Артістток про карʼєру сучасної художниці | SKVOT
Skvot Mag

Сучасне мистецтво: артистток про карʼєру художниці

Конспект SKVOT-артисттоку — про те, як зробити першу виставку, розвиватися без профільної освіти й подолати сексизм у мистецтві.

Сучасне мистецтво: артистток про карʼєру художниці
card-photo

Саша Кривко

Редакторка Skvot Mag

22 вересня, 2023 Дизайн Стаття

На сучасне мистецтво можна просто дивитися — а можна просувати його і просуватися разом із ним. Аби самореалізуватися як художник, потрібно розібратися у сфері арту і законектитися з іншими митцями. З цим допоможе артистток SKVOT про те, як самореалізуватися, знайти потрібний бекграунд і розібратися у сфері арту. 

Зібрали інсайти від спікерок артисттоку: Марії Прошковської — художниці, що працює з темою травми, та Марії Куліковської — мультимедійної художниці, що працює з темою тіла. Модерувала розмову засновниця Щербенко Арт Центру Марина Щербенко.

 

У чому різниця між мистецтвом в Україні та ЄС

На один і той самий перформанс в Україні та ЄС глядачі реагують по-різному. Публіка в ЄС більш вимоглива, оскільки довше має доступ до різного мистецтва. Українці активніше обговорюють роботи між собою, стають частиною перформансу. 

Марія Куліковська: Різниця помітна в тому, як реагують глядачі. В Україні на мистецтво реагують емоційніше, ніж у країнах ЄС, — наша авдиторія набагато більш вдячна. Публіка в Європі більш вибаглива, її важче здивувати, а в Україні (особливо в маленьких містах) люди дуже включаються у процес. 

Марія Прошковська, із проєкту "Анорексія"_03.jpeg

Фотодокументація проєкту «Анорексія» на FUTURA Open studios (2018). Джерело: shcherbenkoartcentre.com

Марія Прошковська: По-різному реагують на контактні виставки й роботи про тілесність. Я робила перформанс «Анорексія» в Чехії. Ця виставка — про внутрішній гнів, який відчуває жінка до суспільства, що примушує її не любити своє тіло. Сам перформанс проходив у маленькій кімнаті. Коли люди туди заходили, вони не знали, що саме на них чекає. Там стояла я в білизні тілесного кольору. Я спеціально шукала візуальний контакт із глядачами, дивилася в упор. Українці спокійніше ставляться до дискомфортного мистецтва — можливо, через війну та нестабільність. 

Як рухатися без профільної освіти

Коли починаєш кар'єру в мистецтві, може з’явитися страх, що без диплома художньої академії нічого не вийде. Насправді це не так: талант, нетворкінг і бажання розвиватися важливіші за диплом.

Марія Прошковська: Я за освітою юристка, закінчила академію МВС. Те, що я не маю профільної художньої освіти, не стало для мене проблемою, я все одно знайшла своє місце в мистецтві.

Марія Куліковська: Освіта для художника важлива. А ще важливіше — де та як її здобувати. Це не обов’язково робити у професійній інституції. Художня профільна освіта вчить техніки, але часто руйнує відчуття свободи. Якщо в тебе немає диплома, це не значить, що ти поганий художник або художниця. 

Часто у профільних закладах викладають люди старої школи. Вони не розповідають, як продавати свої роботи, комунікувати з іншими митцями, захищати авторські права. Або як заходити на нові майданчики та читати контракти. Художні академії та університети можуть і нашкодити, бо часто викладачі дотримуються консервативних і патріархальних поглядів.

dream_catcher_2x5,  2017 Марія Прошковська, Андрій Лобов.jpg

Dream Catcher Марії Прошковської та Андрія Лобова, 2017. Джерело: artukraine.com.ua

Сексизм у сучасному мистецтві

Мисткині можуть стикнутися з дискримінацією ще на початку шляху. Іноді сексизм можуть проявити й викладачі в художній академії. 

Марія Куліковська: Сексизм є всюди, і в індустрії мистецтва також. На жаль. Коли я навчалася в художній академії в Києві, я часто з цим стикалася. Можу навіть зібрати тетрис із цитат: «дівчата в архітектурному шукають чоловіка-архітектора», «архітектура — сфера для хлопців», «що жінки можуть у цьому розуміти?». Буває і таке, що чоловіки-викладачі присвоюють роботи студенток собі. 

Головна порада тут — говорити. Якщо це університет, іди до ректора або декана. Якщо ком’юніті — розкажи про це іншим членам спільноти. Шукай однодумців — і в жодному разі не звинувачуй себе. 

Як рефлексувати через свої роботи

Будь-яке мистецтво — автобіографічне та є спробою саморефлексії. Можна навіть маніфестувати проблему і свій стан у ній. Звісно, є страх показати свою проблему іншим, ще й у такій вразливій формі. Але мистецтво — це форма психотерапії, яка зцілює насамперед самого креатора. 

Марія Куліковська: Я колись перебувала в аб’юзивних стосунках. І пропрацювала цей період свого життя, коли створила скульптуру «Моя друга Ксена». Потім ця робота стала частиною цілого проєкту «Армія клонів», який показували у Платформі культурних ініціатив ІЗОЛЯЦІЯ. 

IMG_3281.JPG

Розворот книги «МУХі 2009-2021» 2021 року з фото скульптури «Моя друга Ксена» Марії Куліковської. Джерело: shcherbenkoartcentre.com

Як визначитися з простором

Простори бувають мистецькі — створені спеціально для виставок, а також немистецькі — квартири, гаражі, під’їзди, де художники самі створюють атмосферу. Молоді митці сподіваються провести свою першу виставку саме в галереї, бо це звучить солідно і не треба морочитися з тим, щоб облаштувати локацію. 

Мистецькі простори можуть просити гроші за оренду приміщення, де відбувається подія, або за те, щоби провести саму виставку. В обмін на це обіцяють глядачів на перформанс і зробити виставку популярною. Часто це працює не так. 

Щоби знайти «свій» простір, досліджуй. Перевір галерею, яку ти обираєш, — сходи туди 4–5 разів у різний час. Прийди вранці в понеділок, увечері в п’ятницю та на вихідних і подивися, скільки людей у галереї. Щоб тебе не впізнали, можеш замаскуватися або попросити друзів сходити замість тебе. Подивися відгуки про галерею в інтернеті. Мета — дізнатися, що взагалі відбувається в цьому мистецькому просторі. 

Марія Куліковська, "254. Акція", 2014, Документація з архіву художниці. Кадри Дани Косміни.jpeg

«254. Акція». Ермітаж, Санкт-Петербург, росія, 2014. Джерело: архів Марії Куліковської

Якщо розумієш, що галерея — не варіант, організуй квартирник і задокументуй свою виставку. Локацією для неї можуть стати вулиця або гараж. Головне — зонуй експозицію так, щоби глядач із нею взаємодіяв. 

Марія Куліковська: Галереї часто відмовляють, особливо початківцям. Це не страшно. Якщо так сталось, вибирай для виставки немистецький простір. Організуй перформанс у квартирі або знайди тих, хто готовий прийняти твій захід. Зроби це своєю культурною інтервенцією. 

Марія Куліковська, проєкт _Армія Клонів_, 2010-2014_4.jpg

Проєкт «Армія Клонів» у рамках ГогольFest, 2010-2014. Джерело: mariakulikovska.net

Як працює нетворкінг у мистецтві

Контакти — це репутація та роками напрацьовані зв’язки. У сфері сучасного арту всі одне одного знають. Аби увійти в тусовку, важливо не боятися стати видимим креатором і заявити про себе. 

Марія Прошковська: Щоб знайти контакти, зроби для цього такі перші кроки: напиши мотиваційний лист і CV та сформулюй ідею проєкту, над яким ти зараз працюєш. Навчися презентувати себе перед іншими художниками, формуй спільноту — вона допоможе, коли тільки починаєш.

Марія Куліковська: Також знайди ментора. Ментор — це людина, яка впливає на твій фокус. Такою людиною може стати художник, друг із ком’юніті або куратор з інституції, з якою співпрацюєш. Менторство зекономить тобі час і навчить уникати зайвих помилок.