Як стати наративним дизайнером у геймдеві

Одна й та сама історія може звучати по-різному — мати різний наратив. Він є в історії будь-якого формату: текстових, візуальних, кінематографічних, ігрових.

За розповідь в іграх відповідає наративний дизайнер. Чим саме він займається, з ким взаємодіє і як ним стати, на SKVOT-лекції розповіли Сергій Тен та Влад Бєляєв. На двох вони пропрацювали в геймдеві 14 років — створювали історії для однокористувальних АА-і ААА-ігор: The Sinking City, Sherlock Holmes: Chapter One, S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chernobyl.

Ми записали головне з їхньої лекції.

Інтро в наративний дизайн

Наративний дизайн — це передача сюжету гри через текст, графіку, звук та геймплей з метою викликати у гравця потрібні емоції. Розповідь і всі тексти у грі (художні, технічні, ігрова документація, а іноді й сам сценарій) — справа рук наративника. Але цим його зона відповідальності не закінчується.

Ця професія розташована на межі сторітелінгу і технологій: історія, яка чудово виглядає на папері, на етапі розробки може виявитися проблемною. Наративнику не обов'язково вміти кодити, але добре б розбиратися в ігровому рушію (хоча б на базовому рівні). І тоді не доведеться чекати на квест-дизайнерів чи програмістів, щоб протестувати свою ідею.

Чим займається наративний дизайнер

На різних етапах створення однокористувацької гри воркфлоу наративного дизайнера виглядає так:

#1. Препродакшн

— працює над сетингом (ігровим світом) — найчастіше ідею вигадує хтось інший, а наративник її розвиває та деталізує (тобто, зазвичай працює з інтелектуальною власністю інших)
— робить рисерч — збирає базу матеріалів, ідей та референсів для сетингу, сценарію, ігрових персонажів, etc.
— пише тритмент (опорну версію) сценарію гри
— пише ігрові тексти для квестів
— будує ігрові гіпотези та пітчить ідеї команди
— створює геймплейний прототип гри (у зв'язці з програмістами)

#2. Продакшн

— відсіює невідповідні ідеї з тих, що були зібрані під час рисерчу
— фіналізує тритмент сценарію
— розбиває сценарій на конкретні геймплейні відрізки (квести)
— розписує та затверджує кожен квест у керівника чи команди
— створює та тестує прототип кожного квесту, вносить правки самостійно або з квест-дизайнером
— відправляє квести на озвучку
— пише всі додаткові тексти, серед яких опис предметів, журнали, листи, графіті на стінах, etc.
— додає деталі, які пожвавлюють ігровий світ: наприклад, зустрічі з іншими персонажами, додаткові діалоги, etc.

#3. Постпродакшн

— тестує квести і виправляє баги (які може виправити сам)
— доводить квести до релізної версії

Робота в команді та з командою

Гра створюється силами величезної кількості фахівців. І з усіма ними наративному дизайнерові доведеться взаємодіяти: перед кимось відстоювати свої ідеї, когось просити зробити потрібну текстуру або специфічний звуковий ефект. Але найтісніше наративник контактує з такими фахівцями:

— квест-дизайнери реалізують геймплейні послідовності в двигуні
— геймдизайнери створюють усі геймплейні елементи (фічі)
— дизайнери та художники рівнів — будують та створюють потрібну атмосферу на ігрових локаціях
— тестувальники (Quality Assurance, QA) перевіряють гру на помилки та шорсткості
— cinematic artists створюють неігрові ролики (кат-сцени)
— програмісти інструментів створюють інструменти для розробки гри
— концепт-художники вигадують зовнішній вигляд персонажів, локацій, предметів
— продюсер, креативний директор, проджект-менеджер доручають задачу та дають фідбек
— інші наративні дизайнери та лід

Але основна взаємодія — із самим гравцем. Саме він проходитиме квести і читатиме діалоги, які написав наративник.

Болі професії (а насправді — індустрії)

Розробка гри — тривалий, складний і часто заплутаний процес. Ось із якими складнощами доведеться зіткнутися новачкові в наративному дизайні та в геймдеві загалом:

1. Безлад у процесах. Ніхто не розуміє, хто чим займається, до кого з яких запитань звертатися і в якому стані зараз гра. Як результат — дедлайни горять, завдання «на вчора», жорсткі перепрацювання. І що ближче до релізу, то їх більше.
2. Невловима документація. Добре, якщо ігрова документація взагалі є. Погано, коли вона розкидана по різних місцях: частина зберігається на особистому гугл-диску, частина на корпоративному, частина в голові. Що з цього є актуальним, а що ні — теж незрозуміло. Документацію важливо вести постійно та організовано — інакше під час чергової ітерації чергового квесту все й усі остаточно заплутаються.
3. Проблеми з консистентністю. Коли над грою працює велика команда, багато процесів триває паралельно. Тому часто буває, що дві частини гри суперечать одне одному: наприклад, в одному квесті неігровий персонаж вмирає, а в наступному — з'являється і, мов нічого не сталося, дає гравцеві нове завдання.
4. Недостатньо плейтестів. У гру потрібно грати. Особливо, якщо ти її робиш.
5. Нестача completion urgency. Цей термін, який вигадав ex-продюсер Dragon Age Марк Дарра (до речі, він має чудовий ютуб-канал про геймдев), означає чітке відчуття часових рамок. Щоб гра вийшла в термін і була належної якості, важливо рухатися у певному темпі та закривати готові блоки гри (наприклад, квести), а не перемикатися на наступний з думкою: «Ну, якщо що, завжди можу до цього повернутися». З таким підходом розробка гри не закінчиться ніколи.
6. Розуміння бюджетів та кордонів. Важливо пам'ятати можливості та обмеження команди та стримувати свої амбіції, якщо в рамках цієї гри їх реалізувати не вдасться.
7. One word — one euro. На озвучку та локалізацію (а отже, і на текст, який має написати наративник) є певний бюджет. Кожне слово в середньому коштуватиме компанії реальних грошей. Тому важливо заздалегідь дізнатися ліміти за обсягом слів та передавати смисли у грі максимально лаконічно.

З чого почати

Новачку без досвіду в геймдеві складно отримати посаду наративного дизайнера відразу. Але це не страшно. Головне — потрапити в індустрію. Не важливо, як хто. Стукай у всі двері (насамперед туди, куди хочеш потрапити найбільше). Пізніше зможеш перейти на іншу позицію — це найпоширеніша практика. Так буде простіше і тобі (зі знайомими людьми легше порозумітися), і компанії (у команді вже знають твої скіли та ставлення до роботи).

Насамкінець — декілька важливих порад наративникам-новачкам:

1. Твоя робота — це не ти сам. Приготуйся до того, що тебе багато критикуватимуть і не завжди ця критика буде обґрунтована. Не сприймай негативний фідбек на свою роботу як негатив стосовно тебе особисто.
2. Обсесивні ідеї мають померти. Ідеї (історій, образів, персонажів — чого завгодно), якими гориш дуже і дуже довго, — небезпечні. Якщо щось здається геніальним, краще взагалі не додавати це в гру. Найімовірніше, це якесь запозичення, про яке ти просто забув.
3. Гра, яку ти робиш, — не твоя. Якщо крім тебе над грою працює хоч одна людина — це вже колективний проєкт. А у великій компанії ти взагалі відповідатимеш за дуже маленьку ділянку роботи. Не намагайся контролювати все і продавити свою думку щодо кожного питання.
4. Це не останній твій проєкт. Справжня пригода не закінчується ніколи. Якщо гра провалилася на релізі або взагалі до нього не дійшла, не опускай руки — будуть ще ігри і ти зробиш їх краще.
5. Гравець не знає, якою гра мала бути. Він бачить лише те, що вийшло в підсумку.

Корисні ресурси

Максимально комфортно стартувати у професії та постійно розвиватися допоможуть такі матеріали:

Сценаристика та сторітелінг

Книги:

Серія The Red Sneaker Writers Book Series
«Анатомія історії» — Джон Трубі
«Мистецтво драматургії» — Лайош Егрі
«Тезаурус емоцій» — Анджела Акерман

Ютуб-канали:

Ресурси та інструменти:

Наративний і геймдизайн

Книги:

The Game Narrative Toolbox — Тоя Фінлі, Дженніфер Хелпер, Енн Лемей
The Advanced Narrative Toolbox — Тобіас Хойснер
Video Game Storytelling — Еван Скольник
The Art of Game Design: A Book of Lenses — Джессі Шелл
Theory of Fun for Game Design — Раф Костер
Level Up! The Guide to Great Video Game Design — Скотт Роджерс
Theory of Fun for Game Design — Скотт Роджерс
Game Design Workshop: A Playcentric Approach to Creating — Трейсі Фуллертон

Ютуб-канали:

Ресурси:

Game Developer — колишня Gamasutra
Блог Адріана Хмеляжа — креативний директор студії The Astronauts

Інструменти концептування: