17 жовтня стартує Київський тиждень критики — фестиваль, на якому кіно обирають кінокритики. Крім міжнародної та української, команда підготувала кілька програм: «Фокус: Україна-Нідерланди», а також ретроспективи «химерного» українського поетичного кіно та американських інді-фільмів 70–90-х.
Ми обрали 8 фільмів, заради яких варто витягнути себе з дому цього місяця. У фокусі: український трилер про розробку вакцини, корумпована газета на Херсонщині, оперне лібрето про юристку й фільм, під час якого можна розмовляти.
#1. «Бруталіст»
Фільм, який виграв усе на Венеційському кінофестивалі цього року (зокрема «срібного лева»), розповідає про архітектора, що емігрує з повоєнної Європи до США. Там він намагається возз’єднатися з дружиною, знайти новий дім та нового себе, але все змінює випадкова зустріч із заможним клієнтом. Архітектор береться за монументальний проєкт, що вимагає від нього багатьох жертв.
Брейді Корбет задумав «Бруталіста» ще 7 років тому. У цій великій стрічці тривалістю 3,5 години знялися Едрієн Броуді, Гай Пірс та Ванесса Кірбі.
Кадри з фільму «Бруталіст»
#2. «Редакція»
Співробітник краєзнавчого музею Юра їде в експедицію Херсонщиною та стає свідком підпалу лісу. Він приходить до місцевої газети, щоб та написала про паліїв, і залишається працювати в редакції. Але замість справедливості на Юру чекають дезінформація, корупція, криптоафери та дипфейки мера, який балотується на вибори, перебуваючи в комі.
«Редакцію» вперше показали на «Берлінале», а на Тижні критики відбудеться національна прем'єра фільму. Це друга стрічка Романа Бондарчука, режисера «Вулкана» — теж про химерний світ Херсонщини. У «Редакції» зіграли Римма Зюбіна, Андрій Кирильчук і Жанна Озірна. Роль журналіста, що приїхав на Херсонщину, виконав Дмитро Багненко — реальний журналіст із Херсона.
#3. «Карантин»
«Карантин» української режисерки Суламіф Цибульник — це фільм про експеримент, що вийшов з-під контролю. 1960-ті, в інституті епідеміології стається витік смертельного вірусу. Щоб не заразити інших, співробітники інституту йдуть на карантин. Замкнені в одному просторі, вони починають дізнаватися про справжні характери одне одного.
Сценарій «Карантину» написав реальний співробітник інституту епідеміології у Києві. А саундтреки до фільму створив Валентин Сильвестров.
#4. «Шоу жахів Рокі Горора»
Автівка молодої пари ламається, і вони застрягають десь in the middle of nowhere. Поруч — лише моторошний замок, на вулиці — ніч і злива. Хлопець із дівчиною йдуть до будівлі по допомогу і потрапляють на шалену вечірку. Там вони зустрічають дрег-квін з іншої планети, божевільного вченого та його творіння — стронгмена Рокі Горора.
«Шоу жахів Рокі Горора» продинамили в рік його релізу, а зараз називають культовою класикою. Мюзикл запрем’єрився 49 років тому, але його досі показують у кінотеатрах — фільм має найдовший прокат в історії. А ще «Шоу жахів Рокі Горора» подарувало нам практику audience participation. Це коли глядач активно взаємодіє з фільмом: вигукує, спілкується з персонажами, повторює їхні репліки та слова.
#5. «Солодкі мрії»
Індонезія, початок XX століття. Десь на віддаленому острові помирає цукровий магнат Ян. У нього залишаються дружина, син і вагітна невістка. Останні приїжджають на острів з Нідерландів, щоб успадкувати фабрику Яна, але з’ясовують, що ключову роль у його заповіті відіграють коханка та позашлюбний син.
«Солодкі мрії» — це також критична рефлексія на голландське колоніальне минуле. Цього року Нідерланди висунули цей фільм як претендента на «Оскар».
#6. «Роби як треба»
Найвідоміший фільм Спайка Лі розповідає про расовий конфлікт, що відбувається довкола піцерії в Брукліні. Заклад тримає італо-американець — расист, який живе і працює в переважно темношкірому окрузі. Дрібна сварка в його піцерії провокує реальний конфлікт, в центрі якого опиняється Мукі — афроамериканець, що працює кур’єром у закладі.
Не один журнал вніс «Роби як треба» в рейтинг найкращих фільмів в історії. Бо це не просто стрічка — це стейтмент, який струсив усю Америку в 90-х.
#7. «Емілія Перес»
«Емілія Перес» — це мюзикл, знятий на основі оперного лібрето. Він розповідає про класну юристку, що застрягла на некласній роботі. Якось їй пропонують взятися за нетипову справу — допомогти інсценувати смерть лідера наркокартелю, щоб той зміг стати жінкою та почати нове життя.
Фестивальна авдиторія дуже добре сприйняла «Емілію Перес» — три статуетки з Канн це доводять. У головних ролях — Селена Гомез, Зої Салдана та Марк Іванір (актор родом із Чернівців).
#8. «Чудо в краю забуття»
У селі вбивають двох братів-близнюків, яких інші вважали однією людиною. Селяни трактують цю подію як початок Страшного суду — і в паніці починають скоювати нові злочини.
«Чудо в краю забуття» — екранізація прози шістдесятника Валерія Шевчука, в якій магічний реалізм поєднується з елементами детективу і трилера. Фільм частково знімали в павільйонах Одеської кіностудії, частково — на Полтавщині, в одному із сіл регіону.