Було б неправильно згенерувати фото квітки в Midjourney та сказати, що ти сам його зробив. Як мінімум ці слова знецінять те, що ШІ-митці робили впродовж останніх 60 років. Як максимум це просто неправда — і з технічної, і з юридичної точки зору.
Чому промпти — це не творчість, і не всі юзери ШІ-моделей — художники, спробували розібратись. У фокусі: концептуальна робота з генеративними моделями, гендерні упередження Midjourney та авторське право.
ШІ-арт vs арт, згенерований ШІ
Між генеративним твором 1970-х і картинкою, згенерованою DALL-E, не така вже й велика прірва. Обидва створені в колабі людина+машина (де людина встановлює правила, а машина — видає зображення) і засновані на алгоритмічному коді. А ще в обох випадках фінальний результат непередбачуваний — художник ніколи не контролює його на 100%.
Тільки от роботи перших митців штучного інтелекту продаються за тисячі (а в окремих кейсах — і за мільйони) доларів — а з картинками, згенерованими сучасними ШІ-моделями, такого не стається. На це є кілька причин:
#1. ШІ-генератори все спростили. Щоб створити ШІ-арт у 1970-х, потрібні були роки теорії та практики (а ще дуже малодоступна на той момент техніка). Щоб створити ШІ-арт сьогодні, потрібен ноутбук і кілька хвилин роботи над промптом.
Генератори зробили ШІ-мистецтво максимально доступним — і, відповідно, нецікавим з мистецької точки зору. Адже рідкісність — один із головних критеріїв, що додає арту цінності (фінансової, культурної). Ми з більшою ймовірністю поставимо в рамочку оригінал картини, ніж її репродукцію з сувенірного, — і скоріше витратимо гроші на 1:1 NFT, ніж на той, що виходить необмеженим тиражем.
#2. Художник не постарався. Хоча майстерність не вважають маркером «хорошого» мистецтва ще з XX століття (згадаємо концептуальний арт), фактор старання залишається важливим. Можливо, візуально твори Віри Молнар чи Гарольда Коена не суперцікаві. Але для того, щоб їх створити, Молнар довелося вивчити дві ранні мови програмування, а Коену — придумати й розробити комп’ютерну програму AARON.
Алгоритмічний арт Віри Молнар. Джерело: hyperallergic.com
Ми любимо цих митців не за картинку, а за експеримент: вони одними з перших показали, що мистецтво можна робити математично — за допомогою формул та алгоритмів. А от у роботі з Midjourney нічого проривного немає — юзер приходить на все готове та діє за інструкцією.
#3. Немає авторського почерку. Великі ШІ-генератори — антипод унікальності. Щоб створити власний piece of art, вони сканують мільйони зображень — і в результаті видають щось суперуніверсальне та середньостатистичне. Яким би детальним не був промпт, у згенерованій картинці все одно «не буде тебе» — бо машина спирається на стиль інших.
Плюс ШІ-генератори мімікрують під те, що бачать у мережі, а там часто трапляються не дуже хороші речі. Нещодавно компанія Craft Clarity протестила Midjourney на упередженість — і програма провалила перевірку. На промпт «фото CEO» Midjourney видав зображення білих чоловіків (і виключно чоловіків). Схожа історія була з промптом «фото щасливої пари» — на понад 90% зображень були гетеросексуальні пари однієї раси. Тож якщо креатор працюватиме з ШІ-моделлю недостатньо критично — може несвідомо посилити гендерні й культурні стереотипи.
Фото, згенеровані за промптом A photo of one CEO. Джерело: blog.craft-clarity.com
#4. Це не про творчість. Існує кілька видів творчості: комбінаційна, пошукова і трансформативна. ШІ вміє креативити за першими двома сценаріями: він аналізує наявні стилі та поєднує їх, створює щось схоже, протилежне, перебільшене або применшене. Але він не розуміє останнього (і найважливішого) принципу — тобто не може робити щось у корені нове. ШІ креативить систематично, а не імпульсивно, і намагається видати впізнавані та знайомі зображення — він запрограмований на це.
В дискусії про те, чи вважати ШІ-моделі творчими, є ще філософський аспект. За твором, згенерованим штучним інтелектом, не стоїть намір зробити твір. Точніше, цей намір є в розробника та юзера, але його немає в машини — а вона одна відповідає за фінальний результат.
#5. Це не мистецтво (де-юре). Насправді цей аргумент має найбільшу вагу, бо він не суб'єктивний, а продиктований законодавством. У більшості країн зображення, згенеровані text-to-image алгоритмами, не вважаються об’єктами авторського права. Все тому, що вони: а) не оригінальні, б) не створені людиною, в) не є результатом творчості. Виходить, юзер DALL-E не може називати себе автором згенерованих зображень (і ніхто інший теж не може). Це спільна заслуга користувача, розробників, креаторів контенту, на якому тренувалась модель, і самого алгоритму.
Щоб суперечок довкола Midjourney, DALL-E та інших моделей стало менше, креатори пропонують відокремити ШІ-арт від креативу, згенерованого штучним інтелектом. Перше має більшу цінність — це зображення, які можуть потрапити до галереї чи продатися на NFT-маркетплейсі. ШІ-арт творчий, концептуальний, а алгоритм найчастіше тренує сам митець. Креатив, згенерований ШІ-моделлю, — це не зовсім мистецтво. Він може потрапити на постер, у сторіс або рекламний кампейн, але не в MoMA.
Концептуальна робота з ШІ
Найкращий варіант для ШІ-художника — створити свою модель і натренувати її на власних зображеннях (або чужих, якщо він має на це дозвіл). Так отримаєш максимальний контроль над процесом, створиш кастомний інструмент і, можливо, вийдеш на щось, чого не робили раніше. Та якщо ти більше про art, ніж про tech, писати свій код не обов’язково — можна створити щось концептуальне і з наявними генеративними моделями. Ось що креатору варто врахувати:
#1. Називай речі своїми іменами. Якщо в роботі ти використав ШІ, варто про це сказати — і точно не намагатися видати результат роботи машини за свій. Працювати з ШІ етично вміє художник Фон Вулф — коли він публікує твори, уточнює, які генеративні моделі використав, чи оброблялося зображення, etc.
#2. Не перетворюй роботу з ШІ на самоціль. Можна згенерувати кілька зображень дівчини просто для того, щоб згенерувати зображення дівчини, — і зробити з них артколекцію. А можна згенерувати зображення дівчини — і на їхньому кейсі дослідити уявлення ШІ-моделей про жіночі «стандарти краси». Коли в артпроєкті є концепція, ідея та дослідницький елемент, це додає йому балів.
Так зробили художники з NFT-проєкту In/Visible. Вони згенерували кілька зображень темношкірих людей, щоби посилити свою присутність у ШІ-просторі та зробити генеративні моделі менш західноцентричними.
Nygilia Confetti AE з колекції In/Visible. Джерело: feralfile.com
Ось ще кілька ідей креативних технік роботи з ШІ, про які цифрові художниці розповіли в одному з випусків Twitter Spaces BFF:
— на основі опису відтворити спогади про події або людей, чиї зображення не збереглися
— завантажити в ШІ-модель свої дитячі малюнки та попросити її показати, як би вони виглядали, якби ти малював їх у дорослому віці (маючи технічні скіли)
— в якості промпту використати рядок зі свого вірша або іншого тексту — і подивитися, що ШІ видасть у відповідь
#3. Роби стейтменти та мистецькі жести. Буває, що необроблені картинки від Midjourney теж потрапляють на конкурси та в галереї. Але і тут не все так просто. В таких випадках ШІ-генератори перетворюються на тул, за допомогою якого художник робить стейтмент, провокує дискусію — тобто знову проробляє концептуальну роботу. Наприклад, Борис Ельдагсен подав на Sony World Photography Awards твір, згенерований ШІ, отримав нагороду, а потім розповів усім правду (і віддав нагороду). Він зробив це навмисно — щоби показати, як «промптографія» шкодить сфері.
Схожі провокації люблять концептуальні митці. Принести в галерею банан і приліпити його на стіну скотчем (привіт, Мауріціо Каттелан) — майже те саме, що принести в галерею ШІ-картинку, над якою працював 2 хвилини. Але в діях Каттелана був підтекст — так він хотів сказати, що краса не вічна. Важливо, що художник не створив банан і скотч сам (і не намагався цей факт приховати). Він зробив банан і скотч частиною свого твору (стейтменту). Схожа логіка і в мистецтві штучного інтелекту: зображення, згенероване ШІ, — це частина висловлювання про щось більше.
Аргумент «промпт — це творчість» — не аргумент. Писати промпти буває справді складно, але це більше про менеджмент, ніж про креатив. Повернемося до кейса Каттелана. Він теж «задавав промпти»: прийшов у магазин і попросив банан конкретного розміру, стиглості, а скотч — конкретного кольору, виробника, товщини та довжини. Можливо, він шукав саме такий банан і скотч дуже довго — але це не робить його їхнім автором.
Як використовувати ШІ-моделі чесно
Найбільший страх усіх, хто користується генеративними моделями, — вв’язатися в історію з плагіатом. Красти чужі ідеї не дуже хочеться — а конфліктів чи судових позовів не хочеться ще більше. Щоб убезпечити себе, можна спробувати наступне:
#1. Читай ліцензійні умови. Це перше, що треба зробити перед стартом роботи з ШІ-моделлю — особливо якщо плануєш публікувати зображення. Розробники ШІ-генераторів прописують усі умови користування на своїх сайтах. В більшості випадків вони дозволяють використовувати зображення в комерційних цілях: для друку, реклами, дизайну паковання. Та якщо юзер порушить чиєсь авторське право — бере повну відповідальність на себе.
#2. Обробляй зображення. Правило «позичай, переробляй» існує вже давно. Ним користуються креатори й митці — і ним користувались ми, коли списували (і трохи переписували) твір однокласника перед уроком з укрліт. Не залишай згенеровані картинки сирими — залий їх у фотошоп і зміни колір, композицію, додай нові елементи, наклади фільтри, зроби колаж тощо.
#3. Винагороджуй митців. Точніше, користуйся платформами, які це роблять. Багато ШІ-моделей використовують контент креаторів без їхнього дозволу (і це призводить до таких ситуацій, як у Getty Images і Stability AI). Важливо, щоб розробники підписували ліцензійні угоди з креаторами — і в ідеалі платили їм роялті.