Skvot Mag

Поліна Дорошенко: «Книжкова ілюстрація — це потужне медіа та здебільшого командна гра»

Ілюстраторка та художниця — про вхід у професію, роботу з Google і те, де шукати свій візуальний голос.

Поліна Дорошенко: «Книжкова ілюстрація — це потужне медіа та здебільшого командна гра»
card-photo

Женя Цаценко

Редакторка SKVOT MAG

7 лютого, 2024 Ілюстрація Стаття

Книжковий ілюстратор — не те саме, що text-to-image генератор. Він бере слова автора за орієнтир, але інтерпретує та обігрує історію по-своєму.

Так думає Поліна Дорошенко — художниця, яка створила дудл до Дня Незалежності України та проілюструвала понад 10 книжок (зокрема «Лісову пісню», On my way home і «Почути Асканію-Нову»). Цього (і не лише цього) року роботи Поліни увійшли до шорт-листа Болонського книжкового ярмарку — це одна з наймасштабніших подій у світі дитячої літератури. Поліна розповіла нам:

— в якій екосистемі працює книжковий ілюстратор

— що спільного між ілюстратором і провідником

— як робила дудл до Дня Незалежності

— чому світу потрібен лише один Пікассо

 

Ти художниця та ілюстраторка. Чи проводиш межу між цими двома сферами?

Коли я писала в інстаграмі цей рядок під аватаркою, вказала, що я художниця та ілюстраторка. І саме тоді запитала себе, чому я взагалі розмежовую ці дві сфери. Для мене бути художником — це бути дослідником. Це про процес створення, пізнання, щиру цікавість до світу. А ілюстрація — це специфікація сфери, в якій я працюю найчастіше.

Розкажи про книжкову ілюстрацію — це нішева історія чи на цьому ринку працює багато людей?

Книжкова ілюстрація — це потужне медіа та здебільшого командна гра. Щоб створити книгу, потрібно залучити понад десяток різних професій. Я зрозуміла це на четвертому курсі, коли ми з подругою вирішили помандрувати. Нам була потрібна якась надмета, тому ми поїхали на Болонський книжковий ярмарок — одну з найбільших подій у сфері. Я була дуже вражена, коли побачила там цілий поверх для людей, які підписують контракти, продають права на твори, домовляються про переклади (і це я не говорю про інші поверхи зі стендами міжнародних видавництв і виставкою ілюстрацій). Саме тоді я зрозуміла, що бути книжковим ілюстратором — це не просто візуалізувати текст, а бути частиною величезного всесвіту.

 

Куди й до кого треба бігти, якщо хочеш стати книжковим ілюстратором?

Залежить від стартової точки. Локомотивом усього є бажання та цікавість. Маєш це відчуття — маєш вектор. А от заходити в професію краще з базової художньої освіти. В процесі навчання ти перебуватимеш у колі колег, тож перші замовлення та професійні зв’язки з'являються самі собою.

Чи є сфери, з яких легше починати в книжковій ілюстрації, — можливо, це якась технічна робота над довідниками, підручниками, ПДР?

Відповім трохи здалеку. Не так важливо, що ти робиш, — важливо, як ти це робиш. 

Ілюструвати підручник — для мене це звучить як задача із зірочкою. В підручнику мають поєднатися освітня, технічна й візуальна складові, його треба ретельно розробляти. Не думаю, що це хороша точка входу в ілюстрацію.

Можливо, я трохи засмучу, коли скажу, що дитяча книга — це теж не найлегший спосіб зайти в ілюстрацію. Звісно, бувають винятки, але невипадково в Художній академії ми працювали з дитячою літературою вже на четвертому курсі. Тому, як я казала раніше, базова художня освіта — це найкращий старт. Так навчишся рисунка, принципів композиції, дізнаєшся про побудову книги та роботу із сюжетною лінією тощо.

 

З яких етапів складається робота над ілюстраціями для книги та скільки часу триває один проєкт?

Все починається з пропозиції від видавництва, автора або, якщо це персональний проєкт, — власної ідеї. Далі — робота з текстом або історією, дослідження, занурення в тему. Якщо ілюстратор співпрацює з видавництвом, він також розробляє загальне рішення, створює ескізи, розкадровку макета і веде комунікацію з артдиректором

Час — це дуже індивідуально. Залежить від обсягу роботи й темпу художника. Найкоротший термін у моєму досвіді — це 3 місяці, але над поточним проєктом я працюю майже рік. Це picture book, тобто історія без тексту, тож вона вимагає дуже ретельного сторітелінгу

 

Книжкові проєкти — це довга історія. Варто налаштовуватися на марафон, а не спринт. Отже, показувати певний результат на проміжних етапах. А ще варто бути готовим комунікувати з фахівцями зі сфери книговидання (хіба що в тебе є агент, який візьме частину роботи на себе).

Які задачі на себе забирає агент?

Здебільшого агент бере на себе комунікаційну роботу. Також він забезпечує ілюстратора наступними проєктами. Я ніколи не мала агента — так склалося, що пропозиції або надходили без участі посередників, або я сама знаходила собі проєкти.

Книжкова ілюстрація буває абстрактною, настроєвою, чи вона має обов’язково візуалізувати сюжет?

Підхід може бути дуже різним. Якщо запропонуєш десятьом ілюстраторам попрацювати з однією історією, отримаєш 10 різних рішень (і кожне матиме свою силу та ракурс). Ілюстратор трохи нагадує провідника, а саме — візуального провідника. Його роль полягає в тому, щоб створити власну історію та візуальні метафори. Він пропонує читачу декодувати знаки, занурює його в атмосферу та проходить цей шлях книжкою разом із ним.

 

Ти сама обираєш, які моменти в книзі ілюструвати?

Так, я обираю їх сама, спираючись на історію та сюжет. Одного разу мені з технічних причин треба було розмістити ілюстрації на конкретних розворотах. Але це не означає, що мене обмежували в самому зображенні.

Часто кажуть, що діти заважають у кар’єрному розвитку, але твій кейс протилежний — ти колаборуєшся з донькою. Як дитина допомагає тобі в роботі?

Я б не сказала, що діти заважають кар’єрі, просто вони потребують багато часу — якісного, включеного. Це і дає, і забирає певний ресурс. Мені цікаво спостерігати за реакцією доньки на мої роботи. Деколи вона звертає увагу на маленькі деталі, які, як мені здавалося, ніхто не помітить. 

 

Коли почалась повномасштабна війна, ми з донькою виїхали за кордон. Всі батьки знають, що роль мами або тата — це цілодобова робота. Тому я спеціально роблю акцент на тому, що деякі роботи ми зробили разом із донькою. Наприклад, так було під час художньої резиденції в Амстердамі. Ми розмістили її роботи на окремій стіні — на рівні погляду маленького глядача.

Ти робила дудл до Дня Незалежності України минулого року. Як вдалось отримати цей проєкт — до тебе звернулись особисто чи був конкурс?

Мені написала артдиректорка Google і запитала, чи хочу я взятися за цей проєкт. Я погодилась і підписала договір про нерозголошення ще до того, як почала робити ескізи. Мені надіслали референси та дуже гарно прописане технічне завдання. Важливо, що референсами були мої попередні роботи. Тобто тебе не запрошують зі словами «зробіть як той ілюстратор», а спираються саме на твій стиль. Значить, це був свідомий вибір.

Передати візуальний образ України в одному зображенні справді важко — що ти взяла у фокус у фінальній версії, а що залишила на скетчах?

Коли мені запропонували робити дудл, я була дуже натхненна. Мені хотілося зробити щось надзвичайно влучне, щоб це було і про історію, і про сучасність. А потім я перегрілась цим бажанням. Відчула надто сильний тиск від себе самої, це заважало.

Мої ескізи були більш абстрактними, яскравими та різношаровими на початку. Там було більше елементів і знаків, зрозумілих мені та людям, дотичним до мистецької галузі. Але вони не одразу зчитувались середньостатистичним глядачем, тобто цільовою авдиторією Google. Тому треба було шукати компроміс — і зробити ілюстрацію зрозумілою для всіх.

 

Пізніше мені порекомендували зробити дудл жовто-блакитним (з додаванням інших акцентів). Також ми узгодили, що не будемо реферувати до конкретних образів (Шевченка, Українки, Зеленського) чи споруд. І покажемо в дудлі людей різної статі та віку.

Чи існують ком’юніті ілюстраторів (в Україні, онлайні)?

Для нетворкінгу кільком ілюстраторам достатньо зібратися разом і поробити скетчі. В Києві, наприклад, є група «Малюнок на сніданок». Також існують ком’юніті, де ти можеш платити регулярний внесок за членство та отримувати бонуси — наприклад, лекції в записі або рев’ю портфоліо. Найбільше професійне ком’юніті в Україні — клуб ілюстраторів Pictoric. Вони роблять потужні виставки та проєкти, популяризують ілюстрацію як в Україні, так і за кордоном.

Що може конкретно полегшити вхід у професію книжкового ілюстратора?

Треба розширювати свій світогляд і вчити око. Тобто музеї, бібліотеки, виставки — все це полегшує вхід. Також раджу слідкувати за іншими ілюстраторами. Мені цікаво слухати їх, якщо вони дають лекції чи записують подкасти. Це допомагає звірити дані. Важливо керуватися щирим бажанням — постійно перепитувати себе: а що саме мені подобається, що мені притаманно, etc.

Розкажи про конкурси для ілюстраторів — окрім якості самих робіт, що ще може позитивно вплинути на рішення журі?

Одна з основних порад — дотримуватись вимог подачі та встигати в терміни. А ще важливо не намагатися встигати за тенденціями, бути ще одним кимось — нікому не потрібен другий Пікассо чи будь-хто інший. Якщо існує дві однакові художні мови, всі обов’язково захочуть з’ясувати, хто був першоджерелом, а хто — копією.

Остання книжка, яка полетіла у твій reading list, — це?

«Готуємо в журбі» Євгенії Кузнєцової. Я не так багато читала за останні 2 роки, і мій список лише обростав назвами. Але ця книжка прочиталася дуже легко, на одному диханні.

Розкажи жарт (покажи мем), який зрозуміють лише ілюстратори

І ще один:

Джерело: pinterest.com

Чи можна обирати книгу за обкладинкою?

Я так зазвичай роблю. Можливо, обкладинка не вирішує долю книги, але вона точно має привертати увагу, вирізнятися серед інших книжок на полиці.

Якби ти робила ілюстрацію про себе, не малюючи себе, — що б це було?

Кожна ілюстрація, яку я роблю, — це про мене. Багатошаровість, використання різних технік — я відчуваю себе саме такою.