Люди п’ють на злітній смузі, музиканти грають сети у вантажному гелікоптері, а на фюзеляжі літака поруч вишикувались свіженькі «міні» від BMW. Це не сцена з режисерської версії фільму «Солтберн». Це — український рейв нульових у Жулянах.
У новій книзі Ігоря Панасова про українські рейви багато таких історій — Mixmag зібрав деякі з них у статті для Skvot Mag. Публікуємо уривки з книги «Історія українського рейву» — про першу електронну платівку, рейви в Жулянах та вечірки, на які ходив Андрій Шевченко.
Книга Ігоря Панасова «Історія українського рейву» вже у продажі — її можна придбати в Mixmag Україна або в магазинах Readeat та Vinyla.
#1. Українській електронній сцені — 50+ років
Наприклад, є такий феномен української емігрантської музики — проєкт ElectroNova. Організував гурт нащадок українських емігрантів Марко Сидорак. Сам він грав на електрооргані, синтезаторі та клавінеті. В музикантів ElectroNova була власна студія. Вони були студентами факультету електронної музики, мешкали в Нью-Йорку. Писали музику для реклами, використовували передову на ті часи апаратуру.
ElectroNova хлопці створили для душі. Записи робили глибокими вечорами після роботи, іноді вночі. У 1975 році в них вийшла платівка Ukrainian. На ній — 10 українських естрадних та фольклорних пісень в електронній обробці. На обкладинці — писанка, що лежить на комутаційній панелі синтезатора.
Платівка Ukrainian 1975 року. Джерело: ukrmusic.online
Їхнє звучання було схожим на релізи BBC Radiophonic Workshop з елементами джазу. Вони створили абсолютно нову інтерпретацію популярних українських пісень. В Україні на той час, думаю, таке зробити було неможливо. Це маловідома, але дуже цікава робота. Втім, більше ElectroNova нічого не випускали.
#2. У витоків рейв-культури Києва стояли митці та художники
Народження рейвів у Києві, як і на Заході, пов’язано з розвитком аудіовізуального арту. Рейви та вечірки були невіддільною частиною життя мистецької тусовки, сквотів, комун, як у фільмі «Цілодобові тусовщики». Першою локацією в Києві, де відбувалися техно-вечірки, став відомий сквот «Паризька комуна» на Великій Житомирській, 18а (тоді — вулиця Паризької комуни). Це місце було мистецьким феноменом — воно об’єднало навколо себе художників, відкритих до всього нового. Золоті роки комуни тривали до 1993-го. Потім вона почала занепадати, але стала яскравою сторінкою життя андеграундного Києва тих часів.
У ті ж роки андеграундні київські вечірки проходили в готелі «Русь», на локації «Косий Капонір» на території Київської фортеці та на Великій Житомирській. Концептуально підійшов до справи Євген Таран, коли у 1994 році з одним зі своїх друзів влаштував осередок неформалів у парку біля кінотеатру «Київська Русь». Там була їдальня радянських часів, яка належала підприємству, що розташовувалось поруч. Таран домовився з керівництвом заводу і влаштував у їдальні вечірку. Напередодні події стіни будівлі розмалювали аерозолями художники. На паті з двокасетника грало багато дивної на ті часи музики.
#3. У 90-х на рейви Torba Party ходили брати Клички та Андрій Шевченко
Torba Party були мініфестивалями, де до музики додавалися артпроєкти, авангардний фешн, перформанси. Художник Кирило Проценко, наприклад, одного разу створив інтерактивний простір «Теплиця», де розмістив розмальовані бюсти відомих давньогрецьких мислителів. Кожна скульптура мала підсвітку та власний підпростір. Фоном грала музика.
«Майже всі наші ідеї були трохи божевільними. Ансамбль баяністів грав композицію Роберта Майлза. Моделі в рамках показів "низької моди" виходили з декольте не вище грудей, а нижче них. Це було прекрасно й дико», — каже засновник рейву Віталій Уліцький в книзі «Історія українського рейву».
Фото з вечірок Torba Party. Джерело: facebook.com
Torba Party формували новий словник свого часу. Завдяки цим вечіркам слова «флаєр», «чілаут» та інші стали зрозумілими для багатьох. Галас навколо вечірок був таким потужним, що селебріті вважали за обов’язкове хоча б раз завітати на Torba Party. Віталій Уліцький стверджує, що приходили й брати Клички, і Андрій Шевченко, і Олександр Роднянський. Останній «не поділив радості того, що відбувається».
Для тих, хто був зовсім далекий від рейвів, події Torba Party виглядали незрозумілими. Кульмінацією успіху проєкту стала завершальна вечірка «Наторбаніч паті», яка відбулася 7 листопада 1997 року. Завдяки інформаційним партнерам центр Києва був завішаний рекламою події. Спонсорами були Lucky Strike та Stimorol — разом вони вклали в івент $26 тис.
Постер однієї з вечірок Torba Party. Джерело: facebook.com
#4. В нульових рейви могли відбутись будь-де — навіть у Музеї Авіації ім. Антонова
Ексклюзивною сторінкою в історії українського рейву є два фестивалі Techno Invasion, які відбулись у 2006 та 2009 роках на території київського Музею авіації ім. Антонова (в Жулянах). Хедлайнером першого був один із братів з німецького дуету Tiefschwarz. Танцмайданчики були розташовані всередині літака Іл-76, а також на злітній смузі під Іл-86 та в Мі-26, найбільшому вантажному гелікоптері світу.
Організаторка фесту Олена Мініна розповіла, що домовитися з керівником «Жулян» було непросто: «На той момент аеропорт вже переробляли в міжнародний. Будували злітну смугу для прийому "Боїнгів". Директор, чоловік років 60, довго слухав мене, але явно не розумів, про що я. Слово "рейв" було йому невідомо. Почувши слово "дискотека", він прозрів: "Дівчино, ти при розумі? Це міжнародний аеропорт. Які танці? Ще й вночі. Йди звідси". Але в мене була шалена рішучість. Я ходила до нього місяць, дістала його. У підсумку ми через місяць розбирали три літаки на танцмайданчики».
Сторінки книги «Історія українського рейву», присвячені фестивалю Techno Invasion
На другий фест вже нікого не потрібно було вмовляти. Хедлайнерами стали японці Hideo Kоbayashi та Satoshi Fumi. Гостей з Токіо Мініна вирішила презентувати як прибульців. Сцену у вигляді НЛО зробили з будівлі старого центра управління літаками — конструкції в 30 метрів у діаметрі. Обвісили її 300 світловими приладами.
Але це було не найскладнішою частиною. На фюзеляжі літаків поставили 10 автомобілів MINI (спонсором був BMW). Вітер був потужний, машини вагою лише в тонну могли злетіти, як метелики. Але Олена переконала українську владу, директора аеропорту і спонсорів, що все буде ок (і їй повірили). Новенькі MINI привезли прямо з салону та поставили на літаки. Після цього головний офіс BMW у Німеччині зізнався київському представництву компанії, що такого івенту в їхній історії ще не було.
#5. Під час пандемії до України їхали рейвери з усього світу
В історії як світових, так і українських рейвів був унікальний момент — період локдаунів, які мали зупинити розповсюдження вірусу COVID-19. В березні 2020 року десятки тисяч закладів на планеті одночасно зачинили свої двері.
Специфіка українських локдаунів полягала в тому, що загалом вони були менш жорсткими, ніж у країнах Європи, США або Китаї. Це спричинило двозначне ставлення промоутерів та власників клубів до цього періоду заборон. Хтось збанкрутував у ці роки, а хтось почувався непогано. З одного боку, все залежало від вміння ховатися від органів контролю влади. З іншого — порятунок міг прийти до тих, хто креативно відреагував на кризову ситуацію. Цей дворічний період знає дивовижні історії команд, які використали локдауни як можливості. Найгучнішими стали рейви Natura від Rhythm Buro та спільний рейв лейбла Nastia — NECHTO Records і компанії Qievdance. На них їхали люди з різних (іноді дуже далеких) країн.
Сторінки книги «Історія українського рейву», присвячені рейву Natura від Rhythm Buro
Бос Qievdance Андрій Журавель потім згадував: «Ми почали об 11 вечора, всю ніч лунало, люди горіли, атмосфера була як треба. Якщо я не помиляюся, було 180 викликів поліції за ніч. Приватна охорона заводу реально не пустила поліцію на територію жодного разу. З ними працювали ще й наші юристи, вони вже були на межі. Але о 10:30 ранку мене викликає старший поліцейський та каже: “Ми тут всю ніч вас терпіли, зрозуміло, що тут юристи й взагалі всі грамотні, але якщо через годину не вимикається звук, приїжджає КОРД. Всіх покладемо й відвеземо у відділок”. Ми залишили грати тільки діджейські монітори без порталів. Потім вислухали купу прокльонів у фейсбуці. Але це було схоже на щось нелегальне — справжній рейв!»
