«Ніхто не обіцяв, що прайд буде легким», — пишуть Riposte у своєму стейтменті про рішення привезти вечірку до Києва. Один із найпопулярніших квір-рейвів Лондона пройде в столичному Closer 13 червня. UKRAINEPRIDE проведуть подію до прайд-місяця — на знак солідарності між українською та британською ЛГБТК+ спільнотами.
Хто такі Riposte, чому клуби стали притулком для квір-спільноти та якою буде київська вечірка — розповідаємо в матеріалі.
Хто такі Riposte, найбільша квір-вечірка Лондона
Історія Riposte почалася ще 2012 року в Орлеані, невеликому місті у Франції. Тоді студентам художньої школи заборонили виставити роботи в стінах університету, тому вони взяли справу у свої руки. Riposte французькою означає «відповідь» — дотепна, пряма реакція на щось. Щомісяця один зі студентів перетворював свою квартиру на виставковий простір. Це було сиро, крафтово, енергійно: домашня party-meets-gallery, повна візуального мистецтва й бунтівної радості. Рух став популярним — Riposte поширилась на 5 міст.
У 2018 році Riposte переїхала до креативного квір-дому в Сток-Ньюінгтоні. Спочатку це були камерні події з перформансами та інсталяціями, організовані групою друзів. Усі вони мали глибокий зв’язок із рейв-сценою, тому формат природно трансформувався в гібридний: мистецький простір, що переходить у рейв. А коли орендодавцям почало не подобатися те, що робить Riposte, нічне життя стало способом виживання та чесної оплати праці.
«Ми ніколи не отримували зовнішнього фінансування. Жодних грантів, спонсорів — лише кошти з продажу квитків. І ще до того, як ми заробили хоч пенні, в нас було ключове правило: віддавати багато. Художників є більше, ніж зараз представлено. Ми навчилися створювати з абсолютного нуля. Це означало годинами щось будувати, вигадувати, бруднити руки.
Деякі з перших перформансів були абсолютно абсурдні — і нам це подобалось. Якось хтось приймав ванну просто в центрі приміщення і брав інтерв’ю в гостей, коли ті заходили до туалету. Нас завжди цікавила не сцена з виступом, а занурення, дезорієнтація, робота з простором. Нам подобається неоднозначність: це перформер чи просто дикий тусовщик пішов у відрив? Цей кордон завжди розмитий», — розповідає Еден Топаль-Рабанес, куратор Riposte.
Riposte пояснюють, що суть події — у квірності. Команда виступає проти поліційного насильства, расизму, трансфобії та експлуатації. Захищає транслюдей та підтримує секс-працівниць(-ків). А події залишають гучними та вільними:
«Ми не відокремлюємо мистецтво й митців від натовпу — жодних п’єдесталів. Усі — в міксі. Ми не віримо в ієрархію між виконавцем і учасником, бо кожна людина у квір-спільноті має потужну, унікальну, красиву історію. І ми хочемо створити простір, що це визнає. Квір-радість — радикальна. Спільнота — це сила».
Гей-бари, рейви, активізм
Рейви завжди були одним із небагатьох місць, де квір-ком’юніті, особливо транс- і небілі люди, могли збиратися безпечно. У світі, де твою ідентичність можуть криміналізувати, знецінити або комерціалізувати, клуб ставав притулком.
Але це ніколи не було просто про вечірки. Нічне життя — місце для комунікації, виживання, спротиву. Згадаємо Стоунволл — повстання 1969 року в нью-йоркському гей-барі, яке дало старт сучасному ЛГБТК+ руху. На рейвах активісти танцювали та планували наступні кроки.
«Що робить рейви радикальними — це їхній етос. Танці — це радикально. В суспільстві, одержимому продуктивністю, танцювати для задоволення — це марнотратство. А отже, повернути собі це задоволення — політичний акт. Якщо додати до цього турботу про доступність і взаємну підтримку, виникає щось святе. Квір-вечірка — це опір, зцілення, рефлексія про гендер», — каже Еден.
Хоча рейви — це (найчастіше) про простір свободи й самовираження, квір-рейви — інші. Насамперед — безпечніші. А ще квір-вечірки більш спільнотні — це місце зустрічі, де люди знайомляться, фліртують, знаходять одне одного. Ось як Еден з Riposte пояснює цю різницю:
«Ми постійно ходимо на ті самі вечірки, поступово знайомимося з людьми — формується щось на кшталт родини. Виникає квір-спорідненість, яка зростає з часом і простором. На гетеро-рейвах я це рідко відчував: там часто домінують чоловіки, багато важких наркотиків, але мало зв’язку.
Культура згоди — ще одна основа квір-рейвів. Є таблички, команди турботи, загальний настрій — пильнувати одне одного. Це важливо. Але варто бути чесними: не всі рейви справді інклюзивні. Проблеми з доступністю — величезні. Більшість локацій в Лондоні недоступні для людей на кріслах колісних. Часто бракує гендерно нейтральних або доступних туалетів».
Для чого існують квір-простори
Світ рухається до толерантності й прийняття — але ми ще далеко не там. Людей вбивають на ґрунті гомофобії, прайди розганяють силою, а під дверима кінотеатрів, де проводять квір-фестивалі, мітингують за «традиційні цінності» («теплий привіт» з Sunny Bunny). Тож поки існує гомофобія, існуватимуть ті, хто захищає квір-спільноту, — як-от Riposte або UKRAINEPRIDE.
«Ми досі живемо в цис-гетеро-світі, якого не створювали та який не створений для нас. Навіть у номінально інклюзивних просторах трапляється мікроагресія, фетишизація або відкрита ворожість. Багато квір-дружніх місць орієнтовані переважно на цис-гей-чоловіків. Або ними керують люди, що не до кінця розуміють спільноту, з якою працюють.
Тому нам потрібні власні простори. Не лише заради безпеки — заради радості, звільнення, зв’язку. Щоб фліртувати без страху. Щоби поплакати, якщо хочеться. Щоби бути недосконалими, сексуальними, складними. Я справді сподіваюся, що одного дня ці простори більше не будуть потрібні. Але ми ще не там», — коментує Еден.
Рейви — не єдина форма квір-просторів. Не всім комфортно на вечірках, тому альтернативи — не менш важливі. В Лондоні, наприклад, є книжкові квір-клуби, футбольні команди, гуртки рукоділля, громадські центри.
В Україні сейф-спейсів для квір-спільноти менше, але вони також є. Президентка UKRAINEPRIDE Софія Лапіна пропонує ділити їх на два типи: освітньо-просвітницькі та розважальні. Серед перших — ком’юніті-центри, організовані ЛГБТК+ організаціями, як-от «Інсайт». Серед других — здебільшого вечірки: Vertuha, Veselka, Reyvakh, «Кирилівська, 41». Також є заклади, які позиціюють себе як квір-френдлі: «Хвильовий», «Дублер», «Інформатика». ЛГБТК+ спільнота часто там локалізується та почувається безпечно.
«Прайд-місяць оприявнює бренди й заклади, які дійсно підтримують ЛГБТК+ спільноту. Стейтмент, зміна аватарки — це маркер того, що простір поділяє цінності рівності, відкритості й недискримінації.
Для нас це також спосіб ідентифікувати безпечні місця. Ми вже кілька років закликаємо бізнеси, особливо у сфері HoReCa, давати цей маячок: квір-спільноті тут раді, і тут вони у безпеці. І бачимо, що це реально працює — така підтримка стає тенденцією», – розповідає Софія.
Про вечірку в Києві
«Ми не їдемо до Києва, щоб нести квір-радість», — написали Riposte у своєму стейтменті про рішення відвідати Україну. Бо сенс не в самій вечірці, а в тому, що вона означає: підтримку української квір-спільноти в одні з найтемніших часів.
«Для Riposte це справді про цінності. У великих містах, як-от Лондон, квір-техноіндустрія часто забуває про активізм. А для Riposte приїзд в Україну — це політичний акт підтримки.
Вони розуміють, що таке квір-ком’юніті, солідарність і наскільки зараз українській спільноті потрібна підтримка союзників. Символічно, що це саме британський проєкт — адже Україна має особливі партнерські відносини з Британією.
Ми проводимо рейви й в Лондоні, а UKRAINEPRIDE, частиною якого є “Рейвах”, також представлений в Британії та працює зокрема над лобіюванням зброї та гуманітарної допомоги для України», — говорить Софія.
Наостанок ми попросили Едена з Riposte передати послання українській квір-спільноті:
«Дякую вам. Справді. Дякую за вашу силу, вашу стійкість, вашу креативність. Ви джерело натхнення для багатьох із нас. Мені дуже шкода, що вам доводиться переживати все це: війну, переселення, дискримінацію. Це жорстоко й несправедливо.
Але, будь ласка, знайте — ви не одні. Якщо колись будете в Лондоні — напишіть. Ми організуємо вам класну ніч, подаруємо квиток і зустрінемо з любов’ю. Бажаю вам сили. І не можу дочекатися, коли потанцюємо разом».
