Skvot Mag

Нікіта Мекензін, Юля Проворченко: «Монтаж — робота для посидючих»

Відеокреатори — про ролики за $4, небезпеки пресетів та розумний розподіл сил.

Нікіта Мекензін, Юля Проворченко: «Монтаж — робота для посидючих»
card-photo

Маша Короткевич

Автор у SKVOT

7 лютого, 2022 Відео та кіно Стаття

3000 на двох — це багато? Дивлячись чого. Якщо змонтованих відеороликів — то так. Саме стільки відео для брендів створили Нікіта Мекензін і Юля Проворченко за свою кар'єру.

Вони познайомилися на курсі з filmmaking, куди прийшли апгрейдити скіли. І швидко знайшли професійний метч та зафундували студію Cofounder. Сьогодні команда встигла попрацювати з Visa, агентством Gres Todorchuk PR, KAMINSKYI, Rozetka, «Нова Пошта» і не тільки.

Юля та Нікіта свою роботу люблять, але не ідеалізують. Вони чесно розповіли про те:

 

Як ви познайомилися з Adobe Premiere і до чого це призвело?

Юля: Мій перший монтаж був у софті Sony Vegas :) У 2013 році я працювала в дитячому таборі на морі. Він був суперсучасний: без підйому та відбою по годинах, походів у їдальню строєм. Для дітей працювали різні гуртки.

Я вела гурток журналістики, але він не був надто популярним. Як і кіногурток, який вела моя подруга. І ми вирішили їх поєднати — дати дітям завдання робити випуски новин з табору. «Журналісти» вигадували сюжети, «кіношники» знімали, а подружка монтувала ролики. Ми щовечора дивилися нові інтерв'ю, і діти були в захваті.

Після закінчення своєї зміни моя partner-in-crime поїхала — і мені довелося викручуватися самотужки. До цього я ніколи не монтувала, але подумала: «Що тут складного?» та відкрила Sony Vegas. Перший випуск до вечора зробити не встигла. Але через день розібралася — і мені сподобалося.

Через три роки ця історія забулася, я почала працювати у партнерській мережі для відеоблогерів AIR. Там я наслухалася, як вести ютуб-канали і подумала, що теж зможу. Запропонувала магазину подарунків «Штуки» вести їхній ютуб-блог. Вони погодилися — і я знімала та монтувала огляди на подарунки, по $4 за ролик.

Тоді я перейшла на Adobe Premiere, хоч спочатку було дуже незвично. Я обурювалася: «Що за дебільна програма?»

Через пару місяців «Штуки» покликали до себе на постійній основі та я зібралася звільнятися з AIR. Але керівник їхнього продакшену згадав, що йому сподобався звітний ролик, який я змонтувала, і покликав мене до свого відділу. Вони робили ролики для блогерів та компаній партнерської мережі, які мали свої ютуб-канали.

Я вирішила залишитись у продакшені. Там я і прокачалася в Adobe Premiere, ставлячи запитання пацанам, які вміли більше, ніж я. Дуже вдячна їм за це.

Нікіта: Я з 2005 року займався фотографією. Коли у мене з'явилася камера Nikon D90, яка вміла знімати ще й відео, я вирішив спробувати.

Мій брат уже знався на монтажі і встановив мені Adobe Premiere. Пам'ятаю, я телефонував йому о першій ночі, щоб запитати, де яка функція. Він показав мені Speed ​​Duration (щоб прискорити відео) та дві кнопки: С та V. Так я змонтував перший кліп: я сам себе стрижу під Esthetic Education.

Брат дав мені важливу пораду: встановлювати програми лише англійською, без локалізації. Спершу я нічого не розумів і просив «нормальну» версію. Але потім до мене дійшло: мовою оригіналу освоюєш програму повноцінніше.

З 2012 до 2016 я пропрацював у журналістиці, знімав для «Громадського телебачення» сюжети з Майдану. На медійному конвеєрі я відточив роботу з гарячими клавішами і вміння робити все швидко — від постановки завдання до випуску матеріалу проходили години.

Незважаючи на жорсткі дедлайни, ми намагалися зробити монтаж оригінальнішим. Навіть змагалися із колегами — експериментували, підкладали музику (хоча в журналістиці «художність» не вітається).

Дізнатись більше
 

З журналістики я пішов до Української академії лідерства головою in-house продакшену — створював контент спільно зі студентами, у яких був за ментора. Там я набрався софт-скілів і зрозумів, що я маю досвід, який хочеться направити на особистий проєкт.

Потім пішов на курс з filmmaking в КАМА і познайомився там з Юлею. Ми спробували зробити разом декілька фрілансів — я знімав, Юля монтувала. Нам зайшов стиль роботи одне одного, і ми зробили свою агенцію. Спочатку працювали з дому та кафешок, а за два тижні до пандемії — орендували офіс. Потім щодня думали: «Ну нахуя?»

Що найбільше драйвить у роботі монтажера?

Ю: Я люблю, як текст сценарію перетворюється на відео. І ще коли можна подивитися на знятий матеріал «третіми очима» (не сценариста, не оператора) і запропонувати якісь зміни.

Н: На монтажі може статися магія — і це захоплює. Кіно робиться тричі: на папері, на майданчику і на монтажі. Коли є купа класного матеріалу, можна зробити навіть краще, ніж планував сценарист чи режисер.

Для мене монтаж швидше потреба — тому що як автор я відповідальний за якість у всіх процесах. Це робота для посидючих — треба довго концентруватися. А я, мов собака: мене відволікає сонце, лампа, люди за дверима. Вони проходять повз — і здається, я чую їхній запах:) Тому я домовляюсь із собою. Мені подобається працювати рано-вранці — всі або сплять, або в дорозі. Або ж пізно ввечері.

Ю: Так, нудно переглядати матеріал, збирати «рибу» (чорновий монтаж). Потім починаються прикольні процеси — наприклад, можна цілодобово підбирати музику, але коли знаходиш ту саму, почуваєшся розумницею.

Мені подобається стилізувати відео. Наприклад, інтерв'ю чи фешн-ролик можна зробити зовсім іншими, якщо додати тематичні ефекти, переходи, титри.

Що потрібно, щоби почати монтувати?

Н: Щоби створювати секвенцію (послідовність кадрів), потрібно опанувати базові кнопки C і V (а можна об'єднати їх в одну гарячу клавішу) і Delete. Плюс треба навчитися правильно експортувати.

Усім бажано мати надивленість, високу місію та розуміння, яке кіно ти хочеш створити. Але ми чудово розуміємо, що іноді потрібно просто зробити те, що просять.

Крім знання того, як працювати з парою кнопок у програмі, ще важливо розуміти, навіщо тобі це відео. Під час першого локдауну я допомагав друзям запускати ютуб-канали. На сьогодні з п'яти продовжує лише один — бо знає, чого хоче.

Які програми ще вивчати, крім Adobe Premiere?

Н: Добре знати все: Photoshop, After Effects, розумітися на монтажі звуку. Все це піднімає твою професійну значущість на ринку. Але який сенс розуміти, як оживити титри, якщо ти це робиш кострубато? Самого знання софтів недостатньо — потрібно вчитися красиво їх поєднувати.

Ми часто використовуємо зв'язку Photoshop+Premiere (щоб розставити картинки, а потім їх рухати) або Premiere+After Effects (для мінімальних 2D-анімацій). Це допомагає витрачати менше часу на роботу й отримувати класний ефект.

Ю: Можна сказати, що потрібен Adobe Media Encoder, в якому зазвичай робиться рендер, але з цим завданням можна впоратися і без нього. Насправді всі функції створення відео можна закривати в Adobe Premiere.

А недоліки в Adobe Premiere є?

Н: Premier створили професіонали для монтажу великих кіношних проєктів. Це дуже об'ємна багаторівнева програма, яку неможливо вивчити від А до Я. Тим більше, без чиєїсь допомоги.

Вибір програми — справа принципу та звички. Комусь подобається DaVinci, бо він менше глючить. Комусь Premiere, тому що краще працює зв'язка програм Adobe. Хтось працює у Final Cut, бо там все продумано і під рукою — можна працювати просто тачпадом. Усі програми створені для споживача.

Недоліки має будь-який софт. Premiere сильно завантажує процесор і часто вилітає. DaVinci, який спочатку був заточений під корекцію кольору, навантажує відеокарту.

Наскільки потужний комп'ютер потрібний для монтажу?

Н: Потужності комп'ютера ніколи не вистачає, тому що ти його постійно випробовуєш. Сильніший за комп'ютер — сильніший проєкт.

Все залежить ще від виду та кількості відеофайлів. Може, ми знімали презентацію на 12 камер і все необхідно засинхронізувати в монтажі — і тоді вимоги до комп'ютера вище.

Якщо комп'ютер не тягне:

  • купуємо новий комп'ютер
  • — якщо на це немає грошей, беремо «легші» проєкти
  • — вчимося оптимізувати ресурси комп'ютера: закриваємо браузери, відключаємо інтернет, знижуємо якість перегляду, робимо транскодування («розтискаємо» файл: він стає втричі більшим, але Premiere легше його читати).

З яким базовим комп'ютером можна заходити на курс?

Ю: Мені здається, на кожному комп'ютері чи ноутбуці можна монтувати навіть без відеокарти :) Все залежить від проєкту. Наприклад, на моєму макбуку Pro 2019 можна робити анонси, сторіс, невеликі проморолики. Монтаж із чотирьох камер краще робити на потужніших машинах (наприклад, з процесором Intel Core i7 та відеокартою 1050 Ti).

Як ви ставитеся до пресетів та автоматизації?

Н: Це моє «улюблене». Часто бачу в інстаграмі рекламу: «Піднімемо конверсію, збільшимо продаж — відео за півгодини». А дивишся — це пресет за $20. Жодного сантиметра людина не додала, а продає як свою ідею.

Це псує ринок. Гарний моушн коштує дорого. Я робив би позначку типу «Використані пресети» — як у медіа, які на промотекстах чесно пишуть «Реклама».

Можна скористатися пресетами, але це тонка доріжка. Їх багато, вони гарні та легкодоступні. Качаєш — вставляєш — все несеться. Але на цьому не збудуєш кар'єру режисера монтажу. Професіонал одразу побачить твій рівень у портфоліо.

Ю: Ти можеш використовувати пресети as is, а можеш трохи переробити. Пересунути текст, змінити шрифт, кольори. Буде навіть не дуже зрозуміло, що це за шаблоном. 

Навіть якщо зрозуміло — ти хоча б з ним попрацював, а не тупо вставив.

Розкажіть про свій улюблений кейс?

Н: Дуже люблю працювати з Visa — ми робимо контент для рекламного ринку, але це не реклама в лоб на зразок «Наші сухарики – найхрумкіші! Спробуй і переконайся!».

До літньої олімпіади Tokyo 2020 та зимової Beijing 2022 ми знімали історії про спортсменів. «Робимо storytelling» — так говорить ледь не кожна продакшн-команда. Але ми й справді його робимо, а не просто називаємо історіями сюжети, придумані від початку до кінця.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Який проєкт був найскладнішим і чого він вас навчив?

Ю: Для проєкту «Бізнес-трамплін» з Rozetka ми вигадали, зняли та змонтували 10 промороликів за 3 тижні. Команду набрали мінімальну: чотири особи знімальної групи і три режисери монтажу.

Н: Для мене тепер важливо не заощаджувати на людях. Ми скоротили команду у проєкті — подумали, що самі не в тім'я биті. Зробили його охуєнно, дуже швидко, але й дико втомилися. Юля потім відновлювалася пів року.

Ю: Це було після першого локдауну, коли всі посиділи вдома голодні. Нам були потрібні гроші, і ми взяли на себе все — це було помилкою. Так, ти вмієш бути продюсером, режисером, оператором, монтажником. Але краще зробити добре щось одне.

Багато фрілансерів і креатив вигадують, і знімають, і монтують. Ми колись такими ж були. Але поки ти пишеш і знімаєш — ти вже втомився, а треба ще змонтувати, проте на це не залишається енергії.

Тим не менш, ми зробили проєкт офігенно. Минуло півтора року — і взагалі за жоден ролик не соромно.

Н: Але треба не забувати їсти.

Ю: І влаштовувати вихідні.

Скільки можна заробити на монтажі?

Н: Ми зараз рахуємо позмінно, бо маємо команду.

Ю: У середньому зміна монтажера коштує $100–150, один проєкт монтується 2–3 зміни. Якщо у тебе не рівень Pro — ти можеш монтувати 5-8 змін. Але ніхто не заплатить більше за те, що ти працюєш повільніше.

Скільки часу потрібно на монтаж ролика, наприклад, 30 секунд?

Ю: Справа не в хронометражі, а в завданні. Інтерв'ю на 25 хвилин з вихідного матеріалу з тезами і титрами робиться 2–2,5 дня. І відеопортрет-історія на одну хвилину теж.

Н: Якщо ми «в матеріалі» (знімали самі, пам'ятаємо catch-фрази), можемо зробити анонс інтерв'ю за кілька годин. А якщо кидають жменю кимось відзнятих файлів на 200 Гб і кажуть: «Потрібен 30-секундний ролик» — можна тиждень розбиратися, але так і не змонтувати.

Як думаєте, чим ваша агенція приваблює клієнтів?

Н: Ми перебуваємо між фрілансерами та великими продакшенами. Поки що ми працюємо знімальною командою до восьми людей.

У команди більше можливостей, ніж в одного фрілансера. Ми набираємо колег зі своєї мережі: оператори, механіки, гафери (освітлювачі). Робимо все in time та на професійному рівні.

Від класних іменитих продакшенів — Family, Esse House — нас відрізняє бюджет і (поки що) відсутність досвіду зйомок повного метра чи реклами для всесвітніх брендів. До великих продакшенів йдуть за масштабними проєктами, а з рештою приходять до нас — у нас так само якісно, ​​але бюджети інші.

Ю: Ми робимо добре у стислі терміни. І цим заслуговуємо на довіру.

Як плануєте розвиватись?

Н: Ми самі себе найняли — і самі працюємо. І лише недавно зрозуміли, що не просто робимо проєкти, а будуємо бізнес і маємо статус на ринку.

Ми навчилися показувати гарні результати. Тепер треба навчитися відриватися від процесу виробництва і працювати над бізнесом. Це завдання для іншої півкулі мозку:)