Skvot Mag

Дизайн на контрасті: метро Дніпра

Про естетику дніпровської підземки — з коментарями архітекторки Archimatika Дар’ї Хохлової.

Дизайн на контрасті: метро Дніпра
card-photo

Саша Кривко

Авторка у SKVOT

13 лютого, 2024 Дизайн Стаття

Дніпро — це найдовша в Європі набережна та найкоротше у світі метро. У Дніпрі є оперний театр, консерваторія та найбільший у світі єврейський центр «Менора». Але в місцевому метро всього шість станцій, і жодна з них — у центрі міста. А п’ять станцій дніпровської підземки ще не добудували.

Ми розібралися, що формує візуал дніпровського метрополітену. І зробили це не самі — а з архітекторкою Archimatika, дніпрянкою Дар’єю Хохловою.

 

Як у Дніпрі з’явилося метро

У 70–80-ті роки ХХ століття в СРСР стався бум будівництва метрополітенів. Тоді право будувати метро надавали тільки містам-мільйонникам. Мільйонний мешканець у Дніпрі (тоді ще Дніпропетровську) народився в середині 70-х років. 

Посадовці приховували цю інформацію, адже після проходження порогу в 1 млн мешканців місто мало б стати відкритим для іноземців. Для СРСР це загрожувало розкриттям секретних об'єктів, зокрема і Південного машинобудівного заводу, на якому виготовлялися радянські ракети.

За місцевою легендою, за дозволом про створення метро в Дніпрі керівництво звернулося до генсека Брежнєва. Той, за традицією бюрократії в СРСР, зробив запит на купу документів, але в місті до цього теж були готові. Тому ніхто не ставив зайвих запитань — метро таки побудували.

 

Будівництво дніпровської підземки розпочали 20 лютого 1981 року. Дослідницькі та проєктні роботи почалися ще раніше — з 1979. Тоді метро вже було в Києві (першу лінію відкрили 1960 року) та Харкові (1975). Володимир Кісельов, головний інженер проєкту, провів у журналі «Метробуд» (№5, 1980 рік) своєрідну аналітику:

«Аналіз показує, що наземний транспорт не може забезпечити пасажирських перевезень. … було рекомендовано будівництво метрополітену. Схема складається з трьох ліній загальною протяжністю близько 80 км, а на віддалену перспективу — з чотирьох — близько 96 км».

Проєкт дніпровського метрополітену, 1980 рік. Джерело: commons.wikimedia.org

Про те, чи метро Дніпра — юзер-френдлі, і який user experience отримують мешканці та гості міста, ми поговорили з архітекторкою Archimatika Дар’єю Хохловою:

«У дніпровського метро є головна проблема. Це відсутність мережі станцій, що має охоплювати всі частини міста, зв’язуючи їх у єдину зручну структуру. Метро має бути швидким і доступним видом транспорту, здатним довезти в будь-який район міста. 

Наразі в Дніпрі є лише одна гілка з шістьма станціями. Всі вони розташовані на правому березі в межах одного району. Наявні станції зручні лише для невеликої кількості людей, які проживають у цьому районі. 

Вони використовують метро здебільшого для того, щоби під’їхати ближче до центру міста. Або — щоб дістатися до моста і далі пересісти на інший транспорт до лівого берега. Навіть тут зручність метро сумнівна. Адже в більшості випадків воно стає лише проміжним елементом до точки призначення. Тобі все ще потрібно пересідати на тролейбус, маршрутку чи трамвай. 

Є лише один спосіб зробити дніпровське метро потрібним — добудувати всі станції, які стоять незавершеними вже багато років (це пов’яже між собою центральні райони міста). А потім розвивати мережу далі, встановлюючи зв’язок із лівим берегом. Цього і потребують дніпряни».

 

Яке метро в Дніпрі зараз

Дніпровська підземка — єдина, яку запустили в Україні вже після відновлення незалежності. Відкриття відбулося 1995 року, і його відвідував навіть другий президент України Леонід Кучма.

Станом на 2016 рік дніпровська підземка приймала 20,4 тис. пасажирів. У Дніпрі мешкає майже мільйон людей, тож такі цифри здаються невеликими. 

На перший погляд, всі станції в Дніпрі однакові та відрізняються лише кольорами стін (на станції «Металургів» — жовтий, на «Метробудівників» — червоний, а на «Проспекті Свободи» — зелений). 

Станція «Металургів» (зліва). Джерело: CC BY-SA 3.0. Станція «Метробудівників» (по центру). Джерело: CC BY-SA 3.0. Станція «Проспект Свободи» (справа). Джерело: CC BY-SA 3.0

Однакове оформлення станцій «Металургів», «Метробудівників» та «Проспект Свободи», на думку Дар’ї Хохлової, має сенс з економічної та технологічної точок зору:

«Чим більше типових рішень та елементів, тим менше часу і грошей потрібно для їхнього втілення. Але насправді дуже часто такий утилітарний підхід є недалекоглядним. Адже архітектура та дизайн станцій відіграють надзвичайно важливі ролі в житті міста і його туристичній привабливості. Метро стає повсякденним явищем для багатьох людей. Тому дизайн станцій має бути приємним і стильним. Вони мають відрізнятися і запам’ятовуватися. Це необхідно для їхньої швидкої впізнаваності та орієнтації по них.

Простори станцій здатні відображати культурну ідентичність міста, за допомогою дизайну розповідаючи про його історію та досягнення. Вони можуть навіть ставати артистичними осередками на певний час, приймаючи виставки та концерти. Саме тому дизайн метро має піклуватися не лише про практичність, зручність і зрозумілість, але і про створення образу, здатного наповнити повсякденне життя людей приємними емоціями та показати місто з кращих сторін його гостям».

Шість добудованих станцій

Пасажири. А ще колони, граніт і мармур. Це перелік того, що можна побачити на станціях метро Дніпра. Але варто дослідити станції прискіпливіше:

#1. «Покровська» — кінцева станція Центрально-Заводської лінії. «Покровську», як і всю лінію, відкрили 29 грудня 1995 року, у складі першої пускової ділянки. Дизайн «Покровської» типовий для харківської архітектури того часу (адже всі станції дніпровської підземки розробив харківський інститут «Харківметропроєкт»). 

Тут багато колон, а на стінах — червоний граніт і білий мармур.

Інтер’єр станції метро «Покровська». Джерело (тут і далі): metro.dp.ua. Автор фото: Олег Тоцький

#2. «Проспект Свободи» теж розташований на Центрально-Заводській лінії. Це станція глибокого закладення, бо розташована на відстані 40 м під землею (підземка вважається глибоко закладеною, якщо сягає принаймні 20–30 м). Станція має чотири виходи на поверхню і розташована на західній частині проспекту Свободи у Дніпрі (звідки й отримала свою назву). Колір «Проспекту Свободи» — зелений. 

Станція метро «Проспект Свободи» у Дніпрі

#3. «Заводська». Ця станція має лише один вихід на поверхню. Вона, як і інші, односклепінна (має лише один тунель). Західний торець (бокову стіну) станції над ескалатором викладено з білого та чорного мармуру. Освітлення виконане у вигляді єдиної світлової лінії.

Зараз станція тимчасово закрита для пасажирів та працює лише як укриття. 

По всій підземці назви самих станцій оформлено однаковим шрифтом (прямим, широким, без засічок).

Оформлення назви на станції метро «Проспект Свободи» у Дніпрі

І так, на думку Дар’ї Хохлової, такий шрифт на станціях має право на існування: 

«Однаковий шрифт може бути єднальним елементом, дизайн якого стилістично пов’язує всі станції та формує їхню візуальну єдність. З іншого боку, різні шрифти можуть зробити станції впізнаванішими та додати їм індивідуальності (за умови виваженого підходу до дизайну)».

Станція метро «Заводська» у Дніпрі

#4. «Метробудівників» та «Металургів». Станції розташовані на проспекті Сергія Нігояна. «Металургів» отримала свою назву через Дніпровський металургійний завод, що поруч. 

Колір «Металургів» — жовтий, а «Метробудівників» — червоний. Як і на інших станціях, нижня частина колійних стін облицьована білим мармуром, а підлога — чорним, червоним та сірим гранітом. 

Торець станції «Металургів» над ескалатором прикрашений U-подібним геометричним візерунком, виконаним із мармуру. Виходи на станції «Металургів» з'єднані з довгим підземним переходом, що веде на завод, а його прохідна розташована також під землею в цьому переході.

Станції метро «Металургів»  та «Метробудівників»  у Дніпрі

#5. «Вокзальна». На станції є закарнизне освітлення (тобто джерела світла розташовані за карнизами). Самі карнизи тягнуться через усю станцію. Вони виконані у вигляді підвісної стелі з профільованого алюмінію золотистого кольору.

Склепіння оздоблені алюмінієвими листами, це незвична практика для станції метро. Зазвичай подібним матеріалом оздоблювали лише похилі ескалаторні ходи, але не самі станції. Застосування такого матеріалу в обробці склепінь станції не має більше аналогів серед станцій метро на теренах колишнього СРСР.

Станція метро «Вокзальна» у Дніпрі 

Ми попросили Дар’ю вибрати найбільш вдалий дизайн та розповісти про недоліки станцій: 

«Якщо вибирати із заведених в експлуатацію станцій у Дніпрі, найбільш вдалий дизайн мають кольорові станції — “Проспект Свободи” (зелена), “Заводська” (синя), “Метробудівників” (червона) і “Металургів” (жовта). Їх зручно відрізняти між собою та ідентифікувати за кольорами (які ще й створюють певну веселість на контрасті з іншими). Вони мають цікаві елементи дизайну. Це нагадує про промислові досягнення міста (а вони є великою частиною життя Дніпра).

Але при цьому в їхньому дизайні є свої недоліки. Наприклад, попри свою життєрадісність, підземка все одно не позбавлена вайбу радянського минулого. Ці станції надто схожі між собою. Їхній утилітарний дизайн потребує осучаснення».

Перспективи дизайну дніпровського метро

Три нові станції метро («Театральну», «Центральну» та «Музейну») будує британська архітектурна студія Zaha Hadid Architects. Головна архітекторка проєкту — Ксенія Позігун, одеситка, що працює в компанії вже 15 років. 

На сайті студії вже є моделі трьох нових станцій. «Сприймайте ці рендери як загальну концепцію, не судіть по них. Всі деталі треба дивитися на кресленнях», пояснила пресслужба Дніпровського метрополітену. Чи будуть на станціях інклюзивні рішення, поки невідомо.

Проєкт дніпровського метро від Zaha Hadid Architects. Джерело: zaha-hadid.com

29 січня 2024 року забудовник метро Limak (саме він мав будувати нові станції метро в Дніпрі) зник із будмайданчика і забрав із собою весь персонал, техніку та документи. Про це повідомив Борис Філатов, мер Дніпра. «Дніпро Оперативний» повідомив, що Limak досі працює в росії та заробляє мільярди рублів. А у 2017 році ще й побудував аеропорт у ростові-на-дону. 

Про те, що сталося, вже знають Кабінет міністрів, Торгово-промислова палата та правоохоронці. Представники міської влади Дніпра готують і заяви до посольства Туреччини та міжнародних спільнот, щоб розібратися з недоброчесними забудовниками.

«Мені подобається естетика станцій за проєктом бюро Zaha Hadid Architects, — коментує Дар’я Хохлова. — Було б чудово мати такі унікальні для України дизайнерські рішення саме в Дніпрі. Особливо — виконані цим відомим на весь світ архітектурним бюро.

Я щиро сподіваюся, що цей проєкт таки буде втілений в життя. Наскільки мені відомо, критика інклюзивності ґрунтується лише на візуалізаціях станцій. Але за такими зображеннями зарано судити про подібні рішення проєкту. Адже ці рендери створені лише для того, щоб дати уявлення про напрям концепції.

Інклюзивність — надважлива частина кожного архітектурного чи дизайнерського рішення в сучасному світі. Її значущість неоціненна в таких суспільно масштабних архітектурних просторах, як станції метро. Кожен елемент проєкту має підлягати уважному контролю та аналізу на відповідність сучасним вимогам інклюзивності. Це регулюють державні будівельні норми України. Окрім цього, архітектор має вивчати сучасні довідники з доступності архітектурних середовищ для всіх груп населення».