Штучний інтелект is here to stay — це вже не суб’єктивна думка, а факт. Його можна ненавидіти, боятися, критикувати чи взагалі ігнорувати (і переконувати себе, що поки ти не помічаєш чогось — цього не існує). А можна спокійно розібратися, як побудована технологія, завантажити Midjourney та, якщо сподобається, інтегрувати ШІ в роботу. З досвіду багатьох креаторів, другий сценарій краще.
Зробили добірку інтерв’ю з художниками (кураторами, копірайтерами, фаундерами артбізнесів), що бачать у ШІ потенціал, а не загрозу всьому людству. У фокусі все, що стосується креативності та ШІ: від глобальних думок про вплив технології на арт — до того, яка версія ChatGPT підійде креаторам краще.
#1. AI Art: How artists are using and confronting machine learning
Художники працюють із технологіями стільки, скільки існують самі технології. Вони роблять це двома способами: а) використовують технології у своїй роботі, б) рефлексують на тему технологій, не залучаючи їх. 100 років тому найважливішими темами для артрефлексій були телебачення та поява камери. Сьогодні це штучний інтелект.
ШІ може дати художникам величезне поле для експерименту. А може і не дати — все залежить від того, як до нього підійти. Наприклад, використовувати ШІ-моделі за призначенням (і просити в DALL-E картинку пташки, коли потрібна картинка пташки) — нецікаво. Роботи, створені за інструкцією, рідко потрапляють до музеїв.
В рази цікавіше обійти правила, задані розробником. Або взагалі стати самому собі розробником — і придумати свої правила. Так зробила команда MoMA: вони натренували власну ШІ-модель, згодувавши їй весь архів музею. Машина посортувала картинки та створила їхню мапу — а потім уявила, яких картин не вистачає в колекції.
Для чого дивитись відео: щоб навчитись використовувати ШІ не як усі.
#2. (Co-)Creating with AI: The Artist’s View
На цій панельній дискусії від Art Basel художниці та науковиці розповідають про свої стосунки з ШІ: що їм подобається (і не подобається) в технології, як вони її застосовують і чого від неї очікують. Рефлексій щодо штучного інтелекту й креативу в цій розмові небагато — тут більше про практику митців та робочі інсайти. Зафіксували найцікавіше з дискусії:
#1. Є багато тем, які художнику (і будь-кому іншому) важко осягнути самому, — наприклад, щось настільки глобальне, як зміна клімату. Тож у роботі з такими важкими питаннями може допомогти ШІ — він натренований на колективній свідомості та має ширший погляд на речі.
#2. З кожним оновленням ШІ-моделі стають стриманішими — а фраза «я не можу цього знати, адже я — ШІ» звучить усе частіше. Тож для роботи з текстом креатору більше підійде GPT-3.5 (а не останній GPT-4) — ця версія програми більш творча та не боїться відповідати на провокативні запитання.
Для чого дивитись відео: щоби побачити розбір вдалих кейсів ШІ-арту — з коментарями його креаторів.
#3. How Art Blocks Is Paving the Way for Generative Art On-Chain
Засновник Art Blocks, найбільшого маркетплейса генеративного арту, розповідає про свій шлях у сфері — і каже дві важливі речі про технології та мистецтво:
#1. Генеративне мистецтво — це не щось нове. Креатори працювали з кодом ще з 1960-х: першими діджитал-митцями були Герберт Франке, Віра Молнар і Гарольд Коен.
#2. Подача — важливий концептуальний рівень твору, який часто ігнорують. Насправді взаємодія юзера з роботою настільки ж важлива, як і сама робота. Наприклад, нещодавно на Art Blocks вийшла колекція генеративних «браслетів дружби» (схожих на ті, які ми в дитинстві робили для себе і своїх BFF). Проєкт спрацював, бо крім потужного візуалу в ньому були: а) сентиментальна складова, б) знайомий з фізичного світу ритуал.
Для чого дивитись відео: щоби впевнитись, що генеративний (а отже, і ШІ-) арт не з’явився вчора.
#4. Art’s AI Evolution with Artist Von Wolfe
Глибоке (і суперструктуроване) інтерв’ю про ШІ з референсами до міфології, класичного мистецтва та філософії. Говорить Фон Вулф — художник із великим академічним бекграундом, що пішов в експерименти з ШІ. Ми виписали основні думки:
#1. ШІ-арт — це галюцинація про людську культуру. Буває, що весь день проводиш із людиною, а потім тобі сниться сон про неї. Твори штучного інтелекту — це щось максимально наближене до таких снів, тільки в більшому масштабі. Деколи сни бувають цікавішими за реальність, а ШІ-твори — цікавішими за роботи, які машина взяла за основу. Тож креатори бояться, що штучний інтелект вивчить їхній стиль і почне створювати щось схоже, тільки краще (а такі кейси вже траплялись), — і тоді вони втратять роботу. Але, швидше за все, втратять роботу якраз ті креатори, що не використовують ШІ.
#2. За кожним хорошим твором (і ШІ-твором теж) стоїть історія та контекст: важливо, хто її створив, що це за людина, у що вона вірить, що робила раніше. Цей людський аспект часто важить більше за саму роботу — особливо для арткритиків та кураторів, які відбирають твори до галерей.
#3. Поки що неможливо сказати, яку роль штучний інтелект виконує в мистецтві. Це і не інструмент (участь ШІ в креативному процесі надто велика, щоб називати його тулом), і не партнер — бо ШІ не може партнеритися свідомо, а односторонніх колаб не буває.
Для чого дивитись відео: щоб зруйнувати стереотип про те, що до ШІ є діло тільки зумерам.
#5. Artificial Intelligence: the museum perspective, the artist’s view, the photography controversy
В одному з останніх випусків подкасту The Week in Art зібрались троє: кураторка Ноам Сігал, художниця Гретхен Ендрю та фотограф Льюїс Буш. Це дуже різні люди зі світу креативу, яких об’єднує інтерес до ШІ-арту. Зібрали key points із розмови з кожним:
Погляд кураторки. Є символічний ШІ, а є просто ШІ — в контексті арту перший значно цікавіший. Символічний ШІ тренують так само, як і людину: його вчать логічно мислити, розпізнавати символи та поняття, розв’язувати проблеми, будувати аргументи. Плюс він заточений під конкретні задачі — а не під усе й одразу. На відміну від великих комерційних моделей, символічний ШІ більш відкалібрований — тож із ним художники мають більше шансів створити щось нестандартне.
Погляд художниці. Перетворювати роботу з ШІ на самоціль — погана ідея для художника. Важливо, щоб за артпрактикою стояли глибші, вічнозелені теми. Так твої роботи будуть актуальні навіть через 100 років, коли про сучасні ШІ-генератори пам’ятатиме лише вікіпедія та кілька гіків. Наприклад, Гретхен Ендрю досліджує силу та інституційну критику. Роботи іншого медіахудожника, Джейка Елвеса, — про гендер та ідентичність. Штучний інтелект для них — швидше інструмент, ніж предмет дослідження.
Погляд фотографа. Фотографією легко маніпулювати. ЇЇ можна підфотошопити, помістити в неправдивий контекст або неправильно підписати — і це повністю змінить сприйняття фото. Але підсвідомо ми віримо, що все зображене на фотографії — правда. Штучний інтелект руйнує цю ілюзію та запускає дискусію про те, що бачити — не означає вірити.
Для чого слухати подкаст: щоб зрозуміти, як ШІ працює в трьох різних сферах: збереженні спадщини, мистецтві та фотографії.
#6. How should creatives really feel about AI?
Приземлена розмова про штучний інтелект — і без трагізму, і без звеличувань. Фаундер креативної студії, дизайнер і копірайтерка говорять про свій досвід взаємодії зі штучним інтелектом — і сходяться на тому, що до ШІ-моделей треба ставитись простіше. Наприклад, як до: а) ще одного софту, б) креативної гри, в) стажиста або помічника. Але не як до серйозного конкурента (принаймні поки що).
Штучному інтелекту все ще важко даються базові речі, наприклад:
— він не може думати на кілька кроків уперед, як людина. Коли ChatGPT починає речення, він не знає, чим воно закінчиться. Саме тому йому так важко жартувати.
— він вміє копіювати нашу поведінку, але не розуміти її. Якщо попросиш ChatGPT вдати п’яного, він зробить це крінжово — бо ШІ-модель ніколи не бувала в барі.
Сьогоднішні ШІ-моделі далекі від ідеалу, тому генерують багато shitty pieces. Можливо, це навіть плюс — так креатори будуть звертати більше уваги на якість своєї роботи й створювати менше фейспалмного контенту (бо ШІ візьме це на себе).
Для чого слухати подкаст: щоб розпаятися з приводу ChatGPT та інших ШІ-моделей, які (не) вкрадуть у креаторів роботу.
#7. Google’s A.I. Art Guru on the New Age of Disruption
У штучного інтелекту багато недоліків — щодо цього не має ілюзій навіть креатор із Google AI. ШІ-моделі не надто творчі, вони видають передбачуваний результат і використовують чужий контент у роботі (що не є суперетичним). На перший погляд все це здається великою проблемою. Але на хаос, який ШІ приніс у креативну індустрію, можна дивитись і як на можливість:
#1. ШІ викриває недоліки сфери. Наприклад, вперше будь-хто може взяти будь-чий голос і використати його у своєму контенті. Це не загроза для великих виконавців (а навіть навпаки, як у кейсі Grimes), але войс-генератори реально шкодять нерозкрученим креаторам. Так ШІ підсвітлює, в яких нерівних умовах (вже давно) перебувають відомі та маловідомі музиканти — і, можливо, це запустить великі структурні зміни всередині індустрії.
#2. Мовні моделі типу ChatGPT некреативні — вони копіюють інших, а якщо попросиш, то і тебе самого. Що теж класно: коли хтось поводиться (пише, мислить) так само, як ти, можеш подивитись на себе з боку — і краще зрозуміти свої сильні та слабкі сторони.
Для чого слухати подкаст: щоб дізнатись, чому ШІ — це дзеркало для креатора (і як у нього дивитися).