Від «боже, скільки функцій» до «покладу в портфоліо ролик з Орландо Блумом» — спроби, помилки та велике бажання працювати. Олена Шатунова, випускниця курсу «Adobe Premier з нуля», пройшла цей шлях, знайшовши себе, класні проєкти й себе у класних проєктах. Вона співпрацювала з Орландо Блумом і Unicef, гуртом «Циферблат» і навіть змонтувала короткометражний фільм The Jacuzzi.
Ми розпитали Олену про те, які челенджі в монтажі — найважчі (і як вона їх подолала). А ще — про очікування та страхи, пошук перших проєктів і про те, як це — коли приймають роботу без правок.
З яким бекграундом ти стартувала на курсі?
За освітою я медикиня (маю аж дві медичні освіти). Але це не було моїм покликанням. Просто після школи я не знала, куди йти, і вступила на медичний.
Але я творча людина. Я вела свій ютуб-канал про DIY (Do It Yourself), проте не вміла монтувати. Я потроху нарізала якісь фрагменти в Adobe Premiere. Потім зрозуміла, що мені подобається монтувати, і вирішила навчитися робити це професійно. Знайшла інфу про курси та лекторів. Подивилася на Юлю та Нікіту (Юлю Проворченко та Нікіту Мекензіна, лекторів курсу — прим. ред.), подумала, що треба йти, і записалася.
Що було найважчим під час курсу та як ти подолала цей челендж?
Як не дивно, найстрашнішим було proxy. Це коли під час монтажу замінюють відео таким самим, але нижчої якості, щоб не зависав комп’ютер. А потім під час рендера (створення фінального відео — прим. ред.) програма повертає ролик у високу якість. Я не чіпала це довгий час, доки комп'ютер не почав сильно тупити. Я реально дуже боялася. Взагалі нічого складного там немає, але ця тема мене лякала.
Які очікування та страхи в тебе були, коли ти почала навчання?
У мене страхів не було, я просто хотіла навчитися. Лише переживала, як буду робити домашні завдання. Думала, що не справлюся, тому кожну домашку старалася виконати повністю. Тільки в кінці курсу, коли зрозуміла, що хотіла б розвиватись у цій професії, з’явився страх, що не знайду жодної роботи.
Як ти знайшла перші проєкти після курсу?
Ще на курсі Юля з Нікітою сказали, що вони можуть когось зі студентів запросити в якісь проєкти, якщо ми класно виконаємо завдання. Я до цього серйозно поставилась і буквально за кілька днів змонтувала ролик (саме він був моїм завданням). Він вийшов прикольним як для людини, що тільки закінчила курс. Їм відео сподобалося, тому мене потім запросили разом створювати ролики для Орландо Блума.
Я шукала роботу на сайтах із вакансіями. Знайшла продакшн-студію. Вони мене взяли, але працювати там було не так просто. Деякі продакшн-студії часто шукають людину, яка їм буде робити майже все за безплатно. Але як для початківця — це прикольна практика (попри те, що по грошах це майже нічого). Ти на кожному проєкті робиш щось нове, якийсь челендж маєш подолати.
Потім, коли будеш шукати індивідуальні проєкти, можеш із цією продакшн-компанією домовитися, що даватимеш посилання на свої відео, які робила з ними. У кожному ролику ти маєш зробити все «як треба», щоби потім тобі не було соромно показати це наступним клієнтам. Кожне замовлення ти робиш заради двох клієнтів — теперішнього і майбутнього.
Які поради щодо пошуку роботи можеш дати?
Не треба сподіватися, що на сайтах із пошуку роботи знайдеш ту, де заробиш гроші. Щоб знайти свого клієнта, варто піти іншим шляхом:
#1. Роби власні відео. Якщо взагалі немає проєктів, знайди на стокових сайтах відео та змонтуй з них своє. Можна промовідео, можна навіть фільм зробити. Потім додаси це у портфоліо. Я, наприклад, додала ті відео, які ми монтували на курсі.
#2. Юзай нетворкінг. Підписуйся на відеографів та операторів у своєму місті. Оператори часто мають забагато зйомок і не встигають монтувати, тому інколи підкидають проєкти. У мене був такий досвід.
Можливо навіть знайти проєкти через знайомих. Коли чуєш замовника і виконуєш усе, що він каже, — клієнт може порекомендувати тебе іншим. Тому якщо є якісь правки — не психуй. Стався до клієнта (і його правок) лояльно та дружньо, щоб він відчував твою віддачу у проєктах.
Ти живеш у Луцьку. Чи відчуваєш децентралізацію креативу на своєму досвіді?
Інколи так. Є проєкти, коли ти маєш перебувати на місці зйомок, тому що вже зняли матеріал і ти маєш швидко його змонтажити. Але якщо в тебе проєкт, де ти маєш час (хоча б декілька днів), то немає різниці, де ти перебуваєш. Головне — бути на зв'язку, не зникати.
Розкажи про співпрацю з Орландо Блумом і UNICEF.
Цей проєкт стався вже після завершення курсу, я встигла попрацювати в продакшені. Звідти звільнилася, перехрестилася і сиділа без роботи. Юля та Нікіта запросили мене попрацювати разом.
Цей проєкт тривав три дні. Нам приносили відео одразу після того, як їх відзняли. Ми перекидали матеріали на ноутбук. Це було довго, бо файлів було багато. Я ніколи не була в Києві та, поки відео перекидалось, могла піти погуляти, подивитися на столицю. І коли все вже перекинулось, треба було це опрацювати, вибрати цікаві кадри та змонтувати з них відео за конкретним технічним завданням. Мені давали сценарій — і я за ним ішла.
Чи комфортно було працювати з лекторами?
Суперкомфортно. Ми працювали з ранку до ночі (до дванадцятої, навіть до першої). Але від роботи я відчувала щастя та безмежне задоволення. У мене не було страху співпрацювати з більш досвідченими спеціалістами. Хіба що періодично виникала думка, що я цього не гідна. Я була здивована, що взяли саме мене. Це синдром самозванця.
Ти також співпрацювала з гуртом «Циферблат». Розкажи про це.
Я робила відео, які відображалися на екрані під час виступу гурту. Це називається віджеїнг. Цю співпрацю мені підкинув Нікіта Мекензін. Спеціалістка, яка мала цим зайнятися, не мала часу. Тож Нікіта дав мені її контакт, і я зайнялася цим проєктом.
Я підписалася на стокові сервіси з відео та шукала різні ролики під кожну пісню. Під треки класно монтувати. Ти відчуваєш цей ритм і бачиш, що має бути на екрані. Це був перший раз у житті, коли в мене не було правок. Можливо, одна-дві за весь час.
Я дізналася про «Циферблат» саме з цього проєкту. Слухала їхні пісні та насолоджувалась. Важливо монтувати на тому проєкті й тому клієнту, де тобі насправді відгукується, де ти не працюєш заради того, щоби просто зробити.
Яка основна відмінність між роботою над роликами з Блумом і віджеїнгом для «Циферблата»?
У відео для соцмереж фокус мав бути на Орландо Блумі та героях роликів. На сцені ж увага авдиторії має бути на зірках, а відео має бути більш фоновим, доповнювальним. Глядач може навіть не звернути уваги на те, що відео взагалі було. Але якби його не було, все було б інакше. Це як коли ніхто не запам'ятав, у якому образі ти була, значить — образ був класним.
Ти змонтувала короткометражний фільм The Jacuzzi. Чим тебе приваблює монтаж кіно?
Я років із п'яти хочу привнести щось корисне у цей світ. Мені здається, кіно — це щось довготривале. Те, що ти можеш дивитися і через 30 років, і через 50, якщо це дійсно класний фільм.
Які виклики, пов'язані саме з монтажем кіно, ти можеш виділити?
Тобі має сподобатися історія, ви з режисером маєте бути на одній хвилі. Коли ти читаєш сценарій, маєш зрозуміти, чому герой діє певним чином. Його стимули, характер і темперамент. Треба добре вдатися в сюжет, прожити кожного героя. Це зовсім інша історія, ніж ролики для соцмереж.
Чи з'являються улюбленці серед персонажів під час монтажу кіно?
Думаю, що так. Тому треба ставитися до героїв із душею, але зберігати холодний розум. Бо ти маєш вести глядача по фільму. Адже розв’язка розкривається в кінці — як зі Снейпом у «Гаррі Поттері».
Що порадиш монтажерам-початківцям?
Пересвідчись, що твій комп усе потягне. До речі, Юля та Нікіта робили відео на своєму каналі про те, як уникнути проблем із ноутом під час монтажу.
Окрім цього, режисер монтажу має:
#1. Перемикати увагу під час роботи. Знайти якусь справу, яка категорично відрізняється від монтажу. Малювання, гітара, готування їжі, спорт. Коли ти у ступорі та не знаєш, які рішення потрібні, спробуй не думати про це і перемкнутися на щось інше. Ти повернешся — і в тебе все вийде.
#2. Передивлятися свої відео перед тим, як надсилати клієнту. Буває так, що справді немає на це часу. Але якщо є — треба сісти й уважно передивитися. Бо інколи може бути якийсь косячок, з яким ти здаси роботу. Клієнт подумає: «Який жах, як таке можна прийняти?», а ти цього просто не помітив. Краще ти побачиш це раніше, ніж замовник.
#3. Постійно працювати. Кожен виклик приносить тобі новий досвід. Просто старайся і працюй.