Як боротися з нею та відстоювати особисті кордони на роботі — спробували розібратись. Змоделювали п’ять ситуацій, які призводять до переробітків найчастіше, і пояснили, що треба (і не треба) в таких ситуаціях робити.
#1. А що як інші вважають оверворк успішним успіхом?
Бабуся, сусід, топменеджер, фільми про Волл-стріт нав’язали тобі думку, що оверворк — це благородно й круто, і якщо справді хочеш чогось досягти, без переробітків не обійтися. Тож ти починаєш романтизувати роботу в нічному офісі та пишаєшся своїми мішками під очима.
РІШЕННЯ. Вигорання не прикрашає креатора так само, як шрами не прикрашають чоловіка. Це шкідливі наративи, які комусь вигідні: ринку, компанії, твоєму керівнику, etc. Щоби бути ефективним, не обов’язково працювати 12 годин замість 8. Насправді можна вкластися навіть у 6.
#1. Фокусуйся на якості, а не на кількості витрачених годин. Якщо ти склав хороший бриф за день, а не за тиждень, — це не робить його гіршим. Якщо ти додатково посидів над брифом у вихідні (але нічого не змінилось) — це не робить його кращим. Важливий результат, а не те, як довго ти до нього йшов.
#2. Не порівнюй себе з іншими. Те, що добре для когось, не обов’язково добре для тебе. Так, можливо, син маминої подруги веде п’ять проєктів одночасно, а ти — лише один. Та якщо цей один проєкт приносить тобі достатньо коштів і задоволення, немає сенсу брати ще чотири. Безглуздо сприймати роботу як перегони — завжди знайдеться хтось, хто зробив більше.
#2. А що як топменеджери працюють 24/7 і чекають від мене того ж?
Твій керівник перепрацьовує сам і хоче, щоб так робила вся команда. Він пише в слак пізно ввечері, просить вийти в зум із клієнтом під час відпустки, перевантажує тасками й, що найгірше — віддає всі бенефіти тим, хто теж підтримує оверворк. Ти не любиш конфлікти, тому замовчуєш проблему — і погоджуєшся на умови, з якими насправді не згодний.
РІШЕННЯ. Якщо поведінка керівника дратує або виснажує тебе, малоймовірно, що він робить це навмисно — аби роздратувати чи виснажити. Можливо, він просто звик комунікувати так і щиро не бачить проблеми, бо ніхто йому про неї не сигналізує. Тому рішення очевидне — потрібен діалог:
#1. Будь прямолінійним. Говорити про те, що тебе щось не влаштовує, незручно — тому хочеться пом’якшити діалог про оверворк вибаченнями. Це не ок, бо: а) ти ні в чому не винен; б) ти просиш про те, на що маєш право; в) така поведінка показує, що ти наперед готовий до відмови.
Ще один спосіб уникнути прямолінійності — відмазки. Наприклад, ти можеш пояснити, що зустріч у суботу порушує твої кордони та попросити перенести її на понеділок. А можеш вигадати історію про те, як опинився в лісі без ноута і зв’язку. Очевидно, другий сценарій гірший — він незрілий. Плюс відмазка не розв’яже самої проблеми — так, цих вихідних тобі дадуть спокій, але наступного разу доведеться вигадувати щось знову.
#2. Практикуй емпатію. Навіть якщо в тебе закочуються очі щоразу, коли бачиш повідомлення від керівника, спробуй його зрозуміти. Подумай про те, що або хто тисне на нього, чого він боїться, чого насправді хоче — і чим керується, коли просить команду перепрацьовувати разом із ним. Так комунікація буде більш людяною. Плюс ти не почнеш діалог зі звинувачень або агресії — а це найгірше, що можна зробити в такій (і взагалі в будь-якій) ситуації.
#3. Пропонуй свою перспективу. Ще одна причина, чому керівник може закидувати тебе роботою — нерозуміння твоєї навантаженості. Тож покажи йому свої асану й гугл-календар. Переконайся, що він знає, які таски у тебе в роботі та скільки часу вони насправді займають.
#3. А що як я нічого не встигну, якщо не затримаюсь в офісі на кілька годин?
Ти виходиш на роботу кожного дня та рухаєшся у звичайному темпі, але наприкінці місяця все одно перепрацьовуєш, аби встигнути за планом. Тобі це не подобається, але ти вирішуєш прийняти ситуацію: бо ще в універі засвоїв, що диплом завжди дописується в ніч перед здачею — це не залежить від тебе, просто так влаштовано світ.
РІШЕННЯ. Не всі дедлайни за дефолтом мають горіти, і не кожне 30 число — це треш і хаос. Якщо рівномірно розподілиш навантаження, на тебе не навалиться все в останній момент.
#1. Пам’ятай, що в роботі ти найчастіше залежиш від інших. Якщо надіслав брифи (тексти, дизайни, ролики — you name it) кільком клієнтам одночасно, ймовірно, якийсь час вони мовчатимуть — а потім надішлють всі правки одразу. Треба бути до цього готовим: розпланувати, чим ти займатимешся, поки клієнти збиратимуть свій фідбек, — і одразу попередити, що не опрацюєш їхні правки моментально (аби обійшлось без тиску).
#2. Попереджай про відпустку заздалегідь. Якщо попередиш команду про те, що йдеш у відпустку, за день до цієї самої відпустки — підпишешся на оверворк. Тіммейти покладаються на тебе і не зможуть переграти все в останній момент — тож тобі точно доведеться щось доробити, передати чи пояснити (навіть якщо ти справді в лісі без ноута і зв’язку). Тому зроби все наперед: закрий задачі, напиши в загальний чат про свою відпустку (краще двічі: перший раз за 2 тижні, другий — за 1), постав пальмочку в слаку, налаштуй автоматичну відповідь у gmail і тегни людину, до якої можна звернутися замість тебе.
#3. Оціни свій обсяг роботи. Можливо, проблема не в плануванні, а в тому, що на тобі просто забагато всього. Якщо це так — час поговорити з керівником. Можливо, хтось із команди зможе підхопити деякі твої таски (чи навіть цілі проєкти). Можливо, вдасться найняти стажистів. Або віддати частину роботи на аутсорс. Наприклад, якщо працюєш над проєктами інтер’єрів, можна залучити кресляра чи візуалізатора зі сторони.
#4. А що як я джун і маю працювати на швидкості ×2 — аби довести, що заслужив цю роботу?
Тебе взяли в dream-компанію, і тепер ти намагаєшся підтвердити, що в тобі не помилилися — шляхом оверворку. Ти береш на себе всі задачі, погоджуєшся на всі дедлайни (навіть якщо знаєш, що не впораєшся в робочий час) і надсилаєш керівнику silent messages о 23:00 — не тому, що горить, а тому, що хочеш вразити.
РІШЕННЯ. Якщо ти став частиною команди, значить, довів своє право бути тут ще на співбесіді й тестовому. Не бійся казати зі старту, що не згоден на оверворк (і тим більше не перепрацьовуй з власної ініціативи), бо:
#1. Твої надзусилля не оцінять. В компаніях зі здоровою політикою розуміють шкоду переробітків, тому не вважають оверворк геройством. Коли ти новенький, потрібен час, щоб розкачатись. Тож якщо таски поки заважкі, а дедлайни — завузькі, скажи про це. Таке прохання точно сприймуть нормально (а якщо ні — це перший red flag).
#2. Тебе почнуть використовувати. Коли ти звикнеш до нового місця, точно захочеш збавити оберти. Але цього не захочуть топменеджери. Вони вже звикнуть до того, що тобі окей давати таски на вчора — і сприймуть твоє повернення до «нормальності» як прояв ліні.
#3. Зрілих людей люблять. А відстоювати свої кордони — це якраз про зрілість (а не егоїзм чи ще щось). Тож визначся зі своїми хард- і софт-кордонами та обговори їх із командою. Наприклад, ти точно не працюватимеш із російським клієнтом і не станеш завозити машину керівника в автосервіс — це хард-кордони, тобто щось принципове для тебе. Софт-кордони гнучкіші. Це скоріше прагнення, а не межі: було б класно отримувати інвайти за 3 дні до кола — але так виходитиме не завжди, і це нормально.
#5. А що як мені постійно підкидатимуть «маленькі, але дуже термінові» таски — і я не встигатиму з основними?
Кожного дня керівник або тіммейти приходять із терміновими задачами (які не стосуються твоєї основної роботи) і кличуть на коли, без яких можна було б обійтись. Ти погоджуєшся, бо: а) прагнеш допомогти, б) просто не хочеш бути no-person. Але через це страждають твої основні проєкти — і потім той же керівник або тіммейти зляться на тебе через зафакаплені дедлайни.
РІШЕННЯ. Якщо розумієш, що ситуативні таски реально відривають тебе від роботи (і це призводить до оверворку), — відмовляйся від них. Але роби це обережно та обґрунтовано:
#1. Роби фокус на бізнесі, а не на собі. Ймовірно, тебе бісить, коли тіммейти чи керівник постійно відволікають. Та казати їм про це не обов’язково. Краще поясни, як саме це впливає на твою ефективність — і, відповідно, ефективність усього бізнесу. Наприклад, через те, що вчора ти весь день допомагав CEO готуватися до зустрічі з інвестором, ти не встиг добре підготуватися до брифінгу з клієнтом — і він відхилив твої ідеї.
#2. Пом’якшуй та пропонуй альтернативи. Щоб твоє «ні» не зіпсувало стосунки, будь емпатичним (так, знову). Поясни, що тобі шкода підставляти людину, та запропонуй допомогти точково (якщо маєш на це ресурс). Наприклад, ти не можеш написати пресреліз, але можеш перевірити готовий документ і дати фідбек.
#3. Заплануй «тихі дні». Зуми з’їдають дуже багато робочого часу, тож спробуй обмежити їхню кількість і запланувати дні без зідзвонів — для повного фокуса на роботі. Наприклад, ти можеш попросити тіммейтів відкласти нетермінові питання до вашого регулярного зуму. А ще складати адженду для кожної зустрічі — щоб вона була структурованою і тривала годину замість двох.