Уникати помилок — погана стратегія, бо без них немає розвитку. Але уникати зайвих помилок — це раціональний підхід, який збереже гроші, час, натхнення та навіть репутацію.
Щоб не припускатися помилок, які справді можна оминути, варто звернутися до ментора — людини, яка знає про сферу більше за тебе та може допомогти обрати найкращий маршрут.
Про принципи пошуку менторів у будь-якій сфері — від графічного дизайну до продуктової розробки — розповідає Євген Болтян, Senior Experience Designer в EPAM Ukraine. Він проходить профільні курси, користується послугами менторів — і точно знає, як це влаштовано.
Хто такий ментор
Ментор — це експерт твоєї (або суміжної) спеціальності, який вже пройшов шлях, довший за твій, і готовий поділитися досвідом. Зазвичай до менторів звертаються тому, що хочуть:
- — прискорити освоєння теми або зростання в ній
- — покращити навички
- — отримати цінні уроки, щоб уникати помилок
- — швидко розв’язувати певні задачі
Важливо розуміти різницю між консультантом, ментором та коучем (вони здаються схожими, але насправді доволі сильно відрізняються):
#1. Консультант — це спеціаліст, який консультує зі своєї теми. Тобто консультант із маркетингу може допомагати в побудові маркетинг-системи. Або такому ж самому менеджеру давати поради з того, в чому той має менше досвіду. Метою консультанта є донести рішення та допомогти його запровадити.
#2. Коуч зазвичай допомагає людям відокремлювати головне від другорядного, досягати своїх цілей, пріоритизувати їх. Це не про навчання професії — тут фокус на розвитку самої навички зростати. Мета коуча — закрити запит людини, з якою він працює. Коучі навчаються на спеціальних програмах, отримують акредитацію та мають детально прописані методики роботи.
#3. Ментор робить щось дуже схоже на те, що й консультант, — бо допомагає краще розібратися у професійній сфері. Але менторський підхід — це ще й підтримка, робота з мотивацією. Задачею ментора є комплексно розв’язати задачу клієнта (менті) — розказати основну теорію рішення, допомогти з реалізацією в потрібному контексті, а потім оцінити результат.
В чому ментор допоможе, а в чому — ні
Долучитися до роботи з ментором можна в будь-який момент — це точно не буде зайвим ні для джунів, ні для прокачаних спеціалістів (просто рівень менторів тоді буде різним). Зазвичай сигналом, що варто звернутися до ментора, є наступне:
- — все горить і ні на що не вистачає часу
- — є проблеми з фокусом і тайм-менеджментом
- — в команді ти єдиний дизайнер/маркетолог/креатор
- — не видно перспективи розвитку на своїй позиції
- — минуло 2 роки, а ти досі виконуєш ту саму роботу за ті самі гроші
- — маєш відчуття, що робиш не те, чого тобі насправді хочеться
А от із цим краще звертатися до іншого спеціаліста:
- — комунікативні складнощі, проблеми адаптації, менеджмент вигорання (до психолога-консультанта або психотерапевта)
- — тривожні стани, депресія, глибока стадія вигорання (до психотерапевта та/або психіатра)
- — фізична втома, постійний головний біль, інший фізичний дискомфорт (терапевт, невролог)
- — аб’юз чи харасмент у команді (до people-партнера, іншого представника HR-команди, юриста)
Багато складнощів із мотивацією або розфокусом можуть бути симптомом більш серйозних проблем зі здоровʼям. Також треба розуміти, що ментор — не чаклун, а саме по собі менторство не допоможе, якщо:
- — не дотримуватися рекомендацій ментора
- — сприймати коментарі ментора як критику, а не рекомендації до зростання
- — не бути готовим до змін
Як відбувається менторство
У ментора немає фіксованої структури роботи — він допомагає з тим, що актуально тут і зараз. Це може працювати як у плюс — бо дозволяє бути гнучким до запиту, так і в мінус — бо без затверджених методологій ментору може бути непросто зорієнтуватися в тому, як він буде допомагати людині досягати результату.
Менторство передбачає особисті зустрічі (офлайн чи онлайн) тривалістю 30–60 хвилин. Сесії можуть бути як одноразові, так і серією. Не всі запити можна закрити за раз, часто потрібно супроводжувати менті протягом певного періоду.
Зазвичай до менторів звертаються з такими запитами:
- — регулярні стратегічні сесії з побудови карʼєри (кілька разів на рік)
- — будування плану розвитку на період (раз на місяць/квартал)
- — підготовка до влаштування на роботу (за потребою)
- — активна робота над портфоліо або окремою навичкою (1–2 рази на тиждень)
- — розв’язання поточних питань (за потребою)
Класичне менторство є в межах курсів — коли після лекції можна зустрітися з викладачем, поставити запитання та отримати зворотний звʼязок на домашні завдання. Частіше курс із ментором дає набагато більший результат, бо до теорії додається реальний досвід лектора — і все це інтегрується у твою практику.
Також у багатьох компаніях менеджер команди зазвичай є ментором, який допомагає ставити цілі зростання та крок за кроком рухатися до них. Це ідеальний формат розвитку для спеціаліста і цей підхід сприяє лояльності: люди в таких командах працюють доволі довго та не зацікавлені змінювати компанії (навіть із підвищенням оплати).
Головні виклики менторства
Менторство виглядає як дуже корисний досвід — але в реальності далеко не всі прагнуть мати ментора або стати ним. Цьому є кілька пояснень:
Менторство вимагає неабиякого ресурсу. Після годинної сесії потрібен час (інколи в кілька разів довший за саму сесію), щоб поновити сили. Тож у ментора (який зазвичай має ще й основну роботу) не так багато часового ресурсу, щоби набирати менті.
Менторство передбачає поєднання різних навичок. Той, хто стає ментором, мусить мати впевнений досвід у своїй спеціальності, вміння працювати з людьми, чути й розуміти їхні проблеми. Також важливим є справжнє бажання стати ментором — свідомо взяти на себе цю роль.
Нерозвинена культура менторства. Щоби працювати з ментором, для початку треба усвідомити, що розв’язати проблему самостійно не виходить. Але в нашому культурному середовищі людина до останнього шукатиме рішення сама. Багато хто навіть не замислюється, що якесь професійне питання можна розв’язати швидше, якщо звернутися за консультацією.
Основні переваги роботи з ментором
Оглядаючи свій карʼєрний шлях, я бачу декілька стратегічних помилок, які зробив на різних етапах і які коштували мені дорогоцінного часу та сил. Думаю, з ментором цього б не було, бо робота з ним дає дві важливі переваги:
#1. Значна економія часу. Навіщо намагатися самому розв’язати проблему, якщо хтось вже давно це зробив — і можна піти спитати? А ще й попросити про допомогу, щоб на кожному етапі процесу за тобою прослідкували та вказали на важливі речі.
#2. Зовсім інший рівень світогляду. Зазвичай ментор вже перебуває там, куди ти плануєш потрапити — наприклад, за 5 років. З вищої точки видно те, що для тебе зараз неочевидно.
Наприклад, ти збираєш портфоліо — і просто не можеш оцінити його критично. Відправляєш його в десятки компаній, але без результату. І найгірше — навіть не розумієш, у чому проблема. І якщо вже на першому кроці звернутися до ментора, він скаже, як виглядає твоє портфоліо й те, як ти описуєш свій досвід. Він також може допомогти в підготовці CV, проходженні інтервʼю, написанні мотиваційних листів.
Де шукати ментора
Ментор — це та людина, яка буде впливати на твій фокус і (в багатьох випадках) рішення. Тож краще приділити увагу пошуку, щоб обрати дійсно гарного ментора, — і це точно зона відповідальності менті.
Для початку — можна пройтися українськими платформами з досвідченими менторами. Ось кілька з них (але цей перелік точно може бути більшим):
Ментори в тилу. Це добірка менторів з дизайну, маркетингу, розробки тощо. Оплата за менторство спрямовується у фонди допомоги ЗСУ.
KyivUX. Тут зібрані найкращі ментори, які мають великий досвід у дизайні інтерфейсів та викладанні знань у цьому напрямку.
The ways. Молода, але професійна платформа. Тут можна знайти ментора з продакт-менеджменту, продакт-дизайну чи запуску стартапів.
Інший підхід — шукати менторів у своєму професійному оточенні, помічати пости про менторство у фейсбуці чи твіттері або зробити анонс про те, що шукаєш ментора, і обрати з тих рекомендацій, якими з тобою поділяться.
Чи можна зростати без ментора
Без ментора можна розвиватись — і це також нормально. Є приклади, коли людина стала професійно успішною — і при цьому ніколи не користувалася підтримкою в такому форматі. Хоча насправді кожен із нас хоч раз мав досвід спілкування з неформальним ментором — менеджером, директором, досвідченим колегою або другом — який допомагав ставати краще (просто це не мало назви «менторство»).
Можна самостійно аналізувати досвід за класичною схемою ретроспективи:
- Що було зроблено гарно — і потрібно це продовжувати
- Що було зроблено погано — і краще таке не повторювати
Якщо це рефлексія про проєкт, то запитання будуть наступні:
- Чи варто було брати цей проєкт?
- Які позитивні зміни він приніс?
- Яких ситуацій з замовником можна було уникнути?
- Які були підозрілі моменти, що потім призвели до конфлікту?
Якщо це аналіз своєї зайнятості та фокуса, то варто рухатися за таким алгоритмом: виписати абсолютно все, що було зроблено за тиждень → завдання з цього списку розбити на групи (з огляду на сферу чи формат задач) → оцінити, який скіл прокачує кожне з завдань, який результат приносить, чи корисне взагалі. Фрилансерам краще оцінювати фінансові результати, а от якщо працюєш у компанії — можна оцінювати свій розвиток та зацікавленість.
Таку ретроспективну аналітику можна робити щомісяця, раз на пів року або щороку. Це допоможе виринути з рутини — проаналізувати стан речей та розставити все по місцях. Все це — фактично self-менторство.