Вишгородська районна адміністрація, бібліотека Вернадського та Державна лікарня ветеринарної медицини. Вони мають дещо спільне. Сайти, що виколюють очі. Можливо, за таку роботу комусь навіть заплатили гроші.
Як робити сайти, на яких хочеться лишитися, знає Dim Keaton. Він розробляв інтерфейси для Helen Marlen, Nova Poshta, Adam, Morshynska та Newkraine. Діма працював в ISD Group, яка стала Agency of the Year та отримала бронзу на Cannes Lions. А зараз він — CEO і креативний директор в Otse.Design.
Ми поговорили з Дімою про дивні кейси, перший сайт для Української патріархальної церкви та про те, як джуну ставитися до співбесід.
Хто такий вебдизайнер?
Це мультизадачний спеціаліст. Сучасний веб побудований на динамічному експіріенсі — прожиття досвіду, може передавати емоції за рахунок і моушену, і статичних елементів. Тож, це така професія, яка поєднує багато скілів: робота зі шрифтовими композиціями, пошук балансу і комунікація елементів одне з одним, підбір або створення контенту для проєкту, артдиректорські навички.
Якими софтами користується вебдизайнер?
Сто відсотків Figma, Principle (для анімації), After Effects і Photoshop. Можна користуватися штучним інтелектом, зокрема MidJourney.
Скіли вебдизайнера — це гараж. Заходячи туди, ти бачиш гвинти, наждачки, плоскогубці. Тобто різні інструменти, за допомогою яких можна зробити все, що захочеш.
Проєкт Adam. Автор: Dim Keaton. Джерело (тут і далі): dimkeaton
Яка послідовність процесів у роботі вебдизайнера?
Спочатку йде збір віжуал-даних, повʼязаних із концептом. Потім — експерименти і скетчинг. Останній — робота з анімацією. Це якщо коротко пройтись.
Якщо докладніше, захід у проєкт — вивчаєш, аналізуєш, робиш прототип UX, досліджуєш структуру продукту. Після цього переходиш до візуалізації деталей на UX, коли в тебе вже є копірайти, настрої по тексту, плюс-мінус розуміння розміру головних і другорядних елементів.
Після цього ти робиш кілька дизайн-концептів, щоби зрозуміти, в яку обкладинку загорнути цю конхвету. Потім віддаєш, готуєш до розробки, тестуєш із розробником, вносите правки і запускаєте.
Чи були в тебе складні клієнти?
Звичайно. Треба вміти з ними комунікувати. Можна відмовитися від клієнта, якщо бачиш, що не йде співпраця. Якщо тобі не подобається, можна це аргументувати. Просто донеси свою думку, чому ви не метчитесь, і все, розійдіться на якихось умовах. Йдіть далі, у цьому нічого такого немає.
Поділись історією про найбільш дивні кейси у своїй роботі.
Ми запускаємо рекламну кампанію і на білбордах пишемо рандомний номер телефону. Вказуємо примітку, що його треба змінити. І якимось дивом ми про це забули і надіслали у друк із рандомним номером телефону. Усе надрукували, розвісили містом, зробили флаєри, білборди, дуже багато реклами (саме з цим номером).
І перед днем відкриття всі розуміють, що ніхто не телефонував, жодного дзвінка не було. У цей же день дзвонить чоловік, каже: «Я знайшов ваш ресторан, мені всі дзвонять і хочуть забронювати у вас столик, що відбувається, як мій телефон туди потрапив? Мене вже задовбали цими дзвінками». Ніхто не постраждав, ніякої сварки не було, що дуже добре.
Джерело: dribbble.com
А друга історія така: ми, розробляючи сайт, продублювали фактоїди (елементи інформації — прим. ред.). Фактоїд номер один — «Ми найкращі на ринку». Фактоїд два — «У нас найякісніша сировина». І таких було сім.
Ми просто продублювали текст з першого фактоїда сім разів. Була примітка, що треба відредагувати. Наші верстальники зробили, як було, і ми це запустили.
Минув рік. Клієнти повертаються за оновленням лендингу на зимовий сезон. Вони були в топ 10 конверсійних лендингів за продажами у своїй ніші. Ніхто навіть не помітив, що протягом року текст на сайті складався з однакових пунктів.
Минає рік, ми такі: «Йо, чуваки, ви зверстали сім разів одне й те саме, ви що, не бачили?». Вони відповіли: «Ну нічого страшного, ми ж оновлюємо. Зараз змінимо і ніхто нічого не помітить».
Існує чотири основних типи сайтів — лендинг, корпоративний сайт, інтернет-магазин і сервіс. Над яким із них працювати найцікавіше?
Я думаю, кожен сам знаходить, що йому найцікавіше робити. Колись мені подобалась стрімка і динамічна історія, коли до тебе постійно приходить новий бізнес, і в тебе щотижня новий проєкт. Музичний магазин, лавка шаурми, щось диджитальне, віртуальні кросівки, і так постійно.
Якщо тобі не вистачає динаміки, спробуй швидкі лендинги. На перших етапах вони допомагатимуть набити руку, зробити якість через кількість.
Комусь подобається сидіти і постійно покращувати одну історію, хтось любить швидкі зміни, перемикатися з одного на інше. І те, і те корисно.
Чи можеш згадати перший сайт, який ти зробив?
Я був графічним дизайнером, а мене покликали у студію вебдизом. Тоді це була не дуже популярна професія. Я хотів спробувати. Чув, що там більше платять.
Мені дали тестове завдання: зробити ленд для кулінарії Novus. Треба було придумати менюшку і стенди. Мене взяли на роботу і сказали — «Чувак, ми хочемо, щоби ти був вебдизайнером. Ми робимо переважносайти, тому нумо ми тобі дамо випробувальний термін: три місяці».
Одним із перших замовників була Українська патріархальна церква. Ми робили для них інформаційний портал. Потім працювали з Hromadske, верстали багато новинних сайтів. Ще була потужна група Beissoul & Einius у стилі електрофешн. Виглядало це прикольно. Я робив для них пару сторінок сайту.
З чого порадиш робити портфоліо?
Я би рекомендував ставити собі челендж. Наприклад, кожен день по шоту (кейс у форматі однієї картинки) на Dribbble, зробити мейнскрин сайту для продукту, який тебе цікавить. Наприклад, виходить нова модель Nike, якась колаборація із класним рокером. Ти такий — сюда, просто береш і робиш. Шукаєш референси. На наступний день робиш щось інше. Це допомагає розвиватись і спостерігати свій ріст протягом року.
Як ти став СЕО і креативним директором дизайн-студії Otse.Design?
Я завжди робив фокус на тому, що маю свій стиль. Мені хотілося знайти своїх, розвивати своє ком'юніті.
Коли ти щось робиш, тобі це подобається, це не може не давати свої плоди за десять років. Ти постійно садиш, поливаєш, розмножуєш. Якщо цим займатися, з часом приходить масштабування.
Куди краще йти джуну: на фриланс, у креативну агенцію, в IT?
Я рекомендую все й одразу. Треба брати і фриланс-замовлення, і хапатися за фултайм, якщо є можливість. Йдеш на роботу в айтішку, пробуєш там три місяці, розумієш, чи тобі подобається, чи ні.
Треба розуміти, що ти так само обираєш компанію, як вона обирає тебе. Співбесіда — не тільки для дизайнера, для роботодавця так само. Ви в рівних умовах, і не треба думати, що ми такі маленькі і нічого не вміємо. Треба розуміти, що ми багато що віддаємо. Ми приглядаємось до них, вони до нас.
Треба і фриланс, і роботу, і все разом. Якщо цей шлях качає, якщо відчуваєш, що подобається, то вривайся і пробуй все.
Які ще поради початківцю ти можеш дати?
Не боятися, почуватися впевнено, розуміти, що прийшли саме до тебе. Намагатися реалізувати проєкт якнайкраще: щоби це була робота, якою можеш пишатися. Викладатись на максимум, не лінуватись.