Сьогодні принципи сталого розвитку — чи не найголовніші у будь-якому виробництві. І в архітектурному також. Світ повинен нарешті навчитися зводити будинки так, щоб екологія від цього не страждала, а лише вигравала.
У своїй колонці архитекторка Даша Спицька розповідає, що таке сталий архітектурний дизайн — як він відрізняється від «зеленого» та як впроваджувати його принципи here and now.
Сталий розвиток та архітектура
Сталий розвиток — це комплекс заходів, спрямованих на те, щоб задовольнити сьогоднішні потреби людини, але зберегти довкілля та ресурси. Тобто зробити так, щоб і зараз, і через десятиліття люди могли отримувати те, що для них потрібне і важливе.
Концепція «сталого розвитку» з’явилася у 1980-х. У 1983 році ООН вперше скликала Всесвітню комісію з навколишнього середовища та розвитку для обговорення екопроблем на глобальному рівні — і досі ця тема залишається гострою.
У сучасних звітах дедалі частіше звучить тривожний дедлайн — 2030 рік. Дослідження говорять про те, що якщо за 10 років не з’явиться радикальних кроків для переходу на альтернативні джерела енергії та позбавлення зростання обсягу CO2 в атмосфері, наслідки кліматичного колапсу стануть незворотними.
На довкілля впливає багато чинників: від активного промислового виробництва та перевантаженої транспортної системи — до вирубування лісів та забруднення морів. За будівельним сектором — 40% забруднення повітря та питної води, змін клімату та обсягу сміття на звалищах. І, звичайно, заплющувати на це очі неможливо.
Тому в архітектурній сфері з’являються суворі норми та сертифікації. Перший стандарт — The Leadership in Energy & Environmental Design (LEED) — розробили ще 1993 року. За ним з’явилося багато нових стандартів сертифікації: британський BREEAM, американський WELL і Fitwel та інші. Архітектура (нехай і не дуже швидко) переходить на зелений тон.
Стала архітектура vs зелена архітектура
У сфері архітектури часто з’являються терміни «зелена (green/eco) архітектура» та «стала (sustainable) архітектура». На екопроблеми (наприклад, забруднення повітря та управління відходами) орієнтовані обидва підходи, але фокус у них різний:
- — зелена архітектура — на проблемах, з якими ми зіткнулися сьогодні
- — стійка архітектура — на довгострокових перспективах та майбутньому планети
Зелена архітектура належить до створення гнучкої енергоефективної інфраструктури. Основна мета: мінімізувати вплив на довкілля та екосистему. Розробка зеленого дизайну вимагає великої уваги з погляду вибору матеріалів та їхньої функціональності, щоб не виснажувати ті природні ресурси, які є.
Стала архітектура орієнтована на мінімізацію негативного впливу на довкілля та апгрейд загальних характеристик будівлі. Основна мета — споживати мінімальну кількість невідновлюваних ресурсів, скорочувати відходи, розвивати функціональне та продуктивне середовище.
Приклад зеленої архітектури — проєкт села Jackfruit Village (Ханой, В’єтнам), який розробили у бюро 1+1>2 Architects. Тут посилено симбіоз ключових елементів — людини, місцевої рослинності, топографічного та водного ландшафту.
Зелень та будівлі в селі Jackfruit Village. Джерело: 112.com.vn
Будинки в цьому селі побудовані з eco friendly матеріалів (наприклад, цегли-сирцю), а дахи вистелені очеретом, який здатний затримувати ультрафіолет. З каналізацією все також дуже продумано: кожна будівля обладнана екологічним п’ятикамерним септиком.
Усередині комплексу — городи з садами, а також басейни для вирощування риби, тож мешканці мають свіжу органічну їжу щодня.
Приклад сталої архітектури — сміттєспалювальний завод CopenHill (Копенгаген, Данія) за проєктом бюро BIG. На цьому заводі використовуються установки з Waste-to-Energy технологією — тобто в результаті сміттєспалювання виробляється електро- та теплова енергія.
Крім самого сміттєспалювального комплексу, в цьому будинку є спортивний центр. Тут же організована зелена зона — відкритий для всіх простір, де можна гуляти та з вершини дивитися на місто.
CopenHill — завод зі спалювання сміття. Джерело: archdaily.com
Впровадження зелених стандартів корисне для людей та екології, але не тільки. Воно важливе і для стимуляції розвитку інноваційних технологій, бізнесу та економіки. Через складнішу процедуру проєктування та будівництва — квартири в таких будинках дорожчі приблизно на 10%. Подібні технології справді збільшують бюджет будівництва, але радикально знижують вартість експлуатації. І це та цінність, за яку люди готові платити.
4 принципу sustainable-архітектури
В архітектурній практиці є декілька sustainable-принципів, які можна використовувати при проєктуванні. Ось найважливіші з них:
1. Адаптивність архітектури. Тобто проєктування будівель таким чином, щоб вони взаємодіяли з навколишнім середовищем та могли трансформуватися, реагуючи на розвиток міста, його економічні та екологічні умови. Головними ознаками такої архітектури є гнучкість, багатофункціональність і здатність оновлюватися.
Яскравим прикладом адаптивності є перетворення колишніх фабрик, ангарів, храмів і сховищ на житлові або громадські будівлі. Але сучаснішим вважається підхід, коли можливості для трансформації будівлі закладаються вже на стадії проєктування.
Для цього важливо зробити відкрите або модульне планування, що спростить зміну функції будівлі в майбутньому. Такий метод можна застосовувати при створенні різних об’єктів — від виставкових павільйонів і стадіонів до багатоквартирних будинків.
Один із прикладів адаптивної архітектури — водонапірна вежа Nagyerdei Víztorony (Дебрецен, Угорщина), яка у проєкті архітекторів Золтана Дьєрфі та Роберта Новака перетворилася на паблік-спейс із баром, кафе, магазином, галереєю, оглядовим майданчиком та стіною для скелелазіння.
Водонапірна вежа Nagyerdei Víztorony. Джерело: magmuterem.hu
2. Апсайклінг ресурсів. Вторинне використання може стосуватися не лише самої будівлі, а й матеріалів, меблів, декору, освітлювальних приладів та природних ресурсів. Цей підхід добре відбивається і на екології, і на бюджеті проєкту.
В архітектурних проєктах нової хвилі багато прикладів перевикористання морських контейнерів, залізних листів, металевих конструкцій та бетонних труб. У дизайні інтер’єра цей підхід також прижився: вінтажні меблі та «старі» деталі внутрішнього оздоблення — сильний тренд.
Прикладом архітектурного апсайклінгу став Circular Pavilion у Парижі, який збудували зі 180 старих дверей. Цей проєкт розробила команда архітекторів Encore Heureux у 2015 році:
Circular Pavilion зі старих дверей. Джерело: encoreheureux.org
3. Застосування sustainable- і поновлюваних матеріалів. В архітектурній практиці важливо використовувати стійкі матеріали — вони можуть здешевлювати проєкт шляхом економії на доставці, переробленні та вивезенні будсміття.
Це можуть бути нетоксичні матеріали, виготовлені за sustainable-технологіями або перероблені з мінімальним споживанням енергії. Ще зараз у тренді «повернення до природи» — використання технологій, які в цьому регіоні вважаються традиційними.
Ще важливо використовувати у будівництві відновлювані ресурси — наприклад, деревину чи глину. Тут діє важливий принцип: ці матеріали повинні легко компостуватися і/або бути з джерел, які точно відновляться.
Приклад використання sustainable- та відновлюваних матеріалів — ECLA, житловий будинок в регіоні Масса-Ломбарда (Італія), зібраний з надрукованих на 3D-принтері блоків із глини, яку видобувають у цій місцевості. Проєкт футуристичного будівництва зробила студія Mario Cucinella Architects.
Житлові глиняні куполи. Джерело: dezeen.com
Інший приклад такого підходу — будинок Gaia (також у регіоні Масса-Ломбарда). Ця будівля теж зібрана з блоків, надрукованих на 3D-принтері з суміші відходів деревини, рисового лушпиння, сіна та місцевого ґрунту. У цьому будинку можна пожити-пожити, а потім закомпостувати.
Будинок Gaia, який можна відправити на компост. Джерело: dezeen.com
4. Енергоефективність. За статистикою, на будоб’єкти припадає близько 40% споживаної енергії. Це означає, що промислові та житлові будівлі стають одним із головних джерел викиду CO2 в атмосферу. Одна з задач архітекторів — знизити ці показники.
Технологій, які допомагають зробити будівлю енергоефективнішою, вже чимало. По-перше, сучасні будівлі можуть виробляти енергію — і так знижувати споживання міської тепло- та світлової енергії. Для цього використовуються сонячні батареї, вітер чи геотермальні джерела. Іноді виходить зробити будинок повністю energy neutral: він сам виробляє енергію і її ж споживає — і йому цього вистачає.
По-друге, архітектурні та інженерні прийоми допомагають адаптувати будинок до навколишнього середовища, щоб знизити його енергоспоживання. Наприклад, важливо робити відкриті фасади з південного боку та прозорі стелі — щоб у будівлю проникало більше світла.
Іноді особливий нахил та орієнтація стін допомагають оптимально використовувати сонячне тепло та силу вітру (й економити на електроенергії та вентиляції). Якщо передбачити автоматичне відкривання вікон, будівля вентилюватиметься природним чином і не перегріватиметься. Ще один інженерний прийом — подвійний фасад, який дозволяє утримувати тепло та вентилювати будівлю.
Чому не кожна sustainable-архітектура — дійсно sustainable
Використовувати сталі технології важливо. Але при цьому обов’язково розуміти, як це робити, де й навіщо.
Ось приклад: людина збудувала суперекобудинок у віддаленому зеленому куточку — переїхала туди, але щодня своєю машиною повертається до міста. Якщо все порахувати, виявиться, що з погляду екології жити в цьому будинку гірше, ніж у звичайній міській багатоповерхівці, але в районі з розвиненою інфраструктурою.
Все тому, що при будівництві цього екобудинку та підключенні його до комунікацій довелося проникнути у незайману природу, привезти будматеріали, закопати десь сміття. Ба більше — людина щодня їздить автівкою, а вона (швидше за все) залишає помітний екологічний слід.
Виставка Expo 2020 у Дубаї також могла стати схожим прикладом: у цьому випадку проникли в природу (щоправда, пустелю) і побудували неймовірного розміру павільйони. Енерговитрати та інфраструктурні роботи при такому будівництві також важко назвати сталими. Але є декілька «але».
По-перше, при будівництві Expo 2020 застосовуються сучасні та стійкі архітектурні та інженерні рішення — і це величезний плюс до sustainability. По-друге, усі ці павільйони після закриття виставки не знесуть, а перевикористають.
Тому, розраховуючи стійкість проєкту, важливо вибрати ширшу перспективу: дивитися не лише на екологічність будівлі прямо зараз — а й на її життя через 10–20–50 років. Це той випадок, коли майбутнє має визначати сьогодення.