Одні ресторани напівпорожні навіть у вихідні, а в інших — завжди fully booked навіть у понеділок. Щоб заклад став популярним, просто концепції недостатньо. Його треба зробити справді зручним для людей. А для цього потрібно робити докладне ТЗ, грамотно проєктувати й тримати в голові ще 100500 нюансів.
Створювати заклади, в яких хочеться засиджуватись до закриття, на курсі «Дизайн кафе, барів, ресторанів» вчила Лєна Брянцева. А ми пішли до студентів і розпитали про цей досвід — як вони вчилися, що їм запам’яталося, куди вони рухаються тепер.
«Завжди можна знайти спосіб щось реалізувати, головне — щоб задум був хорошим»
Лєна Топчій — 49 років — дизайнерка інтер’єрів
Чим ти займалася до того, як прийшла на курс?
Я дизайнерка інтер'єрів, що практикує, займаюсь цим вже сім років. Працюю з приватними та громадськими інтер'єрами.
Які очікування ти мала на старті курсу — і чи справдилися вони?
Я прийшла на курс не для того, щоб зрозуміти, що таке дизайн інтер'єрів. Мені була цікава саме Лєна Брянцева — я хотіла познайомитись із нею, дізнатись щось про її роботу. Плюс Balbek Bureau відоме своїм почерком та успішними кейсами. Було цікаво подивитись на їхню внутрішню кухню.
А ще я сподівалась отримати якісь професійні лайфхаки з роботи з HoReCa — барами, ресторанами та кафе. Це було дуже важливо для мене, бо робота з комерційними приміщеннями відрізняється від роботи з житловими інтер'єрами.
Я просто вже була на подібних курсах у Мілані у 2019 році. А ще я вчилася в лондонському KLC School of Design у 2018 році. Мені було цікаво порівняти наші методики з досвідом іноземних колег.
Що з теорії сподобалось найбільше?
Було дуже багато цікавого, але якщо треба виділити щось одне — то це робота з підрядниками. Правильно будувати з ними комунікацію, вести авторський нагляд — це навички, які повинен мати кожен дизайнер, щоб успішно закрити проєкт. Важливо бути наполегливим та одночасно підтримувати хороші стосунки з підрядниками — коли до тебе добре ставляться, ти сам зацікавлений в тому, щоб зробити класно.
Лєна навіть поділилася з нами перевіреними контактами. Зараз я співпрацюю з одним зі спеціалістів, яких вона нам порадила.
Розкажи про одне практичне завдання, яке тобі запам’яталось.
Напевно, робота над концептом та ідеєю інтер’єру. Я ці методики вже використовувала, тому це не було чимось дуже новим для мене. Але було цікаво подивитись, як це роблять інші групи — які ідеї в них з'являються, як вони їх втілюють, що виходить у фіналі.
Наша група розробляла ідею сімейного ресторану — але пізніше цей фокус збився і в нас виходило щось тусовочно-брутальне. Це було не те, що ми задумали, але така ідея теж мала право на життя.
Проєкт Лєни та її команди
Проєкт ми не захистили. Вийшло так, що з блекаутами в більшості людей був вибір «вчитися чи працювати» — і вони обирали працювати. Хтось просто припинив виходити на зв’язок, і з п’яти нас залишилося двоє. Якби людей на старті запитали, хто готовий працювати над проєктом, а хто прийшов просто послухати, було б краще — ми б реально оцінили свої можливості.
Головні takeaways курсу.
Не треба одразу відмовлятись від цікавої ідеї, якщо не знаєш, як її втілити. Завжди можна знайти спосіб щось реалізувати, головне — щоб задум був хорошим.
А ще про роботу над візуалізацією. Раніше я комплексувала через те, що в мене не виходять гарні 3D-візуалізації. Але Лєна мене заспокоїла. Вона сказала, що дизайнер — це не 3D-митець, він не має робити шедеври. Замовнику потрібен дизайн, а не картинка. Тоді я справді змінила своє ставлення до цього питання — і зрозуміла, що зі мною все ок.
Що ти робиш зараз зі скілами, які отримала?
Коли ми переможемо і війна закінчиться, замовники почнуть рухатись далі, будуть з’являтись нові цікаві місця. Я вже дуже чекаю цього моменту — хочеться щось створювати, використовуючи знання і підтримку, які я отримала.
Насправді я вже їх використовую. Зараз я працюю над одним житловим інтер’єром і мені знадобилась порада. Я написала Лєні — і вона мені порекомендувала спеціаліста, який допоміг. Дуже важливо, що ці зв’язки залишаються і допомагають в роботі навіть після курсу.
«Якщо ти впевнений у рішенні на 100%, треба твердо стояти на своєму»
Макс Грушко — 25 років — візуалізатор офісних приміщень
Чим ти займався до того, як прийшов на курс?
Я візуалізовував офісні приміщення: розробляв нові ідеї, спираючись на брендбуки, вів авторський нагляд, підбирав матеріали. До повномасштабної війни працював в офісі, але потім перейшов на фриланс.
Які очікування ти мав на старті курсу — і чи справдилися вони?
Я хотів детально розібратися в тому, як створюється ідея — від початку і до фінального етапу. А ще хотів розуміти всі нюанси, які можуть трапитися під час реалізації проєкту, і бути готовим до них.
Очікування справдилися: ми покроково розібрали кожен етап — і тепер я краще розумію структуру та послідовність своїх дій.
Що з теорії сподобалось найбільше?
Найціннішими були детальні коментарі лекторки на роботи — її фідбек. Як на мене, саме так отримуєш найбільше відшліфованої та корисної інформації.
Розкажи про одне практичне завдання, яке тобі запам’яталось.
Ми працювали в командах, і коли наша тільки починала шукати ідею для фінального завдання, ми мали створити мудборд. В нас була задача придумати кафе для молодої авдиторії до 35 років — фокус взяли на айтішників, дизайнерів та рейверів. Але тут у нас з одногрупниками виникли розбіжності — моя концепція дуже відрізнялась від інших.
Я бачив це кафе в сірих і металевих кольорах, такий high-tech з додаванням лофту. А дівчата — в бежевих, жовтих і коричневих відтінках. Дівчат було більше — і вони мене завалили. Коричневі відтінки справді створюють величезний затишок, людині хочеться оточувати себе ними — така психологія кольору. Ми зупинились на ідеї, яку підтримала більшість. Хоча на свою концепцію я все одно отримав хороший фідбек від лекторки.
Це був ще один життєвий урок (вже втомився рахувати, скільки їх було) для мене — не треба йти проти всієї команди.
Проєкт HAY
Головні takeaways курсу.
Якщо ти впевнений у рішенні на 100%, треба твердо стояти на своєму — це щодо комунікації з замовником. Бо бувають такі замовники, в яких сім п’ятниць на тиждень: «а давайте зробимо ось таке, а потім ось таке, а потім все це приберемо, і придумайте нам ще ось це». Виходить, що по тобі просто їздять.
Тому не треба відступати, коли відчуваєш, що щось можна реалізувати тільки так — а ідеї замовника нереалістичні.
А ще без команди нічого не вийде. Великі проєкти власноруч не потягнеш, але важливо, щоб команда була вмотивована.
Що ти робиш зараз зі скілами, які отримав?
Зараз використовую скіли у нових робочих процесах. Відчуваю, що тепер я роблю свою роботу більш коректно. Раніше я міг лізти в те, в чому не дуже розбираюся, і намагатися щось там змінювати. Після курсу зрозумів — процесом можна керувати, але сильно втручатися не потрібно. Бо є люди, які розбираються краще.
Плюс я зміг вибудувати шаблон, за яким працюю з новими замовниками. Послідовність дій стала більш зрозумілою. Бо колись було так: починаємо з одного, хапаємось за інше, потім повертаємось назад. На цю біганину йшло багато часу і сил. А коли є структура і все йде чітко за планом, менше шансів наробити помилок.
«В команді працювати набагато легше, бо в кожного своя superpower»
Анна Говорун — 38 років — власниця перукарського коворкінгу
Чим ти займалася до того, як прийшла на курс?
Я приватна підприємиця — в мене перукарський коворкінг. Я маю економічну освіту і досить довго працювала у сфері фінансів. Але років п’ять тому почала замислюватись над тим, щоб щось змінити. І обрала для себе дизайн.
Які очікування ти мала на старті курсу — і чи справдилися вони?
Декілька років тому я вже проходила курси з дизайну інтерʼєрів. Навіть зробила пару проєктів — власну квартиру і частково квартиру знайомої. Але потім життя закинуло в іншу сферу. Почалася перша хвиля карантину, а я ще не встигла напрацювати клієнтську базу, якось заявити про себе. Мені було складно включитись у дизайн, тому я відклала цю ідею.
Повномасштабна війна змінила мої пріоритети (думаю, що я така не одна). Я знову вирішила займатися тим, що мене реально запалює, бо життя занадто коротке. Від курсу очікувала чарівного пенделя, який би повернув мене до дизайну, — і я його отримала.
Що з теорії сподобалось найбільше?
Напевно, те, що пов’язано з презентацією проєкту. Бо мало просто зробити свою роботу — треба ще вміти представити її. Інтер’єрна зйомка — це дуже специфічний процес, який не можна довіряти будь-якій людині з фотоапаратом. Треба ретельно підбирати фотографа.
Розкажи про одне практичне завдання, яке тобі запам’яталось.
Мені найбільше сподобалися завдання, де треба було застосовувати креативні навички. Наприклад, придумати основний концепт закладу.
Наша команда одразу придумала ідею та практично не змінювала її протягом курсу — тільки вдосконалювали. Я працювала над тим же проєктом, що і Макс — кафе HAY. Основною ідеєю було зробити сучасний заклад і органічно вплести в інтерʼєр українські традиції та історію — але без шароварщини. Для цього ми використали соломʼяні стінові панелі, а ще — перфорацію на стелі в стилі вишивки білим по білому.
Основна ідея проєкту — в його слогані: «Без коріння немає крони». Це про важливість не забувати, хто ми є.
Проєкт HAY
Головні takeaways курсу.
Найбільший інсайт, який я винесла з курсу, — в дизайні для HoReCa можна максимально проявити свою креативність. Однією з головних конкурентних переваг кафе або ресторану є саме інтерʼєр — і чим більше він вирізняється серед інших, тим краще. Тому замовник легше погоджується на сміливі дизайнерські рішення, якщо порівнювати з дизайном житлових приміщень.
А ще я дізналась про плюси роботи в команді. Раніше все робила сама і не уявляла, як я про щось домовлюсь з абсолютно незнайомими людьми. Але в нас все вийшло. В команді працювати набагато легше, бо в кожного своя superpower: хтось сильний у візуалізації, хтось — у кресленнях, хтось — у тому ж креативі. Так ми об'єднали зусилля, щоб зробити реально якісно.
Що ти робиш зараз зі скілами, які отримала?
Ще під час курсу я почала роботу над проєктом невеликої кавʼярні-кондитерської. Абсолютно випадково знайшла клієнтку, яка закінчила курси кондитерів і мріяла про свою справу.
Челенджем для мене став нереально маленький бюджет. Треба було і зробити щось цікаве, і втиснутись у ці обмеження. Але у нас вийшло, кав’ярня декілька тижнів тому відкрилась. Замовниці теж сподобалось — каже, що вийшло дуже комфортно і затишно.