З мови фактів та англійської «продюсер» перекладається як «той, хто створює». Професія звучить солідно (можна навіть похвалитися перед родичами), проте не всі знають, що насправді робить ця людина — особливо в артсфері.
Аби розібратися, ми звернулися до Романа Михайлова, партнера з продажів Panoptikum Collections. Це дизайн-студія, де показують меблі як предмети мистецтва. Роман закінчив курс SKVOT «Продюсування артпроєктів» і вже під час навчання почав організовувати свою першу подію. Так з’явилися ДВРЗ Design Days — дні сучасного українського дизайну, які пройшли в Києві у другій половині серпня.
Ми спілкувалися з Романом ще до того, як пройшла виставка, і вже тоді він поділився з нами timeless-порадами про таке:
- — як об’єднати команду навколо емоції
- — чого боїться продюсер
- — нащо шукати стейтмент
- — чому продюсер має не лише воркати, але й нетворкати
Розкажи про свій бекграунд до курсу.
Я розвиваю бренд Panoptikum Collections — це студія, де звичайні меблі (комоди, шафи, кавові, журнальні столики та приліжкові тумби) слугують як предмети арту одночасно. Насправді (як би нудно не звучала ця думка) меблі несуть емоцію, бо магнітять, чіпляють око і на них приємно дивитися. Мистецтво для мене саме про це: коли побачене викликає емоції або навіть приємні спогади чи віддзеркалює мрії.
Коли я почав навчання, хотів розвивати саме цей простір, вселити в нього життя. Дизайн-студія розташована на території промислової зони Києва. Здавалося б, до чого тут мистецтво — але в Європі такі об'єкти, території, локації справді цікавлять відвідувачів. Тому й обрав для себе це навчання, щоб зрозуміти, як вселяти мистецтво туди, де його — здавалось би — нема.
Яка головна функція продюсера в артпросторі?
Продюсер має сформулювати кінцеву мету і структурувати процеси так, щоб дійти до неї оптимальним шляхом. Артпроєкти — це робота з митцями, тому процес дуже творчий. Креаторів часто виносить, їх рухають пориви — і це ок, бо так з’являється щось нове. Але для наочного результату потрібна людина, яка все спланує, реалізує, приведе до мети. Ця людина — продюсер, і він:
#1. Об’єднує команду навколо емоції. Для кожного проєкту ця емоція своя. Ми, наприклад, згуртувалися навколо бажання розвивати українське. Наша команда підняла світовий тренд local2local, бо прагне популяризувати якісне українське для українців.
#2. Планує все. Перш ніж починати артпроєкт, окресли roadmap — куди ви прямуєте з командою. У цій дорожній мапі мають бути пояснення:
- — яка місія твого проєкту
- — навіщо це саме тобі
- — що хочеш побачити наприкінці
- — хто чим має займатися
- — які кроки треба пройти до пункту Б
- — що ти хочеш взяти від конкретного етапу
- — де ваша команда зараз
- — що заважає рухатися далі
#4. Дбає про відвідувачів. Зроби на території виставки фудкорт — локацію, де відвідувачі можуть перекусити й випити кави. Стилізуй цю локацію під свою подію — так людина побачить щось нове і відпочине.
#5. Думає про візуал. Є події, де на одного учасника виставки виділяють квадратні метри — і кожен оформлює своє місце так, як хоче. Ми робимо інакше — беремо предмети, які хоче представити учасник, і створюємо сценографію. Ми оформлюємо простір в одному стилі, аби не було візуального шуму. Загальна картинка, яку бачить людина, має бути приємна та комфортна. Так уява відвідувачів не буде розпорошена, а естетична насолода — буде досягнута.
Роман Михайлов під час продюсування свого першого артпроєкту. Джерело (тут і далі): особистий архів Романа
Чого ти боявся перед тим, як організувати подію?
Страх з’являється тоді, коли не можеш щось контролювати. А робота артпродюсера — саме про контроль. Коли організовуєш подію в Києві, в Україні, під час війни, найголовніший страх — аби не було обстрілів. Все інше я переводжу в задачі та роблю частиною плану.
Завжди варто продумати свої кроки, якщо почнеться повітряна тривога чи вимкнуть світло. Так, варто сподіватися на те, що цього робити не доведеться. Але якщо подія піде не за планом — знатимеш, що робити.
Ще є страх, що ми не встигнемо. Коли готуєш виставку, маєш купу завдань на кожен день. Продюсер делегує багато речей і мусить контролювати все. Тож проговорюйте з командою, хто на якому етапі, та звіряйте очікування. Так будете впевнені, що точно on the same page.
Які люди необхідні артпроєкту?
Коли продюсуєш артпроєкт, терміни можуть піджимати. Тому потрібні люди, які підсилять команду організаційно і будуть вкладатися в таймінг. Може бути таке, що хтось виконуватиме функції декількох людей одночасно. Головне — щоб це не зіпсувало воркфлоу команди.
#1. Куратор. Ця людина визначає змістовну складову проєкту та реалізує її у співпраці з учасниками. Куратор стежить за тим, щоб концепція виставки була дотримана у кожній зоні.
#2. Менеджер. Це ідеолог події, який системно керує процесами. З ним ви маєте швидко знайти спільну мову, зрозуміти, що треба робити, визначити кінцеву дату і почати запрягати, аби все запрацювало.
#3. Піарник. Артпроєкту потрібен адвокат, тому на цю позицію шукай людину в контексті, що чітко розуміє задачу, яку їй поставили.
#4. Графічний дизайнер. Подія має візуально виділятися на цифрових майданчиках і в офлайні. Тому потрібна людина, яка гармонійно передасть концепцію проєкту авдиторії.
#5. Архітектор локації. Простіше кажучи, людина, яка відповідає за те, щоб виставка була зручною, комфортною та інклюзивною. Він продумує навігацію відвідувачів під час події та вирішує, який вигляд матиме локація та як її розділити на зони.
#6. Сценограф. Ця людина розташовує учасників події у виставковому просторі та оформлює її в один візуальний стиль. У ДВРЗ Design Days брали участь 18 брендів, тож сценограф мав зробити так, щоб вони зберегли унікальність і вписалися в загальний простір.
Команда, що працювала над артпроєктом ДВРЗ Design Days
За якими скілами відбирати людей у команду?
Як і всюди — софт і хард. Хард у кожного свої, а от софт-скіли можу виділити такі:
Бажання бути частиною команди та йти до кінцевого результату. Завжди видно, горить людина цим чи ні. Чи поділяє вона філософію, концепцію, змісти та ідею самої події. Це перше, що важливо. Все інше є похідним.
Далі йдуть хард-скіли — людина має вміти робити свою справу: дизайнер — дизайнити, піарник — піарити. Пропиши всі напрями на старті: чого ти очікуєш від кожного члена команди.
Буває таке, що треба виділити час, аби знайти спільну мову. Це ок, у цьому немає нічого страшного. Головне — залученість людини в артпроєкт і готовність хелпанути на будь-якому етапі.
Як продумати шлях відвідувача?
Почни з моменту, коли людина побачила рекламу виставки, до того, як вона прийшла на локацію. Аби зробити це якісно, можу виділити такі поінти:
#1. Потрібен сценарій. Чітко пропиши таймінг, що відбуватиметься в який час, і залиш люфт для форс-мажорів. Дай відповіді на такі запитання:
- — як людина буде взаємодіяти з проєктом?
- — який досвід отримає?
- — чи все, що ти хотів сказати як організатор зрозуміло відвідувачу?
#2. Подумай про навігацію. Змоделюй, як людина діставатиметься на локацію:
- — як відвідувач має вас знайти
- — з чим зіштовхнеться, поки буде вас шукати
- — хто має комунікувати з гостем на місці
- — що людина буде робити, коли потрапить на локацію: куди вона йде спочатку, а куди завітає потім
- — чи є на виставці дитячі зони та музичний супровід, чи підходить він для проєкту
#3. Твої учасники та замовники — теж користувачі. Твоя подія — історія і про них. Тому подумай і про їхній шлях теж. Створи умови, аби вони максимально якісно провели час.
Приклад того, як організовано фудкорт і зону відпочинку під час артподії
Який головний інсайт та інструмент, коли організовуєш подію?
Мій головний інсайт — приміряй на себе. Уявляй себе відвідувачем, порівнюй з тим досвідом, що вже маєш. Бо продюсер — теж користувач. Згадуй, чого бракувало, коли ти був учасником якоїсь події, що б ти хотів змінити.
Найважливіший інструмент — комунікація. Дуже багато залежить від того, чи зрозуміло ти доносиш змісти команді та відвідувачам. Чи дотримується команда філософії, про яку говорить. Аби не заруїнити роботу — спілкуйся, проговорюй усе. Ходи на локації з командою та підрядниками, в’їжджай у технічні процеси. Це допоможе вам бути on the same page і пофіксити проблеми ще на початковому етапі.
Як правильно нетворкати?
Соціально важливі проєкти складно робити самому. За кожним новим контактом стоять можливості та ресурси. Завдяки цьому продюсер збирає все в єдиний пазл. Загалом можу порадити таке:
Ходи на тусовки, комунікуй. Розпитуй у тих, кого бачиш, про їхній досвід. Як правило, люди з тусовки відкриті та з радістю передають ці знання, бо немає сенсу тримати їх у секреті.
Формуй спільноту сам. У кожній сфері є професійні двіжухи та люди зі спільними інтересами. Звісно, вони переймаються тим, як краще розвиватись. Питай у знайомих знайомих, поблукай соцмережами. Ми так познайомилися з Культмотивом — мистецьким простором, де готують українську кухню. Зараз спілкуємося як близькі по духу творці. Вони й афішу розмістили в себе щонайменше, в онлайні ми обмінялися спільними постами. Так воно і працює.
Артпроєктам потрібна місія. Яка ваша?
Артпроєкт має нести важливу ідею як через зміст, так і через форму. Наша виставка також транслює патріотичну місію:
Наш стейтмент — філософія local to local. Ми хочемо якісно та широко презентувати український промисловий дизайн для українців. Зазвичай такі заходи, як наш, відвідують люди з «бульбашки» — дизайнери та архітектори. Ми хочемо зламати це замкнене коло і відкрити локальне мистецтво для широкого загалу українців.
Ми також думаємо про апсайклінг. На події будуть відновлювати старі речі. Humana надасть нам вторинну сировину, щоб ми могли створювати речі, які будуть жити далі. З матеріалу, який, здавалось би, знищений, є відходи. З цих відходів можна створювати щось нове, з новими змістами. Ми плануємо передати ці матеріали у зруйновані містечка як символ підтримки.
На події буде експозиція проєктів фіналістів архітектурного конкурсу Rebuild Ukraine із відновлення Північної Салтівки в Харкові. Ця ідея з'явилася завдяки нетворкінгу.
Експозиція архітектурного конкурсу Rebuild Ukraine із відновлення Північної Салтівки
Одна з учасниць виставки перебуває в Канаді. Вона допомагала організовувати конкурс Rebuild Ukraine — так ми про нього дізналися. У нас була потреба розповідати про війну в Україні, у них — знайти майданчик, аби показати роботи переможців. Тож тут сталася синергія, ми допомогли одне одному.
Кожне партнерство, яке зараз у нас відбувається, — це люди, які повірили в те, що ми створюємо. У цьому магія нетворкінгу.
Оскільки ми — український артпроєкт, маємо говорити про війну та допомагати нашій державі. Це теж частина нашої місії. Ми говоримо і про дизайн воєнного часу. Зібрали цікаві предмети, переосмислені під час війни: аудіоколонки, свічники з ящиків, патронів та відстріляних боєприпасів.
Коли ти робиш артпроєкт — створюєш ще одну можливість говорити про Україну. Сьогодні до українського прикута увага. Всупереч обставинам, всупереч нашим бажанням (бо ми б не хотіли, щоб так було). Це можливість. Увага є, тому є попит. І є сенс його задовольняти й показувати. Ми маємо говорити про те, що відбувається на полі бою, в окопах, на фронті, а як наслідок — в інших професіях, особливо творчих.