*Ця стаття — частина проєкту «Дуже важкий рік»: серїі інтервʼю та колонок креаторів до річниці повномаштабного вторгнення росії в Україну
Вранці 24.02.2022 в нас вибили ґрунт з-під ніг. Тому коли шоковий стан минув, довелося відбудовувати своє повсякденне життя і заново вчитися працювати. Ми провели опитування людей з креативної індустрії — щоби дізнатися, які інструменти допомогли їм витримати й стабілізуватися.
50+ креаторів з різноманітних сфер — графічні дизайнери, копірайтери, маркетологи, проджект-менеджери — розповіли нам про свій досвід роботи й життя в перші місяці повномасштабної війни. А ми зібрали 10 ключових інсайтів в одній статті.
#0. Інсайт про інсайти: ключові цифри
2022 став роком контрастів для креаторів: хтось втратив усі проєкти й досі не може повернутися в робочий темп, а хтось — запрацював з новою силою. Хороша новина: людей з другої категорії — відчутно більше.
80% креативників, які пройшли опитування SKVOT, знаходять ресурс на те, щоби працювати під час війни. При цьому 42% зберегли роботу, а 46% навіть зросли професійно — отримали підвищення, вийшли на іноземний ринок, знайшли нових клієнтів.
Але не все так класно, як хотілося б: 10% з опитаних не мають сил на роботу — «хотілося робити що завгодно, тільки не працювати». Третина — через війну залишилася без роботи або клієнтів, а для 14% минулий рік став одним із найгірших в плані професійного розвитку.
Найважче працювати було тим, хто залишився в Україні. Не виїжджати вирішила більшість креаторів, яких ми опитали: 46% залишились на місцях, а 19% виїхали, але повернулися через певний час. При цьому 30% переїхали в іншу область або за кордон — серед цих креативників є люди, які пережили окупацію.
Хоча деякі цифри не радують, загальна картина має непоганий вигляд: здається, ще трошки — і ми повністю повернемося в робочий ритм. Віднайти баланс (нехай і частково) допомагало планування, час із рідними, вміння перемикати увагу та інші підходи (далі — про них).
#1. Рік, коли ми полюбили дисципліну
Війна зносить звичне життя під нуль — тому доводиться заново вчитися ходити й повертатися до бази. На початку повномасштабного вторгнення саме щоденні ритуали стали (єдиним) безпечним місцем. Коли береш за звичку кожного ранку робити фізичні вправи, повертаєш собі відчуття стабільності, а спільні обіди, перегляди фільмів та регулярні зум-коли нагадують про довоєнне життя.
«Завантаженість на роботі повертає мене в нормальний стан». Саме робота стала одним із найпоширеніших способів не дати собі потонути в новинах і поганих думках. Ми полюбили засиджуватись на роботі допізна, а дисципліна і планування допомогли впорядкувати той хаос, який створила війна.
ЩО ЩЕ КАЖУТЬ КРЕАТОРИ:
#1/ «Займаюсь роботою, люблю бути постійно в русі, планую день — і так стає краще. Просто зранку встаю — і є маленький план, записую все (навіть якщо це якась дрібниця), Це допомагає та вже увійшло у звичку».
#2/ «Мені допомагає планування та аналіз в кінці кожного дня. Такий собі острівець спокою, стабільності, передбачуваності. При чому планую я майже все :) Важливо не стільки ідеально дотримуватись плану, скільки саме розуміти наступний крок. Так я не гаю часу на довгі роздуми, за що братися, не залишаю місця прокрастинації».
#3/ «Я створюю мінімальну рутину на кожен ранок, день або вечір. Дисципліна — найкраще, що допоможе впоратися з тривогою».
#2. Думскролінг вбиває концентрацію
В перші дні повномасштабної війни телефони палали від сповіщень — ми моніторили новини 24/7, щоб завжди залишатися в курсі. Але ресурсу на опрацювання всього цього не вистачило — більше ніж половина креаторів зізнались, що вигоріли через перенасиченість новинами. Постійний думскролінг заважав думати, працювати й збивав фокус.
Щоб встигати відновлюватись, потрібно знову поставити новини на м’ют — і підходити до інформації критично та контрольовано. Наприклад, одна з креаторок радить читати новини без фото- чи відеопідкріплень — щоб не травмувати себе зайвий раз.
ЩО ЩЕ КАЖУТЬ КРЕАТОРИ:
#1/ «Перенасиченість новинами та інформацією — це був один із найбільших психологічних тисків на початку війни. Кожен день відчувався роком, час йшов нестерпно повільно».
#2/ «Я на службі з 28 лютого 2022 року. Під кінець другого місяця через велику кількість задач я дивився новини лише по вечорах і був радий цьому».
#3. Постійно думати про війну — шкідливо (навіть на передовій)
Якщо весь час тримати війну в голові, стабілізуватися просто не вийде. Тому після 24 лютого українці почали свідомо відмежовувати себе від реальності — хоча б на кілька годин на день.
Щоб заново зібрати по шматочках те, що колись було зоною комфорту, ми перечитуємо улюблені книжки та передивляємося фільми — навіть якщо вже знаємо їх напам’ять. «Серіали, багато серіалів, щоб забутись» — такий лайфхак для стабілізації дає креатор, що долучився до лав ЗСУ.
Прийти до норми допомагає механічна робота, яка «забиває ефір» та відволікає від думскролінгу: вишивання, прибирання, дитячі ігри на телефоні. А ще спорт — він стимулює гормон щастя, дофамін.
ЩО ЩЕ КАЖУТЬ КРЕАТОРИ:
#1/ «Музика допомагала більше абстрагуватись від усього. Дуже гучна музика в навушниках, щоб не чути вибухів».
#2/ «Скоро потепліє — і можна буде більше гуляти, звертати увагу на природу та птахів. Це допомагає нагадати собі, що світ не такий поганий».
#3/ «Я старалась просто виходити на вулицю, дихати повітрям, займатись фізичною працею та механічно робити щось. Так виходить розкласти думки по поличках або навпаки — відпустити потік думок і дати мозку відпочити».
#4. Контролювати ситуацію на 100% не вийде
Нічого не робити — це насправді означає робити дуже багато. Прийняти й прожити ситуацію буває боляче, але такий інструмент стабілізації — один з найбільш якісних, він працює в довгу. Ігри, серіали та робочі таски можуть відволікти на кілька годин, але не розв’яжуть проблеми — як ліки проти застуди, що не лікують, а лише знімають симптоми.
«Якщо не можеш змінити щось, зміни своє ставлення до цього». Визнати, що ти не всесильний, та просто жити, як живеться — таку пораду найчастіше давали люди, що залишилися в Україні, мешкають у прифронтових містах або пережили вторгнення у 2014.
ЩО ЩЕ КАЖУТЬ КРЕАТОРИ:
#1/ «Я ніяк не стабілізуюсь. Вже звик до вибухів, продовжую допомагати й просто живу».
#2/ «Нічого особливого не робила. Просто дала собі час та можливість пережити ці емоції».
#3/ «Стараюсь фокусуватись на теперішньому моменті — інакше починаю годинами роздумувати про майбутнє та речі, які від мене не залежать».
#5. Забивати на себе — не спосіб собі допомогти
Раніше ми могли бігти на всіх парах і жертвувати базовими речами — сніданком, відпочинком або повноцінним сном, — щоб вписатись у дедлайни. Але війна зруйнувала колишній спосіб життя — і зробила нас на крапельку теплішими до себе.
Здоровий егоїзм — нова звичка українців, якої нам так не вистачало раніше. У 2022 році ми частіше ставили себе на перше місце, а в топ пріоритетів увійшло здоров’я, свіже повітря, смачна їжа, спорт і час на спілкування без гаджетів. Креатори розповіли, що почали менше пресувати себе і працювати через «не можу». Під час війни українці стали легше підходити до роботи й перестали братися за проєкти, які забирають надто багато сил.
ЩО ЩЕ КАЖУТЬ КРЕАТОРИ:
#1/ «Тепер я відмовляюсь від проєктів чи задач, які заберуть в мене сили. Ввімкнула режим максимальної економії ресурсу».
#2/ «Не варто забувати тішити себе дрібничками: макаруном, келихом вина, походом в кіно».
#3/ «Я уважно слідкую за тим, що дає мені комфорт і впевненість. А потім стараюсь додавати більше таких елементів у своє життя».
#6. Просити підтримки — не соромно
Важкі часи найважче переживати самому — тому в перші місяці повномасштабної війни українці почали більше часу проводити з друзями, сім’ями та тіммейтами. Довго залишатися на самоті — погана ідея. Краще спілкуватися з тими, хто робить тебе хоч трохи щасливішим.
Практично для всіх, хто взяв участь в опитуванні, підтримка близьких людей була і залишається важливою. Спілкування заряджає та дає зрозуміти: ти у проблемах не сам. Іншим також буває страшно — і разом цей страх побороти легше.
ЩО ЩЕ КАЖУТЬ КРЕАТОРИ:
#1/ «Багато спілкуюся з друзями, можемо цілі вихідні проводити у когось на квартирі всі разом, спілкуватись, обійматись, слухати музику».
#2/ «Любов».
#3/ «Просто намагаюся повернути минулий образ життя з роботою, спілкуванням зі знайомими, відвідуванням профільних і не тільки івентів, щоб відчувати зв'язок зі стабільністю».
#7. Щоб опрацювати травму, потрібні стосунки
Чорні смуги бувають у всіх, і кожен знаходить способи впоратися з ними самотужки. Але для багатьох війна стала найважчим, що ставалося у житті. «Пережила розлучення і зрозуміла — тоді ще було відносно добре», — говорить про досвід повномасштабного вторгнення одна з креаторок, яка брала участь в опитуванні.
У 2022 році українцям довелося пережити евакуацію, обстріли, втрату близьких та окупацію. На цьому фоні почали розвиватися серйозні психологічні розлади — депресивні стани та ПТСР. В такій екстремальній ситуації «народні» методи вже не діють — тут мають приєднатися психологи та психотерапевти. Щоб стабілізуватися, креатори радять не залишатися з травмою сам на сам і піти до спеціаліста.
ЩО ЩЕ КАЖУТЬ КРЕАТОРИ:
#1/ «Якщо чесно, то найбільше мені допоміг психотерапевт. Терапія — топ».
#2/ «Я зміг стабілізуватися завдяки статтям та відео від психологів, а ще селфхелп-літературі».
#8. Турбота про інших стабілізує
Щоб прийти до норми під час війни, хтось радить абстрагуватись від чужого болю, а хтось — навпаки, сконцентруватись на ньому. Так стався бум волонтерства на початку повномасштабного вторгнення — нам хотілося почуватись потрібними та підтримувати тих, хто опинився в гіршій ситуації. Це стабілізує — навіть якщо ти просто шериш новину про збір у сторіс.
В перші місяці повномасштабної війни третина креаторів волонтерила, донатила та створювала соціальні проєкти, а дехто робить це досі. Звісно, на одних волонтерських ініціативах довго не протримаєшся — тому з часом креатори почали повертатись до комерції.
ЩО ЩЕ КАЖУТЬ КРЕАТОРИ:
#1/ «Я допомагала як можу близьким і тим, кому моя допомога була на часі. Це завжди стабілізувало мене: змістити фокус із себе на інших».
#2/ «Стабільні донати на військові потреби та на притулки для тваринок допомагають прийти до норми. А ще я нагадую собі, що війна не назавжди».
#3/ «Моєю основною діяльністю в перші 2–3 місяці війни було волонтерство. Робота, що приносила дохід, займала 10–20% часу».
#9. Ідеального моменту не існує
Жити сьогоднішнім днем — порада від креаторів, які залишились в Україні та хочуть робити зміни навіть під звуки сирен. Коли повномасштабна війна настільки легко рознесла всі наші плани, стало зрозуміло: якщо надто довго відкладати важливі рішення на потім — «потім» може не настати. Деякі креатори розповіли, що думки про смерть не паралізували, а навпаки — рухали вперед.
У 2022 році наші креатори багато експериментували, робили сміливі кроки та звільнялися з робіт, які не любили. 14% змінили сферу під час війни — частина з них прийшла в креатив з радикально інших професій (наприклад, медицини та сфери обслуговування).
ЩО ЩЕ КАЖУТЬ КРЕАТОРИ:
#1/ «Я ніби прокинулась і зрозуміла, що час діяти».
#2/ «Як би це дико не звучало, саме думки про смерть мене заземлюють. Все може змінитись тут і зараз, тому немає часу відкладати задумане».
#3/ «Якщо не зараз, тоді коли?».
#10. Якщо пережив 2022 рік — переживеш будь-що
2022 став роком перевірки стосунків на міцність — родинних, дружніх, робочих. І ми пройшли її на п’ять з плюсом. «Наша команда стала іншою: більш зібраною, домашньою, розуміючою. Такої кількості підтримки я не отримувала ще ніколи». Багато креаторів розповіли, що в лютому 2002 їхня команда стала для них другою родиною.
Минулого року сталося найгірше — і ми змогли пережити це разом. А це значить, що далі буде тільки легше.
ЩО ЩЕ КАЖУТЬ КРЕАТОРИ:
#1/ «Компанія виросла, попри війну. Здається, якщо ми пережили цей рік, то нам більше нічого не страшно».
#2/ «Моя агенція змогла втриматися, відбудувати роботу майже з 0 та почала ще більше розвиватися».