Людина замовляє в дизайнера інтер'єр квартири. Щоб дизайнер міг показати свій задум, йому потрібен візуалізатор. Саме завдяки візуалізатору клієнт побачить, якою буде квартира, ще не завітавши до неї.
Хто такий 3D-візуалізатор та яку роботу він виконує, запитали Оксану Федорчук. Вона візуалізує інтер’єри 11 років, з них 8 — на фрилансі. Оксана співпрацює з ZOA 3D, Bodema, btsdesign та Anjey Babych. Разом зі своєю командою отримала платину на Best Architectural Project 2023. А зараз створює бібліотеку 3D-моделей відомих дизайн-об'єктів.
Ми поговорили з Оксаною про роботу з дизайнерами, пласкі візуалізації, фейки й текстури.
Хто такий 3D-візуалізатор інтер’єрів?
Це спеціаліст, який створює 3D-моделі та зображення (візуалізації) інтер’єрів. Тобто його робота — детально відтворити ідеї дизайнера, щоб людина «побувала» в ще не реалізованому просторі, могла роздивитися деталі та відчути атмосферу.
Тобто 3D-візуалізатор тісно співпрацює з дизайнером?
Так, і зазвичай це виглядає так:
#1. Брифінг. Замовник обговорює свої вимоги та ідеї з дизайнером. Той збирає інформацію про стиль, колірну гаму та функціональність простору.
#2. Розробка концепції. Дизайнер створює концепції, ескізи та плани інтер’єру, враховуючи побажання замовника.
#3. Передача візуалізації. Дизайнер передає всю потрібну для роботи інформацію (найчастіше це плани та розписане ТЗ) 3D-візуалізатору, щоб той міг створити візуалізацію.
#4. Сама візуалізація. 3D-візуалізатор працює над створенням детальних рендерів.
#5. Зворотний зв'язок. Візуалізатор представляє результати дизайнеру, вони обговорюють, що треба змінити.
#6. Фіналізація. Після внесення змін та затвердження фінальної версії рендери передають замовнику для остаточного затвердження.
Які типові помилки 3D-візуалізатора у взаємодії з дизайнером?
#1. Неправильне трактування ТЗ. Багато 3D-візуалізаторів не читають технічне завдання уважно. Через це завалюють таски, які зрештою доводиться переробляти.
#2. Страх поставити запитання. Новачки часто не уточнюють незрозумілі їм моменти. Це призводить до помилок. Запитання по суті, навпаки, демонструють залученість людини та бажання виконати роботу якісно. Тому не треба цього боятися.
#3. Проблеми з термінами. Необхідно вміти організувати свій час. Відкладання роботи може зірвати терміни, а це негативно вплине на репутацію візуалізатора. Важливо відкрито спілкуватися з дизайнером про будь-які труднощі, які можуть посунути дедлайн, і робити це завчасно.
Візуалізація Оксани Федорчук (тут і далі).
Яку найголовнішу пораду ти б дала початківцям?
Використовувати референси, а не просто уявляти, яким має бути візуал. Наш мозок може допридумати деталі, яких на фото не було. При моделюванні кухні можна не знати, як монтується духовка, наприклад, хоча ми користуємося кухнею щодня. Тому потрібно звертатися за рефами.
Якщо 3D-візуалізатор співпрацює з дизайнером, той зазвичай надає референси для інтер'єру, колірної гами та освітлення. Якщо дизайнер щось пропустив, важливо уточнити в нього або самостійно підібрати референси.
Навіть із великим досвідом я регулярно звертаюся до референсів, щоб не пропустити важливі нюанси. Головне — використовувати фото, а не чужі візуалізації.
3D-візуалізація кухні від Оксани Федорчук. Джерело: behance.net
Де шукати референси?
Pinterest і Behance — найпростіші варіанти. Шукай за запитами на кшталт interior photography, а не «3D-візуалізації інтер’єру». Також корисно заходити на сайти з архітектури та дизайну (наприклад, ArchDaily), де є високоякісні фотографії.
Також я б радила шукати рефи для інтер’єрів на Dezeen, Archilovers, Leibal, Hey! Cheese (акаунт на Behance) і Design Milk.
Результати, які видає Pinterest за пошуковим запитом interior photography
Рекомендую підписатися на топових інтер'єрних фотографів та аналізувати їхні роботи — звертати увагу на вибір світла та композиції. Ось за ким можна стежити: Matthieu Salvaing, Richard Powers, Nicole Franzen, Michael Sinclair, Anson Smart, Christopher Horwood, Stephen Johnson.
А які ще поради можна дати джуну?
#1. Використовувати коректні розміри. Тобто ті, які відповідають ергономіці або фізичним характеристикам матеріалів (наприклад, висоту стільця чи відстань між полицями). Не обов’язково це все знати, головне — вміти шукати цю інформацію, наприклад, у гуглі чи пінтересті, а не просто брати з голови.
Навіть із досвідом я забуваю певні розміри. Тому просто гуглю, перевіряю та моделюю, спираючись на знайдену інформацію. Основна проблема, з якою стикаються новачки, — це небажання шукати потрібні дані.
#2. Аналізувати фотографії інтер'єрів. Я кажу саме про професійну зйомку. Дивитися, як виставлений кадр, на якій висоті камера, який час доби, світло, контраст картинки, яка композиція. Наприклад, фотографи часто встановлюють камеру доволі низько, а не на висоті зросту людини. У них завжди рівні вертикалі (немає третьої точки перспективи), etc. Візуалізатор — трішки фотограф (навіть інструменти й налаштування в програмі схожі). Тому і рішення для наших проблем теж схожі.
#3. Роздивлятися матеріали наживо. Така практика допоможе робити рендери більш реалістичними. Є жарти, що дизайнери та архітектори все мацають і торкаються поверхонь. Так от — візуалізаторам теж можна. Бо роздивившись, відчувши поверхню, відзначивши, як вона блищить, просвітлюється, яка в неї фактура, наскільки вона гладенька, нам буде простіше створити цей матеріал у програмі.
#4. Читати книжки суміжних професій (або дивитися відео, будь-який зручний формат інформації). Щоби класно розвиватись у цій професії — корисно орієнтуватися в купі схожих або суміжних. Тому я би радила проглядати основи композиції, теорію фотографії, колористику, ергономіку. А якщо ще візуалізатор-фрилансер, то можна і по тайм-менеджменту, проджект-менеджменту — і там до маркетолога недалеко. Я не кажу закопатися в них, але орієнтуватися й користуватися інформацією точно варто. Мені цим дуже подобається наша професія.
Які типові помилки зазвичай роблять початківці у 3D-візуалізації?
#1. Нереалістичне налаштування освітлення. Від цього картинка втрачає живість, може виглядати пласкою. Виставляючи світло, ми мусимо максимально відштовхуватися від настрою, який хочемо створити, і прийомів з реального життя.
Наприклад, дуже часто я бачу рендери, де з вікна б'є яскраве сонце — і при цьому в приміщенні увімкнене все світло й підсвітки. Цим прийомом грішать і самі дизайнери, які просять інколи так налаштувати кадр. Але такі рендери далекі від реалізму. Ми ж самі так не робимо. Так втрачається контраст і об'єм. Я, звичайно, не кажу, що треба вимкнути все світло. Але потрібно шукати баланс між світлом з вулиці та штучним освітленням. Також варто підбирати правильну температуру — чим затишнішим має бути інтер'єр, тим світло тепліше. А ось для офісів можна, навпаки, працювати з холодним світлом.
Новачки часто використовують фейки. Це джерела світла, які ставлять не відповідно до розміщених світильників, тобто вони світять не там, де мали б. З фейками треба бути обережним. Це хитрий прийом, і ним насправді користуються й фотографи. Але багато таких фейків можуть сильно нашкодити.
Коли я тільки вчила візуалізацію (за часів динозаврів), ми ставили прямокутник світла під стелю — і так освітлювали інтер'єр. Бо не могли придумати, як зробити краще. Так робити точно не потрібно.
Але навіть зараз, коли не виходить підсвітити інтер'єр, новачок ставить сферу світла в центрі кімнати. Вона невидима для камери, але освітлює весь інтер'єр. Кімната дійсно стає світлішою, але при цьому рендер ніколи не виглядатиме як фото. Воно не буде так працювати.
#2. Ігнорування дрібних деталей. Весь реалізм рендерів — у деталях. І нехтувати ними — це нехтувати якістю роботи. Наприклад, не варто забувати про розміщення розеток і вимикачів, радіаторів та карнизів. Робити предмети трішки менш ідеальними — трохи повертати, додавати нерівномірності відображенням. Також я б рекомендувала відривати трішки предмети від поверхонь, щоб з'являлася контурна тінь. Це все дрібниці, але вони важливі в загальному сприйнятті картинки.
#3. Дивні ракурси. Часто новачки хочуть помістити в кадр все й одразу, використовують налаштування камер, які спотворюють кадр, надто його розтягують. Це все лікується досвідом і надивленістю.
#4. Перенасичення інтер’єру декором. Звичайно, це сильно залежить від стилю, в якому ти працюєш, але я часто бачу, як початківці добираються до гарних модельок і намагаються їх усі помістити в сцену. Треба пам’ятати, що декор може як витягнути інтер’єр, так і «розвалити» його. Тому обирати, що і де ставити, треба з розумом. У цьому випадку візуалізатор — трохи декоратор. Також часто самі дизайнери вказують, який декор вони бачать у конкретному інтер’єрі.
Як зробити візуалізацію реалістичною?
На жаль, неочевидних інструментів немає. Просто робити добре. Поставити якісне світло, підібрати вдалі кадри, використати реалістичні матеріали й текстури. Треба в комплексі приділити всьому увагу.
Як правильно підібрати текстури?
Текстура — це зображення певного виду поверхні, правильно сфотографованої або відсканованої, яке накладається на об'єкт. Текстура може бути безшовна, тобто ідеально стикуватись між собою та нескінченно повторюватись, або одинарна — в такої при повторі будуть видні чіткі шви. Залежно від потреб можна використовувати й те, й інше. Але найчастіше ми користуємось безшовними текстурами. Вони мають бути хорошої якості, без дефектів, легко тайлитись (тобто це не має дуже сильно впадати в очі на рендері).
Проте не завжди хорошу текстуру можна просто скачати в інтернеті. Часто якісні текстури та моделі продаються. Не варто шкодувати грошей на них, адже це корисно в роботі. Купити якісні текстури можна на Latest Textures, Poliigon, Quixel, CGMood або Texture Supply.
Текстури для 3D-візуалізації інтер’єрів на Latest Textures
Чи був у тебе досвід, коли довелось працювати з інтер'єром, який взагалі не подобався?
Звичайно. Початківці часто беруться за будь-який стиль. Це частина навчання, хоч я і не додавала такі роботи в портфоліо. Зараз я вже маю інші замовлення, але як досвід це корисно.
Чи публікувати такі проєкти — справа кожного візуалізатора. Але я не раджу їх постити, якщо не хочеш привертати увагу аналогічних замовників. Візуалізатор має наповнювати портфоліо тим стилем, у якому хоче працювати. Бо, наприклад, він хоче робити мінімалізм, але взявся за класику і додав її в портфоліо. Є великий шанс, що наступні замовники теж прийдуть за класикою. І з такої ситуації складно вирватись. Тому я й раджу не додавати такі проєкти.
Тобто новачку варто брати такі замовлення, але не публікувати?
Якщо є можливість, краще почекати й знайти цікавіший проєкт. Але якщо терміново потрібні гроші, такі замовлення можуть бути варіантом. У будь-якому випадку вони дадуть досвід, а це нікому не зайве.
Візуалізатор має робити один варіант проєкту чи декілька?
Зазвичай візуалізатор працює з одним затвердженим варіантом. Пропозиції на кшталт «а давайте зробимо ще ось так» збільшують обсяг роботи й затримують виконання проєкту. Це слизька стежка, яка може звести нанівець первісну ідею та викликати плутанину.
Тому важливо заздалегідь узгодити всі деталі, щоб уникнути змін у процесі роботи. Якщо ж зміни виникають — вони мають оплачуватись. Зазвичай домовляються про декілька кіл правок — і все, що виходить за їхні межі, оплачується як додаткова робота.
Які редфлеги бувають у клієнтах?
#1. Відсутність авансу. Клієнти, які не готові платити аванс, не є надійними. Аванс — це стандартна практика, яка дає гарантію обом сторонам.
#2. Забагато варіантів. Якщо клієнт починає говорити про потребу в кількох варіантах візуалізації, це може призвести до нескінченних доопрацювань. Важливо визначити межі щодо ітерацій правок заздалегідь.
#3. Відсутність контракту. Без юридичного захисту обидві сторони опиняються у вразливій ситуації. Іноді клієнти нечітко висловлюються про терміни, оплату й обсяг роботи. Важливо все прописати в договорі.
#4. Запізнення з комунікацією. Якщо клієнт часто затримує відповіді чи звертається в позаробочий час, це не про work-life balance.
#5. Нереалістичні терміни. Якщо клієнт вимагає виконати проєкт у надто стислі терміни, це говорить про його недосвідченість або неправильний менеджмент проєкту.
#6. Клієнт — сам собі дизайнер. Тут я говорю про людей, які не дизайнери взагалі, але вирішили приміряти на себе цю роль для своєї квартири. Тобто це ок, якщо дизайнер не приймає якісь ідеї 3D-візуалізатора і повністю контролює процес. Не ок (особисто для мене) — коли людина, яка ніколи не працювала з дизайном, наймає візуалізатора, щоб той відтворив її ідеї. Такі проєкти часто затягуються, в них є помилки з точки зору ергономіки або дизайну. І взагалі — вони завжди складно йдуть.
#7. Неякісне ТЗ. Від кількості та якості інформації, яку надає дизайнер-замовник, залежить якість роботи. Дуже складно вловити настрій, правильно підібрати матеріали тощо, якщо ТЗ умовне і дуже недеталізоване.
Бути 3D-візуалізатором — це бути одночасно і трошки скульптором, і фотографом, і декоратором, і колористом, а ще менеджером і проджектом, інколи бухгалтером. І цю багатогранність я якраз обожнюю в цій професії. Можна пробувати різні ролі, перемикатися, тому ніколи не нудно.
Але для новачка це може здатися складним. Дуже багато різної інформації треба засвоїти. Наприклад, ніби як трохи розібрався з моделюванням, переходиш на світло — а там знову тонна чогось нового. Тут головне — не здаватися, експериментувати, дивитися класні фотографії та не забувати вчасно зберігати файли.