Про виставку мріє кожен художник. А потрапити в коло обраних митців галереї — ще більше. Саме галеристи й куратори роблять із ноунеймів тих, за чиї роботи згодом торгуватимуться в залах Sotheby’s. Але повагу галереї треба заслужити.
Що в художниках клас, а що бісить — запитали в Юлії та Максима Волошиних, кофаундерів київської Voloshyn Gallery. Галерея виставляє Нікіту Кадана, Владу Ралко, Олексія Сая та інших сучасних художників, а ще їздить на топові ярмарки — Frieze New York, Frieze LA, Art Basel та інші.
Кому писати й де тусити, якщо хочеш до галереї, як (не) пітчити себе і що галеристи цінують у художниках — читай в інтерв’ю.
Які риси та бекграунд ви цінуєте в художниках, з якими співпрацюєте, а що для вас — однозначний редфлег?
Для нас важлива відповідальність і готовність працювати разом у довгу. А ще ми цінуємо професіоналізм, відкритість до діалогу, глибоке розуміння своєї практики та готовність до експериментів. Художник мусить мати сильне портфоліо та концептуальну складову в роботах, яка резонує з сучасним контекстом. І вміти працювати проєктно. Ми не робимо скучні, консервативні експозиції — Voloshyn Gallery працює з концептуальним мистецтвом.
Наприклад, наша київська експозиція Максима Ходака — близько 4 років тому ми запросили Максима до групової виставки в Києві, і лише зараз відбувся його сольний проєкт. Ходак досліджує історію, інтернет-культуру та кінематограф у контексті сучасної політичної ситуації, переосмислюючи радянську спадщину в пострадянських умовах. Виставка складалася з нестандартних елементів — замальовок, скетчів, гільз, обклеєних патріотичними нігтями, та листівок із видряпаними написами. Хоча роботи виглядали нетрадиційно і не надто комерційно, вони продалися.
А редфлег — це брак комунікації, непунктуальність або небажання співпрацювати відкрито й прозоро.
Що ви маєте на увазі під прозорістю?
Наприклад, якщо художник починає продавати картини поза галереєю — це взагалі not acceptable. Коли колекціонер зацікавлений в роботі, художник має прокомунікувати це з галереєю, сплатити їй відсоток з продажу. Бо виходить така ситуація, що галерея робить виставку, вкладає в неї час та гроші, а художник підходить до колекціонера на відкритті й каже: «Тут не беріть, я вам у студії продам дешевше». Це плюс для художника, коли його підтримує галерея — вона його представляє, продає, вирішує всі бюрократичні моменти.
Коли ми вчились у Sotheby's, мені дуже запам’ятався один мем: перед вівтарем стоїть нібито пара (але насправді це художник та його галерист), і чоловік каже: «Обіцяю бути з тобою, доки смерть або кращий офер від іншої галереї не розлучить нас». Бо досить часто художник починає кар’єру в маленькій галереї та йде, як тільки мегагалерея робить йому кращу пропозицію. Хоча та перша галерея йому фактично підгузки міняла (так у мистецькій тусовці кажуть).
Художник завжди може сказати, що він не хоче розривати зв’язки зі своєю першою галереєю, з якою він 10 чи 20 років працював — і багато великих галерей згодні на це. Наприклад, така політика у Pace Gallery — вони не переманюють художників та готові ділити їх з меншими галереями, навіть якщо ті не такі відомі.
Хто найчастіше робить перший крок: галерея назустріч художнику чи художник назустріч галереї?
Обидва варіанти можливі. Іноді галерея сама звертається до художника, якщо його роботи підходять концепції виставок або відповідають інтересам галереї. Проте художники також можуть ініціювати контакт, особливо якщо їхня практика збігається з напрямком галереї.
Чи поширена в артсвіті практика пітчів?
Так, досить поширена. В ідеалі пітч має містити коротке представлення художника, опис його практики, портфоліо або декілька останніх робіт, а також чітко сформульовані ідеї щодо можливої співпраці (персональна, групова виставка, кураторський проєкт тощо). Важливо, щоби пітч був конкретним, лаконічним і демонстрував розуміння галереї та її напрямку.
До нас щодня приходять нерелевантні офери від художників. Наприклад, нещодавно хтось надіслав мені 20 фотографій картин з квітами, але ми не виставляємо натюрморти. Voloshyn Gallery працює з художниками, що роблять концептуальні та соціальні й політичні проєкти — не те щоб це був наш фокус, але після початку повномасштабної війни в Україні це дуже на часі. Наприклад, у Маямі зараз триває виставка Катерини Лисовенко. Вона про війну, але картини достатньо яскраві. Люди жартують, що це перша виставка Voloshyn Gallery, де є колір.
А як щодо фолоу-апів — how much is too much?
Це окей, але ми очікуємо, що нас не штормитимуть і не писатимуть тисячу імейлів з пропозицією показати картини в зумі — це вже пресинг. Також бувають повідомлення в дусі «чому ви мені не відповіли?», хоча в нас на сайті зазначено, що ми не гарантуємо фідбек на матеріали, які нам надсилають.
Чи існують у сфері неписані правила комунікації — власний етикет?
Так, у сфері міжнародного галерейного бізнесу є певний етикет. Починати знайомство з галереєю краще з презентації себе та своєї практики, а не одразу з пропозицій або вимог. Дотримуватися професійної манери спілкування, бути ввічливим та відкритим до діалогу — це основи успішної комунікації. Також варто поважати історію галереї та її співпрацю з митцями — це стосується як художників, так і інших учасників ринку.
Що можуть робити художники, щоб галеристи їх помічали?
Важливо оновлювати своє портфоліо — класно, коли це професійний вебсайт + прев’ю одним pdf-файлом, а не 100 аркушів з роботами. Активні соцмережі теж допомагають залишатися видимим та залучати авдиторію. Важливо, щоб художник працював над розвитком власного стилю та концепції.
Також варто бути активним у професійній сфері — ходити на відкриття виставок, арт’ярмарки та інші івенти. Знайомитися (і бажано не самому, а щоб хтось познайомив). Спілкуватись не лише з галеристами, але й з кураторами — часто саме вони приводять художника до галереї. Можна робити open studio та запрошувати кураторів і галеристів до своєї майстерні (але за умови, що в художника там не одна робота). Не обов’язково, щоб роботи вже були завершені — в студії може бути творчий месс.
Як ви приймаєте рішення щодо співпраці з новим митцем?
Професійні галереї дуже ретельно підходять до вибору художників для співпраці, враховуючи різні аспекти творчості й професійного розвитку митця. Один з основних критеріїв — відповідність робіт художника концепції та місії галереї. Галеристи аналізують, наскільки творчість художника вписується в її програму та чи доповнює вона наявний пул митців. Це допомагає зрозуміти, чи може потенційна співпраця бути довгостроковою.
Не менш важливі якість та унікальність робіт. Нас цікавить, чи вміє художник створювати оригінальні роботи й проєкти, які вирізняються серед інших. Тут важлива як візуальна привабливість, так і концепція та здатність проєкту залишати емоційний або інтелектуальний слід у глядачів. Важливо, щоб творчість митця була послідовною та мала інтелектуальну складову, релевантну для сучасного мистецького контексту.
Плюс ми звертаємо увагу на бекграунд художника: де він виставлявся, в яких колекціях представлені його роботи, чи має він досвід участі у виставках, конкурсах, резиденціях. Освіта в галузі мистецтва — теж вагомий аргумент на користь співпраці. А ще репутація художника в артспільноті або потенціал до її формування.
Чого не варто робити, якщо хочеш виставитися в галереї, — які помилки найчастіше роблять художники-початківці?
Надсилають надто довгі або не персоналізовані листи. Агресивно наполягають на своїй пропозиції. Несерйозно ставляться до співпраці. Не розуміють діяльності галереї.
Як саме художник залучений до формування виставки?
Художники не просто надають нам роботи — ми співпрацюємо в розробці концепції виставки, дизайну простору, а також у плануванні комунікаційної стратегії. Часто художники самі стають кураторами або співкураторами виставки.
Наприклад, зараз ми готуємо експозицію в Маямі — Нікіта Кадан виступатиме там і художником, і куратором свого соло-проєкту. Сам пише тексти, сам розробляє концепцію. Ще місяць тому ми навіть не знали, які там будуть роботи, але це окей — ми давно працюємо з Нікітою, він професійний, і ми впевнені, що результат буде супер.
Виставка завершується — як стосунки галереї та митця виглядають надалі?
Якщо ми репрезентуємо художника, після завершення виставки ми підтримуємо з ним контакт, обговорюємо майбутні проєкти. Часто буває, що роботи купують через якийсь час після завершення виставки. Тож важливо залишатися на зв’язку, ділитися новинами та брати участь у спільних заходах.