Курси з 3D-моделювання часто здаються чимось технічним, складним і «точно не для мене». Але що, як цей «не для мене» і є саме твій шлях? У цьому матеріалі — історії тих, хто прийшов на курс «Основи 3D-моделювання в ZBrush», сумнівався, але зрештою зробив своє перше 3D-портфоліо.
Ми поговорили зі студентками про їхні очікування, страхи, улюблені інструменти й той самий момент «о, та це ж я зробила цього вікінга!». І ще трохи про те, як після курсу змінюється не тільки CV, а й внутрішнє «я можу».
«Результат — це завжди про зусилля, а не про вроджені здібності»
Аліна Желудкевич, 31 рік
Розкажи трохи про себе
За освітою я не з творчої сфери, але з дитинства малювала й закінчила художню школу. Раніше працювала швачкою, а зараз зосереджена на розвитку в 3D — активно працюю над портфоліо, вивчаю ZBrush, Blender, Substance Painter і хочу перейти в геймдев.
Чому ти вирішила піти в 3D-моделювання? Пам’ятаєш той момент?
Мене завжди захоплювали синематичні сцени в ААА-іграх — вони як справжнє мистецтво. Але реальний поштовх я відчула після перегляду серіалу «Любов, смерть і роботи». Візуальний стиль, атмосфера, свобода фантазії — усе це настільки мене вразило, що я теж захотіла створювати подібні світи. Тоді зародилася мрія піти в 3D.
ZBrush — трохи страшна прога, на перший погляд. Наскільки складно було починати?
Я б не сказала, що програма страшна. Якщо послідовно проходити поданий матеріал, практикувати й закріплювати знання — усе досить плавно та зрозуміло. Головне — не панікувати на старті й дозволити собі вчитися крок за кроком.
Який був твій найулюбленіший момент або завдання під час курсу?
Це була робота над фінальним персонажем — вікінгом. Під час пошуку референсів я натрапляла на дуже сильні, вражаючі роботи, які здавалися мені абсолютно недосяжними. Тоді я навіть не уявляла, як створюють щось подібне. Але з часом через постійну працю та вдосконалення навичок настав момент, коли я змогла поставити свою роботу поруч із цими референсами — і відчути, що все було недаремно. Це стало для мене найулюбленішим і найемоційнішим етапом.
Робота Аліни. Джерело: artstation.com
Що стало для тебе найскладнішим під час навчання і як з цим впоралася?
Складно було поєднувати навчання з роботою та побутовими справами. Іноді здавалося, що не встигаю. Але я просто не дозволяла собі зупинятися — навіть якщо робила трохи, то кожного дня. Головне — не зупиняти прогрес.
Де ти зараз працюєш і над чим саме?
Зараз я не працюю — повністю зосереджена на створенні 3D-портфоліо та вивченні нових інструментів для роботи в гейміндустрії.
Чи був момент «О, це я точно роблю добре — і це завдяки курсу»?
Так! Це сталося, коли я дивилася на свої роботи, які готую для портфоліо, і вперше реально побачила в них глибину — не просто форму, а настрій, історію. І це було не випадково, а завдяки технікам, які я засвоїла на курсі. Це був момент гордості.
Що зараз тебе найбільше драйвить у 3D-моделюванні?
Мене надихає можливість створювати щось своє, з нуля. Коли з простої кулі в ZBrush народжується персонаж зі своєю історією — це магія. А ще мене дуже драйвить те, що тепер я не просто мрію про роботу в 3D, а вже бачу це як найближче майбутнє.
Є щось, у чому хочеш прокачатися найближчим часом?
Так, я хочу прокачати текстурування, роботу з тканинами (вивчаю Marvelous Designer), а також ретопологію, запікання карт для рендеру або геймплейних моделей. Крім того, планую опанувати Maya, щоб розширити свої технічні навички.
Ти вже відчуваєш себе 3D-артисткою? Коли це усвідомлення прийшло?
Так, відчуваю. Це усвідомлення прийшло, коли я завершила свого першого повноцінного персонажа. Не просто скульпт, а цілісний образ, в якому було вкладено багато зусиль і творчості.
Яку роботу/проєкт ти б мріяла зробити?
Якщо говорити про мрію — а мріяти потрібно широко — я мрію стати частиною команди, що створює гру, яку можуть називати «Грою року». Хочу зробити свій внесок у великий проєкт і працювати над чимось справді визначним.
Що б ти сказала людині, яка теж хоче в 3D, але боїться почати?
Не чекай ідеального моменту. Почни з малого, навіть з простого відеоуроку на YouTube. Твої перші роботи не будуть ідеальними, але вони тебе кудись приведуть. Я колись теж сумнівалась, але тепер не уявляю життя без 3D.
На що варто звернути увагу на курсі, щоб взяти з нього максимум?
Робити всі завдання — навіть якщо страшно чи здається, що не вийде. Спілкуватися з ментором, не боятися запитань, вивчати додаткові ресурси. І головне — доводити кожну роботу до кінця, не зливатися посередині.
Який твій головний інсайт після навчання?
Я не вірю в талант. Таланту не існує — є тільки наші досягнення, які ми здобуваємо важкою та цілеспрямованою працею. Результат — це завжди про зусилля, а не про вроджені здібності.
Мене завжди цікавило робити щось складне — тоді я відчуваю, що розвиваюся.
Маргарита, 25 років
Розкажи трохи про себе
Архітектура завжди викликала в мене щире захоплення, особливо історичні будівлі — з дитинства мріяла створювати естетику, подібну до тієї, яку бачимо в старовинних містах Італії. Після школи вступила на архітектурний факультет, проте на третьому курсі зрозуміла, що мені ближче практична сторона роботи з матеріалами. Тому я вирішила зосередитися на розвитку нашого сімейного бізнесу в сфері каменеобробки — це дало мені змогу поєднати творчість із ремеслом і залишитися в улюбленій галузі.
Чому ти вирішила піти в 3D-моделювання? Пам’ятаєш той момент?
Ще під час навчання в університеті я почала опановувати різні програми для проєктування — Revit, AutoCAD, 3ds Max. Мені це давалося досить легко, і я отримувала задоволення від процесу. Згодом, коли почала працювати у фірмі батька, з’явилася потреба створювати індивідуальні, складніші замовлення з цікавими формами та деталями. Це стало поштовхом до глибшого вивчення 3D-моделювання. Саме тоді я відкрила для себе ZBrush. Ще до навчання я трохи пробувала працювати в цій програмі, і вона мене дійсно захопила — особливо її можливості для скульптингу. Це стало переломним моментом, коли я зрозуміла, що хочу розвиватися в цьому напрямі.
ZBrush — трохи страшна прога, на перший погляд. Наскільки складно було починати?
Зовсім і не страшна, мене завжди цікавило робити щось складне.Тоді я відчуваю, що розвиваюся.
Який був твій найулюбленіший момент або завдання під час курсу?
Найбільше задоволення я отримала від фінального завдання з моделювання персонажа. Найцікавішою частиною для мене стала анатомія — я вирішила створити образ жінки-троля з дуже розвиненою м’язовою структурою. Було надзвичайно захопливо опрацьовувати кожен м’яз, вивчати, як вони працюють у русі, і передавати це в моделі.
Що стало для тебе найскладнішим під час навчання і як з цим впоралася?
Найбільші труднощі виникли під час роботи з одягом персонажа та оптимізацією сітки моделей. Це вимагало точності й технічного розуміння, тож іноді було непросто. Але завдяки підтримці лекторів і конструктивному фідбеку мені вдавалося швидко знаходити рішення. Ми разом розбирали проблемні моменти, і це допомогло подолати труднощі.
Де ти зараз працюєш і над чим саме?
Зараз я працюю в сімейному бізнесі, що спеціалізується на виробах з натурального каменю — мармуру, граніту, оніксу. Наша фірма має назву «Іскандер» і працює з 1996 року. Ми займаємося створенням індивідуальних елементів інтер’єру та архітектури. Моє завдання — розробка 3D-моделей та обробка майбутніх виробів із кам’яних заготовок: скульптур, порталів та інших декоративних елементів. У нас досить багато замовлень від церков, я особливо полюбляю займатися ними, тому що там досить багато простору для творчості.
Фото надала Маргарита
Чи був момент «О, це я точно роблю добре — і це завдяки курсу»?
Коли я ліпила у програмі голуба і квіти для центрального храму нашого міста, то відчула, що раніше не змогла б настільки добре це зробити — найімовірніше, лізла б по готові модельки та намагалася б якось скомпонувати їх.
Що зараз тебе найбільше драйвить у 3D-моделюванні?
Найбільше мене захоплює скульптування тварин і людей. Хоча подібні замовлення трапляються не так часто, саме цей напрям приносить мені найбільше задоволення. Мені дуже подобається передавати пластику форм, анатомічні особливості й характер образу — це мене надихає.
Є щось, у чому хочеш прокачатися найближчим часом?
Хочеться й далі набивати руку у своїй сфері — може, скоро опаную 4D-обробку для виготовлення великих об’ємних скульптур, які я моделюватиму.
Ти вже відчуваєш себе 3D-артисткою? Коли це усвідомлення прийшло?
Чесно кажучи, поки що не зовсім відчуваю себе повноцінною 3D-артисткою, але я точно усвідомлюю, що рівень проєктів, які ми реалізуємо, досить унікальний. Такі роботи під силу далеко не кожному в нашій країні, і це надає впевненості у власних силах та мотивації розвиватися далі.
Яку роботу/проєкт ти б мріяла зробити?
Я б хотіла зробити якусь дуже масштабну скульптурну композицію, але це поки що у мріях. Зараз треба вдосконалювати свої навички.
Що б ти сказала людині, яка теж хоче в 3D, але боїться почати?
Ніколи не треба боятися, у житті треба спробувати все, навіть якщо щось і не виходить. Я вважаю, немає нічого неможливого — потрібно лише докласти достатньо зусиль.
На що варто звернути увагу на курсі, щоб взяти з нього максимум?
Ніколи не боятися ставити запитання лекторам, навіть якщо вони здаються банальними чи «тупими». Через відкриту комунікацію можна швидше розібратися в складних моментах і не втратити впевненість у процесі навчання. Активність, допитливість і бажання розуміти — це ключ до повноцінного засвоєння матеріалу.
Який твій головний інсайт після навчання?
Мій головний інсайт — що навіть складні, на перший погляд, речі стають можливими, якщо розкласти їх на етапи та не боятися помилятися. У 3D-моделюванні важлива не лише техніка, а й терпіння, послідовність і постійна практика. А ще — результат завжди приходить, коли є щире захоплення тим, що ти робиш.