Skvot Mag

Не соромно запитати: як отримати грант на культурний проєкт

Культурна менеджерка Ольга Бекенштейн — про гранти на культуру, колабу з посольством США і те, що дратує в заявках найбільше.

Не соромно запитати: як отримати грант на культурний проєкт
card-photo

Женя Цаценко

Редакторка SKVOT MAG

9 лютого, 2024 Мистецтво Стаття

Після 24 лютого 2022 держава скоротила фінансування культури та інших сфер, які не входять у топ пріоритетів під час воєнного стану. Натомість українцям відкрилось багато іноземних програм — європейські та американські фонди підтримують нас грантами, щоб культурне життя в Україні не зупинялося.

Всі свої незручні запитання про гранти ми поставили культурній менеджерці та музичній кураторці Ользі Бекенштейн. 8 років тому вона заснувала фестиваль афроамериканської та імпровізаційної музики Am I Jazz?, а зараз працює над новим музичним проєктом — Time Based. А ще Ольга оцінювала заявки в організаціях Insha Osvita і Zusa. Розпитали Ольгу про те, як треба і не треба писати грантові заявки та що робити після того, як отримуєш зелене світло на реалізацію проєкту.

 

Що таке грант і чим він відрізняється від стипендії, спонсорства чи іншого виду фінансування?

Грант — це цільове фінансування проєкту, який відповідає стратегічним пріоритетам грантодавця. Сухе визначення, але воно підсвітлює два важливих моменти:

#1. Кошти спрямовують на конкретні активності. На відміну від грантодавця, спонсору байдуже, скільки грошей ти витратиш на реалізацію проєкту. Йому важливий результат: наприклад, щоби подію відвідали 10 тис. людей. Розмір спонсорської підтримки залежить від того, наскільки йому потрібен цей результат. А от грантодавцю важливо точно розуміти, яку суму ти витратиш на проєкт.

#2. Відповідність пріоритетам грантодавця. Організації та фонди, що видають гранти, мають власну глобальну мету, бачення та очікування. Наприклад, є грантодавці, які підтримують лише музичні проєкти або лише ініціативи, які комунікують тему екології. 

В 99% випадків гранти видаються на конкурсній основі. 

З чого складається грантова заявка?

Грантова заявка складається з трьох частин: 

  • технічна складова: сюди входять документи, які підтверджують юридичний статус організації та її спроможність отримати грантові кошти
  • наративна складова, тобто опис проєкту
  • бюджет

Якщо грант передбачає колаборацію кількох організацій, потрібно також подати документи, що підтверджують наміри співпраці.

 

Що стається після того, як твій проєкт вирішують профінансувати?

Коли опен-кол закінчується, журі оцінює технічну, наративну частини та бюджет. Потім вони формують шорт-лист і приймають рішення, хто отримає кошти. Це рішення залежить від багатьох факторів, неофіційних також. Наприклад, грантодавець може профінансувати проєкти з кількох регіонів, щоб охопити більшу територію. Або, якщо грант підтримує артпроєкти загалом, журі можуть відібрати заявки з різних мистецьких сфер — задля диверсифікації.

На цьому етапі також відбуваються інтерв’ю з потенційними грантоотримувачами. А ще — узгодження бюджетів. Грантодавець не завжди затверджує той бюджет, який склав заявник. Деколи його потрібно трохи скоротити або обґрунтувати. Пізніше ти підписуєш контракт із грантодавцем і починаєш реалізовувати проєкт. Кошти отримуєш або відразу, або кількома траншами, або після виконання проєкту. Коли проєкт завершено, його потрібно архівувати й подати звітність.

Креатор або культурний менеджер може подати заявку сам? Чи підключити грантрайтера — the must?

У класного культурного менеджера мають бути всі необхідні навички, щоб написати грантову заявку. Гранти — це не якась відірвана від проєктної або стратегічної діяльності сфера. Звісно, є люди, які займаються виключно заявками — їх називають грантрайтерами. Але вони все одно мають добре розуміти процес реалізації проєкту. Існують також грант-менеджери — це ширша діяльність, яка включає і пошук грантових програм, і написання заявки, і супровід проєкту. 

Останнім часом в Україні з'являється багато грантів на культуру — і їх ставатиме все більше з процесом євроінтеграції. Тоді потреба у грантрайтерах зросте — не всім культурним менеджерам подобається цим займатись. Напевно, тому, що вони ставляться до грантів як до бюрократичної історії. Але це не так. Від роботи з грантами можна і треба отримувати задоволення. Коли пишеш заявку, багато думаєш про те, що саме та з якою метою ти робиш, якими є твої цінності, etc. Це важливі речі, на які зазвичай не вистачає часу через рутинні задачі. 

Тож так, культурний менеджер може повноцінно займатися грантами. Але якщо грант на велику суму, бухгалтер — це the must. Навчитися рахувати податки можна і самому, але значно спокійніше, коли поруч спеціаліст.

Грантодавці часто наголошують, що вони не підтримують комерційні проєкти. Це означає, що я не можу подати на грант івент із платною участю, продавати фінальний продукт, etc.?

Не зовсім. Комерційна діяльність передбачає отримання прибутку. А продаж квитків — це не завжди про прибуток. Можна зробити платні квитки й закласти дохід з продажів у бюджет проєкту. Це називається реінвестиція. В результаті проєкт не приносить фінансової користі організації, а отже, вважається некомерційним.

 

Чи є типи проєктів або витрат, які зазвичай не покривають гранти?

Зазвичай грантові програми не фінансують капітальні ремонтні роботи й не передбачають виплат по авторському праву. Також грантодавець може не покривати операційні витрати (деколи) і закупівлі. Найчастіше купувати речі можна, не перевищуючи ліміт — наприклад, 30 тис. грн за одиницю.

Загалом грантодавець може відмовитись покрити всі витрати, які: а) не були закладені в бюджет початково, б) складно обґрунтувати. 

Коли думаєш про культурні гранти в Україні, перше, що спадає на думку, — це УКФ. Чи існують не такі масштабні та більш локальні фонди — наприклад, при міських радах?

Зазвичай міські ради закладають бюджети на культуру, хоча я зайшла сьогодні на сайт КМДА і не побачила там жодного гранту. Можливо, фінансування скоротили через війну. Що стосується УКФ — це дещо проблемна організація, але вона є. Серед інших впливових інституцій, що видають гранти на культуру, — House of Europe, «Ізоляція» та «Інша освіта» (зараз у них триває опен-кол на програму міжнародної співпраці, яка реалізується спільно із zusa).

Чи можу я податись на іноземний грант, якщо хочу реалізовувати проєкт в Україні?

Якщо грант співфінансується Європейським Союзом, на нього можуть подаватися всі держави-члени плюс країни на шляху до ЄС (як-от Україна чи Грузія). Інколи фокус роблять на країнах, в яких буде реалізовуватись проєкт, а є гранти, які беруть у пріоритет тематику. Наприклад, гранти на перформанс-арт або проєкти, пов’язані з екологією. Неважливо, де ти реалізовуватимеш проєкт, головне — відповідати тематиці.

Чи можу я взяти грант, якщо я не ГО і не інституція, а ФОП із КВЕДом «індивідуальна мистецька діяльність»? Напевно, мої шанси будуть нижчими, ніж, скажімо, в національного музею.

Якщо в технічних вимогах гранту написано, що ФОПи можуть брати участь — вони змагатимуться за фінансування на рівних. Експерти дивляться не на юридичну форму, вони дивляться на зміст проєкту. Насправді дуже багато заявок надходить саме від ФОПів. А державні установи, на жаль, часто підходять до формування проєктів із застарілим інструментарієм. Звісно, державні інституції робили й класні проєкти. Але досить часто їм бракує інноваційності — особливо якщо йдеться не про Національний музей в Києві, а про інституцію в маленькому містечку. 

Якщо я маю невеликий бекграунд (наприклад, курси та один навчальний проєкт), в мене є шанси отримати грант?

Всі колись отримували свій перший грант. Велику роль грає не грантова історія заявника, а його портфоліо. Ти можеш бути крутим культурним менеджером, реалізувати десятки проєктів, але жодного разу не звертатися за грантовим фінансуванням. Якщо твоє портфоліо поки що невелике, можеш запартнеритись із кимось, щоб не бути головним заявником. Або залучити в команду людей, які працювали з грантами раніше. Також звертай увагу на суму гранту. Є невеликі програми, на які можна подаватися навіть під час навчання.

Варто враховувати, що твої ФОП або ГО мають бути зареєстровані за рік або два до подачі на грант. Якщо організація була зареєстрована давно, але за цей час не зробила жодного проєкту — це теж трохи дивна історія.

 

Ти не лише пишеш, але й оцінюєш грантові заявки. Які факапи зустрічаєш найчастіше і що дратує в заявках найбільше?

Як експертка я перевіряю змістову частину та бюджет. Ось помилки, які я зустрічаю найчастіше:

#1. Абстрактні описи. Деколи доводиться кілька разів перечитати заявку, аби зрозуміти, що саме планує зробити заявник та яким буде фінальний продукт. 

#2. Відсутність бюджету. Якщо в грантової програми довільна форма бюджету, заявники часто не роблять його взагалі. Максимум — пишуть, на які процеси які суми потрібні, без аргументації, деталізації, врахування податків, etc. Це суттєво зменшує шанси.

А дратує мене ChatGPT — це дуже палівно. Якщо текст написаний ШІ, це помітно з першого ж речення. ChatGPT можна використовувати, але тільки якщо знаєш як. Також я не люблю, коли заявники спекулюють на чутливих темах — екології, гендерної рівності. Якщо проєкт справді працює з такими питаннями, про це варто писати. Але інколи я зустрічаю формулювання на кшталт: «Для транспортування в межах України ми використовуватимемо потяги, а не літаки, адже це більш екофрендлі». Ніби в них є вибір. Дратує, коли менеджери думають, що їхні заявки перевірятиме робот, а не людина. 

Чи є якісь негласні tips & tricks, які можуть допомогти отримати кошти — грантодавець не каже про них прямо, але вони читаються між рядками?

Інноваційність — навіть якщо цей критерій не зазначено (хоча зазвичай про нього пишуть), експериментальні підходи завжди вітаються. Це відповідає природі грантового фінансування — такі проєкти не передбачають прибутку, тому тобі не так страшно спробувати щось нове, нішеве. Експерти підсвідомо оцінюють інноваційність, бо читати 50 заявок поспіль про переосмислення творчості Марії Примаченко — важко.

Є організації, які тримаються лише на грантах. Наскільки ця стратегія ефективна?

В Європі багато організацій, які живуть лише завдяки грантам, і все йде до того, що так буде в Україні також. Але покладатися на одне джерело фінансування — ненадійно. Це не сприяє сталості організації. Важливо розуміти, як ти підтримуватимеш діяльність, якщо втратиш грантодавця або мецената. Особливо якщо займаєшся нішевими й дорогими проєктами, які важко відбити коштом квитків, — перформанс-артом, фестивалями. Такі події майже нереально зробити без додаткового фінансування.

Розкажи про те, як ти залучала грантові кошти на Am I Jazz? Якщо проводиш подію з року в рік, грантодавці довіряють тобі більше?

Довіра грантодавців зростає, коли твоє портфоліо покращується та апдейтиться. Am I Jazz? був фестивалем афроамериканської та імпровізаційної музики, а більшу частину лайнапу складали американські виконавці, тож нас підтримувало посольство США. А у 2020 році, коли не вдалося залучити міжнародних артистів через ковід, ми отримали гранти від УКФ та Українського інституту. Тоді ми пішли зворотним шляхом — провели концерти виключно з українськими виконавцями, відзняли їх і просували за кордоном.

Загалом у мене склалася плідна співпраця з американськими фондами, бо я стипендіантка Fulbright — це програма культурного обміну між США та іншими країнами світу. Нещодавно я запустила новий проєкт — Time Based. Він також отримав фінансування від посольства США і також складатиметься з менторської програми з американськими артистами та концертів. Тобто цей грант є логічним продовженням моєї діяльності — як культурна менеджерка я давно працюю на обмін між українською та американською сценами.