Штучний інтелект — нова тема для брендів і креаторів. Ще новіша — для законодавства. Закони не змінюються так само швидко, як з’являються нові технології, тому ШІ все ще за межами авторського права.
Кого вважати автором згенерованих картинок (текстів, відео) — сам ШІ, розробника ШІ чи юзера — і як використовувати такий контент на 100% легально, не знає ніхто. Але дискусії вже ведуться. У своїй SKVOT-лекції Аніта Ярина підсвітила кілька поглядів на те, як подружити авторське право та ШІ. Ми зібрали головні інсайти в конспект.
Що таке авторське право
Слова «авторське право» найчастіше звучать у ситуаціях, коли хтось перемалював чужу картину або переспівав пісню. Насправді авторське право стосується не тільки митців. Навіть каракулі, які малюєш у блокноті під час зум-колу, підпадають під цю категорію.
Щоб об’єкт охоронявся авторським правом, він має бути:
- — оригінальним, тобто бути результатом творчості
- — створеним людиною
- — опублікованим або зафіксованим (якщо цього вимагає законодавство)
Ось (неповний) список того, що називають об’єктами авторського права:
- #1. Тексти й твори мистецтва: книги, малюнки, фото, сценарії, збірники, фільми, музика, скульптури, архітектурні твори.
- #2. Усні й просторові твори: виступи, лекції, промови, перформанси, танець, вистави.
- #3. Комп’ютерні програми та бази даних.
- #4. Інші твори.
Останній пункт — найбільш розмитий, але водночас найважливіший. Він означає, що законодавство не законсервоване в часі: нові об’єкти можуть постійно поповнювати цей список, адаптуючи його під нові формати.
Компанії та креатори люблять авторське право, бо це — один з основних тулів охорони нематеріальних активів. Об’єкт авторського права не треба спеціально реєструвати. Ти просто створюєш якийсь контент, публікуєш (фіксуєш) його, якщо цього вимагає законодавство, — і він автоматично стає захищеним. Плюс Бернську конвенцію про охорону літературних та художніх творів підписали 180+ країн, тож ти захищений на території кожної з них.
Копіювання vs інтерпретація
Важливо, що ідеї та концепти — це не об’єкти авторського права. Так вирішили, тому що одна ідея може спасти на думку багатьом людям, але всі реалізують її по-своєму: в різному стилі, форматі, жанрі, etc. Це одночасно і чесно, і не дуже — бо відкриває лазівку для плагіату.
Межа між копіюванням та інтерпретацією — супертонка. Наприклад, якщо ти побачив картину «Вечірній Хрещатик», надихнувся та повністю відтворив її, але показав ранок — це плагіат. Точніше, це похідний твір — і він не буде плагіатом тільки тоді, коли автор «Вечірнього Хрещатика» дозволив тобі переробити його картину. А от якщо перенесеш ідею «Вечірнього Хрещатика» до Нью-Йорку (тобто зміниш сетинг, але не концепцію) — нічого не порушиш.
Ось реальні кейси такого балансування на межі:
#1. Джейкобус Рентмайстер vs Nike. В 1984 році Джейкобус Рентмайстер сфотографував стрибок Майкла Джордана для журналу Life. А через рік дуже схоже фото зробив Nike — з тим же Джорданом. Справа тягнулася майже 30 років, і зрештою суд вирішив, що Nike нічого не порушив — бо сама ідея сфотографувати стрибок авторським правом не захищається.
Фото Джейкобуса Рентмайстера (ліворуч) і фото Nike (праворуч). Джерело: rundesign.it
#2. The Associated Press vs Шепард Фейрі. Інформаційна агенція The Associated Press звинуватила художника Шепарда Фейрі в тому, що він використав їхнє фото Обами — та переробив у свій відомий плакат Hope. Пізніше сам Шепард визнав, що був неправий, тому конфлікт вдалось вирулити.
Фото The Associated Press (ліворуч) і плакат Шепарда Фейрі (праворуч). Джерело: npr.org
#3. Сем Янг vs штучний інтелект. Найсвіжіший у цій добірці — кейс художника Сема Янга, який судиться з ШІ-моделями. Він побачив, що штучний інтелект може генерувати картинки, максимально схожі на його роботи, — а тоді зібрав креаторів, які мають схожу проблему, щоб разом подати позов проти Stability AI, Midjourney та DeviantArt. Художники хочуть, щоб у законодавство внесли зміни — і стиль став об’єктом авторського права.
Зображення, згенероване ШІ (ліворуч), і зображення Сема Янга (праворуч). Джерело: artnews.com
Доктрина fair use
Fair use — це доктрина, яка дозволяє обмежено використовувати об’єкт авторського права без дозволу власника. Це така собі домовленість між законодавством і креатором, в якій перше обіцяє захищати твори другого, якщо він дозволить іншим частково їх використовувати. Наприклад, вільно поширювати фото або цитати з книги (з некомерційною метою), вказуючи автора та джерело.
В самій ідеї fair use немає нічого поганого. Її вигадали для того, щоб авторське право не гальмувало прогрес та навчання (яке неможливе без посилань на об’єкти авторського права: тексти, фото, лекції, etc.).
До цього моменту з навчанням якраз і відсилають розробники ШІ-моделей. Вони кажуть, що діють у межах fair use — бо використовують публічні дані для навчання машин. Це правда, але тільки частково. Після того, як машину натренували, на основі вивченого вона генерує контент (і часто просить гроші за нього) — а це ніяк не вписується в концепцію fair use.
ШІ-моделі заробляють, перешиваючи чужі зображення й тексти. При цьому вони не просять дозволу креаторів на це, не вказують авторства і, звісно, не платять роялті. Тож останнім часом ШІ-моделям (заслужено) прилітає: наприклад, Getty Images подав позов проти Stability, бо генератор використовує 12 мільйонів їхніх фото без дозволу. Найсмішніше, що Stability навіть не прибрав водяні знаки.
Фото, згенероване Stability. Джерело: theverge.com
Промпт: творчість чи інструмент
Рік тому креатор Джейсон Аллен згенерував зображення Théâtre D’opéra Spatial за допомогою ШІ. Він дуже постарався: провів 80 годин у чаті Midjourney, придумав 900 промптів і навіть виграв артконкурс штату Колорадо. Та коли креатор пішов реєструвати зображення як об’єкт авторського права, йому відмовили. Бо написання промптів — не творчий процес (скільки б годин ти на нього не витратив).
Твір Théâtre D’opéra Spatial, згенерований ШІ. Джерело: dataconomy.com
Промпт — це практично те саме, що й інструкція. Наприклад, ти написав книжку і просиш друга зробити для неї обкладинку: детально описуєш сетинг, хто й що на ній має бути тощо. Твій друг малює, але з першого разу не виходить як треба: тому ти даєш йому правки й він переробляє зображення. Тобто ти модеруєш створення обкладинки, але це не робить тебе автором. Те саме працює і зі штучним інтелектом — він виконавець, а не тул.
Але ця логіка не стосується софтів, які частково юзають ШІ (наприклад, фотошопу). Працюючи у фотошопі, ти працюєш творчо: придумуєш концепцію, налаштовуєш світло, створюєш елементи, будуєш композицію. Тому й авторське право належить тобі, а не Adobe.
Що кажуть розробники ШІ-моделей
ШІ-моделі пробують зняти з себе відповідальність за (можливі) порушення авторського права та прописують усі дисклеймери на своїх сайтах. Тож якщо хочеш юзати ШІ в роботі, а не просто for fun, — прочитай усі правила перед стартом (і бажано з юристом). Ось як коментують момент з авторським правом три великих ШІ-моделі — ChatGPT, Midjourney і GitHub Copilot:
#1. ChatGPT. Він дає юзерам право на використання згенерованих текстів. Але також попереджає, що ці тексти не унікальні та можуть повторювати контент, який створювали інші креатори. ChatGPT генерує похідні об’єкти — і сам каже про це прямо.
Тож юзер не може згенерувати в ChatGPT книжку, стати правовласником і заборонити іншим повторювати його ідею — бо в основі такої книжки не лежить оригінальний контент.
#2. Midjourney. Коли ти генеруєш картинки в Midjourney — даєш моделі ліцензію на використання цих об’єктів (і вона додає їх у свою базу знань). Водночас Midjourney каже, що єдиним власником згенерованого зображення є юзер. Тому з усіма претензіями щодо з порушення авторського права (і з будь-якими іншими) мусиш розбиратися сам.
Плюс юзери безплатної версії Midjourney не можуть використовувати згенеровані картинки в комерційних цілях.
#3. GitHub Copilot. Тут логіка дуже схожа на Midjourney: всі аутпути базуються на публічних даних і належать юзеру — тому він (і тільки він) відповідальний за те, щоб його код не порушував права третіх осіб. Плюс всі коди, згенеровані юзерами, можуть використовуватись для навчання GitHub Copilot, Microsoft та OpenAI.