Skvot Mag

7 TED-відео для креатора в розпачі

Tips and tricks у ситуаціях, коли дедлайни горять, а ідеї не йдуть.

7 TED-відео для креатора в розпачі
card-photo

Женя Цаценко

Редакторка SKVOT MAG

11 травня, 2023 Дизайн Стаття

Концепції не придумуються, очі не загоряються, брифи не пишуться (а те, що написав, хочеться стерти) — саме так виглядає creative block. В ці моменти здається, що все пропало: час звільнитися з роботи, послухатись маму і перевчитись на юриста. Але деколи з кризи витягують звичайні речі. Наприклад, відео про тих, хто все це пережив.

Ми передивились архів TED за останні 2 роки — і зробили добірку виступів, які допоможуть змінити оптику. У фокусі: правильна неправильність, формула справжнього фану та клаустрофобні сетинги Агати Крісті.

Відео, щоб думати не за правилами

Деколи інсайти не приходять, поки не зміниш позицію та не поставиш з ніг на голову те, з чим працюєш давно. Спікери наступних відео розповідають, чому сумна музика не така вже й сумна, а ірраціональність — найкращий друг креатора.

#1. The surprising psychology behind your urge to break the rules


Кілька років тому в соцмережах розлетівся дивний челендж: тінейджери ковтали капсули Tide замість того, щоб класти їх у пралку. Бренд запустив дуже дорогий кампейн, аби переконати підлітків, що їсти капсули — суперпогана ідея. Але після цього челендж став тільки популярнішим

Це реактивний спротив — бажання робити неправильно просто тому, що це неправильно. І деколи така ірраціональність — цілком ок, особливо для креаторів (тільки без поїдання капсул). Якби Марсель Дюшан не захотів піти проти системи та не створив свій «Фонтан» — сучасне мистецтво виглядало б зовсім інакше. 

Ірраціональність класна, бо непередбачувана. Вона притягує та викликає емоції: страх, спантеличення, обурення, цікавість. Тому іноді креатору корисно поспостерігати за тим, як інші НЕ роблять, а не навпаки.

Для чого дивитись лекцію: щоб почути смішні, чесні та крінжові історії людей про бажання робити неправильно — з коментарями психолога. 

#2. The hidden power of sad songs and rainy days


В середньому в плейлисті людини є 175 веселих пісень і 800 сумних. Філософи називають це «парадоксом трагедії» — ми знаходимо красу в речах, які викликають тугу. Цей парадокс пояснює, чому ми:

  • — любимо дощові дні
  • — добровільно дивимось драми (навіть якщо знаємо, що будемо плакати) 
  • романтизуємо цвіт, який опадає з дерев (це вписується в концепцію «померти молодим», яку теж романтизують)

З відчуття приємного суму почалось багато важливих для мистецтва речей — наприклад, класична музика. Але сьогодні культура (найчастіше) пропонує концентрований фан. Письменниця Сьюзан Кейн говорить, що це нас засліплює — тому креаторам важливо триматися за дивний стан, коли сумне відчувається як радісне (і навпаки).

Для чого дивитись лекцію: щоб почути історію про мистецтво на війні.

#3. How to write less but say more


Найчастіше люди не читають контент, який шерять. Тобто вони проглядають заголовки та підзаголовки, слова, виділені болдом, — але не читають текст повністю. Тож less is more має стати головним принципом копірайтера. Ось, що журналіст Джим ВандеХей радить у своїй лекції, аби писати доступніше:

  • #1. Не будь егоїстом. Креатору треба думати про потреби авдиторії, а не про свої. Роби контент про те, що цікаво ЦА — і в зручному для неї форматі (навіть якщо доведеться різати свої тексти).
  • #2. Не розпливайся. Що б ти не писав, треба вміти переказати суть цього тексту за 26 секунд.
  • #3. Keep it simple. Один абзац кращий за два. Короткі та влучні речення кращі за триповерхові. Писати як звичайна людина — краще, ніж як професор із Гарварду.

Для чого дивитись лекцію: щоб дізнатись, чому мультитаскінг — просто красива назва розфокусу.

 

Відео, щоб вчитись у класиків

Плагіат — це не окей. Але якщо вмієш позичати в інших правильно (тобто не просто копіюєш, а інтерпретуєш по-своєму) — це цілком нормально. Особливо корисно аналізувати роботу класиків, бо це вони сформували ті правила, якими ми (свідомо і несвідомо) користуємося сьогодні. 

#4. How to write the perfect crime, according to Agatha Christie


Агата Крісті — найбільш успішна письменниця в історії. Її книжки читають та люблять вже понад 100 років, бо справді є за що:

  • #1. Сетинг. Детективи Крісті відбуваються в закритих, клаустрофобних локаціях — в потязі, на безлюдному острові. Це дає ×100 до напруги, бо кількість підозрюваних зводиться до невеликої групи людей (ще й замкнених в одному просторі).
  • #2. Баланс між складністю і простотою. Письменниця заплутувала сюжети книг — і часто робила це прямо в процесі написання, міняючи вбивцю в останній момент. Але щоб надто все не ускладнювати, вона писала простою мовою.
  • #3. Підказки. Крісті могла натякнути читачам, як закінчиться роман, ще на його початку. Але вона робила це поміж іншим — тому на такі підказки було легко не звернути уваги. Зате коли читач доходив до фіналу книги, він згадував про цей натяк 100 сторінок назад — і це додавало сатісфекшену.

Для чого дивитись лекцію: щоб дізнатись історію відомої креаторки, в яку ніхто не вірив на старті.

#5. Why is the Mona Lisa so famous?


Леонардо да Вінчі помер, не закінчивши «Мону Лізу», — але картина все одно стала найвідомішою у світі. Частково так сталось тому, що твір розпіарили ще в XVI столітті. Але головна причина — картина зроблена реально добре. Ось дві ключові техніки, які використав художник:

  • #1. Прийом повітряної перспективи. Леонардо вивчав різні оптичні ефекти, а потім переносив їх на картини. Наприклад, у «Моні Лізі» він розмив фон, щоб картина здавалася об’ємнішою.
  • #2. Ефект сфумато. Об’єкти на картині не мають гострих меж — вони плавно перетікають один в одний. Цей прийом дуже нагадує попередній, бо теж робить картинку заблюреною.

Для чого дивитись лекцію: щоб дізнатись, як пов’язані маркетинг та арт.

 

Відео, щоб почуватись краще

Коли пів години підвисаєш над порожнім гугл-доком (непочатим дизайном у фігмі, проєктом у C4D — whatever), варто на трохи його відкласти. Перемикнутись допоможуть прогулянка (навіть максимально коротка — з першого поверху на другий і назад), дихальні вправи та фан.

#6. 3 elements of true fun — and how to have more of it


Коли ти вигорів, вирішив трохи відпочити й замість сну подивився сезон серіалу — зробив собі тільки гірше. Такий фан називається фейковим — на нього підсідаєш, а потім відчуваєш виснаження. 

Щоб поновлювати свої ресурси, потрібно розважатись — але робити це правильно. Справжній фан — це не обов’язково гучні тусовки з коктейлями та басейном (і на них буває невесело). Це стан, який можна зловити навіть в офісі о 9 ранку. Він складається з трьох елементів:

  • #1. Грайливість. Коли тобі по-чесному весело — і ти не паришся, як виглядаєш або що про тебе подумають.
  • #2. Відчуття зв’язку. Фан можна отримувати самому — але найчастіше це стан, який ми ділимо з іншими.
  • #3. Флоу. Це відчуття включеності: коли ти настільки in, що не дивишся на годинник і не перевіряєш месенджери.

Для чого дивитись лекцію: щоб навчитись отримувати фан постійно, а не тільки з суботи по неділю. 

#7. How to calm your anxiety, from a neuroscientist


Тривожність — це не завжди погано. Саме це відчуття захищає нас від небезпеки — і підказує, наприклад, не йти до лісу самому вночі. Але з нездоровою тривожністю треба щось робити, особливо коли це твій usual state. Ось два способи заспокоїтись, коли серце калатає від кожної правки: 

#1. Квадратне дихання. Глибоко вдихни → затримай дихання → повільно видихни → знову затримай дихання. Ця техніка ефективна, бо активує парасимпатичну нервову систему (яка допомагає нам розслаблятися).

#2. Прогулянка. Коли ти рухаєшся, у мозку виділяються дофамін, серотонін та інші «гормони щастя». Але йти гуляти в парк на 2 години не обов’язково. Ти вже знизиш рівень стресу, якщо пройдешся сходами або обійдеш будівлю офісу.

Для чого дивитись лекцію: щоб навчитися заспокоювати себе, коли накриває.