Skvot Mag

Справа жінок

Інтервʼю з креаторками — про гендерні стереотипи, (не)рівність в індустріях та поради самим собі.

Справа жінок
card-photo

Ханна Руденко

Головна редакторка SKVOT MAG

7 березня, 2023 Реклама та PR Стаття

Тривалий час нам потужно транслювали, що Восьме березня — це про квіти, вафельницю і трошки Клару Цеткін. Радянські наративи намагалися витіснити справжній сенс цієї дати — Міжнародного дня боротьби за права жінок, — але їм це не вдалося. Ми дивимося ширше — і глибше.

Насправді щорічно ООН дає Міжнародному жіночому дню тему — у 2023 році вона звучить як Innovation and technology for gender equality. Ми поговорили з українськими креаторками (зовсім трохи) про те, як технології сприяють гендерній рівності в їхній сфері, — і (набагато більше) про те, наскільки на них впливають гендерні стереотипи.

«Більшість режисерок, яких я знаю, використовують радше софт-пауер, ніж домінантний підхід»

Анна Бурячкова — кінорежисерка

З якими стереотипами щодо жінок у своїй сфері ти стикаєшся?

Можливо, я щаслива людина і мені завжди вдавалося, стикаючись зі стереотипами, переступати через них — або співчувати тим, хто розвішує ярлики й таким чином обмежує свої можливості для створення чогось нового. Можу сказати, що прямого впливу цього стереотипу з початку своєї кар’єри я майже не відчувала. Але певні речі пам’ятаю. 

Наприклад, років 10 тому режисерок в рекламній індустрії в Україні не існувало — це була суто чоловіча професія. Жінки могли бути ким завгодно в цьому процесі: продюсерками, другими режисерками, художницями, але тільки не режисерками. Це також стосувалось і операторської справи — там ще складніше, бо вона пов’язана з технікою та певними фізичними навичками. Тож 10 років тому в Україні була одна-єдина операторка і, напевно, жодної режисерки. Так от. Одного разу — років 6 тому —  дуже поважний креативний директор рекламної агенції подивився мій ріл і сказав: «Хороший. Але це не змінює факту, що жінка — не режисер». Пам’ятаю, що я тоді дуже сміялась. 

Згадала ще одну історію: іноді чую, що режисерки мають бути залізними, такими собі «чоловіками в спідниці». Впертими, агресивними, негнучкими. Але насправді більшість режисерок, яких я знаю, використовують радше софт-пауер, ніж домінантний підхід. Крім того, ми гнучкі та швидко реагуємо на зміни, перелаштовуємось, адаптуємось.

 

Як змінюється гендерна нерівність у твоїй сфері? 

Знову ж таки, я не дуже відчуваю цю нерівність. Чую про неї, але мені здається, що в Україні це якось перестало існувати. Подивіться на кінематограф — за моїм відчуттям, там доволі чесне 50/50. Останній Берлінале це підтвердив: якщо я не помиляюсь, на ньому загалом було пʼять українських фільмів, з яких чотири зняли жінки. Як на мене — це суперрезультат. 

Так, в рекламному бізнесі режисерок менше у відсотковому співвідношенні, але стає все більше і більше. Я трошки стикнулась із деякими європейськими процесами в рекламній індустрії. Наприклад, у Португалії мені сказали, що шансів працювати в рекламі у мене — як у жінки — немає, бо клієнти не довіряють жінкам. У Британії це питання теж стоїть доволі гостро (в комерційному сегменті менше, але в кіно дуже складно зняти хороший фестивальний повний метр, навіть якщо до того режисерка зняла декілька відомих серіалів та близько 40 музичних кліпів, визнаних на всіх фестивалях). Пояснити, чому це так, — складно, але так є. 

Що б ти — як жінці — порадила собі на старті карʼєри?

Ох, навіть не знаю. Можливо, ще менше слухати зайві голоси, які кажуть «у тебе нічого не вийде» (це стосується не тільки гендерних дискусій, а й загалом), і вірити в себе — в кожне своє рішення. 

«Сексизм (як і будь-яку дискримінацію) перемагають аргументи»

Інна Табаченко — ех-Creative Copywriter в Aimbulance та McCANN, зараз креативна директорка на фрилансі

З якими стереотипами щодо жінок у своїй сфері ти стикаєшся?

Стереотипів щодо жінок у креативній та рекламній сфері насправді чимало. Ось мої «улюблені»: 

#1. Жінки не розбираються в пиві та міцному алкоголі. Як шанувальниця пива я була в шоці, коли почула таке. Останні роки бренди на кшталт Heineken розвіюють цей стереотип — але в рекламній індустрії ця стигма чомусь досі існує.

#2. Жінки не знаються на тачках і техніці. Памʼятаю дуже іронічну історію: 6 років тому я стажувалася в бельгійській рекламній агенції — і до нас зайшов бриф на один крутий автомобільний бренд. Я дуже просила поставити мене в команду, але креативний директор сказав: «Та хіба ти розбираєшся в тих джипах? У нас скоро буде бриф на прокладки — ось він для тебе». Наступного дня він прийшов на роботу сумний, бо його оштрафувала дорожня поліція.

#3. Жінки не вміють жартувати. Попри те, що сценаристки та режисерки зараз проводять флагманську роботу в цій сфері (мій уклін Фібі Уоллер-Брідж), деякі представники індустрії ніби не вірять, що ми можемо «розколоти» авдиторію гарними жартами.

Як змінюється гендерна нерівність у твоїй сфері? 

Зараз я відчуваю це набагато менше, ніж на старті карʼєри. Індустрія, на щастя, прогресує. Але, на жаль, ставлення до жінок-синьйорів відрізняється від ставлення до жінок-джунів. Найважчим для мене завжди є відчути тонку лінію та зрозуміти: твою думку не сприймають через погану ідею — чи через сексизм? Навряд чи чоловіки замислюються про таке.

Що б ти — як жінці — порадила собі на старті карʼєри?

Сексизм (як і будь-яку дискримінацію) перемагають аргументи. Оскільки найкращі ідеї базуються на інсайтах і спостереженнях, на ревʼю варто приносити вижимки з рисерчу — навіть якщо це скриншоти з реддіту. Ця порада працює для ідей будь-якого рівня: від сторіс в інстаграмі до глобальної кампанії.

«Звертаю увагу не на гендер, а радше на професійність та сутність людини»

Ані Казарян — ex-all-in-one менеджерка в spiilka design buro, зараз співзасновниця та head of growth і creative concepting в культурній фундації Ukrainian Signal

З якими стереотипами щодо жінок у своїй сфері ти стикаєшся?

Так склалося, що продюсеркам та менеджеркам часто приписують такі навички та характеристики: більш відкриті, м’які, комунікабельні, сфокусованіші, мультитаскери, гнучкіші, менш конфліктні. І я не погоджуюсь із тим, що цей скілсет — дефолтне налаштування

Мої перші менторки та директорки — сильні, потужні жінки, які тримали команди в «їжакових рукавицях». Водночас мій партнер по фундації та екс-дизайн-директор (чоловіки) вміють надихати, відкриті до команди та віддають софтовим навичкам багато часу. Мені здається, відчуття контексту, адаптивність і гнучкий інтелект — це набір здорової та сучасної людини

Взагалі, відповідаючи на це запитання, я зрозуміла, що останні 10 років — працюючи в креативі (як в Україні, так і за кордоном) — звертаю увагу не на гендер, а радше на професійність та сутність людини: про що вона, як говорить і що створює. За цей час працювала як з чудовими та професійними жінками й чоловіками, так і з мудаками — без прив'язки до гендеру, національності або сексуальної орієнтації. 

 

Як змінюється гендерна нерівність у твоїй сфері? 

На своєму досвіді я більше зіштовхувалася з ейджизмом, бо «на початку» мене оцінюють як 18–20-річну (попри те, що мені майже 30). Але коли я пітчу проєкти, збираю та продюсую команди й коли мене бачать в роботі, це питання відпадає. 

Кількість жінок-продюсерок та менеджерок у креативних і дизайн-агенціях/продакшенах досі превалює. Але є позитивна тенденція змін: менеджерів-чоловіків стає більше. Ще хочеться вірити, що наше покоління формується з сучасних та відкритих людей, для яких уточнення, як краще звертатися (she/her, чи he/his, чи they/their), — це не щось екстра, а просто базова гігієна і спрощення комунікації. 

Що б ти — як жінці — порадила собі на старті карʼєри?

Бути собою та get your balls out (вибач за оксюморон). Не боятись відчувати й формувати свої кордони, тримати фокус на собі й на тому, що і як робиш.

«Просто впевнено роби те, що тобі подобається»

Оля Варченко — продуктова дизайнерка вебпроєктів

З якими стереотипами щодо жінок у своїй сфері ти стикаєшся?

Щодо креативу я згадала декілька стереотипів. Перший — про скіли. Кажуть, жінки краще роблять дизайн, а чоловіки — кращі у логіко-математичних завданнях. І другий — про бізнес. Кажуть, що на зустрічі, де бізнеси ведуть чоловіки, краще разом із жінкою брати й чоловіка — щоб її сприймали серйозніше.

Є й інші приклади. Наприклад, часто — щоби налагодити контакт — жінкам відсипають компліменти, а чоловікам залишається сухий «добрий день». Але я не хочу підтримувати ці гендерні стереотипи: я роблю компліменти чоловікам, так само як і жінкам, — і також можу притримати двері та пригостити кавою за обідньою перервою. 

Хоча особисто я не відчувала нерівність на собі, вона таки була присутня у багатьох ситуаціях. Доводиться визнати, що раніше я і сама інколи підтримувала стереотипне ставлення до жінок (типу, що чоловіки мають притримати двері, оплатити вечерю) — але хочу залишити це в минулому.

 

Як змінюється гендерна нерівність у твоїй сфері? 

Якщо сьогодні спитати ChatGPT щодо гендерної нерівності у креативній індустрії, він скаже: «Гендерна нерівність може бути присутня в різних сферах життя, включно з креативною індустрією. Наприклад, чоловіки можуть мати більше можливостей для розвитку та популяризації своїх творів, тоді як жінки можуть стикатися з дискримінацією на підставі статі. Також існує стереотип, що жінки можуть бути гарними артистами, але не можуть бути успішними в ролі керівника творчого процесу. Щоб зменшити гендерну нерівність у креативній галузі, важливо забезпечити рівні можливості для жінок та чоловіків, зменшити стереотипи та дискримінацію на підставі статі та підтримувати розвиток талановитих людей незалежно від їхньої гендерної приналежності».

Тож справді нерівність є. Але не варто дивитися на це питання поверхнево. Давайте подивимось на приклади успішної карʼєри жінок і чоловіків. Чоловіків у креативній сфері багато — але є й такі суперуспішні графічні дизайнерки, як Пола Шер (вона партнерка в легендарному дизайн-бюро Pentagram) та фешн-дизайнерка Рей Кавакубо. І вони зробили більше, ніж більшість чоловіків у сфері.

Що б ти — як жінці — порадила собі на старті карʼєри?

Нічого особливого. Просто впевнено роби те, що тобі подобається, а перешкоди — то просто невіддільна частина шляху до мети.

«Стать не важлива — важливо лише те, який результат ти видаєш»

Лідія Шишкіна — художниця ігрових персонажів у Room8 Studio

З якими стереотипами щодо жінок у своїй сфері ти стикаєшся?

Я працюю художником у сфері розробки відеоігор — і тут стать ніколи не була важлива, важливо лише те, який результат ти видаєш. Тож насправді в нашій індустрії я не мала справи з проявами стереотипів щодо жінок. 

Є ідея, що хлопці більше тяжіють до технологічного (зокрема до софту) і краще на цьому знаються — але не бачу тут різниці. Софт є софт — це інструмент, котрий здатен опанувати кожен. Вміння його використовувати залежить від фантазії, наснаги та впертості.

Як змінюється гендерна нерівність у твоїй сфері? 

Думаю, геймдев — одна з найбільш гнучких сфер у гендерному питанні. Я працювала з senior-художниками, ведучими проєктів, артдиректорами обох статей — і завжди були важливими вміння і знання, а не гендер. Рівність полягає в тому, що якість роботи залежить лише від рівня професіоналізму людини, але аж ніяк не від статі.

І якщо говорити про геймдев, то питання не в тому, що це щось здебільшого про онлайн. Я також працювала в офісі, і робоча атмосфера була незмінна. Розподіл задач завжди був такий: є команда, є задача — і ти маєш її виконати творчо, цікаво, якісно. 

В геймдеві різниця в статі невидима. Можливо, деякий вплив має те, що більшість тих, хто працює з розробкою відеоігор, мають спільні інтереси — здебільшого це ігри, але також часто фільми, музика. Більшість проходять художню школу чи інститут, мають спільний досвід. 

Що б ти — як жінці — порадила собі на старті карʼєри?

Працюй над собою, вивчай сферу, розвивайся. Будь сміливою та проявляй себе. Сильна особистість та освіченість у сфері — це завжди рушійна сила в будь-якій професії.