Skvot Mag

Чому зумери божеволіють від бантиків

І як тікток-тренд на атласні стрічки пов’язаний з гіперфемінністю, реабілітацією бімбо та Ланою дель Рей.

Чому зумери божеволіють від бантиків
card-photo

Женя Цаценко

Редакторка SKVOT MAG

17 січня, 2024 Мистецтво Стаття

Останнім часом у тіктоці (знову) вірусяться відео з бантиками. Тренд не новий, але саме у 2024 він стане ще більш повсюдним і масовим — це підтверджує свіжий репорт від пінтересту. Атласні бантики почали виходити далеко за межі фешену: вони з’являються на рулонах туалетного паперу, навушниках, вазах, виделках, огірках і навіть кубиках льоду. Словом, на всьому, що можна перев’язати стрічкою.

Sounds crazy, але в схибленості на бантиках є сенс. Цей тренд пов’язаний з фемінізмом, гіперфемінністю, реабілітацією бімбо і тугою за дитячою версією себе. Як саме — спробували розібратись.

 

Тренд на бантики: 2024 comeback

Минулого літа на екрани вийшла «Барбі», тож 2023 просто не міг не стати роком всього «дівочого»: в одязі, декорі, дизайні, розмовах, фокусних темах івентів та видань. Тоді бантики отримали свій shining moment — вони з’явилися в лінійках Sandy Liang, Acne Studios, Simone Rocha, Shushu/Tong і навіть у дуже стриманих Maison Margiela. Переважно бантики включали в образи, зачіски та мейкапи — сміливо та у великій кількості.

 

Головні фешн-події року — Vogue World, Лондонський, Нью-Йоркський та Міланський тижні моди — також рясніли бантиками різних форм і розмірів. Модель Джоді Тернер-Сміт навіть з’явилась на червоній доріжці в сукні, зробленої з суцільного атласного банта. Здавалося б, десь тут тренд мав сягнути своєї кульмінації — але ні. 

Джорджія Мей Джаггер і Джоді Тернер-Сміт на Vogue World (ліворуч і праворуч) та Griff на Лондонському тижні моди (посередині). Джерела: vogue.com, nytimes.com

Бантики не просто лишились, вони поширились (причому майже на все). З подіумів та червоних доріжок тренд перейшов у побут і тікток. Зумери перев’язують пастельними стрічками все, що стоїть (лежить, висить) у них вдома, — і так роблять середовище безпечнішим та приємнішим. 

@kimberly.cat the girls that get it, get it 🎀 #coquette #coquetteaesthetic #coquettecore #pinkaesthetic #pinkbow #pink #fyp #bows #pinkribbon #coquettegirl ♬ let the light in - ‍angelo

Естетська історія

Бантики часто потрапляють туди, де їх не мало б бути, — в тарілки, келихи, на монітори ноутбуків та обкладинки книжок. Вони заважають у користуванні предметами, але це окей — історія з бантиками більше про естетику, ніж про практичність. Зумери це розуміють. Блогерка Андрен Роуз перев’язала кожен кубик льоду у своїй склянці стрічкою, зняла це на відео та виклала в соцмережі. Пізніше вона пояснила свій жест — це був усвідомлений коментар щодо власної жіночності.

 

Бантики — один з основних елементів естетики coquette-esque. Спочатку вона асоціювалася виключно з модою, а потім стала певним лайфстайлом — і поширилась на їжу, дизайн, соцмережі та навіть поведінкові патерни. Естетика кокетки збирає в одному місці всі girly girl штуки, які лише можна уявити. Це про мереживо, сердечка, штучне хутро, спідниці, підбори, паєтки, блиск для губ і багато-багато рожевого. А ще Лану Дель Рей у навушниках — меланхолійний вайб її пісень ліг в основу естетики кокетки.

Coquette-esque також властиві відсилання до староанглійської естетики, особливо епохи Регентства — періоду між 1811 і 1820 роками, коли Європою прокотився тренд на все британське (привіт, «Бріджертони»). Сукні в підлогу, капелюшки, віяла — ці елементи також зараховуємо до стилю кокетки. 

 

Назва естетики може плутати, але coquette-esque не має нічого спільного з фліртом (відповідно, і з класичним визначенням слова «кокетка»). Скоріше це про свідому романтизацію буденності та бунт проти одноманітності й «тихої розкоші» мінімалістичного стилю, який ніколи не кричить (і навіть не підвищує голос). 

Блогерка Реймі Рейес розповідає, що для неї coquette-esque — це про повернення до колишньої себе. В дитинстві вона любила рожевий, бантики та принцес, але відмовилась від цих речей в підлітковому віці — бо хотіла, щоб до неї ставились серйозно. Та коли Реймі стало за 20, вона повернулась до своїх girly звичок, бо доводити свою дорослість вже було не потрібно.

 

Coquette-esque — не єдиний стиль, який асоціюється з бантиками. Girlhood естетика, balletcore (стиль, натхнений тренувальним одягом балерин), princesscore (пишний стиль з відсиланнями до вбрання дочок монархів), new romantics (естетична течія 1980-х, яка брала натхнення з андеграундної культури та андрогінності Бові) — сьогодні тікток надихається і ними також.

Реабілітація жіночності

На перший погляд, історія з бантиками та coquette-esque лише підтверджує стереотипи про жінок та їхні «традиційні» (читати: нав’язані) риси. Насправді вона робить усе навпаки. Гіперфемінність, тобто жіночність у її найбільш радикальному прояві, — це про відмову від прищеплених чоловіками патернів, і ось чому:

#1. Гіперфемінність — це свідомий вибір. Часто жінки, які засвоїли стереотипні патерни в дитинстві, продовжують відтворювати їх у дорослому житті — тому, що звикли, тому, що від них цього очікують, etc. Це — інкорпорований male gaze, бо жінка відтворює певну поведінку несвідомо (і найчастіше робить це для чоловіка). 

З гіперфемінністю ж усе інакше. Жінкам її не нав’язують — вони роблять цей вибір самі та для власного комфорту. Наприклад, гіперфемінні жінки накладають мейкап, тому що їм подобається ця daily routine (а не тому, що нафарбовані губи привертають увагу чоловіків). 

#2. Опозиція маскулінності. Існує думка, що для того, щоб жінка влилася в бізнес-тусовку, їй потрібно стати маскулінною. У жіночності тут не дуже хороша репутація — її асоціюють із чимось ненадійним і несерйозним. Гіперфемінні жінки намагаються це змінити. Вони не хочуть перешивати свою ідентичність, аби бути сприйнятими серйозно, тому перетворюють жіночність на нову норму. 

«Навіть у зрілому віці чоловікам дозволяють продовжувати любити, здавалося б, легковажні та дитячі речі, як-от «Зоряні війни», комікси, відеоігри тощо. Але суспільство висміює дорослих жінок, які зізнаються, що досі насолоджуються фільмами про Барбі чи романтичними коміксами», — зазначила одна з креаторок у своєму коментарі для видання Nylon. 

 

Важливо, що «фемінність» і «маскулінність» — це штучні конструкти, адже всі люди унікальні. Є чимало жінок, яким не в кайф бантики й поні. Вони можуть любити футбол, марвел, тачки, you name it, і це цілком окей. Не окей, що деколи чоловіки вважають прийнятною тільки традиційно маскулінну поведінку — і ставляться до жінки зневажливо, якщо та приходить на роботу у светрі з Hello Kitty, а не в темному піджаку. 

#3. Боротьба з вигаданою опозицією «або красива, або розумна». Жінка може носити рожеве, витрачати години на догляд за собою та бути успішною водночас. При чому в будь-якій галузі, а не лише в традиційно жіночій, як-от соціальна робота. Це основний меседж тікток-бімбо — ком’юніті жінок, які й стереотипно дівчачі, і розумні.

Ще 10–15 років тому слово «бімбо» вважали слюром. В італійській bimbo означає «дитина», але в 1920-х слово почали використовувати щодо «привабливих, але порожніх жінок». І, звісно ж, жінки ображалися, коли чули «хей, бімбо» на свою адресу. Та кілька років тому деякі контент-креаторки самі почали називати себе так. Згодом у тіктоці утворилось велике ком’юніті самопроголошених бімбо — їх можна знайти за хештегом BimboTok.

@seannaltman Looks like I’ll be Santa’s Slay tonight 💋 . Outfit Details: Corset: @LaceMade Skirt: @Amazon Belt: @Goodwill Industries Intl. Tights: @Urban Outfitters Socks: #amazonfinds Choker: @Petit Moments Boots: @stevemadden Jacket: @ROMWE . #holidayfits #ootd #grwm #styleinspo #xmasoutfit #christmaslooks #festiveoutfits #outfitinspo #styletips #howtodress #fashioninspo ♬ Ho Ho Ho Slay - Seann Altman

Вони пояснюють, що вирішили не відмовлятися від слова «бімбо», щоб змінити його значення. Цієї мети вони досягають за допомогою:

#1. Іронії. Тікток-бімбо доводять усе до крайнощів, і роблять це весело. Вони повторюють фразу I’m just a girl! як мантру, говорять суперемоційно, рухаються як ляльки та супроводжують все це мультяшними звуками. В їхніх відео багато самоіронії, стьобу та гіперболізації (хоча вони й не завжди зчитуються).

@jazzybaby99 I’M JUST A GIRL DON’T MAKE ME WORK 🥺 #bimbotok #fyp ♬ original sound - J A Z ❤️‍🔥 - JAZZY ❤️‍🔥🇮🇩

#2. Політичної заангажованості. Десь поміж вигуками «упс!» і скаргами на зайвий сантиметр у талії тікток-бімбо говорять про ринкові відносини, війни, економічні кризи та гендерні політики.

#3. Інклюзивності. Бімбо 15 років тому — це білі жінки 90-60-90. Самопроголошені бімбо сьогодні — це жінки будь-якої тілобудови, орієнтації та кольору. Тікток-бімбо не шеймлять одна одну і не встановлюють параметрів, яким має відповідати жінка, щоб називати себе частиною ком’юніті.