзії. Архітектура бароко мала приваблювати й продавати — цього досягали за допомогою візуальних обманок. Наприклад, барокові архітектори любили техніки тромплею та квадратури (quadratura) — це спосіб створити ілюзію, що двомірне зображення насправді об'ємне.
СУЧАСНИЙ КЕЙС. Parking Garage Skopje — це велика парковка у столиці Македонії. Ми думаємо, що будівля дуже барокова, з двох причин: а) фасад динамічний та хвилястий, б) на ньому ламані та складні геометричні форми, а ще — імітація скульптури.
Parking Garage Skopje в Македонії. Джерело: archello.com
#5. Класицизм (XVIII–XIX століття)
В період класицизму архітектори востаннє так масово повертались до римських традицій (наступні стилі, навпаки, пробували від них відмежуватись). Ця історія багато в чому нагадує ренесанс: ті ж розкопки, класичний ордер, спроба повернути античні форми.
Casa de Nariño, Колумбія (ліворуч), і Villa Traversi Tittoni, Італія (праворуч). Джерело: veranda.com
Класицизм — це той же мінімалізм, тільки три століття тому. Архітектори втомились від бароко з усіма його прикрасами та почали шукати щось простіше — їм хотілося функціональних будівель, в яких зручно перебувати. Тому вони будували чисто — і переважно три типи споруд: будинки Палладіо, храми та прямокутні блокові будинки з декоративним рядом арок (або колон) по периметру фасаду.
ЯК ВПІЗНАТИ. Класицизм справді схожий на ренесанс — щоб розрізнити їх, треба знати роки будівництва конкретної споруди. А ще звертати увагу на такі деталі:
Фронтони. Це декоративні трикутники, переважно над вікнами та дверима.
Скульптури античних богів — їх робили реалістичними, пропорційними та вбудовували у фасад або нішу.
Плоскі та горизонтальні дахи. Вони особливо властиві блоковим будівлям.
СУЧАСНИЙ КЕЙС. В архітекторів цієї резиденції у Вірджинії була задача: зробити простий будинок, який би не домінував над мешканцями та вписувався в ландшафт. Тому вони обрали класицизм.
Неокласична резиденція у Вірджинії. Джерело: architecturaldigest.com
#6. Еклектика (XIX–XX століття)
Дуже важко знайти будівлю, зроблену суворо в одному стилі. Собори, палаци та інші великі об’єкти часто будувалися 100+ років декількома архітекторами — тому уникнути змішування стилів було нереально. Але еклектика — єдина течія, яка поєднує різну архітектуру свідомо.
Довгий період неокласицизму, коли архітектуру Риму наслідували дуже жорстко та за правилами, вимотав архітекторів. Просто копіювати та йти за методичкою вже було не цікаво, тому люди почали експериментувати. Еклектика бере звідусіль потрохи: щось із готики, щось із бароко, щось із ренесансу.
Church of Santa Teresa y San José, Іспанія (ліворуч). Джерело: structurae.net. Вежа Елізабет, Британія (праворуч). Джерело: britannica.com
В стилі еклектики будували практично все, але найчастіше це були:
- — багатоквартирні будинки
- — інженерні споруди (мости, станції)
- — адміністративні будівлі (банки, суди)
- — вокзали
Така вибірка — не рандомна. Усі ці об’єкти почали з’являтись на тлі різних (соціальних, технологічних) процесів XIX–XX століть: наприклад, появи залізниці та розвитку адміністративних систем.
ЯК ВПІЗНАТИ. Еклектика не має конкретних рис — щоб розпізнати її, треба розуміти попередні стилі. Якщо ти дивишся на будівлю, яка нагадує кілька стилів одночасно, і створена вона в XIX столітті або пізніше — перед тобою еклектика.
СУЧАСНИЙ КЕЙС. Нещодавно архітектор Сантьяго Калатрава закінчив нову церкву при Всесвітньому торговому центрі в США — стару зруйнували під час теракту 11 вересня. Будівля відсилає як до візантійської, так і до модерністської архітектури.
Церква при Всесвітньому торговому центрі в Нью-Йорку. Джерело: dezeen.com
#7. Ар-нуво (XIX–XX століття)
Кажуть, що промислове виробництво й технології вбили «ауру» мистецтва — і зробили його механічним. Про цю кризу заговорили й архітектори. Їм не подобалось, що будівлі стають занадто штампованими та схожими між собою, а ready-to-use рішення руйнують автентику архітектури. Тому архітектори взяли курс на щось зовсім протилежне виробництву й технологіям — на природу.
Так з’явився стиль ар-нуво, який ще називають модерном, сецесією та югендштилем. Він зібрав у собі весь природний світ: барельєфи нагадують листя, квіти, дерева, птахів і тварин, переважають зелені кольори.
Casa Batlló, Іспанія (ліворуч), і Majolica House, Австрія (праворуч). Джерело: mymodernmet.com
Модерні архітектори майже повністю ігнорували класичний ордер і не будували колони, аркади, контрфорси. Зате вони багато працювали з деталями та індивідуальними фічами будівель — тому запарювались над кожною дверною ручкою. А ще якщо ти працював у стилі ар-нуво, то робив це комплексно — і крім архітектурних рішень також розробляв інтер’єр і декор.
ЯК ВПІЗНАТИ. Найочевидніша риса ар-нуво — багато-багато зображень рослин на фасадах (і в інтер’єрі). Менш очевидні риси такі:
Вигнуті форми. В природі не існує ідеальної симетрії, тому її також немає в ар-нуво. Будівлі в цьому стилі вигнуті та звивисті, як дерева, а вікна часто роздуті та заокруглені — тому нагадують краплі води.
Жіночі постаті. Ар-нуво робив багато референсів до жінок і жіночності, яка асоціювалася з природою. Тому на фасадах зустрічається ліпнина у вигляді жіночих облич та постатей — часто вони оточені квітами, листям, etc.
Залізо, сталь та плитка. Архітектори модерних будівель використовували нові (на той час) матеріали: коване залізо, сталь і керамічну плитку.
СУЧАСНИЙ КЕЙС. Зараз студія Malka Architecture доповнює будівлю французького посольства у Відні дуже ар-нувошними елементами.
Проєкт оновленого посольства Франції у Відні в стилі ар-нуво. Джерело: dezeen.com
Це алькови (тобто ніші) у вигляді гігантських пелюсток. Архітектори розташують їх на даху посольства у два ряди.