Якщо взяти чужу ідею as is і підписати своїм ім’ям — це крадіжка. Але якщо її розгорнути та збагатити, можна отримати свіжий творчий продукт.
Роберт Шор — креативний директор журналу Elephant, автор програм про мистецтво на BBC та автор театральних рецензій для Guardian, Time Out та Metro. Він дає поради, як зі старого зробити нове так, щоб не бути плагіатором.
Оригінальності у світі мало
Дивлячись на роботи навіть давніх майстрів, можна побачити, що вони акуратно (а іноді відверто) копіювали своїх попередників. А ті — своїх, і так нескінченно.
Наприклад, Вільям Шекспір, чиї твори вважаються геніальними, не був оригінальним. Він брав ідеї п’єс не зі стелі, а орієнтувався на наявні сюжети. Трагедію «Антоній і Клеопатра» писав на основі праць Плутарха, а в «Ромео та Джульєтті», «Королі Лірі» та «Гамлеті» не використав новаторських сюжетних поворотів. Проте складно посперечатися, що Шекспір — феномен.
Копіювання, або апропріація
АПРОПРІАЦІЯ — це термін з історії мистецтва та критики. По суті, апропріація (лат. appropriātio — засвоєння, присвоєння) є прямим використання у творі мистецтва реальних предметів чи інших творів.
Ті, хто працює в цьому стилі, обирають предмет в одному контексті та репрезентують публіці в іншому. Один із найвідоміших апропріаторів — французький та американський художник Марсель Дюшан. У 1917 році він купив у магазині пісуар, підписав його, перевернув догори ногами і представив як твір сучасного мистецтва.
Багз Банні в пісуарі Моріса Дюшана. Джерело: giphy.com
Апропріатори вважають, що кожна копія є унікальною. Справді, якщо придивитися, на фотографіях «Чорного квадрата» Казимира Малевича квадрат виглядає по-різному. Це залежить від освітлення, техніки та стилю фотографа. А якщо роздрукувати репродукцію, то на цю копію впливають нові фактори — якість друку та текстура паперу.
Авторське право вчора та сьогодні
Технологічний прогрес відчутно впливає на законодавство у сфері авторського права. Але ці зміни є хаотичними. Наприклад, гравюри почали захищати копірайтом на 127 років раніше за картини, оскільки перші частіше копіювалися і поширювалися.
Сьогодні копіювати може кожен. Інтернет створив спільний простір, де люди діляться контентом — особистим та публічним, вільним для використання та захищеним суворим копірайтом. Незважаючи на активну боротьбу з піратством у всьому світі, антипіратські закони поки що недосконалі і не можуть врахувати всі нюанси. Наприклад — репости фотографій чи відеороликів.
Пародії у законі
За британським законом про авторське право пародія не порушує копірайт оригіналу. Щоби вважатися пародією, матеріал повинен відповідати двом критеріям: відсилати до оригіналу та бути з гумором. Однак у цьому формулюванні є слабке місце — його розмитість. Наприклад, як визначити, що твір офіційно смішний?
У 2015 році художник Люк Тейманс опинився в суді через свою картину «Бельгійський політик», яку написав за мотивами знімка, зробленого фотографом Катрейн Ван Гіл. Заявивши, що його твір — пародія, він поставив суддю перед нетривіальним завданням: визначити, чи це смішна робота. Це був глухий кут. Справа закінчилася мировою угодою вже поза стінами суду.
Фотографія, зроблена Катрейн Ван Гіл (зверху), картина «Бельгійський політик» Люка Тейманса (знизу). Джерело: demorgen.be
Крадіжка та авторське «ліво»
Роберт Шор упевнений, що люди завжди будуть ділитися вашими роботами в мережі, хочете ви того чи ні. Багато хто вважає: якщо взяти щось чуже, що не має фізичних параметрів, це ніяке не порушення.
Ті, хто ніколи не взяв би чужий гаманець, качають музику безплатно і дивляться серіали на піратських сайтах. Чому? Все просто. Вони не крадуть оригінал — єдиний екземпляр, а беруть копії — а їх можна відтворювати нескінченно.
Як бути, якщо йдеться не про копіювання, а про переробку? Для цього створили особливий вид ліцензії — авторське «ліво» чи копілефт. Такі роботи можна використовувати для створення нових творів без особистого дозволу власника.
Сім способів створити нове зі старого
1. ЗРОБИТИ РЕМІКС
Британська художниця Мелінда Гібсон взяла глави з підручника «Фотографія як сучасне мистецтво» Шарлотт Коттон і зробила з їхнього візуального змісту ремікс. Вирізала зображення, прибрала їх відомі елементи, змішала і заново впорядкувала.
Один із колажів Мелінди Гібсон. Джерело: rosegallery.net
2. СТЕРТИ.
Художник Михайло Геннер взяв фотографії серії «Американці» відомого фотографа Роберта Франка та стер із них людей, залишивши предмети та оточення. Свої роботи Геннер назвав Less Americains («Менше американців»).
Робота Hoboken Михайла Геннера із серії Less Americains. Джерело: mishkahenner.com
3. ГЛОБАЛІЗУВАТИ.
Іранська художниця Тала Мадані створила авторський світ, об’єднавши персонажів дитячих книг та карикатурні зображення чоловіків Близького Сходу. Персонажі її картин виконують абсурдні та принизливі дії. Так ілюстрації дитячої книги перетворилися на масштабний артпроєкт.
Картина Тали Мадані «Set Dressing». Джерело: 303gallery.com
4. СПОТВОРИТИ.
Британський художник Том Батлер збирав листівки та малював на них. Він починав не з чистого аркуша, який багатьох лякає, а доповнював уже наявний твір.
Один із колажів Тома Батлера. Джерело: photo-emphasis.com
5. РЕАНІМУВАТИ.
Художниця Ебігейл Рейнольдс вважає за краще вдихнути у твір нове життя. В авторському проєкті «Всесвітнє тепер» вона знаходить старі фотографії архітектурних споруд та поєднує їх із свіжішими зображеннями. Вирізуючи елементи з одного знімка, вона вставляє їх в інший і виходить новий твір.
Робота Ебігейл Рейнольдс «Cut and folded book pages». Джерело: abigailreynolds.com
6. ПЕРЕРОБИТИ
Елеонор Макнейр стала відомим у мережі діячем мистецтва зовсім випадково. Якось під час конкурсу у барі вона зліпила з пластиліну копію відомої фотографії. Потім уже вдома — ще одну. Роботи викладала на Tumblr, звідки вони вірусно поширилися мережею. Сьогодні Макнейр створює серію «Пластилінові фотографії», використовуючи обмежену палітру пластиліну. Чорно-білі зображення у її виконанні набувають кольору, а кольорові — нову палітру.
Створена із Play-Doh картина за мотивами фотографії Вілліама Егглестона в 1975 році. Джерело: eleanormacnair.com
7. УСИНОВИТИ.
Відомий у Німеччині художник Йоахім Шмід у 2013 році показав світові серію старих голлівудських фотографій, де в актрис були домальовані червоні губи, манікюр та туфлі. Виявилося, що автор робіт — не він. Зображення з яскравими акцентами, доданими кимось невідомим, він знайшов у журналах на блошиному ринку. Шмід купив журнали, привласнив прикрашені роботи та використав для своєї виставки.
Робота із серії Estrelas Amadas. Джерело: artsy.net
Книгу надало видавництво ArtHuss.