Авторка ілюстрацій — Альона Логвинова, студентка курсу «Ілюстрація.Basis» Олеся Дереги
Ще у ХХ столітті мистецтво вважалося чимось недосяжним для звичайних людей, а митці були елітою, що багато рефлексує та народжує щось надзвичайне.
Тепер інструменти для створення будь-чого стали доступніші й кожен може відчути себе креатором. Проте одвічні питання — на кшталт того, як створити щось неповторне, де шукати натхнення та чи мають мої роботи сенс, — залишилися.
Ми вирішили розібратися в цих питаннях і «звернулись» за коментарями до Леся Курбаса — революціонера українського театру ХХ століття, режисера, актора, драматурга. Почитали його нотатки та записи про нього — і вибрали звідти цитати під тему.
Як не копіювати, а створювати
Г’юстон, є погані новини: насправді майже все у світі вже було. Однак це ніколи не зупиняло креаторів минулого та креаторів сьогодення від процесу створення. Сонце сходило мільйони разів — нікому не цікавий сам факт цього явища, але кожен автор чи авторка бачить його схід по-своєму. Тому цікаво — як бачиш схід сонця саме ти. Твоя фантазія робить реальність щоразу новою.
Важливо не документувати те, що відбувається у світі, а показувати ракурс, з якого дивиться на ці події автор. Цей ракурс — і є головне. Ця призма — і є основа.
Знайди свій ракурс. Роздивись, чим він відрізняється від інших, де в ньому саме ти. Зроби цей ракурс зрозумілим та об’ємним спочатку для себе, а потім — зможеш впевнено розкрити його для інших.
Погляд Курбаса: український режисер, актор і драматург Лесь Курбас багато говорив про процес створення і важливість фантазії та нових ракурсів у межах театрального мистецтва. Він вважав, що різниця між мавпою та актором у тому, що останній здатен «створити те, чого немає в дійсності, кинути людям фантазію, ідеальне, неіснуюче, але прекрасне». І для цього необхідно розбудити фантазію.
В реалізмі Курбас бачив загрозу для творчого. Він говорив: «Реалізм — найбільша протимистецька проява наших днів, всевладно запанував у театрі й паралізує всякий його творчий відрух». Реалізм — це шаблони, в яких кам’яніє сучасне мистецтво.
Де знайти імпульс для великих зрушень
Процес створення не має шаблонів і не є чимось статичним. Часто креаторам потрібен лише імпульс, щоб почати (а це часто буває найважчим) — запустити рух. Коли для цього знаходяться сили, відбувається ланцюгова реакція: поруч з однією ідеєю з’являється ще одна, до однієї думки долучається ще хмара думок. І те, що декілька хвилин тому здавалося безвихідним, зараз вже має кілька варіантів розвитку.
Експериментуй, змінюй, помиляйся, але йди вперед — поки тим, що створив, ти не зміниш реальність. Тому що фініш будь-якого твору в будь-якій його формі — це зміна реальності.
Погляд Курбаса: дуже правильно керуватися динамікою ритму — бо «все на світі має ритм. І стіл має ритм, і моя мова, і вітер має ритм, і не тільки ритм для вуха, звуковий, але ритм і просторовий». Він вважав, що рух вперед — це ознака життя, а людина, яка рухається, прагне, шукає, — еволюціонує. «Смерть? Зупинка. Неминуча зупинка. Нестрашна й небезнадійна. Ті, що йдуть по прямій, не вмирають, тільки зупиняються. Вони залишаються».
Як реагувати на критику (і чи реагувати взагалі)
Коли твоя робота з думок, ідей, фантазій матеріалізувалась у певну форму (відео, текст, пісня, ілюстрація), вона офіційно починає своє існування в цьому світі. Відповідно — з нею будуть взаємодіяти інші люди. І, ймовірно, її коментувати — подекуди навіть критично.
Критика — це інструмент, яким треба навчитися користуватися. Зважай лише на раціональний фідбек: він може допомогти переосмислити те, що ти робиш, та посилити наступні роботи. Будь-які емоційні «мені не подобається» або «та це повне лайно» не мають тебе збивати, бо вони — пусті й беззмістовні.
Коли ти щось створюєш, у твоєї роботи (і у тебе як у автора чи авторки) завжди будуть ті, хто любитиме те, що ти робиш, і ті, кому це буде неблизьке. Конфлікту між авдиторією та автором не уникнути, бо право на різність є у кожного.
Тож прислухайся до тих, чия думка тобі важлива, ким ти захоплюєшся і кому довіряєш, і фільтруй фоновий шум. Твоя задача — навчитися майстерно користуватися інструментом критики, зважаючи на ситуацію та контекст.
Погляд Курбаса: він був упевнений, що лише революція у процесі створення може призвести до революційного результату — а коли ти робиш таке, завжди є загроза лишитися незрозумілим або несприйнятим сучасниками. Говорячи про театр, митець вважав, що «без боротьби режисера з автором немає діалектичної єдності, нема театру», тож саме явище критики, за Курбасом, є природним.
Як творити, а не гарувати
Мистецтво романтизоване попкультурою. Образ митця — це інтровертний дивак в шалику та пальто, який розмірено гуляє містом, споглядає на захід сонця, а потім видає щось геніальне. Насправді ж кожен, хто займається творчістю, знає, що мистецтво — це така сама робота. Просто вона може проходити в іншому ритмі та мати інші форми.
Творчий процес потребує заземлення, бо цікавий ролик, гарна ілюстрація або потужний текст — це наслідок не аморфних романтичних дій, а дуже конкретних зрозумілих процесів. Щоб заземлити мистецтво, необхідні:
Регулярність. Працювати 3 години на день, тричі на тиждень або ж декілька разів на місяць — обираєш ти. Проте кожна творча робота має бути регулярним процесом, а не випадковим збігом обставин.
Метч процесу з результатом. Створити щось заради того, щоб створити, — спірна річ. Необхідно розуміти, якою є фінальна точка, до якої ти впевнено йдеш. Навіть якщо ця точка наразі є дуже нечіткою та погано візуалізованою, вона має існувати в тебе на рівні твоїх ідей.
Право на початок. Прив’язуватися до того, що робиш, — не найкраща ідея. Часто трапляється так, що потрібно починати спочатку. Тож подаруй собі свободу прощатися з неактуальним та давати дорогу кращим ідеям.
Погляд Курбаса: на думку режисера, «мистецтво не завжди зв’язано зі святом і відпочинком, а є і мусить бути важкою роботою, як добування вугілля у шахтах». Курбас часто наголошував, що треба добре знати матеріал, з яким працюєш, зрозуміти та відчути його, «привчитися відноситись до нього дійсно, як до станка». Курбас був упевнений, що мистецтво може змінити наявний світ лише шляхом наполегливої роботи: «Тільки велика впертість дасть те мистецтво, що повинне змінити в нашій культурі те, що воно єдине може змінити».
Як відчути, що твоя справа має сенс
Митець або креатор відчуває світ крізь суб’єктивну призму з власних поглядів та досвіду. Відчуття — це аргументи митця. Вони допомагають раціоналізувати творчий процес, зробити його глибшим та об’ємнішим як для себе, так і для авдиторії.
Щоб ці відчуття не підводили, необхідно їх постійно зміцнювати:
- — прокачувати надивленість у сфері, якою займаєшся
- — слідкувати за тим, що зараз відбувається, які теми актуальні, які є тренди
- — експериментувати з формою, бо будь-яку ідею можна реалізувати дуже по-різному
- — бути відкритим до нового
Треба створити міцну екосистему поглядів, ідей та цінностей, у якій на кожне можливе питання в тебе є відповідь. Тоді твої відчуття матимуть фундамент, від якого легко відштовхнутися і почати створювати щось нове.
Погляд Курбаса: відчуття є чи не найголовнішою рушійною силою, бо митець — це той, «хто у відчуванні творчому сильніший від існуючих категорій». Курбас дивився на мистецтво як на категорію, яка тримає весь досвід людства, об’єднує минуле та майбутнє як в часі та просторі, так і в кожній окремій людині: «Мистецтво — це та площина, на котрій вершиться об’єднання всіх нас: говорять до себе людські глибини, дійсне наше “я”».