Коли у 2014 росія окупувала частину українських територій, сотні тисяч українців мусили покинути рідні місця і розпочати життя заново. У 2022 історія повторилась. Вже третій рік ми живемо під постійною загрозою — окупації, руйнації, смерті. Тому нам так потрібне не лише буквальне, але й символічне визначення дому — не як фізичного місця, а як чуттєвого концепту.
Що таке дім, якщо не земля, квартира чи будинок, — добре розуміють режисери. Архетипна тема дому з’являється в українському кіно доволі часто — як основний наратив і як тло, яке все ще залишається вагомою складовою стрічки. Ділимося добіркою таких фільмів у хронологічній послідовності. Майже всі стрічки можна переглянути онлайн, легально.
#1. «Повернутись зі світанком» / Tan Atqanda Qaytma, 2013 — Наріман Алієв
Ідилія степового Криму, сонячний піщаний берег, морські хвилі — так починається фільм «Додому» Нарімана Алієва. Йому передував триптих «Кримські історії» — три короткометражки, які Наріман знімав на півострові. «Повернутись зі світанком» є першою та, мабуть, найгострішою в цьому альманаху — якщо розглядати її крізь призму поняття дому.
Кадр з фільму «Повернутись зі світанком»
Історія досить проста — син вирішує покинути рідний дім, бо його переконання не збігаються з батьковими. Покинути маленький світ заради того, щоб осягнути великий, — дорослішання, що відбувається невимушено, але від цього не стає менш болючим.
ДЕ ДИВИТИСЬ: на Takflix або YouTube
#2. «Цвях», 2016 — Філіп Сотниченко
«Ля Палісіада» Філіпа Сотниченка — цьогорічний претендент на «Оскар» від України. Стиль режисера вирізняється гіпертрофованою чесністю і частим зверненням до минулого. Таким є й один із численних коротких метрів Сотниченка — «Цвях», його дипломна робота. Головна героїня — юристка, що працює в європейському банку, хоча її дитинство минуло в Києві.
Кадр з фільму «Цвях»
Півгодинна робота працює немов машина часу — ми зазираємо в минуле, в складний 1996 рік. Подорожуємо Подолом, відвідуємо чужу квартиру, слухаємо дитячу гру на скрипці та мимоволі аналізуємо: як на нас впливає простір, в якому ми зростали? І чому, якими б ми дорослими не були, батьківський дім нас ніколи не залишить?
ДЕ ДИВИТИСЬ: на Takflix
#3. «Вулкан», 2018 — Роман Бондарчук
«Вулкан» — це гіперреалістична казка про світ, яка зачаровує міражами степу і привидами водосховища. Фільм Романа Бондарчука розповідає про Лукаса, учасника моніторингової місії ОБСЄ. Його команда вирушає на кордон із Кримом, щоб знайти докази російської агресії в Україні. Але раптово у них закінчується паливо, потім зникає звʼязок, а згодом — і вся моніторингова місія з автівкою.
Але Лукас з його пасивністю інтроверта і здатністю притягувати неприємності — залишається. Герой переживе метафоричну смерть і переродження. Вибившись зі звичної колії життя киянина, він намагається заново вибудувати те, що зможе назвати домом.
ДЕ ДИВИТИСЬ: на Takflix або Sweet TV
#4. «Не хвилюйся, двері відчиняться», 2019 — Оксана Карпович
Київ, Фастів, Козятин, Миронівка та Ніжин — нескладний маршрут лягає в основу глибокої стрічки-подорожі Оксани Карпович. Документальний фільм «Не хвилюйся, двері відчиняться» фіксує перони, вагони та їхніх мешканців — це колективний портрет українця, що постійно в русі. Але куди веде дорога — навряд чи хтось зможе дати точну відповідь.
Фільм передає відчуття інтимної гіперреальності, як сон або дежавю. За годину з хвостиком не раз ловиш себе на думці, що вже зустрічав схожу людину, схожу деталь, схожу обставину, схожий ландшафт. Якби «Не хвилюйся, двері відчиняться» мав запах, він був би до болю знайомим, бо нагадував би про дім.
ДЕ ДИВИТИСЬ: на Takflix
#5. «Божественні», 2019 — Роман Бордун
Наїв, дорога та архів. Фотограф-документаліст 2 роки подорожував Одесою, Києвом і Львовом, щоб дивитися на людей. Його «Божественні» — колаж спостережень за рутиною та буденністю українських міст у 2016–2018 роках.
Кадр з фільму «Божественні»
Люди у фільмі-спостереженні спілкуються, бунтують, жартують, випивають, лаються та одружуються. Це історія про безперервний життєвий цикл, що починається і закінчується вдома, чим би ти не наповнював роки свого життя.
ДЕ ДИВИТИСЬ: на Takflix
#6. «Зарваниця», 2020 — Роман Хімей та Ярема Малащук
«Зарваниця» — фільм про шлях, який долають сотні християн-паломників. Віряни йдуть від Криворівні до села на Тернопільщині, яке вважають святим місцем.
Кадр з фільму «Зарваниця»
Безумовна віра — головна мотивація, щоби впродовж тижня мандрувати лісами, степами й битими дорогами. Хоча вони не мають буквального даху над головою, віряни відчувають кожен закуток як рідний дім — ними керує щось вище та невимовне.
ДЕ ДИВИТИСЬ: на Takflix
#7. «Вхід через балкон», 2020 — Роман Блажан
Потворні, засклені, відкриті, зі сходами та без, квадратні та заокруглені. Балкони — феномен, про який (незаслужено) говорять мало. Справедливість відновлює фільм Романа Блажана «Вхід через балкон» — режисер відкриває нам ландшафти, поцятковані будинками з найчастіше саморобними балконами.
Відсутність державного регулювання дозволяє будувати балкони будь-якого стилю або розміру. Так, інколи балкони стають більшими за квартиру — вони мовчки збирають у собі свідчення минулого тих, хто живе поряд. Герої короткометражки «Вхід через балкон» — міська влада, антропологиня, урбаніст, архітектор і власники квартир. Кожен розповідає про балкони з власної точки зору.
ДЕ ДИВИТИСЬ: на Takflix
#8. «Кипарис», 2024 — Микола Носок
Йому 79, він художник-самоук із маленького українського села, де залишилось лише кілька людей. Він живе мистецтвом і мрією про Грецію. У 2017 Україна підпише безвізовий режим з ЄС, а йому випаде шанс вирушити в першу подорож у житті. «Кипарис» — документальна історія про митця Валерія Єрмакова.
Кадр з фільму «Кипарис»
Завдяки донатам небайдужих команда The Ukraїner організувала чоловіку поїздку мрії. Просякнутий сонцем, любовʼю та ніжними фарбами, цей фільм вкотре доводить, що всюди добре, а вдома — найкраще. Але щоб усвідомити це, потрібно час від часу залишати рідні стіни — знайомити світ із собою.
ДЕ ДИВИТИСЬ: на фестивалі CMIFF в Ужгороді або Ukraina! Festiwal Filmowy у Варшаві; коли фільм з’явиться на стримінгах, про це напишуть на сторінці The Ukraїner
#9. «Фрагменти льоду», 2024 — Марія Стоянова
Нескінченні гастролі, подорожі та виступи. Фігурист Михайло Стоянов працював у київському ансамблі «Балет на льоду», який часто гастролював на Заході у 80-х і 90-х. Чи не кожен момент Михайло фіксував на камеру — згодом аматорські записи віднайде донька Марія. Вона склала з оцифрованих сімейних архівів фільм.
Як під збільшувальним склом ми розглядаємо історію дорослішання: режисерки, її сімʼї та цілого суспільства. Тема дому у фільмі з’являється часто і гостро. Батька режисерки ніколи не було вдома, тому його рідкісні приїзди мали ще більшу цінність. А родина і побут завжди залишалися для родини теплими та наповненими сенсом речами. Навіть тоді, коли навколо розвалювався союз, а на його руїнах починалася незалежна країна.
ДЕ ДИВИТИСЬ: в кінотеатрах з 26 вересня
#10. «Сірі бджоли», 2024 — Дмитро Мойсеєв
Сіра зона — місце, де немає визначеної лінії фронту. Фільм «Сірі бджоли» розгортається в цій зоні. Знята за мотивами роману Андрія Куркова, стрічка Дмитра Мойсеєва розповідає про двох сусідів-пенсіонерів. Вони одні з небагатьох, хто залишився у невеликому селі на Донбасі. Навколо війна, всередині — темрява, холод і складні питання.
Патріотизм тут співіснує з відчаєм, побут — з вибухами. «Сірі бджоли» — це болюча рефлексія про дім як найбільшу цінність, яку боїшся втратити понад усе. Навіть якщо ця втрата коштуватиме життя.
ДЕ ДИВИТИСЬ: чекаємо фільм на стримінгах або в прокаті