«Я йду на пенсію» — такий меседж ми неодноразово чули від режисера Хаяо Міядзакі протягом останніх 10 років. Він чотири рази поривався залишити улюблену роботу через вік, хоча його фільми досі люблять усі. П’ять номінацій та два «Оскари», «Золота пальмова гілка» для Studio Ghibli та спадок, якому може позаздрити будь-хто не лише в анімації, — все це плюс комерційний успіх уособлює мультфільми японської студії.
Кінокритик і ведучий подкасту «Додивитесь у кіно» Юра Самусенко спробував розібратися, чому всі в захваті від Ghibli та на кому ще, крім Міядзакі, тримається студія (спойлер: на Міядзакі-молодшому).
Звідки, хто, куди
Студію Ghibli заснували 1985 року троє друзів — режисери Такахата Ісао, Хаяо Міядзакі та продюсер Судзукі Тошіо. Вони не були новачками в анімації, працювали над різними проєктами ще з кінця 1960-х, але об’єдналися на хвилі популярності фільму Міядзакі «Навсікая з Долини Вітрів». Комерційний успіх цієї стрічки дозволив заощадити кошти, щоб відкрити власну студію.
Досить часто, говорячи про Ghibli, ми асоціюємо її виключно з прізвищем Міядзакі, хоча він ніколи не був президентом студії (хіба що почесним). Так, на його анімації здебільшого і трималося життя Ghibli. З 23 повнометражних фільмів студії Хаяо зняв 11. Проте ними світ Studio Ghibli не вичерпується.
Навпаки — Хаяо може бути хорошим входом у фільмографію студії. Після цього глядач відкриє для себе «Могилу світлячків» Ісао Такахати, яку рекомендують показувати учням японських шкіл. Це післявоєнна драма про хлопчика та його молодшу сестру, які шукають кращого життя серед руїн Японії. У фільмі є жорсткий сюжетний поворот, що робить цю історію щемливою та трагічною від самого початку.
Ще одна стрічка Такахати — «Мої сусіди Ямада» — з часом теж здобула популярність. Через нетипову для Ghibli анімацію, повністю намальовану на комп’ютері, Ісао екранізує мангу «Ноно-тян» художника Хісаїті Ісії. Це сімейна комедія, побудована як скетч-шоу, де події майже не пов’язані між собою.
Є в студії й інший бренд — менш успішний, хоча й пов’язаний з прізвищем Міядзакі. У 2006 році син Міядзакі Горо випустив «Сказання Земномор’я», яке з бюджетом у $22 млн зібрало понад $75 млн завдяки міжнародному прокату. Втім, критики були менш прихильні: рейтинг стрічки становить лише 37% на Rotten Tomatoes.
Лише 2020 року Ghibli наважилась випустити перший 3D-фільм — «Ая та відьма». Такий запізнілий реліз у 3D для студії можна пов’язати з консервативністю Хаяо Міядзакі, який після «Аї» не йшов на подібні експерименти. Прем’єра фільму мала відбутися на Каннському кінофестивалі, але через обмеження Covid-19 її скасували, а стрічка зрештою не зібрала навіть мільйона доларів.
Як японці привезли аніме в США
Ще один великий етап Ghibli — це партнерський договір зі студією Disney. Близько чотирьох років Ghibli та Disney вирішували, як останні показуватимуть японську анімацію в США. Врешті 1996 року вони дійшли згоди. Американці вкладали 10% у виробництво фільмів, але фінальне слово щодо дублювання, назви у прокаті й навіть постерів залишалося за Ghibli.
Сьогодні модель дистрибуції змінилася завдяки стримінгам, які по-різному показують контент японців. Наприклад, більшість фільмів Міядзакі українці можуть подивитися на Netflix, хоча в США їх показує Max від Warner Bros. Якби не західна підтримка, Хаяо навряд чи досягнув би такого комерційного успіху.
Ghibli також знімає рекламу, музичні кліпи та навіть співпрацювала з німецькою Wild Bunch над «Червоною черепахою» Мікаеля Дюдок де Віта. В музеї Ghibli в Токіо тривалий час ексклюзивно показували короткометражки, які пізніше випустили на DVD та Blu-Ray. У листопаді 2022 року на Disney+ вийшов короткий метр Zen: Grogu and Dust Bunnies, де об’єднали персонажів «Мого сусіда Тоторо» та «Віднесених привидами» з Грогу з «Мандалорця».
Як знімають Studio Ghbili
Будь-який фільм Ghibli — це подія, адже ще в процесі препродакшену та виробництва на стрічку чекає безліч трансформацій. Міядзакі та компанія створюють не лише персонажів, а щоразу пропонують новий світ, наповнений деталями, а часом — посиланнями на попередні фільми. Недарма маскотом студії Ghibli досі залишається Тоторо.
Найчастіше студія залучає художників, щоб відмальовувати кожен кадр анімації. І японці роблять так, щоб їхні імена запам’ятовували. Саунд-дизайнер Шоджі Коганей, наприклад, імітував за допомогою губ та гортані більшість звуків, які ми чуємо у фільмах Міядзакі. Тобто політ літака або шум вітру — це робота однієї людини, яка записала власне белькотіння.
Надважливий аспект Ghibli — це музика, яку часто пише Джо Хісайші. Як у великих епіках, він вигадує лейтмотив, що звучить протягом усієї стрічки. Музика акцентує на емоційних моментах і м’яко натякає глядачу, що зараз відбуватиметься на екрані.
В 1999 році Хісайші переписував музику для американської версії «Небесного замку Лапута» і підмітив цікаву річ: «За словами працівників Disney, іноземці (не японці) відчувають дискомфорт, якщо музика не звучить понад 3 хвилини. Ви можете помітити це в західних фільмах — музика там звучить майже постійно. Особливо це стосується західної анімації, для якої безперервний музичний супровід — це природно. Однак в оригінальній версії “Лапути” музика займає лише одну годину з двох. Є епізоди, де музика не звучить 7–8 хвилин, тому ми вирішили переробити музичний супровід, оскільки наш саундтрек може бути недоречним для ринків за межами Японії».
Якщо говорити про англійський дубляж японської анімації, тут теж бувають помітні, хоча й доречні втручання. Наприклад, фільми Ghibli часто озвучують актори А-класу, серед яких Віллем Дефо, Роберт Паттінсон, Олівія Колман. До речі, серед перших ролей Тома Голланда було озвучування в анімації «Позичайка Аріетті» Хіромаса Йонебаяші, а продюсував і писав сценарій до нього саме Хаяо Міядзакі.
Про що знімають Studio Ghibli
У подкасті «Додивитесь у кіно» режисерка Марися Нікітюк зачепила важливу деталь — мало не в кожному фільмі Ghibli рефлексують над темою війни та зазвичай приходять до пацифістських настроїв. Причина — в програші Японії в Другій світовій, що підсилюється страхом після ядерних ударів по містах Хіросіма та Нагасакі.
Батько Міядзакі працював директором компанії, що виготовляла деталі до військових літаків. Звідси, власне, і народилася любов Хаяо до «небесних машин» у фільмах «Порко Россо» та «Вітер дужчає». Навіть назва студії Ghibli — це своєрідний омаж розвідувальним літакам Caproni, якими Італія воювала під час Другої світової війни в пустелі Сахара.
Але сюжети фільмів Міядзакі певною мірою рефлексують саме його досвід виховання. Це особливо стосується стрічок «Вітер дужчає», «Хлопчик і чапля», після яких режисер хотів піти на пенсію. Це особисті історії, що перегукуються з біографією батьків та його дорослішанням у післявоєнному Токіо.
Втім, історії Ghibli простягаються далі особистого її директорів. Часто це фільми на екологічну тему з жінками в головних ролях («Позичайка Аріетті», «Казка про принцесу Каґую»), мелодрами («Хвилі океану», «Спогади про Марні») або фантастика про неслухняних підлітків («Віднесені привидами», «Служба доставки Кікі»).
Попри певну дитячість у фільми Ghibli може різко вриватися насилля. Наприклад, у «Принцесі Мононоке» хоч і показують відрубані руки та голови, але вона все ще тримає дитячий рейтинг PG-13 (можна дивитися з батьками з 13 років).
Спадок Хаяо Міядзакі
Найбільша трагедія Ghibli — це конфлікт Хаяо Міядзакі з його сином Горо. Він вивчився на ландшафтного архітектора, але з легкої руки продюсера Тошіо Судзукі став режисером. Коли Горо зняв «Сказання Земномор'я», то фактично перестав розмовляти з батьком через розбіжності у творчості. Згодом Горо опублікував свої щоденники, де різко говорив про відсутність батька вдома і про те, що намагався дізнатися про нього більше через його фільми. Інших можливостей достукатися до тата просто не було.
Фільм «Рибка Поньо на кручі» — це своєрідне вибачення Хаяо перед сином за власні помилки минулого. За сюжетом хлопчик Сооске рятує чарівну рибку, що мріє стати людиною та врешті нею і стає. Горо мимоволі став прототипом Сооске, чий батько-моряк довго не вертається додому.
Розчарування своїм сином Хаяо підкреслює і в документальній стрічці «Королівство мрій та безумства». Він називає його фільми «чесними» і з сумом визнає, що йому більше нічого додати до цього формулювання. Але символічно, що саме Горо забирав у Каннах почесну «Золоту пальмову гілку» студії Ghibli, а не його батько, — вийшла своєрідна передача естафети.
Напруга між батьком і сином створила напругу і всередині компанії, адже навряд чи Горо зможе потягнути всю міць Ghibli. Втім, рішення знайшлося. 43% акцій компанії викупив телеканал Nippon TV, а президентом студії в жовтні 2023 року став Хіроюку Фукуда — старший виконавчий продюсер. Чи змінило це курс Ghibli? Поки що не дуже, адже Хаяо знову прийшов із новою ідеєю анімації після «Хлопчика і чаплі», а значить, нас чекають нові анімаційні світи.
