Skvot Mag

Від дивану «Друзів» до оселі коня БоДжека: розбираємо предмети інтер’єру в серіалах та кіно

Дизайнерка інтер’єрів Катерина Ярова пояснює, чому ролети з «Офісу» застаріли та в чому практичність будинку в «Барбі».

Від дивану «Друзів» до оселі коня БоДжека: розбираємо предмети інтер’єру в серіалах та кіно
card-photo

Юра Самусенко

редактор у SKVOT MAG

28 листопада, 2023 Дизайн Стаття

Завдяки дизайну інтер’єру миттєво впізнаються будь-які елементи фільмів чи серіалів, а кав’ярні та бари роблять головну залу у стилі ситкомів «Друзі» чи «Як я зустрів вашу маму». Досить часто за допомогою предметів інтер’єру творці шоу підкреслюють характери персонажів або кажуть нам щось про сюжет. 

Ми запропонували дизайнерці Катерині Яровій розповісти про це більше та проаналізувати, наскільки актуальний інтер’єр у серіалах «Друзі», «Кінь БоДжек», «Офіс» і фільмах «Барбі» та «Дюна».

«Друзі», Friends (1994–2004)

#1. Диван у кав'ярні

Багато замовників хочуть такий диван і кав’ярню, бо з точки зору варіативності посадок та зонування тут вміститься велика компанія. Історія з низьким столом — це для кадру, і ніхто не буде жувати наполеон чи макарун на камеру, бо це не завжди естетично. 

Багато замовників самостійно роблять дизайн у своїй кав'ярні, тягнучи цю історію один в один в інтер'єр. Коли власник бізнесу рахує чистий прибуток і маржинальність (різницю між загальним прибутком від продажу товару і змінними витратами), він розуміє, що треба щось і їсти подавати. А на цьому столі неможливо нормально поїсти, ти їси на колінках або блюдце тримаєш у руці. Скажу як дизайнерка інтер'єру, що такий стіл може бути, якщо подібна посадка складає невеликий відсоток від загальної якості. 

У кав’ярні максимально еклектичний стиль, коли на барахолці купили все, що було, а потім зміксували. Це нормальний варіант, якщо хочеш створити дизайн власними силами. Якщо замовник прагне дотримуватись конкретного стилю, тут потрібна допомога спеціаліста. 

Такий інтер'єр з кріслами, стільчиками-далматинцями, неоновою вивіскою неможливо спаскудити, бо загальна мета — напхати туди всього і побільше, і воно матиме нормальний вигляд. У різні дні серед цих речей можна знайти різні цікавинки. Плюс усі меблі reused, що можна трактувати як свідоме споживання, коли ми даємо друге життя старим речам.

 #2. Крісла у квартирі Джої та Чендлера

Ця історія з кріслами — про важливість комфорту. Ти його хочеш мати, але по факту винаймаєш квартиру, в якій є відносно бюджетний «бабушкін» ремонт. І коли в тебе врешті-решт є можливість купити якусь класну штуку, ти розумієш, що і комфорт, і прагнення зробити собі приємно перевищує те, щоби просто купити собі гарний диван. 

Іноді доводиться від чогось відмовитись, бо немає зайвих грошей, але така штука прямо розслаблює і дозволяє зробити хвилинку релаксу. Є люди, які й сьогодні хочуть таке крісло або диван з модулем, щоб він розкладався. 

Мені здається, раніше дивани були з більш жорсткою посадкою. Коли додалась мобільність та інтерактивність, можна «штучку» під ноги зробити, додати підголів'я, і воно м'якше. Диван на бекграунді досить жорсткий, на ньому некомфортно довгий час сидіти, а ці крісла займають багато місця. Однак в Америці таке користування простором популярне. Кухні-вітальні у них великі та займають значний відсоток житлової площі. Це елемент розкоші, і люди тягнуть його в будь-який простір незалежно від того, чи воно зіставляється за розмірами, чи ні.

#3. Каное у квартирі Джої та Чендлера 

Це якась відсилка до меланхолійного настрою, або коли у своїй квартирі ти можеш відчувати себе самотнім. Щодо кількості декору, у «Друзях» є різниця між жіночим простором і чоловічим, який більш мінімалістичний. 

Стосовно покриття — це класика Америки, у них усе в ковроліні. Коли я була в США 2009 року, то для нас, які не звикли ходити в приміщенні у взутті, це був жах. Але світлий ковролін досить гарний та чистий.

Батареї нам трошки милять око, бо всі хочуть вбудовані радіатори або дизайн-радіатори. В Європі та Америці до цього ставляться спокійніше. Це функціональна річ, яка має бути, і все. Для нас така батарея працює як тригер — щось не так із квартирою. Але воно має нормальний вигляд.

«Барбі», Barbie (2023)

#1. Гірка в будинку стереотипної Барбі

До фільму «Барбі» ми мали період функціонального дизайну, де всі речі мають бути на своїх місцях. Сьогодні це окей, коли є історія про мінімалізм без погіршення дизайну. 

Людям це трохи набридло, і тепер вони хочуть вау-штук і розваг. Ми всі великі діти, намагаємося закривати свої гештальти, що транслюється з IT-офісів, де можна спуститися з одного поверху на інший по гірці. Подібне є зокрема в Харкові, де в офісному приміщенні зробили гірки як в аквапарку. Ця конструкція людям 50+ здавалась незрозумілою через радянське виховання. Але в IT-сегменті у міленіалів є бажання розважатися. Інтер'єри мають бути адаптивними під потреби, але ці потреби можуть змінюватись.

#2. Кінь у будинку стереотипної Барбі

У XXI столітті взагалі важко провести межу між тим, що саме дівчаче, а що для хлопців. Наприклад, бренд Moooi має багато торшерів з конями, собаками, свинями. Це така кітчева історія, коли ми ставимо щось, що не підходить під внутрішній простір. Це ще й гра з масштабом. Наприклад, дизайнер Марсель Вандерс робить збільшені або зменшені предмети інтер'єру, які змінюють ставлення до них.

Тому я думаю, чому б і ні. Багато дівчат мріють про коней або займаються верховою їздою. Щодо дзеркала — зараз усі трішечки повернуті на тому, який вигляд вони мають. Звичайно, може, латунні ніжки не дуже чоловікам підходять, але вай нот.

#3. Будинок дивної Барбі

Відсутність стін не означає, що в будинку неможливо жити. У приватному будинку українського архітектора Олега Дроздова є єдина стіна, яка відокремлює зону унітаза від усього іншого. Це показує, що це питання планування. Людвіг Міс ван дер Рое та його павільйон у Барселоні також є прикладом зонування простору. 

Павільйон Людвіга Міса ван дер Рое в Барселоні. Джерело: transferluxbarcelona

У цій історії зонування є полігональні форми. Додатково накладена велика кількість текстур, бо воно все має бути яскравим. Але при цьому, якщо прибрати людей, залишаються зрозумілі зони, в яких можна виконувати ту чи іншу життєву функцію. Це інтерпретація на тему будинку, в якому є скляний фасад і стінки, що відокремлюють різні простори. Мені цей світ зрозумілий, тут можна жити.

«Дюна», Dune (2021)

Кімната Пола Атріда 

Це моя естетична любов. 

У проєкті «Барбі» історія рухається в насиченість, а тут — в мінімалізм і аскетизм. Ми вважаємо, що без певних речей жити неможливо, хоча вони насправді не потрібні. Такі історії, коли людина йде у мовчання на три дні або їде в Тибет, допомагають зосередитись на своїх думках і бажаннях, знаходячи відповіді всередині себе. Не всі люди цього хочуть, деякі бояться лишитися зі своїми думками. 

Інтер'єр тут як споглядання і самопізнання: ти все одно людина, у тебе є базові фізичні функції, треба посидіти, полежати, поїсти. Класно комбінувати матеріали завдяки тому, що немає нічого іншого. Ти бачиш красу в бетоні й металі. Філософія тут у тому, що сама краса в неідеальності. Люди все одно неідеальні, але можуть підсилювати себе, займаючись самопізнанням і саморозвитком.

«Кінь БоДжек», BoJack Horseman (2014–2020)

#1. Басейн та скляні фасади

Якщо ми говоримо про приватну житлову історію, то свідчення твого статку — спочатку збудувати дім або, якщо можеш трішки більше, збудувати басейн. Ніхто не замислюється, скільки грошей це буде коштувати, особливо обігрів і підтримання температури басейну. Простіше купити абонемент кудись і ходити, коли тобі заманеться. 

Голлівудські зірки живуть у Лос-Анджелесі, де завжди тепло, тому скляні стіни гарно працюють. У наших широтах підтримання скляної історії виходить задорого через холодну зиму і необхідність добре продумати опалення. Якщо у нас є можливість зробити зону скляного фасаду, це круто, особливо в літній час із розсувною системою. Але у приміщеннях типу дитячої або кабінету можемо використовувати звичайні вікна.

#2 Ліжко і картини у стилі Енді Воргола

Для стандартного життя у дизайні творчість Енді Воргола майже ніхто не використовує. Якщо ми хочемо зробити якусь відсилку до попкультури, елементу кітчу тощо, це актуально. Це класичний базовий набір, який можна імплементувати й одразу отримати відсилку до тих часів.

Це історія про кітч і самоіронію. Ми ж тут бачимо не тільки відсилку до Воргола, а ще й легкий нарцисизм у картинах з підковами. У нас є приклад наших держслужбовців, Пшонки, Кличка — робити із себе культ особистості. Так само і тут — немає жерстяної банки з томатною пастою, але є щось безпосередньо пов'язане з головним героєм.

«Офіс», The Office (2005–2013)

#1. Кухня в офісі Dunder Mifflin Paper Company

Задача була в тому, щоб люди, які переглядають цей серіал, впізнали себе на цьому місці. Ти приїжджаєш в інше місто, де є та сама назва вулиці, ті самі меблі тощо, і ти себе у цій життєвій рутині та оточенні легко впізнаєш. 

Ця безликість спричинила вихід компаній, які лише замислюються про свого внутрішнього клієнта і мають фінансові можливості, у дизайн. Раніше було так — давайте ми зробимо тільки вхідну групу, а там, де сидить стандартний офіс айтівців, можна зробити щось стандартне. Так само і тут: ми поїхали, купили стандартні меблі в IKEA десь в Америці, і все стає ноунейм, наше життя повторюється як у «Дні бабака».

#2. Ресепшн в офісі Dunder Mifflin Paper Company

Стандартним ресепшеном буде прямокутніша форма, бо все, що більш спрощено по вартості, буде краще. У нас є класний фасад ресепшену, але недостатньо зони для зберігання. Треба продумувати, куди забрати весь мотлох. Задача полягає в тому, щоб мати показну картинку, де мотлох і папери не видимі для відвідувачів. 

Є красива стійка з гарними панелями, але позаду видно неідеальність. Це схоже на кухню з пластівцями, мікрохвильовкою і тостером, де незрозуміло, де готувати. 

Серіалу вже 23 роки, і зараз ми бачимо, що можна б зробити інакше. Якщо хочеш показати, що займаєшся папером, можна використовувати теки за кольорами. Це історія створення мильної бульбашки, що все гарно, але насправді компанія на межі банкрутства. Ззаду є фліпчарт-дошка з графіками та днями, але використовувати її складно через квіти попереду. Це просто пил в очі.

#3. Ролети в офісі Dunder Mifflin Paper Company

Металеві ролети, як на фотці, мало хто використовує. Частіше є дерев'яні, як жалюзі. Вони мають нормальний вигляд і додають інтер'єру стилю. Щодо зонування між кабінетами — ми всі люди, всім цікаво подивитись у шпаринку, що там відбувається. Без цього ніяк.

Я думаю, що такі ролети підуть в історію, а не в майбутнє. Зараз можна зробити смартскло, коли саме скло стає непрозорим і це додає більше приватності, бо ти побачиш, хто за тобою підглядає. Але це коштовна історія, простіше зробити звичайні ролети, вертикальні або горизонтальні жалюзі. 

Для дизайнера проблема, коли замовник вже на етапі декорування вікон вирішує, що він може все закінчити самостійно. Одними ролетами можна все спаскудити. Моя порада: якщо ви робите специфікацію обладнання, декору тощо, прописувати, які мають бути ролети, і замовнику також про це нагадувати. Не сходити з проєкту. Потім прийдуть друзі, побачать ті ролети, і враження буде зіпсоване щодо всієї вашої роботи.