Де б ти не працював і чим би не займався, в тебе точно є власний почерк — навіть двері відчиняєш по-своєму. Деколи це «по-своєму» великої ролі не грає (як у випадку з дверима) — але у фотографії воно вирішує все.
Як фотографувати й не повторювати інших, знає Дар’я Сенчихіна. Вона у сфері вже 10 років, а в її портфоліо — фото для BURSA Hotel Kyiv, L'Officiel Hommes Ukraine і The Village. А ще вона створює артпроєкти — одна з її робіт демонструвалась під час Tate Modern Lates на підтримку виставки в Tate Modern.
На SKVOT-лекції Дар’я розповіла, як фотографу розпізнати й прокачати свій почерк, — а ми законспектували основне.
Навіщо фотографу почерк
Сьогодні фотографом може стати будь-хто, у кого є камера (а вона тепер є майже в усіх). Поріг входу в професію дуже низький, тож мільйони людей пробують себе у фотографії — і конкурувати в таких умовах важко.
Але якщо ти сформуєш індивідуальний (і впізнаваний) почерк, у тебе не буде конкурентів. Так, інші фотографи все ще змагатимуться з тобою за клієнтів і замовлення, але не знайдеться того, хто знімав би так само, як і ти. Бо саме авторську унікальність у фотографах цінують найбільше.
Також власний почерк допомагає:
#1. Знати себе краще. Якщо відпрацюєш свій стиль у фотографії, будеш глибше розуміти свої смаки та патерни.
#2. Знайти «своїх» людей. Тобто тих, хто поділяє твою естетику і хоче з тобою працювати: стилістів, візажистів, продюсерів, клієнтів, etc.
#3. Зекономити час. Коли ти аргументуєш (для себе та інших), як і що фотографуєш, — притягуєш потрібні замовлення та проєкти. Наприклад, якщо ти працюєш у стилі Хельмута Ньютона (ч/б, розкішні жінки десь на вулицях Нью-Йорка), до тебе не прийде клієнт, який рекламує пилососи.
Наприклад, взяти фотографа Рафаеля Паваротті. Ті, хто хоч раз бачив його роботи, швидко впізнають його проєкти — підпису під ними навіть не треба.
Як знайти свій почерк
Перший крок — відрефлексувати, що ти робиш. Проаналізуй всі свої фото: від випадкових кадрів на телефоні до відретушованих робіт. Зверни увагу на те, що саме ти знімаєш найчастіше: друзів, квіти, свою вулицю, etc.
Пізніше подумай про те, чому ти фотографуєш саме так. Все, що ти любиш знімати, насправді добре тобі знайоме (і найчастіше — з дитинства). Ти відтворюєш те, що вже колись бачив. Тож якщо фотограф часто знімає воду і полюбляє багато простору в кадрі — можливо, це тому, що його дитинство пройшло в містечку на березі моря.
А ще перевір свої фото на відсилки до інших творів мистецтва — ти міг зробити їх несвідомо. Наприклад, коли робилося фото зліва, задачі передати естетику фільму «Любовний настрій» не було. Але якщо придивишся — знайдеш багато схожостей між цими кадрами.
Фото Дар’ї (ліворуч), кадр із фільму «Любовний настрій», imdb.com (праворуч)
Тут можна піти в ще глибший аналіз — і запитати себе, чому тобі взагалі подобається «Любовний настрій». Можливо, тому що він відсилає до естетики картин Моне та Гогена? Копати можна нескінченно.
І останній крок — піти зі своїми роботами до друзів. Люди, які дуже добре знають тебе, можуть впізнати твоє фото серед чужих — навіть якщо вони не бачили його раніше. Вони просто відчують у цій роботі тебе. І це «відчуття тебе», яке є в інших, дуже цінне. Попроси друзів у деталях описати, що саме в них асоціюється з тобою та твоїм стилем.
Як аналізувати чужі роботи
Якщо ти тільки почав у фотографії та не маєш, що аналізувати, або вважаєш, що поточні роботи зовсім не репрезентують тебе, — шукай себе у роботах інших митців. Почни з розбору чужих робіт. Для цього:
- збери всі фото, які подобаються →
- роздрукуй та розклади їх на столі (або скористайся цифровими Miro, Sketch, Pinterest) →
- згрупуй їх за сюжетами, кольорами, предметами в кадрі тощо. Якщо підійдеш до процесу усвідомлено, зловиш багато інсайтів (наприклад, зрозумієш, що тобі подобається стріт-фотографія або бузковий колір).
Чим більше прийомів, стилів і технік ти аналізуєш — тим краще. Ось декілька ресурсів, щоб розвинути навчене око:
- #1. Models.com — величезний архів зі зйомками різних топових фотографів (особливо корисно тим, кого цікавить фешн).
- #2. PhotoVogue — колись це був гламурний ресурс із гарними картинками, а зараз PhotoVogue фокусується на фото з меседжем.
- #3. PhMuseum — артресурс, де (крім фото) постять багато грантів і конкурсів.
Почерк — це процес
Аналіз — це круто. Але саме в процесі найлегше відмовитись від того, що не є твоїм. Щоб знайти свій почерк, фотограф має багато експериментувати — з локаціями, світлом, моделями, технікою, командою, etc.
Відмовка «на експерименти немає грошей» не спрацює. Щоб зробити фото на крутий об’єктив, не обов'язково його купувати — можна взяти техніку в оренду. Якщо хочеш попрацювати з людьми, які вміють професійно позувати, — зроби тестові фото для модельної агенції. Ідеального моменту чи умов не існує. Якщо будеш постійно чекати на них, не почнеш ніколи.
При цьому важливо бути щирим із собою. Якщо ти хочеш картинку як у Хельмута Ньютона, але запрошуєш на зйомку в парк сусідську дівчинку (яку одягаєш у речі, що є під рукою), діла не буде. Намагайся зрозуміти, з чого побудована бажана картинка (супермоделі, види з богемних нью-йоркських пентхаусів, розкішний одяг), і подумай, що зробити для того, щоб отримати ці складові у своєму кадрі.
Неможливо сказати «я — ось такий» і назавжди це зафіксувати. Твій почерк буде вироблятися протягом усього життя — незалежно від того, скільки зйомок вже позаду.
Навіть у відомих митців постійно змінювався стиль. Наприклад, у Пікассо було близько п’яти періодів у творчості: синій (фінансова криза, смерть друга та депресія), рожевий (переїзд на Монмартр і тусовки з богемою), африканський період («Авіньйонські дівчата») тощо. Авторство Пікассо очевидно у всіх цих роботах — але кожна має власний контекст і тому відрізняється.
Інстаграм і стокгольмський синдром
Зараз інстаграм — одна з найбільших платформ, де фотографи постять свої роботи. У гру в лайки дуже легко втягнутися — а програти в ній ще легше. Інстаграм може реально заважати фотографу, бо:
- — якщо мало лайків (підписників, коментарів), ти починаєш знецінювати себе
- — ти наслідуєш тих, у кого більше лайків, і розчаровуєшся, якщо не виходить
- — ти розвиваєш тунельне сприйняття, тобто фокусуєшся лише на поганому
Якщо не виходить розкрутитись у соцмережах, проблема не обов’язково в тобі. Алгоритми інстаграму часто кидають акаунти в тіньовий бан (наприклад, за репости інформації про воєнні злочини росії).
Щоб побороти стокгольмський синдром в інстаграмі, спробуй:
- — довіряти собі більше
- — не чекати схвалення від усіх та кожного, а працювати лише на свою авдиторію
- — тримати в голові свої цілі, і, наприклад, якщо ти постиш свої фешн-фото, щоб привернути увагу конкретних брендів, думка інших не має тебе хвилювати
- — шукати різні канали для промоції себе, вони не обмежуються інстаграмом.