Кіношний дизайнер інтер’єрів днями скролить красиві картинки в пінтересті. Реальний дизайнер теж це робить, але його робота над мудбордом займає 1% часу. Решту 99% він зайнятий більш практичними речами: кресленнями, веденням документації, роботою в софті.
На курсі «Дизайнер інтер’єрів» Катя Ярова, Влад Баранов і Нік К руйнували ілюзії про сферу та вчили скілів — щоб дизайнити простори, в яких хочеться бути. Ми розпитали Катю, Влада та Ніка про цей досвід — а ще взяли інтерв’ю в студентки Марини Нагорної. Вона пройшла курс, отримала диплом, залила портфоліо на біханс, а тепер сфокусована на розвитку карʼєри в архітектурі.
«Не варто боятися того, що в тебе немає досвіду, — вчитися йдуть якраз для того, щоб навчитися»
Марина Нагорна — студентка курсу «Дизайнер інтер’єрів»
Чому ти прийшла на цей курс — і з якими очікуваннями стартувала?
У мене диплом архітектора — у 2018 році я закінчила магістратуру в Харківському національному університеті будівництва та архітектури. Але після університету я відійшла від архітектури та дизайну. Варіантів роботи за спеціальністю було багато, але ніхто не пропонував випускникам хорошу зарплату, а працювати за їжу я не хотіла. Знайомі порадили мені роботу перекладачки, на яку я погодилась — і потрохи почала втрачати навички з універу.
Пізніше я зрозуміла, що більше не хочу витрачати час на роботу, яку не люблю. Я завжди мріяла повернутися в архітектуру і дизайн, тому почала шукати курси. Обрала SKVOT через лекторів — Ніка, Влада і Катю (вона вчилася в одному університеті зі мною). Вони дуже цікаві люди з великим досвідом — і ще у них багато енергії — через це я ще більше хотіла вчитися та поглинати все, що вони кажуть.
Очікування були такими: я хотіла вивчити Revit, 3ds Max і Photoshop (спойлер — мені вдалось). А ще сподівалась, що курс покроково охопить все важливе.
Я знала, куди йду, — і розуміла, якою складною може бути ця спеціальність.
Виходить, тобі не вистачало знань з університету?
Університет не завжди дає актуальні знання. Насправді я б звідти викинула 50% предметів — бо розумію, що не буду використовувати це в роботі.
Наприклад, в університеті нас не вчили того, що стосується реальних робочих кейсів, — скажімо, як продавати замовнику фінальні креслення. Тобто ми вміли малювати, креслити, але не знали, як це фіналити. А на курсі мене цього навчили. Інший приклад — в універі ми здавали роботи на великих аркушах. Але ти не будеш показувати замовнику аркуш 2 метри завдовжки. До нього потрібно йти з альбомом (який я теж навчилася робити на курсі).
Плюс все забувається — особливо щось настільки складне, як 3ds Max. Я хотіла освіжити ці знання. А ще через паузу після університету я пропустила багато змін у дизайні інтер’єру. З’являються нові тренди, софт — мені хотілося все це знати. Наприклад, коли я вчилася в університеті, Revit майже не використовували. А зараз я бачу по вакансіях, що людей зі знанням Revit шукають дуже часто.
Курс тривав довго, 1 рік — не боялася, що за цей час можуть змінитися пріоритети?
Страху змінити пріоритети не було. Це навіть плюс, що в нас було стільки часу — жодну програму швидко не вивчиш. Коли я вчилася в університеті, записалася на курси з Archicad — вони тривали 2 місяці, і мені цього було недостатньо. А коли ти ще й працюєш та маєш сім’ю, це займає ще більше часу.
Після 24 лютого 2022 в нас 2–3 місяці не було навчання. Коли була ця перерва, я розв’язувала свої проблеми — і, чесно кажучи, мені тоді було не до курсів. Але потім, коли почувалася більш-менш безпечно, вже хотілося повернутися. Чіткі дедлайни, графік, домашки тримали мене — хотілося працювати навіть більше. Така ж енергія та мотивація йшла від лекторів — і це запалювало.
Коли я записувалася на курс, думала: «Ось трошки повчусь, втягнусь і піду з роботи, де працюю». Я планувала, що буду робити все крок за кроком. Але коли почалась повномасштабна війна, ставлення до життя змінилось. Я тут і зараз захотіла займатися тим, чого прагну насправді — для мене це архітектура та дизайн інтер’єрів.
Що на курсі було для тебе найважчим — і як ти подолала цей челендж?
Всі теми були по-своєму складні. Але найважчим був 3ds Max. Це дуже глючна і важка програма, вона не всім дається. Щоб 3ds Max працював, має бути хороший компʼютер. Коли ти починаєш розбиратися в цьому софті, зовсім нічого не розумієш. І чим більше поринаєш у нього, тим більше питань з’являється. Тому дуже допомогло, що лектори й куратори на нас не забили — і завжди відповідали на запитання.
В мене, наприклад, довго не виходило налаштувати світло в 3ds Max. Коли ввечері дивишся на лампочку, ти не замислюєшся, скільки там кельвінів, яка температура. А мені потрібно було в цих моментах розібратися, щоб зробити візуалізацію максимально гарною — вона повинна продавати проєкт.
А що було найцікавішим?
Було дуже цікаво слухати перші лекції про стилі в інтер’єрі. Потім за цими лекціями ми робили мудборди. В університеті ми теж збирали прототипи, за якими потім робили проєкт — але не так, як нас вчила Катя. Разом із нею ми робили мудборди, більше орієнтовані на клієнта. Такі моменти якраз наближують курс до реалій сфери — бо саме так ти потім будеш працювати з замовником.
Мудборди Марини
А ще я люблю робити креслення, тому мені було суперцікаво вивчати Revit. До курсу я його навіть не відкривала. Влад дуже точно нам все розповідав, детально перевіряв домашки. І виявилось, що ця програма не така складна, як 3ds Max, — просто треба робити все покроково.
В кінці блоку про Revit ми конструювали меблі. Це теж дуже круто, бо не всі модельки ти можеш знайти в інтернеті — багато треба робити самому, кастомізувати меблі. І це стосується не тільки ревіту, але й реальних інтер’єрів.
Яким був твій фінальний проєкт — і як ти його робила?
На початку нам дали план квартири, однаковий для всієї групи. У нас було троє замовників (їхню роль на себе взяли лектори). Ми знали бекграунд, смаки та інтереси кожного — і могли самі обрати замовника, з яким будемо працювати. Я, наприклад, обрала клієнтом сім’ю з дитиною — бо раніше ніколи не робила простори для дітей.
Потім ми перенесли креслення в Revit і почали розробляти планування. Я зробила п’ять варіантів — ми з лектором їх обговорили та вибрали найкращий. До уваги бралося розташування кімнат, санвузлів, etc. — тобто те, чи комфортно в цьому просторі жити. Далі ми обирали конкретні стилі, матеріали, меблі та працювали в 3ds Max. Ілюстрації хотілося довести до ідеалу, тому це зайняло 2–3 місяці.
Свій проєкт я дизайнила в стилях джапанді та вабі-сабі — вони поєднують японську та скандинавську естетику. Ці стилі максимально прості та використовують природні матеріали (камінь, дерево). Тож я пофарбувала стіни в бежеві відтінки, додала багато дерева і рослин.
Фінальний проєкт Марини
Коли 3D-візуалки були готові, ми зробили конкретні креслення. На цьому етапі ти розбираєшся з конструктивними питаннями: де розмістити розетки, яким зробити освітлення тощо. Цей етап також зайняв 2–3 місяці. Потім ми всі візуалізації та креслення зібрали в один альбом — в мене він вийшов десь на 60 сторінок.
І у фіналі була презентація. Я розповідала замовнику-лектору про концепцію, челенджі й те, як я їх розв’язувала. Розповідати лекторам про свою роботу було трішки нервово. Замовник не завжди знає всі моменти проєктування, а от лекторів не обманеш — вони самі професійно дизайнять інтер’єри.
Роботи й справді було багато. А як ти менеджила свій час?
Іноді з тайм-менеджментом було нелегко — на деякі завдання треба було витратити набагато більше часу, ніж я уявляла. Щоб тримати темп, я старалася приходити на лекцію наживо, навіть якщо до цього пропустила пару занять і не встигла передивитись записи.
І на наступний день, коли лекцію заливали на нашу платформу, я передивлялась її — бо не завжди встигала повторювати дії за Владом і Ніком. А запис я зазвичай зупиняла, клацала щось у програмі, а потім знову вмикала — і так по колу. Бувало, що я одну лекцію дивилася 3 години.
Може, тому в мене було не так багато питань. Лектори розповідали все під час занять, треба було лише слухати їх і робити так, як вони кажуть. А взагалі я записами досі користуюсь — відкриваю найважливіші лекції та передивляюсь.
Як тепер ти плануєш інтегрувати всі ці знання в практику?
На курсі ми працювали над двома проєктами, тому я змогла зібрати портфоліо — Катя якраз розповідала нам, як зробити його у фотошопі. Першим проєктом була квартира, а другим — кафе, яке ми мали робити в групах. Але повномасштабна війна зламала плани, курс розтягнувся і багато студентів не змогли продовжити навчання. Тому я доробляла кафе вже сама, після курсу.
Проєкт кафе, над яким працювала Марина
Зараз я шукаю роботу — і дивлюсь всі можливі варіанти. Наприклад, багато хто шукає креслярів. Я знаю Revit, тому можу почати з роботи над кресленнями, а вже потім перейти в дизайн інтер’єрів. Тому що стати дизайнером зі старту важко — там більша конкуренція.
Що б ти порадила тим, хто хоче на цей курс або у сферу загалом?
Я б порадила не боятися того, що в тебе немає досвіду. Так, у мене він був. Але на курсі я побачила дуже багато людей, які прийшли з інших професій та не мали бекграунду в дизайні інтер’єрів. І їм багато що вдалось. А якщо щось і не вдалося, вони завжди можуть передивитися записи лекцій та розібратись у незрозумілих моментах. Вчитися йдуть якраз для того, щоб навчитися — і створити собі потрібний бекграунд.
«В дизайні ти 24/7 живеш своїми проєктами»
Катя Ярова — лекторка курсу «Дизайнер інтер’єрів»
Як тобі було вести цей курс?
Впевнено скажу від себе та від імені всіх лекторів: це було максимально позитивно. Курс не тільки дав знання студентам, але й витягнув їх із новинного потоку — як і нас самих.
А ще я дуже рада, що мала можливість поділитися своїми знаннями. І що є велика кількість людей, яким вони потрібні.
Як ти знайшла в собі сили продовжити курс після вторгнення?
Наша друга лекція мала відбутись 24 лютого 2022 — я зустріла цей день у Харкові, прокинувшись від вибухів. В перші години повномасштабної війни я сподівалась, що лекція все одно відбудеться. Але згодом було прийнято рішення поставити курс на холд.
Лекції відновилися десь у середині травня. На цей момент ми встигли відійти від шоку, адаптуватись. Настав період, коли з’явилось прагнення рухатись далі — та змістити свій фокус на роботу. Десь 95% моїх проєктів тоді були на паузі, тому курс став ковтком свіжого повітря.
Якими були головні челенджі цього курсу — і в чому була головна насолода?
Ключовий челендж — готуватися до лекцій заздалегідь. Я знаю, що таке дедлайни, і ніколи їх не порушую. Але я та людина, яка буде до останнього моменту відкладати. Тому коли в тебе блекаут і світло є тільки 3 години — це капець. Ніякий тайм-менеджмент так не загартовує, як відключення світла.
А з позитивного — повномасштабне вторгнення щось перемикнуло в головах людей: багато хто зрозумів, що життя одне і воно йде прямо зараз. І ти не хочеш витрачати його на професію, яку тобі нав’язали батьки. В нас на курсі була дівчина, яка перейшла в дизайн з IT. Зрозуміло, що зарплати айтішника та дизайнера відрізняються, але вона захотіла розвиватися саме в цьому напрямку.
Студентам теж було важко під час блекаутів, але вони витримали. Тому що коли ти чогось хочеш, тобі пофіг навіть на відключення світла. А якщо ти чогось не хочеш — знайдеш 100500 мільйонів відмазок, щоб цього не робити.
Як цей курс прокачав тебе?
Я прокачала свій скіл структуровано викладати інформацію. Я емоційна та емпатійна людина, тому часто відходжу від теми — і моя лекція може йти 2,5 години замість 1,5. Наче ніхто не скаржився, але все-таки я намагаюся працювати над таймінгом.
А ще я брала приклад зі студентів — з їхньої наполегливості. Більшість прийшли на курс без профільної освіти й вчили дві дуже важкі програми — Revit і 3ds Max. Їм не все давалось легко, але вони продовжували.
Що порадиш тим, хто тільки-тільки починає в дизайні інтер’єрів?
Спочатку зрозумій, чому ти хочеш займатись дизайном інтер’єрів. Багато моїх знайомих йшли сюди за великими грошима — але є інші професії, де ти можеш отримувати більше (і при цьому на тобі буде менше відповідальності та стресу). Бо коли ти в дизайні, ти 24/7 живеш своїми проєктами.
Працюй над аналітичним мисленням. Просто захейтити щось або сказати «о, прикольний проєкт» — легко. Треба навчитись відповідати на запитання, чому тобі щось подобається або не подобається. В дизайні все починається з аналізу. Ти будуєш не якийсь унікальний пам’ятник архітектури, а розв’язуєш конкретну задачу конкретної людини. В будь-якому проєкті мають бути витримані користь, краса та функція — і за функціональне наповнення відповідає якраз аналіз.
Тренуйся розповідати про свій проєкт. Завтра в тебе буде зустріч із потенційним клієнтом — і ти маєш бути до цього готовим. Можна спочатку потренуватись на кішках, тобто на лекторах, а вже потім йти в реальне життя. Наприклад, у нас є одна студентка, яка активно веде інстаграм. В неї гарний рівень — так і не скажеш, що людина стартувала в дизайні інтер’єрів 10 місяців тому.
«Не намагайся створювати мистецтво — просто роби свою роботу»
Влад Баранов — лектор курсу «Дизайнер інтер’єрів»
Як тобі було вести цей курс?
Мені було класно. Бувало таке, що я щось розповідав і до мене приходило нове розуміння речей. Наприклад, студенти питають мене, чи можна щось зробити по-іншому, — і я разом із ними дивлюсь, чи можна. Деколи такі маленькі відкриття ставались прямо на лекціях — я показував софт і помічав функції або інструменти, про які не знав раніше.
Як ти знайшов у собі сили продовжити курс після вторгнення?
Я з задоволенням проводжу цей курс, тому ніде не шукав сили — вони просто були. Навпаки, круто, що є чим займатися, є звідки брати фінанси. В перші місяці повномасштабного вторгнення майже ні в кого не було роботи — мій проєкт теж став на стоп. Тому я був радий, що курс відновився.
Якими були головні челенджі цього курсу — і в чому була головна насолода?
На початку курсу я дуже часто відволікався на чат зі студентами та енну кількість годин відповідав на їхні запитання. Це була помилка — відповідати на запитання одразу після того, як хтось його поставив. Тому я почав заходити в чат дозовано — два рази на день. І побачив, що багато питань відпадало, бо студенти вже самі нагуглили відповідь. Або їм допомогли інші студенти. Не те щоб мені було шкода часу — студентам треба навчитись самим давати собі раду, бо в якийсь момент лекторів вже не буде поруч.
А головна насолода в тому, що викладання підтримувало мене емоційно. Бувало таке, що я починав лекцію в поганому настрої — але потім розганявся і з’являлась енергія. А після лекції я відчував велике задоволення від того, що виклався і класно її провів.
Як цей курс прокачав тебе?
З кожною лекцією я відточував мову і викладання. Я працював над тим, щоб студенти схоплювали складні речі прямо на занятті. Тому старався розкладати матеріал так, щоб він був зрозумілий 6-річній дитині — наскільки це можливо, коли йдеться про складний софт.
Що порадиш тим, хто тільки-тільки починає в дизайні інтер’єрів?
Формувати свою надивленість і робити це критично. Спочатку тобі може подобатися посередній дизайн — тому що ти будеш все сприймати очима і не заглиблюватись далі (що нормально). Але через 1–2 місяці в професії почнеш відписуватись від сторінок, на які підписався спочатку, і фоловити нові. Так буде формуватися смак. Ти не просто казатимеш «мені подобається» — а будеш пояснювати собі, чому саме.
Друга порада — не ставитись до дизайну надто серйозно. Треба розслаблятися в процесі роботи, щоб вона не здавалась тобі каторгою. А ще — небезпечно зациклюватись на одному дизайні, щоби довести його до ідеалу. Будуть ще й інші проєкти. Не намагайся створювати мистецтво — просто роби свою роботу.
Але водночас треба розуміти: щоб чогось навчитися, цьому потрібно приділяти час. Дуже дивний вчинок роблять люди, які купують курс і вирішують пройти його по записах — коли буде можливість. В 90% випадків для них цей курс так і не настає.
Навчання спеціально розподілене в часі — ми стараємося давати все порційно. Тому не треба відкладати курс і думати, що ти за тиждень наздоженеш 10 лекцій. Це те ж саме, що тиждень не їсти — а потім з’їсти тижневий обсяг їжі за раз. Якщо робиш все в ніч перед дедлайном, це відбиває бажання працювати далі.
А ще з досвіду двох потоків я бачу, що всім легко створити мудборд — бо всі люблять робити якусь красу. А коли доходить до софту, більшість дуже засмучується. Тому треба бути готовим, що дизайн — це не лише про красиві картинки, а ще й про креслення та знання софту.
«Якщо хочеш навчитись чогось нового — вчи інших»
Нік К — лектор курсу «Дизайнер інтер’єрів»
Як тобі було вести цей курс?
Все було супер. Мені курс дався просто — ти два рази на тиждень сідаєш у свій моторний човен і пливеш 1,5 години. Це було як медитація.
Як ти знайшов у собі сили продовжити курс після вторгнення?
На початку повномасштабної війни всім було не до курсу взагалі. Але через кілька тижнів, коли життя більш-менш стабілізувалося, я зрозумів: вже не можу 24/7 читати новини — це приносить лише псевдоконтроль над ситуацією, а хотілось переспрямувати енергію в корисне.
Вже в березні Слава Балбек запустив «Київ Волонтерський» — я подзвонив йому і сказав: «Завтра приїжджаєш, забираєш мене, везеш куди хочеш, буду робити все що захочеш — аби не сидіти вдома і не накручувати самого себе». Після цього вже пішла робота в бюро.
Тож коли почався курс, мені було суперкласно: я відволікався від новин і зосереджувався на чомусь продуктивному. А ще я розумів, що студенти такі самі — теж зашкварені на цих новинах. Класно, що замість накрутів вони витрачали час на теорію, нову інфу, отримували дофамін від зробленої домашки. Психологічно налаштовувалися на щось інше, цікаве.
Якими були головні челенджі цього курсу — і в чому була головна насолода?
З того, що трохи засмутило, — не всі студенти охоче займались 3ds Max. Вони були виснажені після Revit і всієї теорії взагалі. Але я і сам розумів, що не треба робити упор на візуалізацію, бо студенти прийшли вчитись на дизайнерів, а не візуалізаторів. 3ds Max був їм потрібен, щоб у загальних рисах зрозуміти, як робиться візуалізація. Так вони бачитимуть процес реалістично — і не будуть вигадувати якісь абстрактні речі, які потім жоден візуалізатор не зробить.
А найбільше мені сподобалось, що студенти менторили один одного. Коли з’являлися запитання в чаті, я на 70% із них не встигав відповісти — бо хтось зі студентів вже відповідав. І дуже рідко ці підказки були неправильними. Люди були активними, допомагали. Зараз це наш мейнстрим — ми стали більш емпатійними, рідними одне одному.
Як цей курс прокачав тебе?
Якщо хочеш навчитись чогось нового — вчи інших. Мені подобається, що на кожному курсі я знаходжу нові tips and tricks, як щось імпрувнути, змінити, модифікувати. Бувало таке, що я вже давно хотів щось змінити під себе, в якихось налаштуваннях розібратися, але завжди відкладав на потім. А на курсі студенти теж робили запит на це — і я таким чином закривав свої мікрогештальти.
Що порадиш тим, хто тільки-тільки починає в дизайні інтер’єрів?
Треба бути самокритичним — але критикувати себе обґрунтовано. Є реально круті фахівці, які постійно в собі сумніваються. А є люди, які тільки закінчили курс і думають, що вони відразу суперкруті. Хоча курс — це тільки компас, щоб орієнтуватись. Тут ми викладаємо базу і, найголовніше, — вчимо робити правильні пошукові запити в гуглі.
Тому друга порада — розвиватися самому і навчати око. Ти не зможеш вигадати нічого нового, якщо не будеш спиратись на референси. Все, що придумано людиною, — це конструктор. Наприклад, лопата — це та ж палиця-копачка, просто апгрейднута. Те саме і в архітектурі. Візьми чийсь дизайн — на перший погляд, він інший, хоча насправді це ті ж самі вікна, просто перевернуті вертикально.
Все складається з деталей. І чим більше ти дивитимешся на деталі в різних варіаціях, тим легше тобі буде зібрати щось своє.