У світі рожевих окулярів кінокритики тільки те й роблять, що дивляться кіно, приходять додому і пишуть, яке воно було жахливе. Тисячі переглядів та схвальних коментарів, усі дослухаються до думки критика, його рецензії хочуть усі медіа.
Але ми живемо в реальному світі, де кінокритики жонглюють кількома роботами та фрилансом і бояться написати погану рецензію, бо знають режисера. У рамках Київського тижня критики SKVOT запросив на розмову Фабіана Мелхерса, журналіста De Telegraaf та NU.nl, кінокритика Nederlands Dagblad.
Ми поговорили про те, чи(м) корисні профспілки для кінокритиків, які головні виклики в цій сфері та як заробляти на життя, пишучи про кіно.
У чому різниця між кінокритикою та кіножурналістикою?
Я думаю, що кінокритика — частина кіножурналістики. Кіножурналістика — це про кіноінтерв'ю, довідкові матеріали, об'єктивні речі про індустрію. А кінокритика — це переважно рецензії на фільми та суб'єктивна думка про кіновиробництво.
Які знання та скіли потрібні для роботи в цій галузі?
Важливо знати, як створюється кіно. Робота камер, монтаж, акторська гра, сценарій та як вони співіснують разом. Якщо фільм не вдався, то, швидше за все, щось не так з однією з цих речей. І якщо критик достатньо досвідчений, він може зрозуміти, що саме.
Наприклад, мильні опери в Нідерландах люди часто називають трешовими. Це пояснюють непрофесійною грою акторів та слабкими сценаріями. Однак, на мою думку, аматорськими їх робить якість звуку та зйомки.
Кадр з фільму «Бруталіст», представленого на Київському тижні критики
Якщо хочеш бути хорошим критиком, дивися найрізноманітніші фільми, щоб отримати ґрунтовне уявлення про кіно. Це дозволить оцінити весь спектр кіно — від виняткових фільмів до тих, що провалюються. Маючи такий контекст, можна краще оцінити, що робить фільм справді видатним, а що — ні. І зрештою визначити, що заслуговує на чотири або п'ять зірок.
Що потрібно, щоб стати кінокритиком у Нідерландах?
Треба бути дуже везучим. Мені пощастило, коли я починав. Я надіслав кілька листів до великих газет, але ніхто навіть не намагався відповісти. Приблизно через рік я випадково познайомився з людиною, яка працювала в одному з видань. Вона дала мені можливість написати статтю, а потім — другу і третю.
Коли я ще навчався у школі, я вже писав з друзями огляди для вебсайту. Цей досвід допоміг мені вдосконалити свої навички письма. Я також вивчав кіно і телебачення в Нідерландах. Це навчило мене аналізувати фільми, розуміти їхню історію та досліджувати роль медіа в суспільстві.
Кадр з фільму «Редакція»
Кадр з фільму «Шоу жахів Рокі Горора»
Що ти вважаєш своїм головним викликом як кінокритика?
Як критик я постійно відчуваю відповідальність. Уявімо, що ти приємно поспілкувався з режисером і бачив, наскільки він заряджений та як важко працював на майданчику. Але його продукт виявився лайном. І ти вже вагаєшся, чи критикувати його кінцевий продукт. Бувають випадки, коли я віддаю написання рецензії комусь іншому. Наша невелика команда з трьох людей дозволяє таку гнучкість.
Кінематографісти зазвичай розуміють, навіщо потрібна кінокритика. Але це не робить її менш прикрим явищем для того, хто зробив таке кіно. Я намагаюся ставитися з повагою до митців, особливо до голландських кінематографістів, знаючи, що всі учасники проєкту вклали в нього роки життя. Я бачив, як деякі критики стають цинічними та вдаються до сарказму, коли їм не подобається фільм. Краще уникати такого підходу, оскільки це несправедливо щодо творців.
Як для фрилансера мій найбільший виклик — встигати за величезною кількістю фільмів, що виходять на екрани. Щотижня це приблизно 11–12 нових картин (без урахування серіалів), і ніхто — ні фрилансер, ні штатний критик — не зможе переглянути їх усі. Щоби бути хорошим рецензентом, потрібно не лише подивитися фільм, але й ознайомитися з контекстом, у якому його зняли. На все це потрібен час. Фриланс часто означає жонглювання кількома проєктами, щоб звести кінці з кінцями. Попри те, що я люблю кіно, знайти час, щоби переглянути всі фільми, дуже складно.
Кадр з фільму «Солодкі мрії»
Чи корисні спілки для кінокритиків?
Наша спілка називається Kring voor Nederlandse Filmjournalisten (KNF). Це коло голландських кіножурналістів, зараз там 120 людей. Одна з великих переваг членства в цій групі — перепустки для безоплатного доступу до показів у кінотеатрах.
Як кіножурналіст я зазвичай можу побачити фільм до того, як він вийде на екрани, щоб встигнути написати статтю. Але бувають розчарування, коли покази не організовують вчасно або коли фільм має так багато публічних переглядів, що початкова дата релізу вже не має сенсу. У таких випадках KNF також дуже допомагає. Вони обговорюють із дистриб'юторами фільмів, як покращити процес, і зустрічаються щороку, щоби побачити, як ми можемо зробити так, щоб усе працювало належним чином для всіх учасників.
Кадр з фільму «Роби як треба», який покажуть на Київському тижні критики
Як написати якісну рецензію?
Уникай заїжджених фраз. Коли пишеш рецензію на фільм, легко потрапити в пастку використання кліше, особливо якщо описуєш загальні елементи: операторську роботу, акторську майстерність або режисуру. Але спробуй використати людську мову та індивідуальний підхід до кожного фільму — це робить рецензії якісними.
Пиши без упереджень. Іноді рецензенти зациклюються на думці, що фільм вписується у певний жанр або відповідає певним тенденціям. А потім — розчаровуються, коли виявляється, що це не так. Тому важливо дивитися на кожен новий фільм свіжим поглядом.