Відчуття простору — то не лише для архітекторів. Художнику та ілюстратору також важливо володіти знаннями про базові принципи створення композиції. Цей скіл потрібен, аби вміти розташувати предмети на робочій поверхні так, щоб зберегти гармонійність та баланс.
Продовжуючи тему композиції, поговоримо про масштаб, пропорції та симетрію, а саме — чим вони відрізняються та як їх порушувати, щоб отримати цікаву картинку.
Що ми знаємо про масштаб
Масштаб можна сплутати з визначенням пропорцій, але він все ж відрізняється і стосується іншого співвідношення: загальних розмірів одного об’єкта до розмірів іншого. Збільшуючи (і навіть перебільшуючи) або зменшуючи масштаби, можна досягти різної реакції авдиторії на зображення, яке ти створюєш.
Надмірне збільшення може викликати відчуття страху і загрози перед об’єктом або навмисно привертає увагу і надає значущості (це ще називають ієрархічним масштабом). Тоді як зменшення, навпаки, зосереджене на появі бажання розглянути об’єкт детальніше.
Такі прийоми допомагають створити контраст між фігурами на зображенні та ілюзію розмірів. Крім того, ми можемо працювати з глибиною об’єкта, додатково маніпулюючи ракурсом, кольором і текстурами.
Натуралістичний масштаб використовується художниками для створення реалістичних робіт. Для цього необхідно зобразити об’єкти так, щоб вони гармонійно співвідносилися один з одним — і мали правдоподібні пропорції.
Значущість роботи з масштабом важко переоцінити й в інших сферах мистецтва, крім малювання, а саме у створенні скульптур, кінострічок тощо. Але одним з головних сенсів такої роботи є маніпулювання враженнями, що може надавати твору навіть історичного та культурного значення.
Пропорції та як їх порушувати
На відміну від масштабу, пропорції стосуються співвідношень різних параметрів у межах одного об’єкта. Пропорції — це один з найважливіших принципів у мистецтві та дизайні, що разом з іншими принципами дозволяє працювати з композицією. Одними з основних завдань роботи з пропорціями є естетика і передача меседжу через картинку.
В широкому розумінні пропорції використовуються для створення гармонійного зв’язку між різними частинами в реалістичному та абстрактному стилі.
Є декілька типів пропорцій:
#1. Стандартна пропорція. Пропорція та масштаб, найбільш наближені до натуральних і правильних, що важливі для передачі реалістичності об’єктів. Однак треба памʼятати, що неможливо стандартизувати усі об’єкти — і особливо людські тіла.
#2. Ієрархічна пропорція. Як і масштаб, вона слугує для підкреслення значущості та визначення акценту через спотворення пропорцій. Цей тип пропорцій відомий з мистецтва давніх культур — там це використовувалося для позначення ступенів влади та статусу.
#3. Змінена пропорція. Свідома зміна стандартних пропорцій (розмірів або форми) для передачі авторської ідеї та концепту. Часто цей тип пропорцій — про перебільшення або зменшення, для створення точки фокуса. Наприклад, у деяких творах мистецтва навмисно перебільшують окремі частини людського тіла.
#4. Непропорційність. Спотворення пропорцій в межах одного об’єкта і композиції. У випадку з непропорційністю це може бути наслідком неточних вимірювань або задумом автора. Приклад непропорційності — сюрреалістичні роботи.
Загалом спотворення пропорцій не є чимось неправильним і підкоряється тим же цілям, що і стандартні пропорції: передає задум автора і може виконувати естетичну функцію.
Симетрія в малюванні
Симетрія є одним з інструментів передачі гармонії та балансу в роботі з композицією та діє в рамках пропорційності. Важливо, що як симетрична, так і асиметрична робота можуть бути врівноважені — і приємні для ока.
Симетричні принципи можна побачити скрізь — вони стосуються як нашого тіла, так і майже кожного об’єкта, що нас оточує в природі, в мистецтві, а найчастіше — в архітектурі. Нам подобаються фігури, що відповідають цим принципам, і в малюванні ми намагаємось досягти цього ефекту.
Симетрично збалансованою роботою ми вважаємо ту, яку можна віддзеркалити вздовж центральної уявної чи фактичної лінії симетрії та порівняти співвідношення позитивного і негативного простору з обох сторін — вони повинні мати візуально однакову вагу.
Симетричний баланс — важливий підхід, він використовується для:
- — приваблення погляду, тобто фокусування (особливо на центрі твору)
- —створення відчуття порядку (наприклад, в архітектурі це дуже важливо)
- — впливу на емоції (особливо в кіномистецтві)
Радіальну симетрію вважають різновидом симетричного балансу, для якого характерна рівновага художніх елементів відносно центральної точки. Вона використовується так само — створюючи фокус, рух та відгук.
Асиметричний баланс більш цікавий з точки зору досягнення — це майстерне поєднання просторів, балансування кольорами, освітленням і текстурами для візуального балансу незалежно від центральної лінії симетрії та віддзеркалення.
Асиметричний баланс потрібен для:
- — різноманітності, що досягається грою з візуальними елементами
- — спрямування зору за допомогою декількох послідовних точок фокуса
- — створення зв’язку між візуальними елементами та їхнього зіставлення
Знаючи різницю між масштабом і пропорціями, а також опанувавши базові знання симетрії, можна створювати цікаві художні образи — і більш майстерно комунікувати за допомогою свого твору.